Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №760/10429/22 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: надання послуг

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №760/10429/22

Суддя: Березовенко Руслана Вікторівна

справа № 760/10429/22 головуючий у суді І інстанції Коробенко С.В.

провадження № 22-ц/824/9283/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Березовенко Р.В.,

суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 04 лютого 2026 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за внесками та платежами на управління багатоквартирним будинком,

В С Т А Н О В И В:

у серпні 2022 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта» звернулось до Солом`янського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за внесками та платежами на управління багатоквартирним будинком.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач ОСОБА_1 є власником двокімнатної квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 31 січня 2002 року.

Відповідно до акту приймання житлового комплексу багатоповерхового будинку АДРЕСА_2 на баланс ОСББ «Башта», затвердженого рішенням правління ОСББ «Башта» протокол № 5 від 15 травня 2007 року, вказаний будинок було передано на баланс ОСББ. Таким чином, будинок знаходиться на балансі позивача та відповідно ним обслуговується.

Позивач у відповідності до свого Статуту та Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» здійснює належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяє мешканцям будинку в отриманні житлово-комунальних послуг. З цією метою позивачем укладені відповідні договори щодо місць загального користування на теплопостачання, водопостачання та водовідведення, постачання електроенергії, вивезення побутових відходів, технічне обслуговування і ремонт ліфтів тощо.

Загальними зборами ОСББ від 09 липня 2020 року, оформленими протоколом №1/2020, було, серед іншого, затверджено кошторис на 2020 рік та розміри обов`язкових внесків співвласників, зокрема: щомісячний внесок на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 7,13 грн/кв.м; щомісячний цільовий внесок в фонд капітального ремонту у розмірі 0,37 грн/кв.м; щомісячний цільовий внесок в фонд поновлення системи протипожежної безпеки на період з 01 серпня 2020 року до 31 липня 2022 року у розмірі 1,23 грн/кв.м; щомісячний цільовий внесок в фонд встановлення дитячого та спортивного майданчиків на період з 01 серпня 2020 року до 31 липня 2021 року у розмірі 0,60 грн/кв.м; щомісячний цільовий внесок в фонд зелених газонів з автоматичним поливом на період з 01 серпня 2020 року до 31 липня 2021 року у розмірі 0,25 грн/кв.м.

Крім того, вказаними загальними зборами було запроваджено обов`язкові щомісячні платежі співвласників квартир на утримання інфраструктури технічного регулювання та стоянки транспортних засобів для власників квартир, які особисто або через уповноважених ними осіб розміщують автомобілі на прибудинковій території з 18:00 год. до 08:00 год. п`ять і більше днів на місяць у разі перебування на прибудинковій території одного автомобіля - у розмірі 350,00 грн/місяць.

Враховуючи, що розмір житлового приміщення, що перебуває у власності відповідача, становить 78,40 кв.м, розмір щомісячних обов`язкових внесків відповідача на управління багатоквартирним будинком по АДРЕСА_2 з серпня 2020 року складав від 748,51 грн до 1 098,51 грн на місяць залежно від періоду (з урахуванням строкових цільових внесків).

Позивач зазначив, що відповідач є власником та користується транспортним засобом Honda CRV, державний номер НОМЕР_1 , який систематично розміщує на прибудинковій території багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , що підтверджується Випискою із реєстру квартир, номерів телефонів власників та автомобілів багатоквартирного будинку, а також Журналом обліку розміщення автомобілів на прибудинковій території за період з 01 серпня 2020 року по 30 червня 2022 року.

Однак, як зазначив позивач, в порушення своїх зобов`язань відповідач в період з 01 серпня 2020 року по 30 червня 2022 року внески та платежі на управління будинком вносив не в повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за внесками та платежами на управління багатоквартирним будинком об`єднання у розмірі 15 585,89 грн, з яких: 8 050,00 грн - заборгованість за щомісячним платежем на утримання інфраструктури технічного регулювання та стоянки транспортних засобів (350 грн ? 23 місяці); 1 215,82 грн - заборгованість за щомісячним внеском на утримання будинку та прибудинкової території; 667,23 грн - заборгованість за цільовим внеском у фонд капітального ремонту; 2217,89 грн - заборгованість за цільовим внеском у фонд поновлення системи протипожежної безпеки; 564,48 грн - заборгованість за цільовим внеском у фонд встановлення дитячого та спортивного майданчиків; 235,20 грн - заборгованість за цільовим внеском у фонд зелених газонів з автоматичним поливом; 2 294,50 грн - втрати від інфляції, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України; 340,77 грн - 3% річних, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України.

Таким чином, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість у повному обсязі, а також судові витрати.

31 жовтня 2022 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечував проти позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на наступні обставини.

По-перше, відповідач стверджував, що він не користувався прибудинковою територією для паркування транспортного засобу у спірний період, у зв`язку з чим у нього не виникло обов`язку зі сплати платежів за утримання інфраструктури технічного регулювання та стоянки транспортних засобів у розмірі 8 050,00 грн.

По-друге, відповідач посилався на те, що рішення загальних зборів від 09 липня 2020 року, оформлене пунктом №5 протоколу №1/2020, щодо встановлення платних автостоянок на прибудинковій території є незаконним та суперечить: статті 42 Земельного кодексу України щодо права вільного використання земельної ділянки загального користування; санітарним нормам (Наказ №173 від 19.06.1996) та Державним будівельним нормам ДБН В.2.2-12:2019, які забороняють влаштування автостоянок біля житлових будинків; постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №520/12022/17, якою визнано протиправним аналогічне рішення про встановлення платних автостоянок на прибудинковій території без дотримання вимог земельного законодавства.

По-третє, відповідач зазначав, що прибудинкова територія є комунальною власністю територіальної громади міста Києва, земельна ділянка під будинком не сформована належним чином, не має кадастрового номера, у зв`язку з чим ОСББ не має права встановлювати платне користування такою територією.

По-четверте, відповідач стверджував, що він своєчасно оплачував щомісячні внески на утримання будинку та прибудинкової території в повному обсязі, посилаючись на копії квитанцій про оплату, які додавалися до відзиву як додаток №1.

По-п`яте, відповідач звертав увагу на те, що позивачем здійснюється подвійне нарахування платежів, оскільки послуги з утримання прибудинкової території, протипожежної безпеки, благоустрою вже включені до складу обов`язкових внесків на утримання будинку, а тому окремі цільові внески за ці ж послуги є необґрунтованими.

По-шосте, відповідач просив застосувати наслідки спливу позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості, нарахованої з 01 серпня 2020 року по 30 листопада 2020 року, оскільки позов подано 25 серпня 2022 року, тобто після закінчення трирічного строку позовної давності щодо вказаного періоду.

На підставі викладеного, відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 04 лютого 2026 року позовні вимоги задоволені.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта» суму заборгованості за внесками та платежами на управління багатоквартирним будинком за період з 01 серпня 2020 року по 30 червня 2022 року, а також компенсацію за прострочення їх сплати в загальному розмірі 15 585 грн 89 коп, з яких: 8 050,00 грн заборгованості за щомісячним платежем на утримання інфраструктури технічного регулювання та стоянки транспортних засобів; 1 215,82 грн заборгованості за щомісячним внеском на утримання будинку та прибудинкової території; 667,23 грн заборгованості за цільовим внеском у фонд капітального ремонту; 2 217,89 грн заборгованості за цільовим внеском у фонд поновлення системи протипожежної безпеки; 564,48 грн заборгованості за цільовим внеском у фонд встановлення дитячого та спортивного майданчиків; 235,20 грн заборгованості за цільовим внеском у фонд зелених газонів з автоматичним поливом; 2 294,50 грн втрат від інфляції; 340,77 грн 3% річних.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта» компенсацію понесених судових витрат в загальному розмірі 6 984,00 грн 00 коп.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, 13 березня 2026 року представник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, просив рішення від 04 лютого 2026 року Солом`янського районного суду міста Києва скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до Витягу із ЗКУ, земельна ділянка № 8000000000:72:254:0022 під багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 не сформована, землекористувач - не визначений, ОСББ «Башта» - не є землекористувачем цієї ділянки.

У постанові від 11 вересня 2019 року у справі №520/12022/17 провадження №11-521апп19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що відповідно до Земельного кодексу України та Податкового кодексу України, утворення платних автостоянок має здійснюватися з урахуванням норм Земельного кодексу України щодо порядку формування земельної ділянки.

Апелянт вважає, що рішення від 04 лютого 2026 року Солом`янського районного суду м. Києва в частині стягнення 8 050,00 грн заборгованості за щомісячним платежем на утримання інфраструктури технічного регулювання та стоянки транспортних засобів підлягає скасуванню, оскільки прийняте внаслідок неправильного застосування судом норм частини 2 статті 42 Земельного кодексу України, частини 2 статті 369 та частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України, Рішення від 22 березня 2004 року Конституційного Суду України у справі № 1-2/2004 4-рп/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), а також висновків, наведених у постанові від 11 вересня 2019 року у справі №520/12022/17 провадження №11-521апп19 Великої Палати Верховного Суду, Постанові від 25 травня 2021 року Великої Палати Верховного Суду у справі № 461/9578/15-ц провадження № 14-175цс20 (справа про здійснення права спільної власності багатоквартирного будинку за погодженням), Постанові від 14 серпня 2024 року Верховного Суду у справі №442/1888/23 провадження № 61- 7526св24 (справа про права співвласників багатоквартирного будинку) та постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц (провадження № 14-175цс20).

Також, апелянт вказує, що в рішенні від 04 лютого 2026 року Солом`янським районним судом міста Києва встановлено, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта» в Журналі обліку розміщення автомобілів на прибудинковій території здійснюється збір, обробку та використання персональних даних без згоди їхніх власників з метою стягнення грошових коштів за платне паркування.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта» збирає, обробляє та використовує персональні дані без згоди їхніх власників в Реєстрі квартир, номерів телефонів власників та автомобілів багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 » від 10 серпня 2022 року.

В рішенні від 04 лютого 2026 року Солом`янським районним судом міста Києва встановлено, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта» здійснює збір, обробку та використання персональних даних без згоди власників цих персональних даних та без належного захисту цих даних.

За таких обставин, рішення від 04 лютого 2026 року Солом`янського районного суду міста Києва підлягає скасуванню, оскільки прийняте на підставі недопустимих доказів та внаслідок неправильного застосування судом норм ст.78 ЦПК України та ст.32 Конституції України, 8, 10, 22, 24 Закону України «Про захист персональних даних», Рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2- рп/2012 та Постанови від 19 вересня 2018 року Великої Палати Верховного Суду у справі № 806/3265/17 провадження № 11-460заі18 (справа про захист персональних даних).

Окрім цього, апелянт вказує, що не надавав свої згоди Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Башта» щодо оплати внесків у фонд зелених газонів з автоматичним поливом.

Матеріали справи не містять обов'язкової згоди щодо оплати внесків у фонд зелених газонів з автоматичним поливом.

Натомість, до матеріалів справи долучено від відповідача Заяву від 13 червня 2025 року із копіями платіжних документів, які засвідчують оплату відповідачем щомісячних внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 серпня 2020 року по 30 червня 2022 року.

Отже, заявлені позивачем вимоги про заборгованість по членським та цільовим внескам на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 серпня 2020 року по 30 червня 2022 року в сумі 1 215,82 грн спростовуються матеріалами справи і є безпідставними.

Таким чином, на думку апелянта висновки Солом`янського районного суду міста Києва про заборгованість за щомісячним внеском на утримання будинку та прибудинкової території в сумі 1 215,82 грн спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин, рішення від 04 лютого 2026 року Солом`янського районного суду міста Києва в частині стягнення: 1 215,82 грн заборгованості за щомісячним внеском на утримання будинку та прибудинкової території; 235,20 грн заборгованості за цільовим внеском у фонд зелених газонів з автоматичним поливом; підлягає скасуванню, оскільки прийняте на підставі недостовірних доказів та внаслідок неправильного застосування судом норм ст.79 ЦПК України та частини 3 статті 10 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

Апелянт також вказує, шо заявлені позивачем вимоги в частині стягнення: 667,23 грн заборгованості за цільовим внеском у фонд капітального ремонту; 2217,89 грн заборгованості за цільовим внеском у фонд поновлення системи протипожежної безпеки; 564,48 грн заборгованості за цільовим внеском у фонд встановлення дитячого та спортивного майданчиків відносяться до складу вартості утримання будинку та прибудинкової території і оплачені відповідачем, про що свідчать долучені до матеріалів справи платіжні документи, які підтверджують оплату відповідачем щомісячних внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 серпня 2020 року по 30 червня 2022 року.

Висновки Солом`янського районного суду міста Києва в частині стягнення: 667,23 грн заборгованості за цільовим внеском у фонд капітального ремонту; 2217,89 грн заборгованості за цільовим внеском у фонд поновлення системи протипожежної безпеки;- 564,48 грн заборгованість за цільовим внеском у фонд встановлення дитячого та спортивного майданчиків відносяться до складу вартості утримання будинку та прибудинкової території і спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин, рішення від 04 лютого 2026 року Солом`янського районного суду міста Києва в частині стягнення: 667,23 грн заборгованості за цільовим внеском у фонд капітального ремонту; 2217,89 грн заборгованості за цільовим внеском у фонд поновлення системи протипожежної безпеки; 564,48 грн заборгованість за цільовим внеском у фонд встановлення дитячого та спортивного майданчиків підлягає скасуванню, оскільки прийняте на підставі недостовірних доказів та внаслідок неправильного застосування судом норм ст.79 ЦПК України та пункт 8 частини 2 статті 4 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

На момент винесення Солом`янським районним судом рішення від 04 лютого 2026 року, відповідно до відомостей із Єдиного реєстру адвокатів України, право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Золотопупа Сергія Васильовича зупинене згідно п.3 ч.1 ст.31 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з 18 жовтня 2025 року по 18 квітня 2026 року на підставі рішення ВКДКА № Х-004/2025 від 18 жовтня 2025 року, яким внесене зміни в частині застосованого дисциплінарного стягнення рішення дисциплінарної палати КДКА Полтавської області від 11 липня 2025 року (додаток № 02).

Отже, адвокат Золотопуп Сергій Васильович позбавлений права на заняття адвокатською діяльністю, що унеможливлює надання ним професійної правничої допомоги в розумінні ст.137 ЦПК України.

За таких обставин, заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта» про надання професійної правової допомоги адвокатом Золотопупом Сергієм Васильовичем не відповідає критерію дійсності.

12 серпня 2022 року адвокат Золотопуп Сергій Васильович звернувся в інтересах Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта» із позовом про стягнення заборгованості по членським та цільовим внескам в сумі 15 585 грн 89 коп.

Згідно рішення від 04 лютого 2026 року Солом`янського районного суду міста Києва, розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу дорівнює 45% від ціни позову.

Заява адвоката Золотопупа С.В. про стягнення понесених витрат на правову допомогу в сумі в сумі 6984 грн 00 коп, не дозволяє встановити дійсність та необхідність надання такої допомоги, а також не відповідає критерію розумності її розміру.

Таким чином, апелянт вважає, що рішення від 04 лютого 2026 року Солом`янського районного суду міста Києва прийняте із порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що є підставою відповідно до п.1) ч.1, п.2)ч.1 п.3).ч1. п.4)ч.1, ч.2, ч.3 ст.376 ЦПК України для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 04 лютого 2026 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за внесками та платежами на управління багатоквартирним будинком, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвала про відкриття апеляційного провадження була надіслана сторонам через систему «Електронний суд», яку було отримано 13 травня 2026 року, що підтверджується Звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.

15 травня 2026 року через систему «Електронний суд» представником Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта» - Золотопупом С.В. подано відзив на апеляційну скаргу.

Так, представник зазначив, що апелянт стверджує, що рішення Солом`янського районного суду м. Києва в частині стягнення 8 050,00 грн підлягає скасуванню, оскільки земельна ділянка під будинком не сформована, і «перетворення прибудинкової території на платну автостоянку» порушує норми Земельного та Цивільного кодексів України, а встановлення плати суперечить практиці Верховного Суду.

Вказаний довід спростовується преюдиційними судовими рішеннями, що набрали законної сили, про які апелянт не зазначає у своїй апеляційній скарзі, але які подані суду першої інстанції позивачем і знаходяться в матеріалах справи.

Законність рішення загальних зборів ОСББ «Башта», оформленого протоколом № 1/2020 від 09 липня 2020 року, яким саме і було запроваджено щомісячні платежі на утримання інфраструктури технічного регулювання та стоянки транспортних засобів, була предметом судового розгляду за позовом ОСОБА_1

ОСОБА_1 звертався до Господарського суду міста Києва із позовом до ОСББ «Башта» про визнання недійсним, зокрема, пункту 5 протоколу загальних зборів № 1/2020 від 09 липня 2020 року щодо запровадження вказаних обов`язкових платежів на фінансування витрат на утримання інфраструктури технічного регулювання та стоянки, що розглядався у справі № 910/10798/23. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25 лютого 2025 року у указаній справі № 910/10798/23 рішення суду першої інстанції було скасовано, та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту 5 рішення загальних зборів щодо цих платежів було відмовлено повністю. Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2025 року у справі № 910/10798/23 касаційну скаргу ОСОБА_1 було повернуто.

Таким чином, законність, чинність та правомірність рішення вищого органу управління ОСББ «Башта» щодо встановлення обов`язкового щомісячного платежу за утримання інфраструктури стоянки транспортних засобів підтверджена остаточним рішенням суду у господарській справі № 910/10798/23.

Окрім цього, зазначено, що ОСББ «Башта» не здійснює незаконного поширення інформації, а використовує дані виключно для обліку та нарахування затверджених внесків, а також для захисту своїх прав у спорі з відповідачем в суді.

Надання згоди відповідачем на облік розміщення його автомобіля на прибудинковій території законом не вимагається, оскільки такий облік є прямим обов`язком ОСББ, а контроль за виконанням рішення загальних зборів - це законний інтерес ОСББ як юридичної особи.

Відтак, надані позивачем витяги з реєстрів та журналів є належними, допустимими доказами, а їх достовірність відповідачем не оспорюється і не спростована.

Апелянт помилково застосовує до спірних правовідносин частину 3 статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», стверджуючи, що обов`язковою є персональна договірна згода споживача на оплату утримання прибудинкової території, яка не оформлена у власність.

Відносини між співвласниками та створеним ними ОСББ регулюються спеціальним Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Отже, укладення індивідуальних договорів між ОСББ і співвласниками на управління будинком, де створено ОСББ, законом не передбачено. Обов`язок співвласника сплачувати внески та платежі виникає із норм закону відповідно до ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», та на підставі рішень загальних зборів ОСББ відповідно до ст. 10 Закону «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Сама по собі незгода окремого співвласника з рішенням загальних зборів не звільняє його від обов`язку виконувати це рішення.

Щодо твердження апелянта про те, що він нібито повністю сплатив внески за утримання будинку (з посиланням на квитанції), то зазначимо, що суд першої інстанції надав їм вичерпну та правильну правову оцінку. Згідно із затвердженим розміром внеску в сумі 7,13 грн/кв.м, щомісячний платіж відповідача з розрахунку загальної площі його квартири 78,40 кв.м становив 558,99 грн. Надані відповідачем квитанції підтвердили здійснення ним лише часткових, неповних платежів, що і призвело до утворення доведеної заборгованості у розмірі 1 215,82 грн. Доказів оплати внеску до фонду зелених газонів Апелянт не надав.

Окрім цього, апелянт стверджує, що витрати на капітальний ремонт, протипожежну безпеку та майданчики є складовою загальних витрат на утримання будинку відповідно до Наказу Мінрегіонбуду від 27 липня 2018 року № 190, а тому окремі цільові внески є «подвійним стягненням».

Цей довід є безпідставним. Наказ Мінрегіону № 190 визначає обов`язковий перелік робіт для формування тарифів суб`єктами господарювання - управителями або підприємствами ЖКГ. ОСББ не є суб`єктом господарювання, що надає послуги за тарифами.

Рішенням загальних зборів ОСББ «Башта» від 09 липня 2020 року, оформлене протоколом загальних зборів від 09 липня 2020 року № 1/2020 було розділено внески на різні за змістом цільові призначення: затверджено на утримання будинку 7,13 грн/м.кв. та окремі тимчасові, цільові фонди для накопичення коштів на відповідні цілі, які не входили до структури статей кошторису на утримання будинку. Таке розмежування забезпечене прозорістю змісту статей кошторису ОСББ і свідчить про відсутність подвійного нарахування на ті самі потреби і цілі. Відповідач не надав доказів, що роботи з капітального встановлення пожежної сигналізації чи майданчиків фінансувалися за рахунок загального внеску 7,13 грн/м.кв. на утримання будинку. Отже, нарахування є законними.

Також представник зазначив, що позовна заява у даній справі була складена та подана до суду 12 серпня 2022 року. Договір про надання правничої допомоги № 03/08/2022 укладено 03 серпня 2022 року. Акт приймання-передачі наданих послуг підписаний сторонами 03 серпня 2022 року. Оплата послуг у розмірі 5 000,00 грн була фактично здійснена ОСББ «Башта» 04 серпня 2022 року, що підтверджується платіжним дорученням № 2281.

У серпні 2022 року, коли адвокатом надавався весь обсяг послуг зі складання процесуальних документів та коли ОСББ понесло відповідні фінансові витрати, адвокат Золотопуп С.В. мав право на заняття адвокатською діяльністю.

Той факт, що розгляд справи у спрощеному провадженні тривав до 2026 року, і рішення ухвалено судом у період дії тимчасового дисциплінарного стягнення накладеного на адвоката (яке до того ж наразі вже закінчилося 18 квітня 2026), не змінює статусу юридичних фактів 2022 року і не позбавляє позивача права на компенсацію реально понесених судових витрат. Судовий збір у сумі 1 984,00 грн також був сплачений 11 серпня 2022 року. Загальна сума судових витрат склала 6 984,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 травня 2026 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно вимог ст. 369 ЦПК України, в редакції на час надходження апеляційної скарги, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).

Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСББ «Башта» у відповідності до свого Статуту та Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» здійснює належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяє мешканцям будинку в отриманні житлово-комунальних послуг. З цією метою позивачем укладені відповідні договори щодо місць загального користування на теплопостачання, водопостачання та водовідведення, постачання електроенергії, вивезення побутових відходів, технічне обслуговування і ремонт ліфтів тощо. За цими договорами Позивач виступає колективним споживачем послуг, які фактично споживаються мешканцями будинку та вартість яких повинна відшкодовуватись останнім шляхом сплати щомісячних внесків та платежів на управління багатоквартирним будинком.

Відповідач ОСОБА_1 є власником двокімнатної квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 31.01.2002р., виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації.

Судом першої інстанції встановлено, що загальними зборами ОСББ від 09 липня 2020 року, оформленими протоколом № 1/2020, було затверджено кошторис на 2020 рік та розміри обов`язкових внесків співвласників, зокрема: щомісячний внесок на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 7,13 грн/кв.м; щомісячний цільовий внесок в фонд капітального ремонту у розмірі 0,37 грн/кв.м; щомісячний цільовий внесок в фонд поновлення системи протипожежної безпеки на період з 01.08.2020 до 31.07.2022 у розмірі 1,23 грн/кв.м; щомісячний цільовий внесок в фонд встановлення дитячого та спортивного майданчиків на період з 01.08.2020 до 31.07.2021 у розмірі 0,60 грн/кв.м; щомісячний цільовий внесок в фонд зелених газонів з автоматичним поливом на період з 01.08.2020 до 31.07.2021 у розмірі 0,25 грн/кв.м; щомісячний платіж на утримання інфраструктури технічного регулювання та стоянки транспортних засобів для власників квартир, які особисто або через уповноважених ними осіб розміщують автомобілі на прибудинковій території з 18:00 год. до 08:00 год. п`ять і більше днів на місяць у разі перебування на прибудинковій території одного автомобіля - у розмірі 350,00 грн/місяць.

Щодо питання про законність вказаних рішень загальних зборів суд першої інстанції зазначив, що відповідач у відзиві посилався на те, що рішення загальних зборів від 09 липня 2020 року щодо встановлення платежів за утримання інфраструктури технічного регулювання та стоянки транспортних засобів є незаконним та суперечить постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі №520/12022/17.

Разом з тим, постановою Північного апеляційного господарського суду від 25 лютого 2025 у справі №910/10798/23 за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта» про визнання недійсним рішення загальних зборів було скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 в частині визнання недійсним рішення загальних зборів, оформленого пунктом №5 протоколу загальних зборів №1/2020 від 09 липня 2020 року щодо запровадження обов`язкових щомісячних платежів на утримання інфраструктури технічного регулювання та стоянки транспортних засобів, та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Таким чином, рішення загальних зборів ОСББ «Башта» від 09 липня 2020 року, оформлене пунктом №5 протоколу №1/2020, щодо встановлення платежів за утримання інфраструктури технічного регулювання та стоянки транспортних засобів є законним та чинним, що має преюдиціальне значення для розгляду даної справи відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач порушив свої зобов`язання щодо оплати за внесками та платежами на управління багатоквартирним будинком, внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідачем розрахунок заборгованості спростований не був, як і не було надано доказів належного виконання своїх зобов`язань у повному обсязі, у зв`язку з чим суд першої інстанції вважав наявними правові підстави для стягнення заборгованості з відповідача в примусовому порядку.

Оцінюючи обґрунтованість вимог позивача та заперечень відповідача щодо сплати щомісячних платежів на утримання інфраструктури технічного регулювання та стоянки транспортних засобів, суд першої інстанції звертав увагу на те, що матеріали справи містять: виписку із реєстру квартир, номерів телефонів власників та автомобілів багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 за період з 01 серпня 2020 року по 30 червня 2022 року, згідно з якою власнику квартири №171 ОСОБА_1 належить автомобіль Honda CRV, державний номер НОМЕР_1 ; виписку із журналу обліку розміщення автомобілів на прибудинковій території багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 з 18:00 год. до 08:00 год. за період з 01 серпня 2020 року по 30 червня 2022 року щодо реєстрації розміщення автомобіля Honda CRV НОМЕР_1 власника квартири №171 ОСОБА_1 .

Вказані документи підтверджують факт систематичного розміщення відповідачем власного транспортного засобу на прибудинковій території багатоквартирного будинку у спірний період, внаслідок чого у нього виникли зобов`язання зі сплати відповідних платежів.

Твердження відповідача про те, що він не користувався прибудинковою територією для паркування транспортного засобу, спростовуються наявними в справі доказами.

Оцінюючи вимоги позивача щодо оплати інших внесків, суд першої інстанції зазначив, що загальними зборами ОСББ від 09 липня 2020 встановлено щомісячний внесок на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 7,13 грн/кв.м.

Враховуючи, що площа квартири №171 , власником якої є відповідач, становить 78,40 кв.м, щомісячний платіж ОСОБА_1 за утримання будинку та прибудинкової території за спірний період має складати: 7,13 грн/кв.м ? 78,40 кв.м = 558,99 грн/місяць.

Відповідач у відзиві стверджував, що він своєчасно оплачував щомісячні внески на утримання будинку та прибудинкової території, посилаючись на додані ним квитанції.

Дослідивши надані відповідачем копії квитанцій про сплату, суд першої інстанції встановив, що вказані документи не спростовують розрахунок заборгованості, складений позивачем, а навпаки - підтверджують факт неповної оплати відповідачем щомісячних внесків на утримання будинку та прибудинкової території у спірний період.

З аналізу квитанцій вбачається, що відповідач здійснював часткові платежі, які не покривали повний обсяг нарахованих внесків, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 1 215,82 грн за внесками на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 серпня 2020 року по 30 червня 2022 року.

Крім того, матеріали справи не містять належних доказів повної оплати відповідачем цільових внесків у: фонд капітального ремонту (0,37 грн/кв.м); фонд поновлення системи протипожежної безпеки (1,23 грн/кв.м на період з 01.08.2020 до 31.07.2022); фонд встановлення дитячого та спортивного майданчиків (0,60 грн/кв.м на період з 01.08.2020 до 31.07.2021); фонд зелених газонів з автоматичним поливом (0,25 грн/кв.м на період з 01.08.2020 до 31.07.2021).

Відповідач не надав суду квитанцій про оплату вказаних цільових внесків за весь заявлений період.

Таким чином, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що в порушення своїх зобов`язань ОСОБА_1 в період з 01 серпня 2020 року по 30 червня 2022 року внески та платежі на управління будинком вносив не в повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за внесками та платежами на управління багатоквартирним будинком об`єднання в загальному розмірі 15 585,89 грн, з яких: 1 215,82 грн - заборгованість за щомісячним внеском на утримання будинку та прибудинкової території (при обов`язковому щомісячному платежі 558,99 грн); 667,23 грн - заборгованість за цільовим внеском у фонд капітального ремонту; 2 217,89 грн - заборгованість за цільовим внеском у фонд поновлення системи протипожежної безпеки; 564,48 грн - заборгованість за цільовим внеском у фонд встановлення дитячого та спортивного майданчиків; 235,20 грн - заборгованість за цільовим внеском у фонд зелених газонів з автоматичним поливом; 8 050,00 грн - заборгованість за щомісячним платежем на утримання інфраструктури технічного регулювання та стоянки транспортних засобів.

Крім того, суд першої інстанції вважав обґрунтованими посилання позивача на обов`язок ОСОБА_1 сплатити на користь ОСББ «Башта» на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України компенсацію за прострочення виконання своїх грошових зобов`язань з оплати щомісячних внесків: 2 294,50 грн - втрати від інфляції; 340,77 грн - 3% річних.

Суд виснував, що розрахунок вказаних платежів, що виконаний позивачем, перевірений судом на відповідність чинному законодавству і може бути покладений в основу судового рішення.

Щодо пропущення строку позовної давності суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з позовом 25 серпня 2022 року. Отже, з урахуванням положень чинного законодавства про продовження строків позовної давності на період карантину, вимоги про стягнення заборгованості, яка утворилась з 01 серпня 2020 року, є такими, що заявлені в межах строку позовної давності.

Що стягнення витрат на правову допомогу суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідач не подав заперечень проти стягнення з нього компенсації витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції вважав необхідним стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача таку компенсацію в розмірі 5000 гривень.

Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення, у межах доводів апеляційної скарги, погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц).

Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова Верховного Суду 10 травня 2023 року у справі № 524/4046/20).

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанова Верховного Суду від 23 травня 2024 року у справі №463/9009/21).

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі (постанова Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 522/11266/17).

Так, в рамках даної справи встановлено, що у липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта» про визнання частково недійсними рішень загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, оформлених протоколом №1/2020 від 09 липня 2020 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 (повне рішення складене 20.09.2024) у справі №910/10798/23 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме:

- визнано недійсним рішення загальних зборів відповідача, оформлене пунктом №5 протоколу загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта» №1/2020 від 09.07.2020 в частині: «Запровадити обов`язкові щомісячні платежі співвласників квартир і нежитлових приміщень на утримання інфраструктури технічного регулювання та стоянки транспортних засобів, які сплачуються протягом одного місяця, що настає за розрахунковим, власники квартир та нежитлових приміщень, які особисто або через уповноважених ними осіб розміщують автомобілі на прибудинковій території з 18:00 год. до 08:00 год. п`ять і більше днів на місяць: у разі перебування на прибудинковій території одного автомобіля - 350,00 грн/місяць; у разі перебування на прибудинковій території одночасно двох автомобілів - 1050,00 грн/місяць; у разі перебування на прибудинковій території одночасно трьох автомобілів - 2150,00 грн/місяць, та за кожний наступний автомобіль - по 2150,00 грн/місяць; для власників нежитлових приміщень - у разі перебування автомобілів в денний час з 08:00 год. до 18:00 год. понад одну годину - додаткова плата незалежно від кількості днів перебування автомобілів в місяць - по 550 грн/місяць за кожний автомобіль»;

- визнано недійсним рішення загальних зборів відповідача, оформлене пунктом №10 протоколу загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта» №1/2020 від 09.07.2020 в частині: «Припинити експлуатацію сміттєпроводів у багатоквартирному буднику ОСББ «Башта» шляхом заварювання та подальшого демонтажу».

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 року у указаній справі № 910/10798/23 рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі №910/10798/23 скасовано в частині задоволення позовних вимог про:

- визнання недійсним рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта», оформленого пунктом №5 протоколу загальних зборів №1/2020 від 09.07.2020, в частині: «Запровадити обов`язкові щомісячні платежі співвласників квартир і нежитлових приміщень на утримання інфраструктури технічного регулювання та стоянки транспортних засобів, які сплачують протягом одного місяця, що настає за розрахунковим, власники квартир та нежитлових приміщень, які особисто або через уповноважених ними осіб розміщують автомобілі на прибудинковій території з 18:00 год. до 08:00 год. п`ять і більше днів на місяць: у разі перебування на прибудинковій території одного автомобіля - 350,00 грн/місяць; у разі перебування на прибудинковій території одночасно двох автомобілів - 1050,00 грн/місяць; у разі перебування на прибудинковій території одночасно трьох автомобілів - 2150,00 грн/місяць, та за кожний наступний автомобіль - по 2150,00 грн/місяць; для власників нежитлових приміщень - у разі перебування автомобілів в денний час з 08:00 год. до 18:00 год. понад одну годину - додаткова плата незалежно від кількості днів перебування автомобілів в місяць - по 550,00 грн/місяць за кожний автомобіль»;

- визнання недійсним рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта», оформленого пунктом №10 протоколу загальних зборів №1/2020 від 09.07.2020, в частині: «Припинити експлуатацію сміттєпроводів у багатоквартирному буднику ОСББ «Башта» шляхом заварювання та подальшого демонтажу».

Ухвалено в зазначеній частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Дане рішення ОСОБА_1 , оскаржувалось в касаційну інстанцію, однак ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 травня 2025 року касаційну скаргу повернуто скаржнику.

Таким чином, законність, чинність та правомірність рішення вищого органу управління ОСББ «Башта» щодо встановлення обов`язкового щомісячного платежу за утримання інфраструктури стоянки транспортних засобів підтверджена остаточним рішенням суду у господарській справі № 910/10798/23, що має преюдиціальне значення для розгляду даної справи відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України.

Зокрема, Північним апеляційний судом господарським судом зроблені наступні висновки: «Верховний Суд у постанові від 04.10.2023 у справі №908/1866/22 зауважив на тому, що оскільки держава не виконала свій обов`язок, передбачений ч. 2 ст. 42 ЗК України, запровадити внутрішню процедуру передачі земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, співвласникам цього будинку, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу, а не на відповідних суб`єктів. Тому у провину сторони справи не може ставитися відсутність затвердження Кабінетом Міністрів України порядку безоплатної передачі земельної ділянки у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку.

Як наслідок, апеляційний суд зазначає, що у відповідача в особі його вищого органу управління - загальних зборів є усі правомочності щодо вирішення питань користування прибудинковою земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:72:254:0022, розташованою в АДРЕСА_2 , на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та яка є прибудинковою територією.

Натомість, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні помилково застосовані до правовідносин сторін норми матеріального права, які не регулюють спірні відносини і застосуванню до них не підлягають, а саме ст. 132 ЗК України щодо надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, ч. 268-1-1.1 ст. 268-1 ПК України щодо оподаткування збору за місця для паркування транспортних засобів, Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України №76 від 17.05.2005, предметом регулювання яких не є, ані перелік робіт (послуг) з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, ані порядок тимчасового зберігання автомобілів на прибудинковій території.

Обов`язковий перелік робіт (послуг), витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території затверджено наказом Мінрегіонбуду України №190 від 27.07.2018, відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 4, абз. 5 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Однак, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не є предметом регулювання цього закону відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до ст. 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Судом першої інстанції безпідставно визнано прибудинкову територію багатоквартирного будинку майданчиком для паркування, оскільки значення цього терміну наведено у Правилах паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1342 від 03.12.2009, норми якого не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до п. 10.8.4 Державних будівельних норм "Планування та забудова територій. ДБН Б.2.2-12:2019", затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №104 від 26.04.2019, відстань від місця проживання власника транспортного засобу до автостоянок, призначених для тимчасового зберігання (гостьові), від входів у житлові будинки не повинна перевищувати 150 м.

З наведеного можливо дійти висновку про правомірність тимчасового зберігання співвласниками будинку автомобілів на прибудинковій території, та, відповідно, необхідність вжиття організаційних та інженерно-технічних заходів для забезпечення безперешкодного та безпечного їх в`їзду, виїзду, руху по території, тимчасового перебування та зберігання на прибудинковій території, що вимагає від ОСББ формування джерел грошових надходжень на утримання інфраструктури технічного регулювання та стоянки транспортних засобів.

Вказане знайшло своє відображення у прийнятому більшістю голосів співвласників рішенні по пункту №5 порядку денного щодо запровадження обов`язкових щомісячних платежів співвласників квартир і нежитлових приміщень на утримання інфраструктури технічного регулювання та стоянки транспортних засобів».

Відтак, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на практику Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №520/12022/17 та те, що земельна ділянка під будинком не сформована, і «перетворення прибудинкової території на платну автостоянку» порушує норми Земельного та Цивільного кодексів України, а встановлення плати суперечить практиці Верховного Суду, оскільки таким доводам в рамках оскарження рішення ОСББ вже надавалась оцінка іншим судом, атому такі доводи апелянта фактично свідчать про переоцінку доводів та доказів у справі.

Крім зазначеного, колегія суддів звертає увагу, що частиною другої статті 382 Цивільного кодексу України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Статтею 385 Цивільного кодексу України визначено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Якщо квартира або нежитлове приміщення належить більш як одному співвласникові, реалізація прав та виконання обов`язків співвласниками квартири або нежитлового приміщення, включаючи участь в управлінні багатоквартирним будинком, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством для реалізації права спільної власності.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники мають право:

1) вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників;

2) брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника;

3) одержувати інформацію про технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання;

4) безоплатно одержувати інформацію про суб`єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом;

5) ознайомлюватися з рішеннями (протоколами) зборів співвласників, листками опитування, робити з них копії;

6) на відшкодування винною особою збитків, завданих спільному майну багатоквартирного будинку, у розмірі, що відповідає частці кожного співвласника;

7) інші права, визначені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», серед іншого, внесено зміни до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Змінами, про які йдеться, зокрема, є: скасовано поняття членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку (усі співвласники беруть участь в діяльності об`єднання); скасовано поняття кворуму на загальних зборах для прийняття рішень (скільки би співвласників не прийшло - загальні збори є правомочними і голосування проводиться); змінено механізм підрахунку голосів (голоси рахуються не від кворуму, а від загальної кількості голосів співвласників); змінено порядок розподілу голосів (за загальним правилом розподіл голосів здійснюється пропорційно площі, що належить співвласникам); введено письмове опитування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

У ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» зазначено, що органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів оприлюднюється. У передбачених статутом або рішенням загальних зборів випадках воно може бути надане співвласникам під розписку або направлене поштою (рекомендованим листом). Співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та робити з них копії.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають:

1. витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку;

2. витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку;

3.витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення;

4. інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Так, статтею 15 даного Закону передбачено, що до обов`язків співвласника входить: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; використовувати приміщення за призначенням, дотримуватися правил користування приміщеннями; забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; забезпечувати дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; дотримуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; відшкодовувати збитки, заподіяні майну інших співвласників; виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням; запобігати псуванню спільного майна, інформувати органи управління об`єднання про пошкодження та вихід з ладу технічного обладнання; дотримуватися чистоти у місцях загального користування та тиші згідно з вимогами, встановленими законодавством.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає доцільними твердження представника позивача, що укладення індивідуальних договорів між ОСББ і співвласниками на управління будинком, де створено ОСББ, законом не передбачено. Проте, обов`язок співвласника сплачувати внески та платежі виникає із норм закону відповідно до ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», та на підставі рішень загальних зборів ОСББ відповідно до ст. 10 Закону «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Таким чином, сама по собі незгода окремого співвласника з рішенням загальних зборів не звільняє його від обов`язку виконувати це рішення.

Крім цього, з доводів апелянта вбачається, що останній підтверджує сплату внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 серпня 2020 року по 30 червня 2022 року, що додатково підтверджує факт визнання надання послуг ОСББ та їх прийняття.

Щодо розміру заборгованості за дані послуги, які частково сплачені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що платежі внесені відповідачем, не покрили повний обсяг нарахованих внесків, а тому утворилася та виникла заборгованість за внесками.

З приводу посилань апелянта щодо неправильного застосування норм права щодо стягнення заборгованості за цільовим внеском у фонд капітального ремонту, поновлення протипожежної безпеки та встановлення дитячого майданчику, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про житлово- комунальні послуги», не є предметом регулювання цього Закону відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та ОСББ при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення.

Системний аналіз приписів статей 10, 13, 15, 16, 17, 20, 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», що ОСББ має право створювати додаткові фонди та витрачати кошти саме на ті цілі, які узгоджуються з предметом та метою діяльності ОСББ, які визначені статутом.

Щодо доводів про недопустимість доказів через нібито порушення Закону України «Про захист персональних даних», колегія суддів звертає увагу, що правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямовані на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних визначено Законом України від 01 червня 2010 року № 2297-VI «Про захист персональних даних» (далі - Закон № 2297-VI).

Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012, збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 5 статті 6 Закону № 2297-VI, обробка персональних даних здійснюється виключно на підставі згоди особи або закону.

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону № 2297-VI підставами для обробки персональних даних є: 1) згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; 2) дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; 3) укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних; 4) захист життєво важливих інтересів суб`єкта персональних даних; 5) необхідність виконання обов`язку володільця персональних даних, який передбачений законом; 6) необхідність захисту законних інтересів володільця персональних даних або третьої особи, якій передаються персональні дані, крім випадків, коли потреби захисту основоположних прав і свобод суб`єкта персональних даних у зв`язку з обробкою його даних переважають такі інтереси.

Відповідно до статті 2 Закону № 2297-VI згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.

Статтею 25 Закону № 2297-VI визначено, що обмеження дії статей 6, 7 і 8 цього Закону може здійснюватися у випадках, передбачених законом, наскільки це необхідно у демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, економічного добробуту або захисту прав і свобод суб`єктів персональних даних чи інших осіб.

Дозволяється обробка персональних даних без застосування положень цього Закону, якщо така обробка здійснюється фізичною особою виключно для особистих чи побутових потреб (пункт 1 частини 2 статті 25 Закону № 2297-VI).

Відповідно до частини 1 стаття 27 Закону № 2297-VI положення щодо захисту персональних даних, викладені в цьому Законі, можуть доповнюватися чи уточнюватися іншими законами, за умови, що вони встановлюють вимоги щодо захисту персональних даних, що не суперечать вимогам цього Закону.

Аналізуючи доводи апелянта в даній частині, колегія суддів вважає їх недоведеними, оскільки вони фактично не вказують на обробку позивачем персональних даних відповідача, оскільки такі доводи не підтверджуються реальними доказами та не є предметом розгляду даної справи.

Крім цього, колегія суддів вбачає що між сторонами вже був наявний спір, а тому певні обставини та факти вже були встановлені в ході розгляду іншої справи, а отже станом на день перегляду справи та виходячи з доводів апелянта не вдається встановити порушення його прав у цій частині.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Верховний Суд в своїх постановах неодноразово зазначав, що в мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (постанови від 11 вересня 2024 року в справі № 2-1196/11, від 10 липня 2024 року в справі № 201/3274/21 та ін.).

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша, третя статті 77, частина друга статті 78 ЦПК України).

За правилами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним в справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системний аналіз наведених процесуальних норм дозволяє дійти висновку, що кожна сторона зобов`язана вжити заходів та надати докази на підтвердження тієї обставини, на яку вона посилається як на підставу для задоволення вимоги чи навпаки на заперечення існування такі обставини, а суд, виходячи з наданих сторонами доказів здійснює їх оцінку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що апелянтом необґрунтовано доводи, на які він посилається та не підкріплено їх належними, достатніми та допустимими доказами. Крім цього, колегія суддів враховує, що таким доводам частково вже надавалась оцінка при розгляді спору в порядку господарського судочинства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права і не спростовують висновків суду.

Отже, всі доводи представника апелянта зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та тлумаченню норм права на власний розсуд.

Щодо доводів апелянта про незаконність відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до положень частин першої - третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зроблено висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Так, вбачається, що позовна заява у даній справі була подана до суду 12 серпня 2022 року. Договір про надання правничої допомоги № 03/08/2022 укладено 03 серпня 2022 року. Акт приймання-передачі наданих послуг підписаний сторонами 03.08.2022 року. Оплата послуг у розмірі 5 000,00 грн була фактично здійснена ОСББ «Башта» 04 серпня 2022 року, що підтверджується платіжним дорученням № 2281.

Отже, у серпні 2022 року, коли адвокатом надавався весь обсяг послуг зі складання процесуальних документів та коли ОСББ понесло відповідні фінансові витрати, адвокат Золотопуп С.В. мав право на здійснення адвокатської діяльністі.

Відтак, доводи апелянта у цій частині колегією суддів не приймаються, оскільки обставини на які посилається апелянт стосуються іншого періоду, а інші доводи у частині співмірності таких витрат є необґрунтованими.

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення по суті.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 04 лютого 2026 року - залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 04 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua