Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №753/13848/24 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про визнання фізичної особи недієздатною

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №753/13848/24

Суддя: Нежура Вадим Анатолійович

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 753/13848/24 Головуючий у суді першої інстанції - Осіпенко Л.М.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/15481/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,

секретар Цуран С.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Кресюном Василем Андрійовичем на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 серпня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна його матері ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Орган опіки і піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна.

Свої вимоги заявник обґрунтовував тим, що його матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2018 року встановлено довічно першу групу інвалідності з необхідністю постійного догляду, у зв`язку з наявністю низки захворювань, які спричинили обмеження у життєдіяльності, зокрема, у самообслуговуванні, орієнтації та контролі за своєю поведінкою.

Заявник зазначав, що його мати ОСОБА_2 , внаслідок хвороби, не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує постійного медичного нагляду, сторонньої допомоги та контролю. Зокрема, вона не здатна чітко висловлювати свої думки, самостійно одягатися, готувати їжу, не розуміє обставин, що відбуваються навколо неї, не може дати оцінку своїм діям чи діям оточуючих, не може самостійно вийти з дому, не контролює свою поведінку.

Догляд за матір`ю фактично здійснює заявник, який виявив бажання бути її піклувальником. З батьком заявника його матір розлучена. Сестра заявника ОСОБА_3 не має можливості забезпечити матір доглядом та лікуванням, оскільки розлучена та самостійно утримує двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З огляду на викладене заявник просив суд визнати недієздатною його матір ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , встановити над нею опіку та призначити його опікуном.

Рішенням Дарницького районного суд м. Києва від 08 серпня 2025 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи Орган опіки і піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна задоволено частково.

Визнано ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 недієздатною.

В іншій частині заяви відмовлено.

До призначення у встановленому законом порядку опікуна над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , його обов`язки покладено на Орган опіки і піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації.

Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у призначенні заявника опікуном його матері, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове, яким призначити ОСОБА_1 опікуном над недієздатною матір`ю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ухвалюючи рішення про відмову у призначеннні заявника опікуном його матері, суд першої інстанції не врахував, що шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було розірвано 16.09.1993. Заявник з його батьком є власниками квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 проживає у вказаній квартирі разом із заявником з дозволу його батька. Дочка ОСОБА_2 , яка є рідною сестрою заявника - ОСОБА_3 разом з двома неповнолітніми дітьми зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , є внутрішньо переміщеними особами та фактично проживають за адресою: АДРЕСА_4 . Суд також не взяв до уваги, що ОСОБА_3 не має фінансової можливості забезпечувати належний догляд та лікування її матері, вона не заперечувала проти призначення опікуном матері рідного брата, оскільки розлучена та самостійно виховує двох неповнолітніх дітей.

Також зазначив, що суд порушив норми матеріального права, а саме статті 55, 58, 60, 62, 63, 67 ЦК України. Подання про встановлення опіки та піклування не є одним із основних документів, який зобов`язує суд встановлювати опіку і піклування, а має враховуватися судом у комплексі з іншими документами та доказами у сукупності.

Заявник вказав, що з 2017 року він фактично виконує обов`язки опікуна над матір`ю, між ними існує тісний нерозривний психоемоційний зв`язок та теплі відносини, а тому обгрунтованим є призначення саме ОСОБА_1 опікуном на недієздатною ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції не врахував судову практику та висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.01.2024 у справі №753/1905/22 та у постанові від 27.11.2024 у справі №341/1526/23. Відмова у призначенні опікуном з підстав, що заявник є особою чоловічої статі призовного віку, враховуючи військовий стан в Україні та закріплений ст. 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілістності України, а тому немає можливості виконувати функції опікуна над членом своєї сім`ї (мамою) є відмовою у доступі до правосуддя.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 серпня 2025 року в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні його опікуном над недієздатною ОСОБА_2 та в частині покладення на Орган опіки і піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації здійснення опіки над недієздатною ОСОБА_2 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 15 липня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року в частині вирішення заяви ОСОБА_1 про встановлення опіки та призначення опікуна скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Направляючи справу на розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив, що зробивши висновок про те, що подання органу опіки та піклування не містить належної мотивації, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, не обґрунтував та не зазначив, які саме питання повинен був з`ясувати, але не з`ясував орган опіки та піклування під час перевірки можливості заявника, який є рідним сином підопічної, здійснювати повноваження опікуна.

Верховний суд також вказав, що, за обставин цієї справи апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не надав належної правової оцінки поданню органу опіки та піклування та іншим наявним у справі доказам, не встановив усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення питання про призначення піклувальника, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви у цій частині.

Звернув увагу, що під час нового розгляду справи апеляційному суду належить врахувати викладене, доцільно заслухати представника органу опіки та піклування, з`ясувати, зокрема: чи підтримує орган опіки та піклування своє подання; хто фактично виконував функції опікуна ОСОБА_2 після визнання її недієздатною та встановлення над неї опіки рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08 серпня 2025 року; чи надходили до органу опіки та піклування звернення інших (окрім ОСОБА_1 ) осіб, бажаючих виконувати функції опікуна ОСОБА_2 , і якщо так, то які результати розгляду таких звернень; з`ясувати статус заявника, чи є він військовозобов`язаним, наявність в нього відстрочки від мобілізації, тощо; розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального та процесуального права, дослідити і належним чином оцінити надані сторонами докази, дати правову оцінку доводам та запереченням сторін і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону. У разі необхідності, апеляційний суд також не позбавлений можливості викликати в судове засідання дочку ОСОБА_2 .

В судовому засіданні в апеляційному суді взяв участь представник заявника ОСОБА_1 адвокат Кресюн В.А., який підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її з викладених підстав.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Від Органу опіки і піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника. У заяві також вказано, що орган опіки і піклування заперечень щодо апеляційної скарги не має.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не повною мірою.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи недієздатною (п. 1 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Зважаючи на наявні у матеріалах справи докази, зокрема, висновки експертів, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , недієздатною.

Рішення суду в цій частині учасниками справи не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядається.

Відмовляючи у призначенні заявника опікуном над недієздатною ОСОБА_2 , суд першої інстанції керувався тим, що подане органом опіки та піклування подання не містить належної мотивації, чому саме ОСОБА_1 необхідно призначити опікуном, а не батька заявника, чи сестру ОСОБА_1 , яка так само зобов`язана опікуватися непрацездатною матір`ю. Крім того, подання не містить висновків з посиланням на конкретні обставини, які б свідчили, що призначення опікуном ОСОБА_1 , якнайкраще відповідає інтересам особи, над якою встановлюється опіка.

Також суд звернув увагу на той факт, що заявник виявив бажання стати опікуном своєї матері лише під час проведення загальної мобілізації, яка оголошена у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, у той час як його матері встановлено інвалідність І групи ще у 2018 році.

Колегія суддів не погоджується із цим висновком суду з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а. с. 8).

ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 19).

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 13 квітня 2018 року серії АВ № 0973376 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнана особою з інвалідністю першої «А» групи з 10 квітня 2018 року довічно, причина інвалідності - загальне захворювання. Крім того, встановлено, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду, рекомендовані заходи: спостереження невролога, кардіолога, стаціонарне лікування (т. 1, а. с. 25, 26).

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи від 30 травня 2025 року № 823, у ОСОБА_2 виявлені виражені порушення психічних функцій (пам`яті, інтелекту, аналітичної та прогностичної функції мислення), недоступність контакту, втрата мовлення (відсутність активного мовлення та розуміння зверненої мови), відсутність критичних здібностей, втрата навичок самообслуговування. За своїм психічним станом ОСОБА_2 не здатна усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_2 виявляє ознаки хронічного, стійкого психічного розладу - «Судинної деменції» (F 01 за МКХ-10) (т. 1, а. с. 173-176).

Відповідно до подання від 30 грудня 2024 року № 101-12409 Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування вважає за доцільне, у разі визнання ОСОБА_2 недієздатною, призначити її опікуном заявника ОСОБА_1 . Також у поданні зазначено, що батько та сестра кандидата в опікуни ОСОБА_1 надали заяви про те, що вони не заперечують проти призначення останнього опікуном ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 144, 145).

Згідно з актом обстеження умов проживання від 11 грудня 2024 року за адресою: АДРЕСА_5 , квартира складається з 3-х кімнат, має задовільні умови проживання, у помешканні проведено сучасний ремонт, кімнати облаштовані меблями та побутовою технікою, кухня обладнана електричною плитою, у ванній кімнаті встановлено бойлер для нагріву води. Для ОСОБА_2 , яка є лежачою хворою та потребує сторонньої допомоги, відведено окрему кімнату.

Згідно з медичним висновком про стан здоров`я кандидата в опікуни/піклувальники від 29 листопада 2024 року № 734 ОСОБА_1 під наглядом лікаря-психіатра та під наркологічним диспансеро-динамічним наглядом лікаря-нарколога не перебуває, за станом здоров`я може бути опікуном/піклувальником.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду (частина третя статті 294 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 293 ЦПК України справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи суд розглядає в порядку окремого провадження.

Заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги (частина третя статті 296 ЦПК України).

Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Частиною першою статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

У частинах другій - п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України і Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 затверджено Правила опіки та піклування, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за № 387/3680 (далі - Правила).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил опіка (піклування) є особливою формою державної турботи, зокрема, про повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

Опіка (піклування) встановлюється для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки.

Згідно з пунктами 2.1, 2.4 Правил опіка установлюється над неповнолітніми, які не досягли п`ятнадцяти років і залишились без піклування батьків, а також над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічних захворювань. Опіка (піклування) встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника).

Системно проаналізувавши зміст зазначених вище норм права, можливо дійти висновку, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 496/4271/16-а (провадження № 11-606апп18) сформулювала правовий висновок про те, що рішення виконавчого комітету як органу опіки та піклування є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у осіб, яких рекомендовано призначити опікунами, таке рішення не порушує прав та обов`язків інших опікунів та підопічного. Правові наслідки для інших опікунів, підопічного виникають виключно в результаті постановлення рішення судом, в процесі чого саме і відбувається оцінка усіх доказів у сукупності, зокрема й оскаржуваного рішення органу опіки та піклування, яке не має наперед встановленої сили для суду, який розглядає справу і вирішує правове питання призначення опікуна недієздатній особі.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

У справі, яка переглядається, міститься подання Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування, відповідно до якого орган опіки та піклування вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 опікуном його матері ОСОБА_2 . Також у поданні зазначено, що батько та сестра кандидата в опікуни ОСОБА_1 надали заяви про те, що вони не заперечують проти призначення останнього опікуном над ОСОБА_2 .

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 у частині призначення його опікуном недієздатної матері та покладаючи обов`язки опікуна на Орган опіки і піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, суд першої інстанції, керувався тим, що подання органу опіки та піклування не містить належної мотивації, чому саме ОСОБА_1 необхідно призначити опікуном, а не батька заявника, чи сестру ОСОБА_1 , яка так само зобов`язана опікуватися непрацездатною матір`ю. Крім того, подання не містить висновків з посиланням на конкретні обставини, які б свідчили, що призначення опікуном ОСОБА_1 , якнайкраще відповідає інтересам особи, над якою встановлюється опіка.

У частинах першій, другій статті 294 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Суд першої інстанції не звернули уваги на те, що питання про встановлення опіки, призначення опікуна чи співопікуна, заміни опікуна або співопікуна чи звільнення від повноважень опікуна належать до компетенції суду.

У свою чергу рішення органу опіки та піклування є дорадчим документом і не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у осіб, яких рекомендовано та/або не рекомендовано призначити опікуном, адже такому документу може бути надана оцінка в сукупності з іншими доказами у справі судом під час вирішення по суті питання про призначення позивача опікуном/співопікуном (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19 листопада 2025 року у справі № 587/3140/23 (провадження № 61-1921св25).

Сумніви суду в обґрунтованості висновку органу опіки та піклування колегія суддів апеляційного суду вважає необґрунтованими, оскільки самі собою такі сумніви не можуть бути підставою для встановлення фактичної відсутності будь-яких підстав для призначення опікуном над недієздатною особою ОСОБА_2 , адже такий висновок підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами.

Висновок суду щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 опікуном недієздатної матері фактично зводиться не до того, що заявник в силу свого віку, стану здоров`я, роду занять чи інших об`єктивних обставин не може виконувати ці обов`язки, чи його призначення опікуном буде суперечити інтересам недієздатної, чи є інша особа, яка буде краще за нього виконувати функції опікуна, а тим, що наявні інші члени сім`ї, а саме батько та сестра заявника, які не надали доказів неможливості ними виконувати опікунські обов`язки над недієздатною дружиною та матір`ю.

В ході повторного апеляційного перегляду справи на виконання вказівок Верховного Суду, встановлено, що ОСОБА_3 не виявила бажання бути опікуном недієздатної матері та посилалася на те, що вона немає можливості забезпечити їй належний догляд, так як розлучена та сама виховує двох неповнолітніх дітей. Крім того, ОСОБА_3 у своїй заяві (поданій до суду першої інстанції) зазначала, що її матір фактично проживає з її братом ОСОБА_1 і він постійно здійснює за нею догляд, між ними існує сильний, нерозривний, психоемоційний зв`язок та теплі відносини.

Заяву аналогічного змісту ОСОБА_3 подала і до апеляційного суду. Додатково повідомила, що фактично проживає з дітьми у м. Івано-Франківськ та не має можливості забезпечити належний догляд матері.

Жодних доказів на підтвердження бажання та можливості ОСОБА_3 бути призначеною опікуном недієздатної матері, зокрема, доказів її звернення з письмовою заявою до органу опіки та піклування про призначення її опікуном матері, суду не надано.

Також безпідставним є висновок суду першої інстанції про ненадання заявником належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості виконувати опікунські обов`язки над недієздатною ОСОБА_2 її чоловіком ОСОБА_6 , оскільки суд не врахував те, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 розірваний ще у 1993 році.

Отже, зробивши висновок про те, що подання органу опіки та піклування не містить належної мотивації, суд першої інстанції не обґрунтував та не зазначив, які саме питання повинен був з`ясувати, але не з`ясував орган опіки та піклування під час перевірки можливості заявника, який є рідним сином підопічної, здійснювати повноваження опікуна.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20 серпня 2025 року у справі № 462/6374/23 (провадження № 61-2582св25), від 03 грудня 2025 року у справі № 590/1440/23 (провадження № 61-15512св24), від 17 грудня 2025 року у справі № 672/1174/25 (провадження № 61-10983св25).

Також апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що заявник виявив бажання стати опікуном своєї матері лише під час проведення загальної мобілізації, яка оголошена у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, в той час як його матері встановлено інвалідність І групи ще у 2018 році.

Так, у статті 64 ЦК України визначено випадки, коли фізична особа, не може бути опікуном або піклувальником.

За змістом цієї статті, опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: 1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.

Цей перелік обмежувальних обставин є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

За змістом статті 64 ЦК України вбачається, що у ній відсутні положення, які б дозволяли стверджувати, що інші обмеження у призначенні опікуна чи піклувальника можуть бути передбачені законами або іншими нормативно-правовими актами. Конструкція цієї статті не передбачає обмеження у призначенні особи опікуном під час проведення загальної мобілізації, яка оголошена у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, чи через перебування особи на військовій службі, у тому числі у зв`язку із мобілізацією.

Так, згідно з пунктом «г» частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці, які проходять службу за мобілізацією, звільняються зі служби через такі сімейні обставини, як необхідність здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною.

Відповідно до абз. 15 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами.

Абзац 15 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» конкретизує, що військовослужбовець не може здійснювати опіку над особою, визнаною судом недієздатною, за умови, що опіку чи піклування щодо такої особи не здійснює / може здійснювати інша особа.

Тобто єдиною законною підставою для обмеження права військовослужбовця бути призначеним опікуном над недієздатною особою є наявність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати таку опіку.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 22 червня 2026 року у справі № 305/1557/24 (провадження № 61-9539сво25), до розгляду якої зупинялося касаційне провадження у цій справі, виснувала, що законодавство не містить заборони або обмеження щодо призначення опікуном недієздатної особи саме військовослужбовця, який проходить військову службу, у тому числі за призовом під час мобілізації. Сам собою факт проходження військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації не може бути підставою для відмови у призначенні його опікуном над особою, визнаною недієздатною. Абзац п`ятнадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» пов`язує можливість реалізації відповідної правової підстави з наявністю або відсутністю інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати опіку над недієздатною особою. У таких справах, з урахуванням якнайкращих інтересів особи, над якою встановлюється опіка, потрібно з`ясовувати наявність інших осіб, які можуть бути опікунами недієздатного, здійснювати оцінку їх здатності виконання функцій саме опікуна недієздатної особи, а не відвідувача за необхідністю; досліджувати дійсність намірів військовослужбовця як єдиного кандидата на призначення опікуном недієздатної особи щодо забезпечення її особистих немайнових і майнових прав та інтересів, та ураховувати визначені Правилами опіки та піклування критерії, яким має відповідати особа як опікун.

У матеріалах справи відсутні докази того, що звернення ОСОБА_1 до суду з заявою щодо призначення його опікуном недієздатної матері ОСОБА_2 пов`язане з намаганням заявника уникнути виконання його обов`язку щодо захисту Вітчизни. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що останній призваний для проходження військової служби, уникає її проходження тощо.

Натомість, заявник надав до суду копію військово-облікового документа, з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 як військовозобов`язаний та має відстрочку до завершення мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

При цьому, у даній справі ухвалою суду від 02.07.2025 року до участі у справі залучено ІНФОРМАЦІЯ_6 в якості заінтересованої особи.

В свою чергу, ІНФОРМАЦІЯ_6 , повідомлений про судовий розгляд справи, не направляв у судові засідання свого представника, не надавав по справі жодних пояснень, не висловлював заперечень щодо заяви ОСОБА_1 .

Тому у суду відсутні підстави вважати, що звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення його опікуном недієздатної матері спрямоване на уникнення свого обов`язку щодо захисту Вітчизни.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що чинним законодавством не передбачено обмежень щодо призначення опікуном особи мобілізаційного віку.

Отже, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, дослідивши всебічно, повно та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які учасники посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 та призначення його опікуном недієздатної матері - ОСОБА_2 .

Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви.

Керуючись статтями 365, 367, 369, 374, 375, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Кресюном Василем Андрійовичем задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 серпня 2025 року в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 опікуном скасувати, ухвалити нове судове рішення такого змісту.

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Призначити опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , її сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст складено 02 листопада 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді С.М. Верланов

Т.О. Невідома

Оригінал: reyestr.court.gov.ua