Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №759/19570/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №759/19570/26

Категорія 38

2/295/6150/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2026 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду м.Житомира Лєдньов Д.М. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Артеміда-Ф» звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за договором позики, укладеного в електронній формі 02.10.2019 року між даною особою і ТОВ «Лінеура Україна».

Згідно договору позичальнику ОСОБА_1 надано грошові кошти в сумі 3000,00 грн. на умовах строковості використання, платності. За наслідком ініціювання позичальником продовження користування позикою учасниками правовідносин погоджено новий термін користування - до 01.11.2019 року.

Позивач зауважує, що в порушення вимог ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, передбачені умовами договору, не повернув своєчасно отримані кошти та нараховані відсотки, у зв`язку із чим утворилась заборгованість.

Між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу від 22.02.2021 року, згідно з яким ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло права вимоги до осіб як боржників за укладеними із ТОВ «Лінеура Україна» договорами, в тому числі, за договором позики від 02.10.2019 року, укладеним з відповідачем.

В подальшому, 22.08.2024 року договір подібних правових наслідків укладено із позивачем – ТОВ «Артеміда-Ф», внаслідок чого товариство набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики від 02.10.2019 року.

Учасник додає, що внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань з боку позичальника станом на 01.06.2026 року існує заборгованість в сумі 12 822,76 грн., з яких: 3000,00 грн. – заборгованість за основним боргом, 7797,00 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками, у тому числі простроченими, 2 025,76 грн. – інфляційне збільшення.

Звертаючи увагу на нормативне врегулювання правовідносин, заснованих на договорі позики, позивач просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості в розмірі 12 822,76 грн., відшкодувати судові витрати зі сплати судового збору – 2662,40 грн., витрат на правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Ухвалою суду від 09.09.2026 року по справі відкрите спрощене позовне провадження без виклику учасників.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.10.2019 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено договір позики, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» як позикодавець надав, а ОСОБА_1 – позичальник, отримав грошові кошти в сумі 3000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності.

Умовами договору сторони визначили суму строк користування позикою 30 днів, погодили процентні ставки за користування позикою: - акційну процентну ставку 0,01 процентів від суми позики за кожен день користування позикою (3,65 процентів річних) у межах строку надання позики; стандартну проценту ставку 1,90% від суми позики за кожний день користування позикою (693,50 процентів річних).

У випадку прострочення Клієнтом виконання зобов`язань за Договором чи неможливості виконання зобов`язань у повному обсязі, застосовується стандартна процентна ставка, відповідно до п. 3.4., 3.5. цього Договору.

Відповідно до п.п. 3.4, 3.5 договору у разі порушення Клієнтом строків виконання зобов`язань за Договором з 1 (першого) по 3 (третій) день прострочення виконання зобов`язань Клієнта, нарахування процентів, не здійснюється; у разі прострочення виконання зобов`язань за Договором більше ніж на 3 (три) календарних дні, Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству процент за користування позикою у розмірі стандартної процентної ставки від суми позики за кожен день користування позикою, починаючи з першого дня користування позикою у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору; з 4 (четвертого) дня прострочення заборгованості Товариство визнає заборгованість за позикою проблемною, розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, таке нарахування здійснюється не більше ніж до 90-го дня прострочення. Клієнт розуміє та надає згоду Товариству, що використання процентної ставки відповідно до пунктів 3.4., 3.5. є наперед обумовленою Сторонами умовою, та не буде вважатись односторонньою зміною умов Договору.

Додатковим договором від 31.10.2019 року учасники правовідносин встановили дату повернення позики та сплати нарахованих процентів не пізніше 01.11.2019, погодили процентну ставку за користування позикою на рівні 1,60% процентів від суми позики за кожен день користування позикою (584,00 процентів річних) у межах строку повернення позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору.

Судом встановлено, що між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «Сіроко Фінанс» 22.01.2021 року укладено договір факторингу, згідно з яким ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло права вимоги до осіб як боржників за укладеними із ТОВ «Лінеура Україна» договорами.

Згідно з п.4.1 договору клієнт відступає факторові права грошових вимог до боржників, які виникли у клієнта на підставі цивільно-правових угод з боржниками, в розмірі заборгованості. Права грошових вимог, що підступаються клієнтом факторові, їх кількість, сума та деталізація визначаються відповідним реєстром.

Судом досліджено витяг з реєстру прав вимоги до договору з наявними відомостями щодо боржника ОСОБА_1 , інформацією про залишок заборгованості за зобов`язанням – 3000,00 грн., про заборгованість по відсотках на суму 7797,00 грн. (всього 10 797,00 грн.).

Також, 22.08.2024 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» і ТОВ «Артеміда-Ф» укладено договір факторингу, за умовами якого ТОВ «Артеміда-Ф» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики від 02.10.2019 року.

Згідно сформованого реєстру прав вимоги відносно боржника ОСОБА_1 обліковано заборгованість на суму 10 797,00 грн.: 3000,00 грн. – заборгованість за основним боргом, 7 797,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

У статті 3 Закон Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію» (в редакції, чинній на час укладення договору) визначала, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 6 частини 1 статті 3 Закону № 675-VIII.

Обставини укладення договору та погодження його умов підтверджуються дослідженими судом договором від 02.10.2019 року та додатковим договором від 31.10.2019 року з даними про застосування позичальником електронного підпису, листом ТОВ «Вей Фор Пей» щодо переказу коштів в сумі 3000,00 грн. 02.10.2019 року (маска картки НОМЕР_1 ).

Отже, суд приходить до висновку про виникнення між учасниками правовідносин, заснованих на договорі позики.

За положеннями ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного Кодексу.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У своїй постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За змістом п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд зауважує, що, оскільки суми, які кредитор може стягнути з боржника відповідно до ст. 625 ЦК України, носять компенсаторний характер, скеровані на захист майнового права та інтересу внаслідок можливого знецінення грошових коштів за інфляційними процесами, а право на їх стягнення з`являється у кредитора після прострочення боржника, тобто у разі неправомірного користування боржником грошовими коштами кредитора, визначені положеннями договору відсотки при простроченні виконання зобов`язання після 30 днів слід оцінювати як направлене на отримання майнової компенсації грошове заміщення, яке відповідає критеріям ч.2 ст. 625 ЦК України із застосуванням передбачених умовами договорів відсоткових ставок.

Надаючи оцінку змісту договору позики, розхрахунку заборгованості слід дійти до винсовку про наявність заборгованості по відсотках, нарахованих протягом правомірного використання коштів до 01.11.2019 року: 3000,00 грн. * 1,6 % * 30 днів / 100 = 1440,00 грн.

Відсотки відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, що за умовами п.п. 3.4, 3.5 договору нараховуються протягом 90 днів з дня прострочення виконання зобов`язання за стандартною процентною ставкою на рівні 1,9 % на день, складатимуть: 3000,00 грн. */ 90 днів * 1,9 % / 100 = 5130,00 грн.

При цьому, суд визнає помилковим підхід до нарахування інфляційного збільшення, при якому позивач здійснює нарахування відповідних компенсаційних втрат у період з 02.11.2019 року по 23.02.2022 року.

Як зазначалось вище, розмір та зміст набутих позивачем грошових вимог згідно укладеного 22.08.2024 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» і ТОВ «Артеміда-Ф» договору факторингу уточнюється через відомості реєстру, який, у свою чергу, не передбачає нарахувань інфляційного збільшення у період до відчуження таких прав. Виконання нарахувань у період до фактичної дати набуття прав новим кредитором нівелює зміст самих погоджених між учасниками істотних умов договору факторингу.

Отже, за результатами вирішення спору знайшли свого підтвердження обставини порушення відповідачем взятих на себе згідно договору позики зобов`язань, що виявляє порушення прав кредитора.

За таких обставин, поданий позов підлягає до часткового задоволення з урахуванням вищезазначених висновків суду.

На підставі ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог підлягають до стягнення з відповідача витрати з оплати судового збору.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Заявляючи вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правової допомоги від 29.05.2026 року з наведенням положень щодо розміру винагороди 7000,00 грн., а також розрахунок суми судових витрат, де у відповідну суму включив: підготовку позовної заяви; збирання доказів; підготовку заяв, скарг, клопотань.

Надаючи оцінку наведеним доказам, суд звертає увагу, що зазначена на виконання правничих послуг вартість робіт є завищеною з огляду на складність справи, виявляє непропорційність з врахуванням необхідного часу для захисту прав особи.

З огляду на викладене, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 258-279 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», код ЄДРПОУ 42655697, адреса: 79013, м. Львів, вул. С.Бандери, 87, оф. 54, заборгованість за договором позики від 02.10.2019 року в сумі 9 570,00 грн., з яких: 3000,00 грн. – заборгованість за основним боргом, 1440,00 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками, 5130,00 грн. – відсотки, нараховані згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» судовий збір у розмірі 2017,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Д.М.Лєдньов