Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №369/21174/23 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року місто Київ

Справа № 369/21174/23

Апеляційне провадження № 22-ц/824/17452/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Желепи О.В., суддів Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2026 року про відмову у внесені виправлень у рішення (постановлена у складі судді Пінкевич Н.С.)

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войстрік Олена Василівна про розірвання договору довічного утримання,

ВСТАНОВИВ

Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 10 серпня 2026 року позов залишив без задоволення.

У серпні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про виправлення описки в мотивувальній частині цього рішення, посилаючись на неправильне, на його думку, відображення судом обставин виконання ним зобов`язань зі сплати щомісячного грошового утримання та просив у фрагменті рішення, у якому йдеться про несплату ним щомісячних платежів у травні 2020 року та березні 2022 року, а також про відсутність сплати за два місяці із 64, двічі доповнити текст словом «своєчасно». Таким чином, запропонована ним редакція мала вказувати не на відсутність сплати, а на відсутність саме своєчасної сплати відповідних платежів.

Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалою від 15 вересня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки в рішенні суду.

Суд першої інстанції виходив із того, що підстав для виправлення описки в рішенні від 10 серпня 2026 року не встановлено, оскільки заявником не доведено допущення судом описки під час його ухвалення.

Не погодившись із такою ухвалою, відповідач ОСОБА_1 22 вересня 2026 року подав через суд першої інстанції апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та внести зміни у рішення від 10 серпня 2026 року шляхом доповнення або зміни його мотивувальної частини та викласти текст у такій редакції: «Не сплата своєчасно щомісячних платежів, за твердженням позивача, ОСОБА_1 у травні 2020 року та березні 2022 року, та неповна оплата - у лютому 2019 року (1482,50 грн.), березні 2019 року (1492,50 грн.) та натомість лиш у листопаді 2019 року сплати 1999,95 грн. - не може оцінюватись судом як істотне порушення. При цьому суд враховує, що з 2018 року по грудень 2023 року ОСОБА_1 виконувались умови договору щодо сплати щомісячних платежів (з 64 місяців оплати своєчасно відсутня сплата лише за 2 місяців)».

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що фактично щомісячні платежі за травень 2020 року та березень 2022 року були ним сплачені з простроченням у наступних місяцях, що, на його думку, підтверджується платіжними документами. Також посилається на здійснення інших платежів і доплат, у тому числі у 2019 році, які, як він стверджує, свідчать про відсутність заборгованості за договором довічного утримання. Вважає, що в рішенні від 10 серпня 2026 року суд неправильно зазначив саме про несплату двох щомісячних платежів, тоді як мав указати на їх несвоєчасну сплату, а тому така неточність підлягає усуненню в порядку статті 269 ЦПК України.

Апеляційна скарга надійшла разом із матеріалами справи 24 вересня 2026 року.

Київського апеляційного суду ухвалою від 29 вересня 2026 року відкрив апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, а іншою ухвалою - призначив її розгляд у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Пунктом 19 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 269 ЦПК України, суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, а лише усуває неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року в справі № 300/765/15-ц вказано, що «судове рішення повинно бути точним. Помилки у тексті судового рішення, зумовлені арифметичними помилками або граматичними помилками (описками), що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунуті судом, який ухвалив рішення або ухвалу. Описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Особливо це стосується резолютивної частини рішення. В резолютивній частині будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може утруднити виконання рішення. Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності».

Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо).

Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 14 січня 2019 року у справі № 638/11034/15-ц, від 20 травня 2020 року у справі № 520/15285/17, від 21 липня 2020 року у справі № 521/1074/17; Великої Палати Верховного Суду в постанові від 28 листопада 2024 року у справі № 990/162/23.

Отже, виправлення допущених у рішенні, постанові, ухвалі описок, арифметичних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть судового рішення, виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер, та які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

Такого ж підходу дотримався Верховний Суд у постанові від 10 вересня 2026 року у справі № 753/12239/25, зазначивши, що незгода сторони з відображенням певних фактичних обставин у судовому рішенні не може усуватися шляхом виправлення описки, якщо фактично порушується питання про зміну його змісту.

Таким чином, визначальною ознакою описки є її очевидний механічний характер, а виправлення не повинно вимагати нового дослідження доказів, встановлення інших фактичних обставин або переоцінки висновків суду.

Як вбачається з рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 серпня 2026 року, у мотивувальній частині цього рішення суд, оцінюючи доводи сторін щодо належності виконання договору довічного утримання, зазначив, зокрема, що несплата щомісячних платежів ОСОБА_1 у травні 2020 року та березні 2022 року, за твердженням позивачки, а також неповна оплата в окремі місяці 2019 року не можуть оцінюватися як істотне порушення умов договору. При цьому суд послався на те, що за період із 64 місяців відсутня сплата лише за два місяці.

Натомість заявник просить змінити вказане формулювання шляхом додавання слова «своєчасно» після слів «Не сплата» та в реченні про відсутність сплати за два місяці, оскільки наполягає, що спірні платежі були фактично здійснені, хоча й пізніше визначеного договором строку.

Колегія суддів звертає увагу, що питання про те, чи були відповідні грошові кошти сплачені, коли саме вони надійшли одержувачу, за які місяці зараховувалися та яке правове значення має порушення строків їх внесення, безпосередньо стосується встановлення фактичних обставин і правової оцінки виконання договору довічного утримання, тобто предмета спору, розглянутого судом у рішенні від 10 серпня 2026 року.

Запропоноване заявником доповнення не є виправленням очевидної механічної помилки у написанні тексту. Воно спрямоване на зміну відображення судом обставин виконання зобов`язання: замість зазначення про відсутність платежів заявник прагне закріпити в рішенні висновок про їх здійснення з порушенням строків. Така зміна має змістовний характер незалежно від того, чи вплинула б вона на кінцевий результат вирішення позову.

Посилання апелянта на платіжні документи за червень 2020 року, квітень 2022 року, а також на платежі та доплати за інші періоди не спростовують цього висновку, оскільки фактично спрямовані на доведення іншого змісту обставин, які були предметом дослідження та оцінки суду під час вирішення спору по суті. Перевірка належності таких платежів до відповідних місяців, повноти виконання договірних зобов`язань та правильності їх оцінки судом не належить до повноважень суду при вирішенні питання про виправлення описки.

При цьому те, що суд першої інстанції у рішенні від 10 серпня 2026 року не визнав наведені позивачкою обставини істотним порушенням договору та відмовив у задоволенні позову, не надає відповідачу права вимагати зміни фактичних формулювань мотивувальної частини цього рішення в порядку статті 269 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про неправильне відображення обставин сплати коштів за своїм змістом є доводами щодо правильності встановлення фактичних обставин справи та оцінки доказів у рішенні від 10 серпня 2026 року. Водночас предметом цього апеляційного перегляду є виключно законність ухвали від 15 вересня 2026 року про відмову у виправленні описки, а не законність та обґрунтованість рішення, яким спір вирішено по суті.

Таким чином, заявлене ОСОБА_1 «виправлення» виходить за межі процесуального механізму, передбаченого статтею 269 ЦПК України, оскільки стосується змісту судового рішення, а не допущеної при його виготовленні технічної помилки, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив його з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала - без змін.

Керуючись статтями 269, 367, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2026 року про відмову у внесені виправлень у рішення - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Желепа

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова