Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №947/4332/26 — Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/4332/26

Провадження № 2/947/2151/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2026 року

Київський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого – судді Калініченко Л.В.

при секретарі Швидкій В. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітніх:

ОСОБА_3 , 2014 року народження

та ОСОБА_4 , 2019 року народження,

про відшкодування витрат на утримання спільного майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка – ОСОБА_1 30.01.2026 року звернулася до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітніх: ОСОБА_3 , 2014 року народження та ОСОБА_4 , 2019 року народження про відшкодування витрат на утримання спільного майна, а саме квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 в загальному розмірі 17912,00 грн.

В обґрунтування позову, позивачка посилається на те, що вона є власницею 2/3 частки чотирьохкімнатної квартири: АДРЕСА_1 . Відповідачці - ОСОБА_5 з дітьми на праві власності належить по 1/12 частки вказаної квартири. Інша 1/12 частка квартири належить ОСОБА_6 .

Також, позивачка зазначає, що вона є власницею 2/3 частки квартири: АДРЕСА_2 . Відповідачка - ОСОБА_5 з дітьми має у власності по 1/12 частки вказаної квартири, а інша 1/12 частка квартири належить - ОСОБА_6 .

Як вказує у позовній заяві позивачка, з часу отримання свідоцтва на спадщину на дві квартири, остання повністю сплачує витрати на утримання спільного з відповідачами майна.

Також у позовній заяві позивачка зазначає, що відповідачка участі в утриманні майна, що є спільною частковою власністю, не приймає. Позивачка намагалась розшукати ОСОБА_7 , надсилала їй листи за місцем проживання, реєстрації.

Позивачка зазначає, що ОСОБА_8 разом з дітьми проживала в квартирі з часу будівництва зазначеної квартири, та прийняття спадщини після смерті сестри позивачки - ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті якої в спадщину вступили її діти та чоловік, в рівних частках, по 1 частині. Як зазначає позивачка, у квартирі проживали лише відповідачка - ОСОБА_8 з дітьми та своїм чоловіком - ОСОБА_10 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_10 . Спадкоємцями до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 стали: ОСОБА_2 , та діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Як стверджує позивачка, оплата вартості житлово-комунальних послуг в двох квартирах, згідно частки відповідачів складає 17912,00 грн., вона є особою з інвалідністю, пенсіонеркою та їй мені важко сплачувати покладений на відповідачів обов`язок утримувати спільне майно.

З метою захисту своїх порушених прав та інтересів, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою суду від 02.02.2026 року вказану позовну заяву залишено без руху.

05.02.2026 року на виконання ухвали суду позивачкою надано заяву про усунення недоліків.

Дослідивши подані до суду документи, суддею встановлено, що позовна заява подана з додержанням вимог ст.ст. 175-177 ЦПК України, позивачем виконані вимоги ухвали суду від 02.02.2026 року, підстави для залишення позовної заяви без руху або відмови у відкритті провадження, визначених у ст. 185, 186 ЦПК України, відсутні.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 04.06.2026 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін по справі.

У судове засідання призначене на 22.10.2026 року позивача не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, однак в матеріалах справи наявна заява від останньої про підтримання позовних вимог та розгляд справи за її відсутності.

Відповідачка – ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітніх: ОСОБА_3 , 2014 року народження та ОСОБА_4 , 2019 року народження (надалі за текстом - Відповідачка) у судове засідання призначене на 22.10.2026 року також не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.

04.05.2026 року від позивачки ОСОБА_1 надійшла до суду заява за вх. №37111 про долучення доказів та збільшення розміру позовних вимог, в якій остання просить суд: стягнути з ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , 2014 року народження та ОСОБА_4 , 2019 року народження витрати на утримання спільного майна в розмірі 45948,56 грн., а також надала додаткові докази до матеріалів справи.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 22.10.2026 року, заяву ОСОБА_1 в частині збільшення позовних вимог, яка подана до суду 04.05.2026 року за вх №37111 по цивільній справі №947/4332/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітніх: ОСОБА_3 , 2014 року народження та ОСОБА_4 , 2019 року народження, про відшкодування витрат на утримання спільного майна повернуто позивачці. У задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка подана до суду 04.05.2026 року за вх №37111, в частині долучення доказів по цивільній справі №947/4332/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітніх: ОСОБА_3 , 2014 року народження та ОСОБА_4 , 2019 року народження, про відшкодування витрат на утримання спільного майна відмовлено. Докази додані ОСОБА_1 , до заяви, яка подана до суду 04.05.2026 року за вх №37111, в частині долучення доказів по цивільній справі №947/4332/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітніх: ОСОБА_3 , 2014 року народження та ОСОБА_4 , 2019 року народження, про відшкодування витрат на утримання спільного майна не приймати до уваги під час розгляду справи.

Щодо сповіщення відповідачки суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У відповідності до отриманої судом відповіді з ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області ОСОБА_2 , 1988 року народження, зареєстрованою/знятою з реєстрації в місті Одесі не значиться. Також судом отримано відповіді з ВОМРІМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області щодо зареєстрованого місця проживання малолітніх ОСОБА_4 , 2019 року народження, та ОСОБА_3 , 2014 року народження, у відповідності до яких малолітні зареєстрованими/знятими з реєстрації в місті Одесі не значаться.

За наслідком отриманої судом відповіді, повідомлення ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітніх: ОСОБА_3 , 2014 року народження та ОСОБА_4 , 2019 року народження про дату, час і місце проведення судового засідання здійснювалось шляхом надання оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, з опублікуванням якого, відповідачка у відповідності до приписів ч.11 ст. 128 ЦПК України вважається повідомленою належним чином.

Одночасно, судом здійснювалось повідомлення останньої про дату, час і місце проведення судового засідання шляхом скерування судової повістки, разом з копією ухвали про відкриття провадження по справі, копією позовної заяви з додатками до неї за останнім відомим місцем проживання відповідачки, а саме за адресою: АДРЕСА_3 , яка також зазначена позивачкою у позовній заяві як адреса зареєстрованого місця проживання, а також за адресою: АДРЕСА_4 , однак поштова кореспонденція, яка була скерована для вручення відповідачці, була повернута до суду без вручення.

Таким чином, відповідачка про дату, час і місце проведення розгляду справи повідомлена належним чином у відповідності до положень статті 128 ЦПК України, однак, у встановлений судом строк не скористалась процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, не було надано заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, про причини неявки до судового засідання суд не повідомила.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При викладених підставах, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін по справі.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Статтею 281 ЦПК України передбачено, що про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.

Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням викладеного, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні за відсутності сторін по справі, на підставі наявних документів в матеріалах справи та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 06.08.2021 року.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_10 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 19.11.2021 року.

Після смерті ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина до майна останньої (спадкова справа 4/2022).

У відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.08.2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитонюк Т. А. та зареєстрованого в реєстрі за №1117, виданого в межах спадкової справи №4/2022, вбачається, що ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 .

Також з вказаного свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.08.2023 року вбачається, що іншими спадкоємцями до майна ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , був її син ОСОБА_10 , в частці 1/3 квартири, але у зв`язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно зі ст. 1276 ЦК України, спадщина переходить до його спадкоємців за законом: ОСОБА_5 в частці 1/12 спадкового майна, малолітньому сину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в частці 1/12 спадкового майна, малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в частці 1/12 спадкового майна та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в частці 1/12 спадкового майна. Засвідчено, що свідоцтво видано ОСОБА_1 на 2/3 частки вищевказаного спадкового майна, а свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку вказаного майна, ще не видано.

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав №341341047 від 02.08.2023 року на підставі свідоцтва про право на спадщину від 02.08.2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитонюк Т. А. та зареєстрованого в реєстрі за №1117 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності, вид спільної власності - спільна часткова, на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 .

Також судом встановлено, що згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом від 02.08.2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитонюк Т. А. та зареєстрованого в реєстрі за №1118, виданого в межах спадкової справи №4/2022, ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину на 2/3 частки квартири АДРЕСА_2 ,

Також з вказаного свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.08.2023 року вбачається, що іншими спадкоємцями до майна ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , був її син ОСОБА_10 , в частці 1/3 квартири, але у зв`язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно зі ст. 1276 ЦК України, спадщина переходить до його спадкоємців за законом: ОСОБА_5 в частці 1/12 спадкового майна, малолітньому сину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в частці 1/12 спадкового майна, малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в частці 1/12 спадкового майна та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в частці 1/12 спадкового майна. Засвідчено, що свідоцтво видано ОСОБА_1 на 2/3 частки вищевказаного спадкового майна, а свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку вказаного майна, ще не видано.

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав №341349586 від 02.08.2023 року на підставі свідоцтва про право на спадщину від 02.08.2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитонюк Т. А. та зареєстрованого в реєстрі за №1117 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності, вид спільної власності - спільна часткова, на 2/3 частки квартири АДРЕСА_2 .

Також у відповідності до наданих матеріалів справи вбачається, що 18.10.2024 року державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Одеса) видано постанову про відкриття виконавчого провадження №76335176, боржником за яким є позивачка в цій справі – ОСОБА_1 , стягувачем – ОСОБА_5 , з примусового виконання виконавчого листа №947/11891/24, виданого 25.07.2024 року Київським районним судом міста Одеси про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_5 , яка діє від себе та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 та малолітньої доньки ОСОБА_4 , у здійсненні нею права власності, користування та розпорядження на 1/12 частки квартири за адресою: АДРЕСА_4 .

Приймаючи надані позивачкою докази, що містять інформацію щодо права власності відповідачем зі спірним нерухомим майном, судом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, за наслідком перевірки відповідних обставин у відповідності до приписів ч.2 ст. 13 та ч.7 ст. 81 ЦПК України, з урахуванням приписів ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень», згідно з Єдиним державним реєстром речових прав на нерухоме майно було встановлено, що дійсно в провадженні Київського районного суду міста Одеси на розгляді перебувала цивільна справа №947/11891/24 за позовом ОСОБА_5 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до ОСОБА_1 , третя особа - Київська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у здійсненні права власності, користування та розпорядження майном.

За наслідком розгляду вказаної справи, 25.07.2024 року Київським районним судом міста Одеси ухвалено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ), третя особа - Київська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування (код ЄДРПОУ 26303241, адреса: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 9), про усунення перешкод у здійсненні права власності, користування та розпорядження майном — задоволено. Вирішено усунути ОСОБА_5 , яка діє від себе та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 та малолітньої доньки ОСОБА_4 , перешкоди у здійсненні ними права власності, користування та розпорядження майном. Зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_5 , яка діє від себе та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 та малолітньої доньки ОСОБА_4 , у здійсненні нею права власності, користування та розпорядження на 1/12 частки квартири за адресою: АДРЕСА_4 . Зобов`язати ОСОБА_1 видати ОСОБА_5 (або її представнику) екземпляр ключів від квартири за адресою: АДРЕСА_4 . Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Однак, постановою Одеського апеляційного суду від 11.12.2025 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Київського районного суду міста Одеси від 25 липня 2024 року скасовано та ухвалено по справі нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_5 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до ОСОБА_1 , третя особа - Київська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у здійсненні права власності, користування та розпорядження майном, – задоволено. Усунено ОСОБА_5 , яка діє від себе та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 та малолітньої доньки ОСОБА_4 , перешкоди у здійсненні ними права власності, користування та розпорядження майном. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_5 , яка діє від себе та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 та малолітньої доньки ОСОБА_4 , у здійсненні нею права власності, користування та розпорядження на 1/12 частки квартири за адресою: АДРЕСА_4 . Зобов`язано ОСОБА_1 видати ОСОБА_5 (або її представнику) екземпляр ключів від квартири за адресою: АДРЕСА_4 .

Вказаною постановою встановлено наступні обставини:

- Зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.08.2023 року, виданого приватним нотаріусом Харитонюк Т.А. слідує, що по 1/12 частки квартири за адресою: АДРЕСА_4 , належить: - ОСОБА_5 ; - ОСОБА_3 ; - ОСОБА_4 . 2/3 вказаної квартири належать ОСОБА_1 .;

- Зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.08.2023 року, виданого приватним нотаріусом Харитонюк Т.А. слідує, що по 1/12 частки квартири за адресою: АДРЕСА_5 , належить: - ОСОБА_5 ; - ОСОБА_3 ; - ОСОБА_4 . 2/3 вказаної квартири належать ОСОБА_1 .;

- За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 30.08.2023 року слідує, що 1/12 частки квартири за адресою: АДРЕСА_4 , належить ОСОБА_5 .;

- За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 30.08.2023 року слідує, що 1/12 частки квартири за адресою: АДРЕСА_5 , належить ОСОБА_5 .

Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2026 року у справі №947/11891/24 касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 липня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_5 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 та малолітньої доньки ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 , третя особа — Київська районна адміністрація Одеської міської ради, про усунення перешкод у здійсненні права власності, користування та розпорядження майном постановлено вважати неподаною та повернуто заявнику.

У відповідності до приписів ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, приймаючи, що постанова Одеського апеляційного суду від 11.12.2025 року у справі №947/11891/24 ухвалена відносно тих самих сторін, що приймають участь у даній справі, постанова набрала законної сили, обставини встановлені вказаною постановою суду апеляційної інстанції судом не ставляться під сумнів та враховуються під час розгляду даної справи, які додатковому доказуванню не підлягають.

Одночасно, з урахуванням відсутніх встановлених вказаною постановою обставин з реєстрації за малолітніми: ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 , права власності на 1/12 частку за кожним в порядку спадкування за законом щодо нерухомого майна квартири за адресою: АДРЕСА_4 , та квартири за адресою: АДРЕСА_5 , судом враховується , що у відповідності до приписів статті 1268 ЦК України, малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У відповідності до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), та Верховного Суду, викладеними у постановах від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, від 17 січня 2024 року у справі № 522/3999/23, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

У постанові Верховного Суду України від 8 квітня 2015 року у справі № 6-33цс15 зазначено, що спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Проте відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

У постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 903/565/16, від 16 січня 2019 року у справі № 920/566/16, від 19 травня 2023 року у справі № 915/1031/21 сформульована позиція, згідно із якою законодавство не обмежує право спадкоємців на оформлення свідоцтва певними строками. Спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право звернутися із заявою про одержання свідоцтва у будь-який час після прийняття спадщини. Оформлення свідоцтва є правом, а не обов`язком спадкоємців. Факт неоформлення спадкових прав не тягне за собою втрату права на спадкове майно, якщо воно було прийнято у встановлений законом строк і встановленим законом способом, а лише обмежує його право на розпорядження спадщиною.

Отже, з урахуванням встановлених обставин постановою Одеського апеляційного суду від 11.12.2025 року у справі №947/11891/24, вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_4 , належить: ОСОБА_1 з часткою 2/3 в цьому майні, та ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з часткою по 1/12 кожному в цьому майні. Також вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_5 , належить: ОСОБА_1 з часткою 2/3 в цьому майні, та ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з часткою по 1/12 кожному в цьому майні.

З наданої позивачем довідки Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №Т4-121748-ф/о вбачається, що за адресою: АДРЕСА_4 зареєстровано/задекларовано 2 особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

У відповідності до довідки №А4-9734-ф/л від 15.01.2022 року Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, ОСОБА_5 , з 21.06.2004 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Позивачкою до позовну надано копії рахунків-повідомлення з яких вбачається, що за адресою: АДРЕСА_4 відкрито наступні особисті рахунки: № НОМЕР_5 – послуги з управління багатоквартирним будинком та вивозу сміття КЛІАР-СІТІ, № НОМЕР_6 – абонентські послуги ТОВ «Інфокс», холодна вода (норма) і каналізація, а також №01002/723516 – послуги за електроенергію.

Також згідно з наданих копій рахунків-повідомлення вбачається, що за адресою: АДРЕСА_5 відкрито наступні особисті рахунки: № НОМЕР_7 – послуги з розподілу газу та ТО будинкових газових мереж, №548730003 - послуги з управління багатоквартирним будинком та вивозу сміття КЛІАР-СІТІ, № НОМЕР_8 – послуги за спожитий газ, а також №277936 – абонентські послуги ТОВ «Інфокс».

З наданих квитанцій вбачається, що позивачкою за відкритими особовими рахунками здійснюється на постійній основі сплата житлово-комунальних послуг, що надаються за адресами: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 .

Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою на її звернення від ТОВ «Інфокс» філія «Інфоксводоканал» отримано відповідь від 29.02.2024 року про те, що за адресою: АДРЕСА_4 представником абонвідділу 23.02.2024 року опломбовано ввод холодної води, у зв`язку з чим з 23.02.2024 року нарахування по особовому рахунку здійснюється лише за абонентське обслуговування. Стосовно питання щодо перегляду нарахувань по особовому у своєму листі ТОВ «Інфокс» філія «Інфоксводоканал» зазначило, що оскільки, разом із зверненням не надані документи, які містять актуальної, повної та ствердної інформації щодо відсутності споживання послуг по особовому рахунку за адресою: АДРЕСА_4 підстав для перерахунку нарахувань по особовому рахунку № НОМЕР_5 немає. Одночасно листом повідомлено ОСОБА_1 про те, що станом на 23.02.2024 року сума заборгованості складає 1425, 83 грн.

Також ТОВ «Інфокс» філія «Інфоксводоканал» листом від 15.03.2024 року повідомлено позивачку про те, що за адресою: АДРЕСА_5 представником абонентського відділу 18.12.2023 року опломбовано ввод холодної води, у зв`язку з чим з 18.12.2023 року нарахування по особовому рахунку здійснюється лише за абонентське обслуговування. Також у листі повідомлено, що підстав для перерахунку нарахувань по особовому рахунку № НОМЕР_9 , немає та станом на 29.02.2024 року заборгованість по особовому рахунку складає 5442,52 грн.

Позивачка зазначає, що оскільки кожному з відповідачів належить по 1/12 частки нерухомого майна розташованих за адресою: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , а також враховуючи, що остання є законним представником малолітніх ОСОБА_3 , 2014 року народження та ОСОБА_4 , 2019 року народження, кожному з яких належить по 1/12 частки вищевказаного нерухомого майна, оскільки остання участі в утриманні майна, що є спільною частковою власністю не приймає, остання звернулась до суду з позовною заявою щодо відшкодування витрат на утримання спільного майна в загальному розмірі 17912,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Спірні правовідносини щодо здійснення спільної часткової власності врегульовано Цивільним кодексом України.

Згідно ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до положень ч.1, 4 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує.

Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У разі належності квартири декільком особам на праві спільної сумісної або спільної часткової власності, позовні вимоги мають бути пред`явлені до кожного з них про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірах, що відповідають їх часткам у праві спільної сумісної/часткової власності на квартиру, крім тих випадків, коли між співвласниками досягнуто домовленості щодо утримання квартири і визначено уповноваженого власника квартири (постанова Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі №522/7683/13-ц, від 01 вересня 2020 року в справі №352/2163/13-ц).

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч. 4 ст. 544 ЦК України).

Аналіз наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна. Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги регрес).

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 521/3743/17-ц (провадження № 61-26462св18).

Згідно із положеннями статті 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ознаками судових доказів є їх належність, допустимість, достовірність і достатність.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (допустимість доказів).

Достовірність доказів - це їх якість, точність і правильність відображення обставин, що входять у предмет доказування, а достатність - це сукупність доказів, яка дозволяє вирішити справу.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Приймаючи вищевикладене та надаючи оцінку наданим до суду доказам, судом встановлено, що позивачці – ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.08.2023 року посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитонюк Т. А. та зареєстрованого в реєстрі за №1117 належить 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 , а також на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.08.2023 року посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитонюк Т. А. та зареєстрованого в реєстрі за №1118 - 2/3 частки квартири АДРЕСА_2 .

З урахуванням встановлених обставин постановою Одеського апеляційного суду від 11.12.2025 року у справі №947/11891/24, також вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_4 , належить: ОСОБА_1 з часткою 2/3 в цьому майні, та ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з часткою по 1/12 кожному в цьому майні. Також вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_5 , належить: ОСОБА_1 з часткою 2/3 в цьому майні, та ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з часткою по 1/12 кожному в цьому майні.

Отже, позивачка ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_5 та малолітні ОСОБА_3 , 2014 року народження, та ОСОБА_4 , 2019 року народження, є співвласниками нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 , за наслідком на останніх покладено обов`язок з утримання майна.

Крім того, аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку, що під витратами на управління, утримання та збереження спільного майна у розумінні ст. 360 ЦК України, які мають нести сторони як співвласники квартири, слід розуміти витрати на утримання цієї квартири, які є об`єктивно необхідні для підтримання її у придатному для використання за призначенням стані, тобто безпосередньо пов`язані саме із забезпеченням належного технічного стану квартири, без вчинення яких житло втратить свої споживчі властивості.

З матеріалів справи вбачається, що позивачкою заявлені вимоги до відповідачів про відшкодування вартості понесених нею витрат на утримання спільного майна, а саме на: водопостачання і водовідведення, утримання багатоквартирного будинку, вивозу сміття, а також розподілу природного газу та електроенергію.

Також позивачка зазначає, що відповідачка разом з дітьми не проживає у вказаних квартирах. Крім того, з копії свідоцтв про право на спадщину за законом вбачається, що ОСОБА_5 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідачкою ОСОБА_5 , яка дє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх відповідачів ОСОБА_3 , 2014 року народження, та ОСОБА_4 , 2019 року народження, під час розгляду справи в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України доказів на підтвердження проживання та прийняття участі в утриманні, у тому числі сплаті житлово-комунальних послуг, щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_5 або за адресою: АДРЕСА_4 , не надано.

Суд зазначає, що не проживання особи у квартирі, яка належить їй на праві власності, як і факт відсутності її реєстрації в цій квартирі не звільняє особу від обов`язку нести витрати з оплати житлово-комунальних послуг (постанова Верховного Суду від 02 квітня 2020 року у справі №757/29813/17-ц (провадження №61-2066св19).

Також, суд зазначає, що оплата за надання житлово-комунальних послуг у вказаних квартирах є неподільним зобов`язанням.

Отже позивачка, сплативши за надані житлово-комунальні послуги, виконала солідарний обов`язок щодо сплати за надані житлово-комунальні послуги, зокрема й за відповідачів.

Таким чином, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 544 ЦК України, позивачка має право на зворотню вимогу (регрес) до відповідачів: ОСОБА_5 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_3 , 2014 року народження, та ОСОБА_4 , 2019 року народження, в розмірі пропорційно до належних відповідачам часток в цьому майні, що становить в цілому 3/12 (1/12 + 1/12 + 1/12 = 3/12), з суми витрат сплачених позивачкою за житлово-комунальні послуги за утримання нерухомого майна: квартира АДРЕСА_2 , та квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до наданих позивачкою до позову квитанцій вбачається, що останньою без врахування комісії здійснено сплату у період з січня 2024 року по лютий 2026 року за надані житлово-комунальні послуги наданими за адресою: АДРЕСА_4 та за адресою: АДРЕСА_5 , у наступних розмірах.

Так, у відповідності до наданих позивачкою до позову квитанцій, позивачкою сплачено на рахунки надавачів житлово-комунальних послуг з розподілу газу та ТО будинкових газових мереж, послуги з управління багатоквартирним будинком та вивозу сміття КЛІАР-СІТІ, послуги за спожитий газ, абонентські послуги ТОВ «Інфокс», електроенергію, за вищезазначеними адресами нерухомого майна, а саме: ТОВ «Інфокс» філія «Інфоксводоканал», КП «ЖКС «Вузівський», ТОВ «ООЕК», грошові кошти в наступних розмірах: 324,00 грн., 400,00 грн., 300,00 грн., 350,00 грн., 852,48 грн., 549,10 грн., 475,83 грн., 57,10 грн., 33,99 грн., 25,17 грн., 67,98 грн., 300,68 грн., 114,20 грн., 50,00 грн., 300,00 грн., 200,00 грн., 300,00 грн., 33,99 грн., 57,10 грн., 25,17 грн., 57,10 грн., 33,99 грн., 25,17 грн., 25,17 грн., 57,10 грн., 33,99 грн., 62,71 грн., 33,99 грн., 25,17 грн., 62,71 грн., 30,36 грн., 33,99 грн., 33,99 грн., 62,71 грн., 30,36 грн., 30,36 грн., 62,71 грн., 33,99 грн., 125,42 грн., 60,72 грн., 67,98 грн., 33,99 грн., 62,71 грн., 30,36 грн., 33,99 грн., 62,71 грн., 30,36 грн., 30,36 грн., 62,71 грн., 33,99 грн., 30,36 грн., 33,99 грн., 33,99 грн., 62,71 грн., 30,36 грн., 62,71 грн., 30,36 грн., 67,98 грн., 60,72 грн., 125,42 грн., 33,99 грн., 25,17 грн., 57,10 грн., 33,99 грн., 57,10 грн., 25,17 грн., 33,99 грн., 25,17 грн., 57,10 грн., 549,10 грн., 475,83 грн., 852,48 грн., 400,00 грн., 300,00 грн., 350,00 грн., 300,00 грн., 200,00 грн., 300,00 грн., 30,36 грн., 57,00 грн., 6,93 грн., 30,36 грн., 57,00 грн., 6,94 грн., 6,93 грн., 57,00 грн., 30,36 грн., 13,86 грн., 57,00 грн., 30,36 грн., 30,36 грн., 57,00 грн., 6,93 грн., 57,00 грн., 30,36 грн., 545,51 грн., 13,86 грн., 114,00 грн., 500,00 грн., 33,06 грн., 6,93 грн., 500,00 грн., 33,06 грн., 6,93 грн., 33,06 грн., 500,00 грн., 6,93 грн., 7,05 грн., 33,06 грн., 500,00 грн., 7,05 грн., 500,00 грн., 33,06 грн., 7,05 грн., 33,06 грн., 500,00 грн., 33,06 грн., 500,00 грн., 7,06 грн., 500,00 грн., 33,06 грн., 7,05 грн., 200,00 грн., 300,00 грн., 7,05 грн., 300,00 грн.,500,00 грн., 301,08 грн., 425,68 грн., 14,10 грн., 200,00 грн., 7,05 грн., 100,00 грн., 425,00 грн., 50,34 грн., 21,15 грн., 66,12 грн., 50,00 грн., 857,75 грн., 721,92 грн., 779,80 грн., 363,46, грн., 15,63 грн., 60,72 грн., 114,00 грн., що в загальному розмірі складає 22242,95 грн.

Надані позивачкою платіжні інструкції та банківські квитанції щодо оплати останньою житлово-комунальних послуг наданих до нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 та за адресою: АДРЕСА_5 , суд вважає достовірними доказами, оскільки у них вказано хто саме оплатив послуги та за якою адресою.

Отже, загальна сума витрат позивачки за сплачені останньою послуги складає 22242,95 грн., а 3/12 частка відповідачів пропорційно сумі 5560,74 грн., які підлягають відшкодуванню ОСОБА_5 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_3 , 2014 року народження, ОСОБА_4 , 2019 року народження, на користь позивачки.

Відповідачами доказів на підтвердження сплати коштів за надані житлово-комунальні послуги, що надавались у період з січня 2024 року по лютий 2026 року за адресою: АДРЕСА_4 та за адресою: АДРЕСА_5 , пропорційно до належним їм часток в цьому майні, а також доказів щодо відшкодування понесених позивачкою витрат в цьому майні, під час розгляду справи не надано.

Ухвалюючи рішення суду по справі судом враховується, що відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Приймаючи вищевикладене в цілому, суд вважає що позовні вимоги позивачки є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Щодо відшкодування судових витрат суд зазначає наступне.

Під час ухвалення рішення суд, у відповідності до приписів статті 264 ЦПК України у тому числі вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

У відповідності до положень статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються зокрема особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

З урахуванням задоволення позовних вимог, а також приймаючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору за пред`явленим позовом на підставі положень п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», а також враховуючи часткове задоволення позову суд вважає, що з відповідачки на користь держави підлягає до стягнення судовий збір в сумі 413 гривень 20 копійок (5560,74*100/17912 = 31,04; 31,04*1331,20/100 = 413,20).

На підставі викладеного, керуючись ст. 1-18, 76-89, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 280-282, 352-354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_6 ) до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітніх: ОСОБА_3 , 2014 року народження та ОСОБА_4 , 2019 року народження (місце проживання: АДРЕСА_7 ), про відшкодування витрат на утримання спільного майна – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітніх: ОСОБА_3 , 2014 року народження та ОСОБА_4 , 2019 року народження ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_4 ) у відшкодування в порядку регресу витрати понесені на утримання спільного майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 в загальному розмірі 5560 (п`ять тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 74 (сімдесят чотири) копійки.

У задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітніх: ОСОБА_3 , 2014 року народження та ОСОБА_4 , 2019 року народження, в решті позовних вимог про відшкодування витрат на утримання спільного майна - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітніх: ОСОБА_3 , 2014 року народження та ОСОБА_4 , 2019 року народження ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_3 ), на користь держави судовий збір в сумі 413 (чотириста тринадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст заочного рішення суду складено 03.11.2026 року.

Головуючий Л. В. Калініченко