Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №753/8960/24
Суддя: Фінагеєв Валерій Олександрович
справа № 753/8960/24 головуючий у суді І інстанції Осіпенко Л.М.
провадження № 22-ц/824/17477/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
30 жовтня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 серпня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Осіпенко Л.М., у м. Києві, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И В:
У травні 2024 року ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовом та просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №0475-0764 від 31 серпня 2020 року у розмірі 30 184,00 грн., що складається з простроченої заборгованості по тілу кредиту - 9 800,00 грн., прострочені відсотки за користування кредитом - 20 384,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31 серпня 2020 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і відповідачем укладено договір про надання кредиту №0475-0764, за допомогою одноразового ідентифікатора А886, відповідно до умов якого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 10 000,00 грн., строк кредитування - 14 календарних днів, процентна ставка - 2% в день. Первісний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі 10 000,00 грн. Разом з тим, відповідач належним чином не виконав умови кредитного договору, кредитні кошти не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість.
В подальшому, 28 жовтня 2021 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу №02/10/2021 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами. 09 листопада 2021 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» підписано реєстр боржників № 1, відповідно до якого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відступив (передав) на користь ТОВ «Факторинг Партнерс», своє право вимоги заборгованості за кредитними договорами згідно реєстру, в тому числі за кредитним договором №0475-0764 від 31 серпня 2020 року, позичальником за яким виступає ОСОБА_1 . Станом на дату відступлення права вимоги за кредитним договором №0475-0764 від 31 серпня 2020 року, прострочена заборгованість склала 30 184,00 грн., що складається з простроченої заборгованості по тілу кредиту - 9 800,00 грн., прострочені відсотки за користування кредитом - 20 384,00 грн.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 серпня 2026 року позов ТОВ «Факторинг Партнерс». Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції вимог через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що в матеріалах справи відсутні: оферта на укладення кредитного договору, акцепт оферти на укладення кредитного договору, відсутня інформація щодо того, чи проходила особа яка нібито укладала кредитний договір ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством, відсутні докази проведення такої ідентифікації, відсутня відповідь особи яка нібито проходила ідентифікацію про прийняття пропозиції (акцепт), відсутнє підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник, при укладанні договору. Отже, матеріали судової справи взагалі не містять жодного доказу, що укладення договору від № 0475-0764 від 31 серпня 2020 року відбувалось в порядку визначеному чинним законодавством. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право вимоги за кредитним договором № 0475-0764 від 31 серпня 2020 року. Однак такий висновок є помилковим. Для правомірного відступлення права вимоги необхідною умовою є існування дійсного зобов`язання, за яким це право відступається. Оскільки первісний кредитний договір не був укладений з дотриманням вимог закону, права вимоги до позивача не перейшли. Суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 20 384,00 грн, нарахованих після закінчення строку кредитування. Такий висновок суду суперечить як умовам самого кредитного договору, так і усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що останній був проведений без урахування положень Закону України «Про споживче кредитування» та без дотримання вимог чинного законодавства України. Визначений позивачем розмір відсотків за користування кредитом суперечить засадам цивільного законодавства та Закону України «Про захист прав споживачів» через свою непропорційність та неспівмірність.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Факторинг Партнерс» вказує, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, не мають законодавчого обґрунтування, через що скарга не може бути задоволена, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 31 серпня 2020 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір «Стандарт» № 0475-0764, який підписаного відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора (одноразовим паролем) (номер пароля А886) (а.с. 4 т. 1).
У відповідності до п. 1 Договору, кредитодавець (ТОВ «Укр Кредит Фінанс») надає позичальникові ( ОСОБА_1 ) грошові кошти в кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом.
Підписанням договору, сторони між собою погодили, що строк кредиту - 14 днів, сума кредиту - 10 000,00 грн., нараховані проценти - 2 800,00 грн., разом до сплати - 12 800,00 грн. (п. 3.1. Договору).
У відповідності до п. 4 Договору, протягом строку кредиту розмір процентів складає 2% від суми кредиту за кожен день користування. Проценти за користування кредитом нараховуються від першого дня перерахування позичальнику суми кредиту до закінчення визначеного кредитним договором строку, на який надається кредит. Річна відсоткова ставка складає 730%.
Сукупна вартість кредиту (вартість користування кредитом) складає 128,00 % від суми кредиту (у відсотковому вираженні) або 12 800,00 грн. та включає в себе проценти за користування кредитом 28,00 % від суми кредиту (у відсотковому вираженні) або 2 800,00 грн. (у грошовому вираженні) (п. 5 Договору).
У відповідності до п. 10 Договору, цей договір діє протягом всього періоду здійснення сторонами своїх прав та обов`язків за цим договором. У разі невиконання позичальником зобов`язань протягом строку визначеного п. 2, дія договору продовжується на період фактичного користування позичальником кредитом та визначається, як період від дати отримання позичальником кредиту до фактичної дати повернення суми кредиту, процентів та інших платежів, які мають бути сплачені у разі невиконання умов договору.
На строк пролонгації процентна ставка складає 2% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення терміну платежу, визначеного в п. 3.1. цього Договору, з урахуванням продовження терміну платежу у випадку використання позичальником права пролонгації відповідно до умов цього договору та правил, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України (п. 8-9 Договору).
В подальшому, 28.10.2021 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та позивачем ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 02/10/2021 (а.с. 17-19 т. 1).
У відповідності до Реєстру боржників № 1 до договору факторингу, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відступив (передав) на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 0475-0764 від 31 серпня 2020 року у розмірі 30 184,00 грн., з яких прострочена заборгованість по тілу кредиту - 9 800,00 грн., прострочені відсотки за користування кредитом - 20 384,00 грн. (а.с. 20-22 т. 1).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог, надав достатні та належні докази, що підтверджують факт укладення кредитного договору, перерахування коштів відповідачу, невиконання ним своїх кредитних зобов`язань, а також факт відступлення права вимоги на користь позивача.
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
На підтвердження законності та обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Факторинг Партнерс» надало суду копію кредитного договору № 0475-0764 від 31 серпня 2020 року, укладеного між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 і підписаного відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) А886; копію Правил надання споживчих кредитів; довідку про перерахування суми кредиту № 0475-0764 від 31 серпня 2020 року за допомогою системи LIQPAY; розрахунок заборгованості та копію договору факторингу № 02/10/2021 від 28 жовтня 2021 року.
Відповідно до кредитного договору № 0475-0764 від 31 серпня 2020 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 10 000,00 грн., на строк 14 днів, терміном платежу 13 вересня 2020 року, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 2% від непогашеної суми кредиту за кожен день користування.
Відповідач не оспорив у встановленому законом порядку укладення ним вказаного кредитного договору, а також не надав суду належних і допустимих доказів виконання ним зобов`язань за даним кредитним договором у повному обсязі.
Апеляційний суд відхиляє посилання відповідача на недоведеність позивачем надання відповідачу кредиту за вказаним кредитним договором, з огляду на наступне.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.
На підтвердження виконання своїх зобов`язань за кредитним договором ТОВ «Факторинг Партнерс» надало довідку про перерахування суми кредиту № 0475-0764 від 31 серпня 2020 року за допомогою системи LIQPAY.
Крім того, на виконання ухвали суду про витребування доказів АТ «Оксі Банк» надало відповідь № 8110-327 від 14 травня 2026 року, згідно якої вбачається, що платіжна картка № НОМЕР_2 емітована на ім`я ОСОБА_1 . Також надано інформацію стосовно фінансового номеру телефону відповідача (т. 1, а.с. 47).
До цієї відповіді банк додав виписку по рахунку за період 30 серпня 2020 року - 05 вересня 2020 року, якою підтверджено зарахування 10 000,00 грн. на банківський рахунок, для обслуговування якого було емітовано зазначену платіжну картку.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, як з приводу укладення договору, так і належності відповідачу зазначеного номеру телефону чи не надходження на нього смс-кодів, а також не отримання зазначених коштів, тобто відповідачем не спростовано факту отримання кредиту, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.
З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що позивачем доведено обставини щодо укладення 31 серпня 2020 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі кредитного договору № 0475-0764, за умовами якого відповідач отримав 10 000,00 грн. кредитних коштів.
Разом з тим, апеляційний суд не може погодитися із розміром заборгованості, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача.
Суд першої інстанції не врахував, що відповідно до положень ст.ст. 1048, 1054 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.
Відповідно до укладеного між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 кредитного договору № 0475-0764 від 31 серпня 2020 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах - сума кредиту 10 000,00 грн., строк кредиту 14 днів, термін платежу 13 вересня 2020 року. Пунктом 4 кредитного договору визначено, що протягом строку кредиту фіксована процентна ставка складає 2% від непогашеної суми кредиту за кожен день користування. Проценти за користування кредитом нараховуються з першого дня перерахування позичальнику суми кредиту до закінчення визначеного кредитним договором строку, на який надається кредит. Річна ставка складає 730%.
В п. 3.1. договору ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 визначили, що сума кредиту становить 10 000,00 грн., сума процентів за користування кредитом, виходячи із визначеного строку кредитування, - 2 800,00 грн., разом до сплати - 12 800,00 грн.
Відтак, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» мало право на нарахування процентів за 14 днів користування кредитом по 13 вересня 2020 року, що становить 2 800,00 грн. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» нараховувало проценти за користування кредитом по 26 грудня 2020 року, що не відповідає вимогам ст.ст. 1048, 1054 ЦК України.
Обґрунтовуючи правомірність нарахування процентів за користування кредитом по 26 грудня 2020 року, ТОВ «Факторинг Партнерс» посилалося на положення п. 7 Правил надання споживчих кредитів, яким визначено пролонгацію договору у разі сплати позичальником заборгованості за процентами. Проте в матеріалах справи відсутні докази підписання або ознайомлення відповідача з вказаними Правилами.
Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.
Надані до матеріалів справи відомості про щоденні нарахування та погашення (т. 1, а.с.11-14), щодо сплати процентів за пролонгацію не підтверджено жодним належним та допустимим доказом, а відтак фактично є твердженням первісного кредитора ТОВ «Укр Кредит Фінанс».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.
Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Виходячи із сукупної вартості кредиту, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» мало право на одержання від ОСОБА_1 заборгованості за кредитом в розмірі 10 000,00 грн. та процентів в розмірі 2 800,00 грн., а всього 12 800,00 грн.
Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Позовна заява не містить вимог про стягнення з відповідача відсотків на підставі ст. 625 ЦК України, з огляду на що апеляційний суд відхиляє доводи відзиву в частині, що відсотки, нараховані після спливу строку кредитування є відсотками визначеними ст. 625 ЦК України та мають бути стягнуті.
13 вересня 2020 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 сплатив 3 000,00 грн., які первісним кредитором були зараховані у сумі 2 800,00 грн. відсотки за користування кредитом та 200,00 грн. заборгованість за тілом кредиту. Відповідно, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 0475-0764 від 31 серпня 2020 року в розмірі 9 800,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, висновки суду в частині розміру заборгованості за відсотками, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою до скасування рішення та ухвалення нового судового рішення по суті вимог позивача.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі позовної заяви ТОВ «Факторинг Партнерс» сплатило судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (32,46 %), а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 982,88 грн. (3028*32,46%) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 921,40 грн. (9000*32,46%).
При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 3 663,60 грн. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на її користь з позивача пропорційно до позовних вимог в задоволенні яких позивачу відмовлено (67,54%), а саме у розмірі 2 474,39 грн. (3663,60*67,54%).
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе стягнути з ТОВ «Факторинг Партнерс» на користь ОСОБА_1 різницю між сумою, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, та сумою, яку позивач має компенсувати відповідачу. Така різниця становить 1 491,51 грн. (2 474,39-982,88).
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 серпня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 0475-0764 від 31 серпня 2020 року задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місце знаходження: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 6, офіс 521, ідентифікаційний код 42640371 заборгованість за кредитним договором № 0475-0764 від 31 серпня 2020 року у розмірі 9 800,00 (дев`ять тисяч вісімсот) гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 921,40 (дві тисячі дев`ятсот двадцять одна) гривня 40 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місце знаходження: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 6, офіс 521, ідентифікаційний код 42640371 на користь ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 1 491,51 (одна тисяча чотириста дев`яносто одна) гривня 51 копійка.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua