Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №357/3447/26 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про розірвання шлюбу

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №357/3447/26

Суддя: Лапчевська Олена Федорівна

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 357/3447/26

номер провадження 22-ц/824/11331/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2026 року /суддя Бондаренко О.В./

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з вимогами про розірвання шлюбу з ОСОБА_3 , зареєстрованого 22 жовтня 2021 року у Покровському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 114.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2026 року позовну заяву задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 22 жовтня 2021 року у Покровському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 114, розірвано. Прізвище відповідача залишено « ОСОБА_4 ». Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 532,48 грн. Повернуто ОСОБА_1 з державного бюджету судовий збір у розмірі 532,48 грн /а.с. 33-35/.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник позивача - адвокат Добринь Я.О. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2026 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу відмовити.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу, не встановивши обставин, які б свідчили про неможливість подальшого спільного життя подружжя та суперечність збереження шлюбу інтересам сторін, що є обов`язковою умовою для розірвання шлюбу відповідно до вимог ст. 112 СК України. Наявні між сторонами непорозуміння не свідчать про стійкий розлад сімейних відносин, мають тимчасовий характер та можуть бути врегульовані шляхом примирення. На даний час позивач змінив своє ставлення до заявлених позовних вимог та вважає, що шлюб може бути збережений, а подальше спільне життя сторін є можливим, що додатково свідчить про відсутність підстав для розірвання шлюбу. Крім того, відповідно до правил ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Однак суд першої інстанції не вжив належних заходів щодо примирення сторін, не з`ясував можливість збереження сім`ї, чим фактично допустив формальний підхід до розгляду справи. Статтею 112 СК України передбачено, що суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Проте суд першої інстанції не дослідив належним чином фактичні взаємини сторін, не встановив дійсних причин подання позову та не перевірив можливість відновлення сімейних відносин, що свідчить про неповне з`ясування обставин справи. Крім того, у сторін наявна малолітня дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, яке наявне у матеріалах справи. Однак суд першої інстанції формально врахував наявність дитини та не надав належної оцінки впливу розірвання шлюбу на її інтереси, не з`ясував умов її проживання, участі кожного з батьків у вихованні та можливості забезпечення її належного розвитку в умовах збереження сім`ї. Суд не встановив, чи відповідає розірвання шлюбу найкращим інтересам дитини, що є обов`язковим при вирішенні спорів даної категорії. Наявність малолітньої дитини, її вік та об`єктивна потреба у вихованні в повній сім`ї свідчать про необхідність більш ретельного дослідження можливості примирення сторін та збереження шлюбу, чого судом першої інстанції здійснено не було. Апелянт також посилається на п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», в якому зазначено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. На підставі викладеного апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідач - ОСОБА_3 про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформована належним чином, через електронний суд з відзивом на апеляційну скаргу до суду не зверталася.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували шлюб 22 жовтня 2021 року у Покровському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 114. Від спільного проживання сторони мають сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Як зазначено у позові, сторони сімейно-шлюбні стосунки не підтримують, втратили взаєморозуміння, почуття любові один до одного, мають різні погляди на життя, сім`я розпалась і подальше перебування сторін у шлюбі суперечить їх інтересам.

Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався ч. 3 ст. 105 СК України про те, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу; ст. 110 СК України про те, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя; ст. 112 СК України про те, що суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, та постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення; ст. 113 СК України про право особи, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище; ч. 2 ст. 114 СК України про те, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що позов підлягає задоволенню, оскільки позивач має стійке волевиявлення щодо розірвання шлюбу, відповідач не заперечує проти заявлених вимог, а примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. При цьому суд виходив з того, що тривалий час сторони спільно не проживають, спільного господарства не ведуть, втратили почуття любові та поваги один до одного, що свідчить про остаточний розпад сім`ї та неможливість її збереження, а подальше перебування сторін у шлюбі суперечить їх інтересам.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 51 Конституції України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство і батьківство.

За приписами ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно зі ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції вжив передбачених законом заходів для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи. Позивач у судове засідання не з`явився, його представник у позовній заяві просив проводити розгляд справи за відсутності позивача та його представника. Відповідач - ОСОБА_3 - у судове засідання не з`явилася, 16.04.2026 подала до суду заяву, у якій просила проводити розгляд справи за її відсутності.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не вжив належних заходів щодо примирення подружжя та не з`ясував можливість збереження сім`ї, відхиляються з таких підстав.

Застосування судом заходів щодо примирення подружжя є правом, а не обов`язком суду, і реалізується з урахуванням конкретних обставин справи. Позивач у позовній заяві прямо зазначав, що строк на примирення сторонам не потрібен, оскільки шлюбні відносини остаточно припинені. Відповідач проти позову не заперечувала, клопотань про надання строку на примирення не подавала. За таких обставин у суду першої інстанції були відсутні підстави для вжиття заходів щодо примирення подружжя, а наведені доводи апелянта в цій частині зводяться до формальних міркувань.

Доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування судом фактичних взаємин подружжя та дійсних причин позову також є необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції встановлено, що тривалий час сторони сімейно-шлюбні стосунки не підтримують, втратили взаєморозуміння та почуття любові один до одного, мають різні погляди на життя, сім`я розпалась остаточно і подальше перебування сторін у шлюбі суперечить їхнім інтересам. Ці обставини підтверджені матеріалами справи та не заперечувалися відповідачем. Жодних доказів на спростування зазначених обставин ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи апелянтом не надано.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції формально врахував наявність малолітньої дитини та не надав належної оцінки впливу розірвання шлюбу на її інтереси, колегія суддів відхиляє, оскільки розірвання шлюбу між батьками за умови, коли сімейні відносини між ними фактично припинені, саме по собі не порушує прав дитини. Права та інтереси малолітньої дитини підлягають захисту у порядку, визначеному законом, однак ці питання не є предметом розгляду у справі про розірвання шлюбу і можуть бути вирішені сторонами окремо.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційна скарга подана представником позивача - адвокатом Добринем Я.О., який діє на підставі ордера та здійснює професійне представництво інтересів позивача у справі. Тобто особа, яка оскаржує рішення суду першої інстанції, користується кваліфікованою правовою допомогою, і доводи апеляційної скарги мають відповідати процесуальному законодавству та фактичним обставинам справи.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що посилання апелянта на зміну ставлення позивача до заявлених позовних вимог після ухвалення рішення судом першої інстанції, а саме на те, що позивач вважає за можливе збереження шлюбу, не є підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції на час його ухвалення, виходячи з обставин, які були предметом дослідження в суді першої інстанції. Право позивача відмовитися від позову на будь-якій стадії розгляду справи передбачено ч. 2 ст. 49, ст. 206 ЦПК України, однак позивач таким правом у встановленому процесуальним законом порядку не скористався - заяви про відмову від позову до суду апеляційної інстанції не подав. Суд апеляційної інстанції не вправі вийти за межі доводів та вимог апеляційної скарги за ст. 367 ЦПК України та самостійно, без відповідного волевиявлення позивача, обирати на власний розсуд передбачений законом процесуальний механізм відмови від позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та ґрунтуються на формальних міркуваннях, а оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду не вбачає, а відмови від позову позивачем не заявлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий: Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua