Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №761/26783/20
Суддя: Лапчевська Олена Федорівна
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2026 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 761/26783/20
номер провадження № 22-ц/824/9877/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2026 року /суддя Сіромашенко Н.В./
у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Київський слідчий ізолятор», Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся з вимогами про визнання незаконною бездіяльності Державної установи «Київський слідчий ізолятор», що полягала в незабезпеченні належних умов його тримання, та про стягнення з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України моральної шкоди.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Київський слідчий ізолятор», Державного казначейства України про визнання протиправною бездіяльності - визнано неподаною та повернуто позивачу (а.с. 132-133).
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2026 року скасувати та направити матеріали справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на те, що 17.02.2026 адміністрацією місця відбування покарання йому під підпис було вручено копію ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 05.06.2025, якою продовжено процесуальний строк на усунення недоліків позовної заяви. На наступний день, 18.02.2026, на виконання цієї ухвали, через адміністрацію установи виконання покарань він надіслав до суду три екземпляри позовної заяви, оформлені державною мовою, з копіями всіх документів, що додаються, відповідно до кількості відповідачів, із зазначенням ціни позову та обґрунтованого розрахунку сум. На підтвердження цього надав копію талона-підтвердження від 18.02.2026. Крім того, апелянт зазначав, що неодноразово звертався до суду із заявами про стан розгляду справи, однак відповідей не отримував, а надіслані ним 18.02.2026 матеріали були відокремлені в окреме провадження № 761/8180/26 та ухвалою від 05.05.2026 повернуті йому. На переконання апелянта, висновки суду першої інстанції про неусунення недоліків та про те, що він не цікавиться розглядом справи, не відповідають фактичним обставинам і спростовуються матеріалами справи.
Державна установа «Київський слідчий ізолятор» подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, посилаючись на те, що талон-підтвердження засвідчує лише факт прийняття запечатаного конверта, але не ідентифікує його вміст, а відтак не доводить належного та повного усунення недоліків позовної заяви. Крім того, відповідач надав письмові пояснення та заперечення щодо відповіді на відзив, у яких підтримав основну позицію та альтернативно зазначив, що у разі буквального тлумачення абзацу другого частини шостої статті 185 ЦПК України скасування оскаржуваної ухвали має бути мотивоване виключно цією процесуальною підставою, без встановлення факту усунення недоліків.
ОСОБА_1 подав відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів відповідача. Зазначив, що 18.02.2026 у межах продовженого процесуального строку направив до суду виправлену позовну заяву з додатками, що підтверджується талоном-підтвердженням; відповідач має лише часткову рацію щодо неможливості встановити вміст конверта, однак цей факт може бути з`ясований судом шляхом витребування відповідної інформації. Наголосив, що направлені ним матеріали були відокремлені працівниками суду першої інстанції в окреме провадження № 761/8180/26 та ухвалою від 05.05.2026 повернуті йому, а про рух справи він неодноразово звертався до суду, однак відповідей не отримував.
Державне казначейство України про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформоване належним чином, з відзивом на апеляційну скаргу до суду не зверталося.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду на підставі наступного.
Судом встановлено, що у серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Державної установи «Київський слідчий ізолятор», Державного казначейства України про визнання протиправною бездіяльності та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 11.01.2021 (суддя ОСОБА_2.) позовну заяву залишено без руху з підстав невідповідності її вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, а саме: позов викладено російською мовою; не додано копій для відповідачів; не зазначено ціну позову та обґрунтований розрахунок сум. Позивачу надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 21.12.2021 (суддя ОСОБА_2 ) позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України у зв`язку з неусуненням недоліків.
Постановою Київського апеляційного суду від 19.07.2024 (суддя-доповідач Рейнарт І.М.) ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 21.12.2021 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Підставою скасування стало те, що матеріали справи не містили відомостей про направлення позивачу копії ухвали від 11.01.2021 про залишення позовної заяви без руху; суд першої інстанції не вжив передбачених процесуальним законом заходів для належного повідомлення позивача, який перебуває у місцях позбавлення волі.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16.08.2024 (суддя ОСОБА_2.) позовну заяву повторно залишено без руху з тих самих підстав: необхідність оформлення позовної заяви державною мовою, подання її з копіями для відповідачів, зазначення ціни позову та обґрунтованого розрахунку.
14.10.2024, у межах встановленого строку, позивач звернувся до суду із заявою про продовження процесуального строку на усунення недоліків.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 26.12.2024 (суддя ОСОБА_2 ) позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.
Постановою Київського апеляційного суду від 31.03.2025 (суддя-доповідач Невідома Т.О.) ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 26.12.2024 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Підставою скасування стало те, що суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, не розглянув заяву позивача від 14.10.2024 про продовження процесуального строку на усунення недоліків, чим порушив вимоги ст. 127 ЦПК України; висновок суду про наявність підстав для повернення позовної заяви визнано передчасним.
На виконання вказівок апеляційного суду ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 05.06.2025 (суддя ОСОБА_2 ) заяву позивача задоволено: продовжено ОСОБА_1 процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви в межах ухвали від 16.08.2024 - не більше ніж на десять днів з моменту отримання цієї ухвали. Нового залишення позовної заяви без руху цією ухвалою не здійснювалося.
Копію ухвали від 05.06.2025 повторно направлено позивачу 04.02.2026 та вручено йому 16.02.2026.
18.02.2026 року у межах продовженого процесуального строку, позивач через адміністрацію Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)» направив до Шевченківського районного суду міста Києва матеріали на виконання вимог ухвали від 05.06.2025, що підтверджується копією талона-підтвердження.
Розпорядженням від 26.02.2026 № 01-08-309, у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 з посади, матеріали справи передано на розгляд судді Сіромашенко Н.В. (протокол повторного автоматизованого розподілу від 27.02.2026).
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 06.03.2026 (суддя Сіромашенко Н.В.) позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу. Оскаржувана ухвала мотивована тим, що станом на 06.03.2026 позивач не усунув вказані в ухвалі суду від 05.06.2025 недоліки позовної заяви та розглядом справи не цікавиться.
Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції керувався ч. 3 ст. 185 ЦПК України про те, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу, оскільки позивачем не усунуто недоліки, вказані в ухвалі суду від 05.06.2025.
З такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується з огляду на таке.
Відповідно до абзацу другого частини шостої статті 185 ЦПК України у разі скасування ухвали про повернення позовної заяви та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву.
Як убачається з матеріалів справи, ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 26.12.2024 про повернення позовної заяви було скасовано постановою Київського апеляційного суду від 31.03.2025, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Отже, з 31.03.2025 у суду першої інстанції були відсутні повноваження повторно повертати цю саму позовну заяву.
Крім того, після передачі справи на розгляд судді Сіромашенко Н.В. (27.02.2026) розгляд справи розпочинається спочатку, водночас, жодних процесуальних рішень щодо позовної заяви зокрема, про залишення її без руху, про відкриття провадження суддею не приймалося. За таких обставин у суду першої інстанції не було правових підстав для постановлення ухвали про повернення позовної заяви.
Колегія суддів також зауважує, що ухвала від 05.06.2025 не є самостійним процесуальним рішенням про залишення позовної заяви без руху, а лише продовжує процесуальний строк, установлений раніше ухвалою від 16.08.2024. Посилання в оскаржуваній ухвалі на ухвалу від 05.06.2025 як на підставу для повернення позовної заяви є помилковим.
Таким чином, оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, зокрема абзацу другого частини шостої статті 185 ЦПК України, що призвело до постановлення помилкової ухвали.
Крім того, окремо апеляційний суд наголошує на доводах апелянта щодо реєстрації його позову, поданого на усунення недоліків, в окреме, нове провадження, що підлягає перевірці при новому розгляді.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Керуючись ст.ст. 379, 381, 382 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2026 року скасувати, справу направити до Шевченківського районного суду міста Києва для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua