Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №285/4963/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

Суд: Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: інших видів кредиту

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №285/4963/26

Суддя: Васильчук Л. Й.

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/4963/26

провадження у справі № 2/0285/3104/26

02 листопада 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Васильчук Л. Й.,

за участі секретаря судового засідання Букши О. В.,

розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Новий колектор", в інтересах якого діє представник позивача Савченко Тетяна Олексіївна

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,, –

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача через систему «Електронний суд» звернулась до суду з позовом в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Новий колектор" (далі - Товариство) заборгованість у розмірі 49927,8 грн., судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Новий колектор" 26.06.2026 було укладено договір факторингу №МТ-26062026-1 відповідно до якого ТОВ "Мілоан" відступило на користь ТОВ "Новий колектор" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема, до ОСОБА_1 . Зазначає, що між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 18.12.2025 укладено кредитний договір №102106748 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в сумі 20100 грн. Відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку із чим станом на 06.08.2026 утворилась заборгованість у розмірі 49927,8 грн., з яких: тіло кредиту - 19800 грн., відсотки - 11228,6 грн., комісія - 11899,2 грн., штраф - 7000 грн., яку представник позивача просить стягнути з відповідача у примусовому порядку.

Ухвалою від 17.08.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін.

02.10.2026 представником відповідача подано відзив на позовну заяву в якій просив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів, комісії та штрафу відмовити повністю, а позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту задовольнити частково в розмірі 19820 грн., судові витрати покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог. Посилається на те, що позивачем не доведено укладання Кредитного договору, оскільки відповідачем категорично заперечується факт його підписання, а у матеріалах справи відсутня інформація про проведення будь-якої додаткової перевірки ідентичності позичальника, порядок і умови використання електронного підпису не відповідають вимогам Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Позивачем не надано виписки по розрахунковому рахунку або виписки за картковим рахунком отримувача, яка б фіксувала списання коштів з рахунку кредитора та їх зарахування на рахунок відповідача. Вважає несправедливим та незаконним нарахування "підвищеної" відсоткової ставки, оскільки денна відсоткова ставка не повинна перевищувати 1% та, відповідно до наданого контррозрахунку, вважає, що загальна сума заборгованості становить виключно залишок тіла кредиту - 19820 грн. (або як заявив позивач - 19800 грн.). Також, вважає неправомірними, незаконними стягнення комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредиту, штрафних санкцій. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів набуття права вимоги, а тому Товариство не є належним позивачем.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 18.12.2025 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №102106748, відповідно до умов якого: сума кредиту - 20100 грн.; строк кредитування - 360 днів з 18.12.2025; остаточний термін повернення кредиту - 13.12.2026; денна процентна ставка - 0,98%; проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховується за ставкою 90% річних на фактичну заборгованість за кредитом; проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180% річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів; комісія за надання кредиту - 4522,5 грн. одноразово; комісія за обслуговування кредиту - нараховується за ставкою 7,4% від суми кредиту в перший день кожного наступного разрахункового періоду за попередній розрахунковий період. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_1 .

Даний договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором 465400.

У відповідності до ч.1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до платіжного доручення №113350285 від 18.12.2025 ТОВ "Мілоан" перерахувало ОСОБА_1 кошти у сумі 20100 грн.

Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором за період з 18.12.2025 по 26.06.2026 ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 20100 грн, нараховано комісію за надання кредиту в розмірі 4522,5 грн., нараховувалась комісія за обслуговування кредиту в розмірі 1487,4 грн, нарахування відсотків за період з 18.12.2025 по 17.01.2026 здійснювалось відповідно до п. 1.5.3. Кредитного договору, за період з 18.01.2026 по 26.06.2026 відповідно до п. 1.5.4. Кредитного договору.

26.06.2026 між ТОВ "Новий колектор" та ТОВ "Мілоан" укладено договір факторингу №МТ-260626-1, відповідно до умов якого ТОВ "Мілоан" відступило на користь ТОВ "Новий колектор" права грошової вимоги за кредитними договорами.

Відповідно до реєстру боржників №1 від 26.06.2026 до договору факторингу №МТ-260626-1 від 26.06.2026, ТОВ "Новий колектор" набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 49927,8 грн, з яких: 19800 грн. - тіло кредиту, 11228,6 грн. - відсотки, 11899,2 грн. - комісія та 7000 грн. - штраф.

Як слідує з довідки про розмір простроченої заборгованості за Кредитним договором, наданого позивачем" заборгованість відповідача станом на 06.08.2026 становить 49927,8 грн.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами, якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.ч.1,3,4,7 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну корупцію).

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення ЗУ «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис» так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Із дослідженого судом Кредитного договору встановлено, що останній укладений в електронній формі та зі сторони споживача підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що свідчить про те, що відповідач всі умови цілком зрозумів та своїм підписом підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду , а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з умовами Кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному цим Договором.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 ЦК України закріплено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Судом встановлено, що на підставі укладеного між ТОВ "Мілоан" і ТОВ "Новий колектор" договору факторингу право вимоги за Кредитним договором перейшло до нового кредитора на суму 49927,8 грн., що підтверджується реєстром боржників.

З наданої позивачем довідки про розмір простроченої заборгованості за Кредитним договором за період з 18.12.2025 по 06.08.2026 вбачається, що позивачем з дня отримання права вимоги відсотки не нараховувались, у зв`язку із чим загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 49927,8 грн., яка складається із: тіло кредиту — 19800 грн, відсотки — 11228,6 грн, штраф - 7000 грн., комісія - 11899,2 грн.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що між ТОВ "Мілоан" та відповідачем укладено Кредитний договір та відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти були перераховані шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки. Факт отримання кредитних коштів в сумі 20100 грн. відповідачем та її представником не заперечувався.

ТОВ "Мілоан" відступило своє право грошової вимоги до відповідача - ТОВ "Новий колектор", а відтак, як правонаступник та новий кредитор, останній вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом стягнення з боржника суми заборгованості за Кредитним договором.

Разом з тим, суд не погоджується із сумою заборгованості з огляду на наступне.

Як слідує із відомості про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 18.12.2025 отримала кредит в сумі 20100 грн. та нараховано комісію за надання кредиту в розмірі 4522,5 грн., з 19.12.2025 по 17.01.2026 нараховано процентів у розмірі 1486,8 грн. (49,56грн. х 30д.). 17.01.2026 відповідачем спрачено частково суму кредиту у розмірі 6109,3 грн., які було розподілено: 4522,5 грн. - сплата комісії за надання кредиту, 1486,8 грн. - сплата процентів, 100 грн.- сплата тіла кредиту. Таким чином, станом на 17.01.2026 розмір заборгованості склав 20000 грн., з якого: 20000 грн. - тіло кредиту.

Щодо нарахованої комісії за обслуговування кредиту.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання вимог п.4 ч.1 ст.1 та ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017, №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності, на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що вимога позивача у частині стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту в розмірі 11899,2 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Крім того, як слідує із відомості про щоденні нарахування та погашення за період із 18.01.2026 по 26.06.2026 ОСОБА_1 було сплачено комісію за обслуговування кредиту у загальному розмірі 4462,2 грн. Таким чином, комісія у розмірі 4462,2 грн. підлягає зарахуванню на сплату відсотків.

Щодо штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Ураховуючи, що первісним кредитором нараховано штрафні санкції у сумі 7000 грн. у період дії воєнного стану, що суперечить положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому відсутні підстави для їх стягнення із відповідача, у зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Із урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що заборгованість відповідача за Кредитним договором, яка підлягає стягненню на користь Товариства, становить 26566,4 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту- 19800 грн; відсотки за користування кредитом - 6766,4 грн. (11228,6грн. - 4462,2грн.)

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Суду надані документи, які підтверджують плату судового збору у розмірі 2662,4 грн та поштових витрат у розмірі 223,38 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1416,65 грн (26566,4*2662,4/49927,8) судового збору за подання позовної заяви та поштові витрати у розмірі 223,38 грн.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Новий колектор" (ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження: вул. Алмазова Генерала, 13, оф.601, м. Київ, 01133, рахунок: НОМЕР_3 ) заборгованість за кредитним договором №102106748 від 18.12.2025 у розмірі 26566,4 грн. (двадцять шість тисяч п`ятсот шістдесят шість гривень 40 коп.), яка складається із: 19800 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 6766,4 грн. - заборгованість за відсотками; відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 1416,65 грн (одна тисяча чотириста шістнадцять гривень 65 коп.) та витрати пов`язані із надсиланням копії позовної заяви з додатками відповідачу у розмірі 223,38 грн. (двісті двадцять три гривні 38 коп.).

Судове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на нього протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення або з дня його складення, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи (ст.ст.352, 354 ЦПК України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після апеляційного перегляду (ст.273 ЦПК України).

Головуючий суддя Л. Й. Васильчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua