Вирок від 02 листопада 2026 р. у справі №499/1176/26 — Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/1176/26

Провадження № 1-кп/499/80/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю учасників кримінального провадження помічника голови суду ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , законного представника обвинуваченого ОСОБА_5 , в режимі відеоконференції з захисником обвинуваченого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селище Іванівка Березівського району Одеської області обвинувальний акт кримінального провадження №12026162260000226 внесеного до ЄРДР від 13.04.2026 року за обвинуваченням неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уроженця селище Іванівка Іванівського району Одеської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , учня 10-го класу Коноплянського ліцею Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Наприкінці березня 2026 року, точний час судом не встановлено, у неповнолітнього ОСОБА_4 виник раптовий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у інше приміщення, вчинене в умовах воєнного стану, оскільки достовірно знав про запровадження на території України з 24.02.2022 правового режиму воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, який неодноразово було продовжено, а саме Законом України від 14.01.2026 №4757-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» до 04.05.2026 року.

Реалізуючи свій раптовий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у інше приміщення, вчинене в умовах воєнного стану, діючи умисно з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу садиби за адресою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, проник на територію вказаного домоволодіння зі сторони городу, підійшов до дверей гаражного приміщення, які були відчинені та скориставшись відсутністю господарів домоволодіння, проник всередину. Перебуваючи всередині гаражного приміщення, обвинувачений ОСОБА_4 таємно викрав звідти шуруповерт марки «Дніпро-М TD-60» чорно-помаранчевого кольору, зварювальний апарат марки «Дніпро-М SAB-258D» чорно-помаранчевого кольору, кутошліфувальну машинку марки «Дніпро-М МШК 900» чорно-помаранчевого кольору та пластиковий кейс для інструментів марки «Makita» темно-зеленого кольору, які належать потерпілій ОСОБА_7 , після чого покинув територію вказаного домоволодіння, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, залишивши його для особистого користування.

Своїми протиправними діями обвинувачений ОСОБА_4 спричинив потерпілій ОСОБА_7 матеріалі збитки на суму 4940,37 грн.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину за вчинення ним кримінального правопорушення визнав повністю, у ході його допиту підтвердив обставини скоєного кримінального правопорушення, вказаного у обвинувальному акті, повністю погодився з вартістю викраденого майна, при цьому відзначив, що він забезпечений всім необхідним, потреби в коштах чи інших матеріальних речах у нього немає, має свої заощадження, при цьому майно викрав для особистого користування. Обвинувачений також відзначив, що критично ставиться до свого вчинку.

Захисник обвинуваченого у судовому засіданні просила суд застосувати до обвинуваченого положення ст.69 КК України та призначити йому покарання у виді пробійного нагляду, оскільки обвинувачений є неповнолітнім, щиро розкаюється, активно сприяв розкриттю злочину.

Суд, зв`язку з визнанням обвинуваченим вини та обставин вчиненого кримінального провадження вважає за доцільне розглянути справу у порядку ч.3 ст. 349 КПК України.

Прокурор, обвинувачений та його захисник, законний представник, а також потерпіла сторона не заперечували проти розгляду кримінального провадження у порядку ч.3 ст. 349 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

У судовому засіданні встановлено, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих фактичних обставин, у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції, тому суд, керуючись ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою усіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та обмежив вивчення фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів справи, які характеризують його особу.

До того ж, суд роз`яснив обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні обставин кримінального провадження, доходить висновку про те, що дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч.4 ст. 185 КК України – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у інше приміщення, вчинена у умовах воєнного стану.

Винуватість ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, є доведеною, та у його діянні має місце склад вказаного кримінального правопорушення.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини та її основоположних свобод не встановлено.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При призначенні покарання неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_4 суд згідно з вимогами ст. 65, ст. 103 КК України, ст. 485 та ст. 487 КПК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; особу обвинуваченого, який скоїв кримінальне правопорушення у неповнолітньому віці (14 років 4 місяців), має статус дитини позбавленої батьківського піклування, має піклувальника ОСОБА_5 , яка приділяє належну увагу вихованню ОСОБА_4 , співпрацює зі школою та класним керівником, відвідує батьківськи збори, цікавиться шкільним життям; за місцем проживання для хлопця створені всі належні умови, має окрему кімнату, яка облаштована усім необхідним, у сім`ї загалом склалися нормальні відносини; навчається у Коноплянському ліцеї Коноплянської сільської ради Березівського району зарекомендував себе як в міру старанний учень, спокійний, неконфліктний, має навчальні досягнення середнього рівня, не завжди виконує домашні завдання, підтримує дружні стосунки з учнями класу; на обліку в психіатра та на обліку в нарколога не значиться; має нормальний стан загального розвитку; після вчинення кримінального правопорушення не допускав інших правопорушень, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання неповнолітнього ОСОБА_4 відповідно до ст.66 КК України, суд визнає активне сприяння розкриттю злочину, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.

При цьому суд не визнає обставинами, що пом`якшують покарання щире каяття обвинуваченого, оскільки така позиція має суб`єктивно-об`єктивний характер і повинна підтверджуватися не лише формальним визнанням вини, а й реальними діями, які свідчать про критичне ставлення особи до вчиненого та бажання виправити його наслідки. У судовому засіданні обвинувачений не висловив щирого жалю та критичної оцінки своєї протиправної поведінки, щиро не попросив вибачення у потерпілої, не вчинив жодних дій, спрямованих на добровільне відшкодування завданої шкоди. За таких обставин, заява обвинуваченого про визнання провини є суто формальною процесуальною позицією, спрямованою виключно на пом`якшення кримінальної відповідальності, а не свідченням справжнього внутрішнього каяття та готовності нести справедливе покарання.

Обставин, що обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Також суд при вирішенні питання про призначення покарання обвинуваченому враховує, що відповідно до досудової доповіді ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній і виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Кримінальне правопорушення вчинено ОСОБА_4 у неповнолітньому віці, а тому до нього застосовуються правила розгляду справи щодо неповнолітніх, що відноситься до Розділу ХV загальної частини Кримінального кодексу України, особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

У той же час, необхідно зважати, що під час постановлення вироку щодо неповнолітньої особи суд повинен суворо дотримуватися загальних засад кримінального провадження до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність та ухвалювати рішення щодо неповнолітнього, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, встановленим у ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, відповідно до положень глави 29 КПК України і розділу XI Загальної частини КК України.

Згідно зі ст. 98 КК України до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань: 1) штраф; 2) громадські роботи; 3) виправні роботи; 4) пробаційний нагляд; 5) позбавлення волі на певний строк.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, обставин справи, вищезазначених даних про особу обвинуваченого, враховуючи положення кримінального кодексу, якими встановлено особливості відповідальності неповнолітніх та покарання неповнолітніх, що визначають відповідні види покарань і їх строки, які можуть бути призначені неповнолітнім з огляду на особу обвинуваченого, конкретний вік неповнолітнього, з урахуванням наведених обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його ставлення до наслідків своїх протиправних дій, поведінки обвинуваченого після вчинення правопорушення, у тому числі в ході судового розгляду кримінального провадження, на переконання суду, зазначене у сукупності вказує на його бажання виправитися, а тому суд вважає можливим призначити покарання із застосуванням ст. 75, ст. 104 КК України.

На переконання суду, саме таке покарання обвинуваченому відповідатиме загальним засадам призначення покарання, є пропорційним характеру вчинених дій і їх небезпечності, внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченого, змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність як ними самими так і іншими особами, та відповідатиме принципу індивідуалізації покарання.

При цьому, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, фактичні обставини справи та приписи кримінального закону, підстав для призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст.69 КК України суд не вбачає.

Запобіжний захід не обирати. Цивільний позов не заявлено.

Витрати на залучення експерта відсутні.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ч.3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-375, 484-497 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік.

Покласти на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ст. 76 КК України:

– періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

– повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

– не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Іванівського районного суду Одеської області від 17.04.2026 року у справі №499/522/26 (провадження №1-кс/499/70/26).

Речові докази у справі, а саме шуруповерт марки «Дніпро-М TD-60» чорно-помаранчевого кольору, зварювальний апарат марки «Дніпро-М SAB-258D» чорно-помаранчевого кольору, кутошліфувальну машинку марки «Дніпро-М МШК 900» чорно-помаранчевого кольору, пластиковий кейс для інструментів, марки «Makita» темно-зеленого кольору – повернути потерпілій ОСОБА_7 .

Вирок суду може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення, а обвинуваченим у той же строк з дня вручення копії вироку.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

СуддяОСОБА_8