Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №759/25087/25
Суддя: Мостова Галина Іванівна
справа № 759/25087/25
головуючий у суді І інстанції Ясельський А.М.
провадження № 33/824/2081/2026
головуючий суддя Мостова Г.І.
ПОСТАНОВА
Іменем України
21 жовтня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Мостової Г.І., за участю секретаря Чертової О.С., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Завойка Дмитра Івановича на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 04 березня 2026 року
у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
в с т а н о в и в :
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 04 березня 2026 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 грн 60 коп.
При розгляді адміністративної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 05 жовтня 2025 року приблизно о 23.10 годин, у м. Києві по вул. Ак. Єфремова, 20, керував автомобілем марки «Шевролет», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (виражене тремтіння пальців рук; звужені зіниці очей, що не реагують на світло; порушення координації рухів).
Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - адвокат Завойко Д.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить: скасувати постанову Святошинського районного суду міста Києва від 04 березня 2026 року та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час розгляду справи не досліджено зміст відеозапису, наявного у матеріалах справи та не надано правової оцінки іншим доказам.
Вказує, що у направленні на огляд у закладі охорони здоров`я відсутні відомості про назву та номер спеціального технічного засобу, за допомогою якого проводився огляд та не вказані результати огляду (реакція позитивна/негативна, кількісний показник).
У поясненнях до вказаного протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 зазначив, що він не проти проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я за наявності обґрунтування підстав зупинки транспортного засобу відповідно до статті 35 Закону України «Про національну поліцію».
На відеозаписі з бодікамер поліцейських, яка наявна у матеріалах цієї справи, вбачається, що на запитання ОСОБА_1 про причину його зупинки, поліцейськими було зазначено, що його зупинили за ознаками дорожньо-транспортної пригоди на транспортному засобі. Однак приписами статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» не вбачається така підстава для можливої зупинки поліцейським транспортного засобу.
Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про виклик та допит у судовому засіданні працівників поліції, які склали протокол.
Апелянт декілька разів наголошував та надавав документи патрульним поліцейським, які підтверджують його статус військовослужбовця. Однак патрульними поліцейськими не було повідомлено та залучено військовослужбовців ВСП для направлення апелянта на медичний огляд для встановлення наявності або відсутності у нього стану наркотичного сп`яніння, що на думку апелянта, є значним порушенням, яке не було враховане судом при прийнятті оскаржуваної постанови.
У судове засідання, призначене на 30 вересня 2026 року від захисника ОСОБА_1 - адвоката Завойко Д.І. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у якому він посилався на те, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, у цю дату виконує бойові завдання, але хоче особисто взяти участь в апеляційному розгляді справи.
Указане клопотання апеляційним судом задоволено та розгляд справи відкладено на 21 жовтня 2026 року.
У судове засідання, призначене на 21 жовтня 2026 року ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Завойко Д.І., будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, у судове засідання не з`явилися, а згідно з частиною 6 статті 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Завойка Д.І.
Дослідивши матеріали за апеляційною скаргою, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями статті 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху визначено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, до протоколу серії ЕПР1 № 474610 від 05 жовтня 2025 року додано:
направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05 жовтня 2025 року;
відеозапис із нагрудної камери працівника поліції.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1. посилається на те, що відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що на запитання ОСОБА_1 про причину його зупинки поліцейськими повідомлено, що його зупинили за ознаками дорожньо-транспортної пригоди на транспортному засобі, але приписами статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» не вбачається така підстава для можливої зупинки поліцейським транспортного засобу.
Відеозаписом зафіксовано, що працівник поліції повідомив, що наявна інформація про те, що указаним транспортним засобом керує особа, що може перебувати у стані наркотичного сп`яніння.
З наведених підстав апеляційний суд дійшов висновку, що зупинка працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 за встановлених у цій справі обставин мала місце в межах реалізації поліцейськими їх повноважень, визначених пунктом 3 частини 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якого поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є інформація, що свідчить про причетність водія до вчинення адміністративного правопорушення.
Відтак, суд відхиляє доводи апелянта щодо незаконності зупинки поліцейським транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що у направленні на огляд у закладі охорони здоров`я відсутні відомості про назву та номер спеціального технічного засобу, за допомогою якого проводився огляд та не вказані результати огляду, апеляційний суд зауважує, що відповідно до відеозапису ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння тому результати огляду не були встановлені та не могли бути зазначені.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що пропозиція поліцейських пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння була неодноразовою і зрозумілою, а відмова ОСОБА_1 від проходження огляду була очевидною, тобто такою, яка не викликала сумніву щодо її дійсності.
В апеляційній скарзі захисник посилається також на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про виклик та допит у судовому засіданні працівників поліції, які склали протокол, однак апеляційний суд враховує, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 працівниками поліції застосовувавалися технічні засоби відеозапису, який наявний у матеріалах справи та на якому зафіксовані усі обставини, які викладені у протоколі.
Крім того, апелянтом не обґрунтовано обставини, які можуть підтвердити працівники патрульної поліції, що не зафіксовані відеозаписом.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 декілька разів наголошував та надавав патрульним поліцейським документи, які підтверджують його статус військовослужбовця, однак патрульними поліцейськими не було повідомлено та залучено військовослужбовців ВСП для направлення апелянта на медичний огляд для встановлення наявності або відсутності у нього стану наркотичного сп`яніння, що на думку апелянта, є значним порушенням, яке не було враховане судом при прийнятті оскаржуваної постанови.
Відповідно до частини 1 статті 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення, зокрема, правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Частиною 1 статті 266-1 КУпАП передбачено, що військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до частини 2 указаної статті огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Згідно з частиною 3 цієї статті огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Зміст статті 266-1 КУпАП свідчить про те, що цією нормою не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.
Тобто, положення статті 266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб`єкту - водія транспортного засобу, а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень.
Таким чином, порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України, які керують транспортними засобами на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції здійснюється в загальному порядку, встановленому статтею 266 КУпАП, а тому апеляційний суд відхиляє доводи апелянта на те, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, то огляд на стан сп`яніння мав бути проведений Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України.
Крім того матеріали справи не містять даних про те, що у зазначений у протоколі час водій ОСОБА_1 виконував обов`язки військовослужбовця.
За таких обставин, порядок огляду водія ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння правомірно здійснювався у загальному порядку, встановленому статтею 266 КУпАП.
Таким чином переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - це правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті, оскаржувана постанова відповідає фактичним обставинам справи, а тому підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтею 294 КУпАП, суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Завойка Дмитра Івановича залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 04 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г.І. Мостова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua