Суд: Доброславський районний суд Одеської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №504/4842/25
Суддя: Барвенко В. К.
Справа №504/4842/25
Провадження №2/504/2064/26
Доброславський районний суд Одеської області
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.10.2026с-ще Доброслав
Доброславський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді - Барвенка В.К.,
за участі секретаря - Ориник М.В., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, с-ще Доброслав, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ: 43311346, 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33) до ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
Зміст позовних вимог.
ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 71729216 від 02.04.2025 року в сумі 13140,00 грн., з яких 4000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 1200,00 грн. - заборгованість за процентами, 580,00 грн. - заборгованість за комісією та 7360,00 грн. - заборгованість за пенею, а також судовий збір у сумі 2422,40 грн. і витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4500,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 02.04.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем в електронній формі укладено кредитний договір № 71729216, за яким відповідач отримав кредит у сумі 4000,00 грн. Строк кредитування за ініціативою відповідача двічі продовжувався. Відповідач сплатив 2420,00 грн., однак у повному обсязі заборгованість не погасив. 16.10.2025 року право вимоги за договором перейшло до позивача на підставі договору факторингу.
Рух справи.
Ухвалою судді від 19.11.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав. Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» відповідач не має.
Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся судовою повісткою в електронній формі, надісланою засобами підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та на номер його мобільного телефону НОМЕР_2 , які він зазначив у кредитному договорі. Згідно з довідкою про доставку електронного листа судову повістку надіслано на електронну адресу відповідача 11.06.2026 року о 12:47:47 та доставлено до його електронної скриньки 11.06.2026 року о 12:51:25.
Представник позивача у судове засідання не з`явився. У позовній заяві та в заяві про розгляд справи у відсутності представника позивача представник позивача - адвокат Ткаченко Ю.О. просила розглядати справу без участі представника позивача та зазначила, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Ухвалою суду від 26.10.2026 року постановлено розглянути справу в заочному порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Встановлені судом обставини.
Судом встановлено, що 02.04.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924) та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання коштів у кредит № 71729216.
Кредитодавець ідентифікував позичальника за допомогою системи BankID НБУ. Договір підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 82345, надісланим на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02.04.2025 року о 01:23:17, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.
За умовами договору кредитодавець надав позичальнику кредит у сумі 4000,00 грн. строком на 30 днів - з 02.04.2025 по 01.05.2025 року - зі сплатою процентів за фіксованою ставкою 0,5 % на день, які нараховуються на залишок заборгованості за тілом кредиту. Договором також передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 15 % від суми кредиту (600,00 грн.) та пеню в розмірі 4 % на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день прострочення його повернення.
30.04.2025 року сторони уклали додаткову угоду № 14827455, якою продовжили строк кредитування до 30.05.2025 року та встановили фіксовану процентну ставку 1 % на день. 03.06.2025 року сторони уклали додаткову угоду № 15078219, якою продовжили строк кредитування до 03.07.2025 року за ставкою 1 % на день. Додаткові угоди підписано позичальником електронними підписами одноразовими ідентифікаторами 70067 (30.04.2025 року о 15:57:02) та 76372 (03.06.2025 року о 15:53:04).
02.04.2025 року кредитодавець через платіжну установу ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» (код ЄДРПОУ 39706018) перерахував 4000,00 грн. на платіжну картку НОМЕР_3 (VISA), отримувачем коштів за якою зазначено ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 (платіжна інструкція № 4a915911-e366-4c98-a54c-078cb15c5515). Це підтверджується копією платіжної інструкції, довідкою ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» № КД-000063637 від 17.10.2025 року та листом кредитодавця № 16/10/25-14326 від 16.10.2025 року.
Згідно з розрахунком заборгованості первісного кредитора за період з 02.04.2025 по 16.10.2025 року відповідач здійснив три платежі на загальну суму 2420,00 грн.: 30.04.2025 року - 580,00 грн. (у погашення процентів), 31.05.2025 року - 594,00 грн. (434,00 грн. - у погашення процентів та 160,00 грн. - у погашення пені) та 03.06.2025 року - 1246,00 грн. (746,00 грн. - у погашення процентів, 20,00 грн. - у погашення комісії та 480,00 грн. - у погашення пені). Таким чином, у погашення процентів кредитодавець зарахував 1760,00 грн., комісії - 20,00 грн., пені - 640,00 грн.
Пеню в сумі 640,00 грн. (по 160,00 грн. за кожен день, 4 % від суми кредиту) нараховано за прострочення повернення кредиту з 31.05.2025 по 03.06.2025 року - після закінчення строку кредитування за першою додатковою угодою (30.05.2025 року) і до укладення другої додаткової угоди. Згідно з п. 3.1 додаткової угоди № 15078219 від 03.06.2025 року платіж для продовження строку кредитування в сумі 1246,00 грн. включав нараховану та несплачену пеню в розмірі 480,00 грн.
Станом на 15.10.2025 року заборгованість становила 13140,00 грн., з яких 4000,00 грн. - тіло кредиту, 1200,00 грн. - проценти, 580,00 грн. - комісія за надання кредиту (з нарахованих 600,00 грн.), 7360,00 грн. - пеня.
16.10.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (фактор) укладено договір факторингу № 16/10/25. Відповідно до витягу з Реєстру прав вимог № 16/10/25-02 від 16.10.2025 року до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 71729216 від 02.04.2025 року на суму 13140,00 грн., з яких 4000,00 грн. - тіло кредиту, 1200,00 грн. - проценти, 580,00 грн. - комісія, 7360,00 грн. - пеня. Оплату за договором факторингу згідно з Реєстром прав вимог № 16/10/25-02 від 16.10.2025 року підтверджено платіжними інструкціями № 579939281.1 та № 579939282.1 від 20.10.2025 року.
Згідно з розрахунком ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» за період з 16.10.2025 по 04.11.2025 року після набуття права вимоги позивач нарахувань не здійснював.
Норми права та їх застосування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і оформлена в електронній формі. Згідно з ч. 12 ст. 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Платіжна установа підтвердила, що отримувачем коштів є саме відповідач, а відповідач надалі двічі продовжував строк кредитування та здійснював платежі за договором. Такі дії, на думку суду, підтверджують отримання ним кредиту та визнання договору.
Суд переконаний, що кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем укладено у належній формі, а кредитні кошти в сумі 4000,00 грн. відповідач отримав.
Щодо права вимоги позивача.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 04.06.2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відомостей про визнання недійсним договору факторингу № 16/10/25 від 16.10.2025 року в частині відступлення права вимоги до відповідача матеріали справи не містять.
Суд вважає доведеним, що позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 71729216 від 02.04.2025 року в обсязі, який мав первісний кредитор, і є належним позивачем у справі.
Щодо тіла кредиту.
Відповідач отримав кредит у сумі 4000,00 грн. Сплачені ним кошти кредитодавець у погашення тіла кредиту не зараховував. Строк повернення кредиту настав 03.07.2025 року. Отже, заборгованість за тілом кредиту в сумі 4000,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Щодо комісії.
Комісія за надання кредиту є платою за дії, які кредитодавець вчиняє на власну користь, та за дії позичальника, спрямовані на встановлення кредитних правовідносин (укладення кредитного договору), і не є платою за будь-яку самостійну послугу, надану споживачу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 дійшла висновку, що умова договору про споживчий кредит щодо плати за інформацію про стан заборгованості, яку споживач запитує не частіше ніж один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до ч. 5 ст. 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно з ч. 5 ст. 216 ЦК України суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
За таких обставин суд дійшов висновку, що умова договору в частині сплати позичальником комісії за надання кредиту в силу ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною. Нікчемність умови правочину суд враховує за власною ініціативою (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23).
Отже, у стягненні комісії в сумі 580,00 грн. слід відмовити.
Щодо процентів.
Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Договір укладено 02.04.2025 року, а отже, на нього поширюється це обмеження.
Процентні ставки за договором та додатковими угодами (0,5 % та 1 % на день) не перевищують встановленого законом граничного розміру.
Строк кредитування продовжено за ініціативою позичальника додатковими угодами до 03.07.2025 року. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).
Позивач просить стягнути проценти в сумі 1200,00 грн., що не перевищує розміру процентів за ставкою 1 % на день за останній період кредитування з 03.06.2025 по 03.07.2025 року (4000,00 грн. ? 1 % ? 30 днів = 1200,00 грн.). Нарахувань процентів після 03.07.2025 року позивач не заявляє (проценти за понадстрокове користування - 0,00 грн.).
Разом з тим, оскільки умова про комісію за надання кредиту є нікчемною, сплачені відповідачем на її погашення 20,00 грн. не могли бути зараховані в погашення комісії.
Крім того, кредитодавець зарахував 640,00 грн. з платежів відповідача в погашення пені, нарахованої за прострочення з 31.05.2025 по 03.06.2025 року, тобто в період дії воєнного стану. Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у цей період позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення, а нараховані суми підлягають списанню кредитодавцем. Умова п. 3.1 додаткової угоди № 15078219 від 03.06.2025 року, за якою платіж для продовження строку кредитування включає пеню, обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими законом, і в цій частині є нікчемною (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»).
На думку суду, кошти в сумі 660,00 грн. (20,00 грн. + 640,00 грн.), сплачені як комісія та пеня, слід зарахувати в погашення процентів за користування кредитом.
Отже, заборгованість за процентами становить 540,00 грн. (1200,00 грн. - 660,00 грн.) і підлягає стягненню з відповідача, а в стягненні 660,00 грн. процентів слід відмовити.
Щодо пені.
Згідно з п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Воєнний стан в Україні, введений з 24.02.2022 року, триває дотепер. Пеню в сумі 7360,00 грн. нараховано за прострочення повернення кредиту після 03.07.2025 року, тобто в період дії воєнного стану.
Отже, у стягненні пені в сумі 7360,00 грн. слід відмовити.
Висновки суду.
Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням (ст. 89 ЦПК України), суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості в сумі 4540,00 грн., з яких 4000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 540,00 грн. - заборгованість за процентами. У стягненні комісії в сумі 580,00 грн., процентів у сумі 660,00 грн. та пені в сумі 7360,00 грн., а всього 8600,00 грн., слід відмовити.
Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, від 18.07.2006).
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позов задоволено частково - на суму 4540,00 грн. із заявлених 13140,00 грн., що становить 34,55 %.
Позивач сплатив судовий збір у сумі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 579942187.1 від 14.11.2025 року. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог: 2422,40 грн. ? 4540,00 грн. / 13140,00 грн. = 836,96 грн.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025 року, укладений з адвокатом Ткаченко Ю.О., розділом 4 якого визначено фіксовану вартість послуг у малозначній справі (вивчення документів, визначення правової позиції та збір доказів - 500,00 грн. за одну справу; підготовка та складання позовної заяви - 4000,00 грн. за одну справу); витяг з акта № 5ФП від 21.10.2025 року приймання-передачі наданої правничої допомоги, у якому щодо ОСОБА_1 зазначено ці послуги на загальну суму 4500,00 грн.; платіжну інструкцію № 579939288.1 від 27.10.2025 року про оплату послуг згідно з цим актом та ордер серії АХ № 1287257 від 03.09.2025 року.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Відповідач клопотання про зменшення розміру цих витрат не подав (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України). Суд вважає доведеним розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4500,00 грн.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог: 4500,00 грн. ? 4540,00 грн. / 13140,00 грн. = 1554,79 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, ст. ст. 204, 215, 216, 512, 514, 526, 549, 610-612, 629, 1048, 1049, 1054, 1077, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про електронну комерцію», суд,-
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ: 43311346, 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33) до ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ: 43311346, 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33) заборгованість за кредитним договором № 71729216 від 02.04.2025 року у розмірі 4540,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень 00 копійок), яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 4000,00 грн. та заборгованості за процентами в сумі 540,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ: 43311346, 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33) судовий збір у розмірі 836,96 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1554,79 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua.
СуддяВ. К. Барвенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua