Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №369/13408/26
Суддя: Свінціцька Олена Петрівна
Справа № 369/13408/26 Головуючий в суді І інстанції - Гришко О.М.
Провадження № 33/824/4166/2026 Доповідач в суді II інстанції - Свінціцька О.П.
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд
в особі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Свінціцької О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Києво - Святошинського районного суду Київської області від 20 липня 2026 року,
в с т а н о в и в:
Постановою судді Києво - Святошинського районного суду Київської області від 20 липня 2026 року
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 28.06.2026 о 01 год. 15 хв. в с. Мила, АД М06 Київ-Чоп 26 км + 500 м, керуючи транспортним засобом «DAF» д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHMITZ» д.н.з. НОМЕР_2 , перед виїздом не забезпечив технічно-справний стан транспортного засобу, в результаті чого під час руху відбулось заклинення та загоряння правого заднього колеса, після чого колесо відірвало з кріплення та вдарило по колесо відбійнику. Внаслідок ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п.2.3а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з оскаржуваною постановою, вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з істотним порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними, допустимими і достатніми доказами. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що під час розгляду справи суд обмежився викладенням обставин, наведених в протоколі про адміністративне правопорушення, та переліком письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Також вказав, що суд не навів мотивів, з яких дійшов висновку про доведеність його вини, не зазначив, які саме докази підтверджують кожну із встановлених ним обставин, а також не навів обґрунтування причин відхилення інших можливих пояснень виникнення дорожньо - транспортної пригоди. Крім того, зазначив, що матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував, що зазначений технічний дефект існував до початку руху транспортного засобу, був очевидним або міг бути виявленим водієм під час передрейсової перевірки. Більше того, напівпричіп «SCHMITZ», на якому сталася подія, на момент дорожньо - транспортної пригоди мав чинний протокол перевірки технічного стану транспортного засобу від 13.11.2025 року №00834-00620-25, виданий за результатами проходження обов`язкового технічного контролю, який на день виникнення події був чинний, що свідчить про те, що транспортний засіб у встановленому законом порядку був визнаний технічно справним та допущений до експлуатації. Таким чином незрозуміло на підставі яких саме належних та допустимих доказів суд першої інстанції дійшов висновку, що водій повинен був виявити технічну несправність, яка не була встановлена під час проходження обов`язкового технічного контролю. При цьому, матеріали справи не містять жодного експертного висновку, акта технічного дослідження, висновку спеціаліста чи іншого доказу, який би встановлював причину заклинення колеса, під час виникнення відповідної несправності, можливість її виявлення або причинний зв`язок між діями водія та виникненням дорожньо - транспортної пригоди. Вказав, що сам по собі факт виникнення технічної несправності не є беззаперечним доказом порушення водієм вимог пункту 2.3 а Правил дорожнього руху України. Крім того, зазначив про те, що транспортний засіб та напівпричіп, якими він керував йому не належать, та що органом яким складено протокол про адміністративне правопорушення та судом першої інстанції не встановлено і не доведено, що технічна несправність виникла внаслідок невиконання саме водієм обов`язків, передбачених п.2.3 а Правил дорожнього руху, або що така несправність існувала до початку руху й могла бути виявлена водієм під час звичайної передрейсової перевірки. Також вказав про те, що суд першої інстанції ухвалив постанову за відсутності ОСОБА_1 , зазначивши в оскаржуваній постанові про його повідомлення про дату, час та місце судового розгляду справи шляхом направлення смс - повідомлення, однак про існування судового провадження та про прийняте судове рішення відносно нього ОСОБА_1 фактично дізнався лише 27.07.2026 року після ознайомлення з постановою в застосунку «Дія». Вважає, що у зв`язку з його відсутності в судовому засіданні суду першої інстанції, його було позбавлено можливості надати суду пояснення щодо фактичних обставин події, звернути увагу на відсутність доказів порушенням ним п.2.3 а. Правил дорожнього руху, подати докази проходження напівпричепом обов`язкового технічного контролю, а також надати інші докази, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. За таких обставин, просив оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
ОСОБА_1 будучи повідомленим належним чином про дату та час розгляду справи до суду не прибув. При цьому, 19.10.2026 року на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 , в якому він підтримав подану апеляційну скаргу, просив задовольнити, а розгляд справи проводити без його участі.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.
Висновки судді місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п. 2.3 а ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованими.
Такий висновок підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №704985 від 28.06.2026, в якому викладені обставини вчинення правопорушення із зазначенням часу та місця вчинення, схемою місця ДТП від 28.06.2026, письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 28.06.2026 року, актом обстеження ділянки вулично - шляхової мережі від 28.06.2026 та схемою до акту обстеження ділянки вулично - шляхової мережі.
Дослідивши вказані докази та надавши їм належну юридичну оцінку суддя місцевого суду дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу та правильності кваліфікації його дій за ст. 124 КУпАП.
Так, відповідно до вимог п. 2.3а Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що транспортний засіб та напівпричіп, якими він керував йому не належать, та що напівпричіп «SCHMITZ», на якому сталася подія, на момент дорожньо - транспортної пригоди мав чинний протокол перевірки технічного стану транспортного засобу від 13.11.2025 року №00834-00620-25, виданий за результатами проходження обов`язкового технічного контролю, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо недотримання ОСОБА_1 вимог п.2.3а ПДР, оскільки саме на водія покладений обов`язок забезпечення безпеки дорожнього руху шляхом, у тому числі, перевірки перед виїздом і забезпечення технічно справного стану і комплектності транспортного засобу.
Щодо доводів апелянта про порушення його прав у зв`язку з проведенням розгляду справи судом першої інстанції у його відсутність, то слід зазначити, що право ОСОБА_1 на участь у розгляді справи було поновлено судом апеляційної інстанції, проте ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, до суду не з`явився, направив до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутність.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що розгляд цієї справи суддею місцевого суду проведений відповідно до вимог закону, при її розгляді та ухваленні рішення суддею дотримані вимоги ст. 245, 280 КУпАП, судове рішення про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП є обґрунтованим.
Разом з тим, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вимог ст. 23, 33 КУпАП, в силу яких стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
Положеннями ст. 23 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Малозначність як ознака адміністративного правопорушення характеризується певним ступенем суспільної небезпечності, але таким, що не потребує застосування заходів адміністративного впливу.
Питання про можливість або ж недоцільність звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення в кожному конкретному випадку вирішується правозастосовчим органом (посадовою особою).
У поданій до суду апеляційній скарзі ОСОБА_1 не навів доводів, які б спростовували його винну у вчиненому адміністративному правопорушенні.
Разом з тим, варто враховувати, що хоча перед виїздом ОСОБА_1 не забезпечив технічно-справний стан транспортного засобу, в результаті чого під час руху відбулось заклинення та загоряння правого заднього колеса, після чого колесо відірвало з кріплення та вдарило по колесо відбійнику, при цьому не було завдано шкоди здоров`ю жодній фізичній особі, шкоду стосовно майна було завдано лише транспортному засобу яким керував ОСОБА_1 . Жодних обставин, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння не встановлено.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про можливість у даному конкретному випадку, відповідно до вимог ст. 22 КУпАП, звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
Відповідно до ч. 2 ст. 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу.
За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, постанову Києво - Святошинського районного суду Київської області від 20 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 скасувати із закриттям провадження у справі.
На переконання суду апеляційної інстанції застосування такого заходу, як усне зауваження, буде необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень.
Враховуючи вищенаведене, оскаржувана постанова судді першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з підстав, визначених ч. 2 ст. 284 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 22, 284, 294 КУпАП, суд,
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Києво - Святошинського районного суду Київської області від 20 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 змінити.
ОСОБА_1 на підставі ст.22 КУпАП звільнити від адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежитись усним зауваженням.
Провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі ч.2 ст. 284 КУпАП.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Свінціцька
Оригінал: reyestr.court.gov.ua