Суд: Коростишівський районний суд Житомирської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: за законом.
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №935/3052/25
Суддя: Щербаченко І. В.
Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/3052/25
Провадження № 2/935/489/26
РІШЕННЯ
Іменем України
02 листопада 2026 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області у складі: головуючого судді Щербаченко І.В., за участю секретаря судових засідань Кумечко С.М., розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Коростишів Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Глибочицької сільської ради про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,
установив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача Глибочицької сільської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та встановлення факту родинних відносин.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його двоюрідна баба — ОСОБА_2 , яка проживала в АДРЕСА_1 . На ім`я баби був виписаний сертифікат на право на земельну частку (пай) розміром 3,09 в умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебуває у клективній власності КСП «Дружба», серія ЖТ №0037132, виданий Коростишівською районною державною адміністрацією 05.05.1997 року на підставі рішення №52 від 17.02.1997 , зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №263 від 05.05.1997 року. Баба заміж не виходила, дітей у неї не було, тому він з батьком опікувались бабою, коли вона потребувала допомоги в похилому віці, перевідували її і доглядали. Згідно ст.1265 ЦК України, як двоюрідний онук позивач є спадкоємцем п`ятої черги спадкування за законом майна ОСОБА_2 . Позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на право на вказану земельну частку, проте оформити належним чином спадкові права не зміг, оскільки не зміг документально підтвердити родинні відносини між ним та спадкодавцем, а також у зв`язку з неприйняттям ним спадщини у встановлений строк. Вказане підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12.11.2025 року №572/02-31, виданою приватним нотаріусом Мошковським О.С., у якій також зазначено, що заповіти бабою не складались та свідоцтва про право на спадщину на її майно не видавались, що вказує на відсутність інших спадкоємців. ОСОБА_2 , є його двоюрідною бабою по батьковій лінії. Документально позивач може довести рідство між ним та його рідним дідом — ОСОБА_3 , але не може документально підтвердити те, що він з ОСОБА_2 були рідні брат і сестра. Причиною цьому є розбіжність в одній букві у їхніх прізвищах та прізвищах їхніх батьків у документах про їх народження. Сукупність збігів імен, дат та місцевості у вказаних документах підтверджують рідство ОСОБА_3 та ОСОБА_2 як рідних брата та сестри, відповідно те, що ОСОБА_2 є позивачу двоюрідною бабою. Позивач зазначає, що був єдиним з онуків, хто часто перевідував бабу та допомагав їй, баба віддала йому свій сертифікат на земельну ділянку із розрахунком, що цей земельний пай перейде мені у власність після її смерті. Оскільки на день смерті баби йому було 16 років, він не міг особисто звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Фактично позивач прийняв спадщину, керуючись нормами ЦК УРСР, який діяв до 01.01.2004, оскільки після смерті баби фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, протягом шести місяців після бабиної смерті зберігав сертифікат на право на земельну частку. Будь-яких інших спадкоємців на бабине майно немає, ніколи ні з ким жодних спорів щодо бабиного майна не було, тому, вважав, що оформить спадщину в будь-який час. Крім цього, позивач набув право власності на земельну ділянку, на якій була бабина хата та на бабин город. Право власності на свою хату баба за життя не оформляла, тому що хата була дуже стара і фактично підлягала знесенню. Присадибна земельна ділянка бабою не приватизовувалась. Проте, зважаючи на відсутність спадкоємців бабиного майна та відсутність будь-яких спорів щодо цього, за його заявою сільська рада передала у власність в порядку приватизації вказану присадибну земельну ділянку, що підтверджується відповідним рішенням та витягом з державного земельного кадастру. Постановою нотаріуса від 12.11.2025 №572/02-31 підтверджується, що заповіти баба не складала, після смерті баби спадкова справа була заведена за заявою позивача в листопаді 2025 року. Таким чином, на сьогоднішній день інші спадкоємці після смерті баби, які б претендували на бабину спадщину, відсутні. З вищевказаних причин ним своєчасно - протягом шести місяців з дня смерті баби, не подано заяву до державної нотаріальної контори про прийняття спадщини. Для оформлення права власності на спадкове майно йому необхідно продовжити строк для звернення із заявою про прийняття спадщини.
Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 23 січня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.
Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області 05 березня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
До суду позивач направив заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
До суду відповідач направив заяву про розгляд справи за відсутності їх представника, щодо прийнятого рішення покладаються на розсуд суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і вказана обставина підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .
Відповідно до інформації старости Виконавчого комітету Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області від 03.06.2025 № 92, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня смерті була зареєстрована і проживала за адресою: АДРЕСА_1 , згідно по господарської книги № 2, особовий рахунок № НОМЕР_2 за 2005 рік. Разом з нею на день її смерті і протягом шести місяців з дня її смерті за цією ж адресою ніхто не був зареєстрований і не проживав.
Згідно архівної довідки Державного архіву Житомирської області Житомирської обласної державної адміністрації від 06.03.2018 № Б/305 в книзі реєстрації актових записів про народження по Левківському районному ЗАГСу Левківського району за 1923 рік зазначено, що « ОСОБА_4 », так в документі, текст російською мовою народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Кошарища. Запис реєстрації № 281 від 10 жовтня 1923 року. Батьки: « ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , так в документі, текст російською мовою, національність батьків – поляки.
Згідно довідки Виконавчого комітету Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області № 214 від 04.12.2025 про те, що ОСОБА_7 , 1884 р.н. була зареєстрована за адресою с. Малі Кошарища Коростишівського району Житомирської області згідно погосподарської книги № 7 господарство № 339 за 1950 - 1952 роки. Померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . За даною адресою були зареєстровані : ОСОБА_2 - дочка - 1924 р.н., ОСОБА_3 - син - 1927 р.н.
ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .
ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Ступінь родинних відносин позивача з ОСОБА_2 підтверджується матеріалами справи.
Постановою приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Мошковського О. С. від 12.11.2025 за № 572/02-31 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» с. Кмитів Коростишівського району Житомирської області розміром 3,09 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), у зв`язку з пропуском ним терміну для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ст. 1268-1270 ЦК Украни у зв`язку із розбіжностями в документах, через що неможливо встановити факт родинних стосунків між померлою та заявником.
Відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Згідно роз`яснень, викладених у п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої 1272 ЦК України про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував своє право на прийняття спадщини через, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеногостаттею 1270 ЦК Українидля прийняття спадщини, суд повинен враховувати, що такі причини визначаються у кожному конкретному випадку, з огляду на обставини кожної конкретної справи.
Оцінюючи наявність підстав для визнання поважними зазначених позивачем причин пропуску строку суд враховує, що обґрунтованість вимог повинна підтверджуватися належними та допустимими доказами. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, звернувшись до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, позивач зобов`язаний повідомити суду поважні причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкодили йому звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, а також надати докази на підтвердження своїх доводів та вимог.
З матеріалів справи убачається, що спадкодавець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому останнім днем визначеного законом строку прийняття спадщини було 19 вересня 2026 року. Зі змісту доданої позивачем постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину убачається, що 12 листопада 2025 року до нього звернувся ОСОБА_1 із заявою про видачу позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) після смерті його двоюрідною баби ОСОБА_2 , про що в цей же день отримав відмову від нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії. Також 12.11.2025 державним нотаріусом заведено спадкову справу № 86/2025 до майна померлої ОСОБА_2 .
Тобто позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини зі спливом встановленого ч. 1 ст. 1270 ЦК України шестимісячного строку.
Відповідно до ч.1,2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі №6-1320цс17 зроблено висновок, що право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Жодних доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщин позивач не надав, адже законодавець надає можливість звернення до нотаіруса із заявою про прийняття спадщини як за останнім місцем проживання спадкодавця, так і за місцезнаходженням майна.
Суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі№ 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.
Посилання позивача як на поважність причин пропустку строку те, що на день смерті баби йому було 16 років, і він не знав, що потрібно, і не міг особисто звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини є безпідставним і не можуть бути врахованими судом як поважна причина пропуску строку, оскільки позивач, на момент смерті спадкодавця, мав законних представників, які могли звернутись із заявою про прийняття спадщини від його імені та реалізувати своє право на спадкування. Крім того, з моменту смерті ОСОБА_2 до моменту звернення позивача до нотаріуса із заявою про видачу позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) минуло більше двадцяти років.
Зазначені обставини в сукупності свідчать, що позивачем без поважних причин пропущено строк для прийняття спадщини, тому суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні позову в частині визначення додаткового строку для подачі заяви для прийняття спадщини.
Щодо встановлення факту родинних відносин суд зазначає таке.
Верховний Суд України в листі від 01.01.2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначає, що заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути: спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом, так і за заповітом і для яких у зв`язку із встановленням факту родинних відносин мають настати певні юридичні наслідки; особи, які мають право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника і яким органи пенсійного фонду відмовили в її призначенні через відсутність доказів, що підтверджують родинні відносини; інші особи, якщо встановлення такого факту тягне виникнення юридичних наслідків для цих осіб. Заінтересованими особами у справах про встановлення факту родинних відносин залежно від мети встановлення цього факту можуть бути й інші особи, які мають право на спадщину (брати, сестри, онуки, особи, на користь яких складено заповіт, усиновлені, територіальна громада за відсутності інших спадкоємців за законом і заповітом).
Зважаючи на надані заявником письмові докази, суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано звернувся до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, оскільки він позбавлений можливості будь-яким іншим способом, крім як в судовому порядку, довести своє право на отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, що створює йому перешкоди в оформленні такого права на спадщину.
Таким чином, з`ясована мета встановлення факту родинних відносин та встановлений сам факт, який підтверджується матеріалами справи, у зв`язку з чим, заява ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є двоюрідною бабою ОСОБА_1 , підлягає задоволенню.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 244 ЦПК України суд відклав проголошення рішення на 02.11.2026 о 16:45 годині.
Враховуючи викладене, на підставі ст. 1216, 1270, 1272 ЦК України, та ст. 12, 13, 76 - 89, 247, 263-265, 354, суд,
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Встановити факт, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 81 рік в с. Малі Кошарища Коростишівського району Житомирської області, є двоюрідною бабою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відмовити у задоволенні вимоги позивача про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне рішення суду складено: 02.11.2026.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Відповідач: Глибочицька сільська рада, місцезнаходження: вул. Грушевського, 2, с. Глибочиця, Житомирського району, Житомирської області, код ЄДРПОУ - 04348289.
Суддя І. В. Щербаченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua