Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №372/5751/23 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №372/5751/23

Суддя: Саліхов Віталій Валерійович

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року місто Київ

справа № 372/5751/23

апеляційне провадження № 22-ц/824/13120/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Саліхова В.В.,

суддів: Євграфової Є.П., Шкоріної О.І.,

за участю секретаря судового засідання: Зеленчука М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Гонди Олега Юрійовича на рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 квітня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Сташків Т.Г., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про визнання нечинним з моменту видачі державного акту на право власності на землю,-

в с т а н о в и в :

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про визнання нечинним з моменту видачі державного акту на право власності на землю, в якому просив визнати нечинним з моменту видачі державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 097881, виданий на підставі рішення Підгірцівської сільської Ради народних депутатів від 25.02.1998 року № 1, ОСОБА_2 , земельна ділянка розташована на АДРЕСА_1 , та покласти судові витрати на відповідачів.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що у провадженні Обухівського районного суду Київської області перебувала цивільна справа № 372/2456/21 за позовом ОСОБА_2 до Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області (далі - Підгірцівська с/р), ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Обухівської міської ради, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Брага Ю.М., ОСОБА_5 , про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним рішення Підгірцівської с/р про передачу земельної ділянки іншим особам, визнання недійсним та скасування державної реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на земельні ділянки.

Під час розгляду зазначеної справи йому стало відомо, що спірна земельна ділянка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 097881, виданого на підставі рішення Підгірцівської с/р від 25.02.1998 року № 1, яке Підгірцівською с/р не приймалося.

Вказував на те, що 25.02.1998 року проводився виконком Підгірцівської с/р, за результатом якого було оформлено протокол № 1, однак питання щодо передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_2 на виконкомі не розглядалося і прізвище таке у протоколі відсутнє.

Крім того, в архіві Ради відсутнє рішення про присвоєння адреси земельній ділянці.

Оскільки рішення Підгірцівської с/р 25.02.1998 року № 1 не приймалося, а земельна ділянка не передавалась у власність ОСОБА_2 , наявність у останньої державного акта на право приватної власності на спірну земельну ділянку порушує права позивача, оскільки ОСОБА_2 вважає, що його земельні ділянки накладаються на її земельну ділянку.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23 квітня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Гонда О.Ю. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що стороною позивача неодноразово наголошувалось в судовому засіданні, що рішення Підгірцівської сільської Ради народних депутатів Обухівського району Київської області від 23 жовтня 1997 року, не містять підписів сільського голови та секретаря, а тому є неналежними доказами. Крім того, даними рішеннями земельні ділянки виділялись ОСОБА_2 , нібито, в довічне користування, однак, згідно ст. 7 Земельного кодексу України (в редакції з 22.06.1993 року по 06.04.1999 року) користування землею могло бути лише постійним або тимчасовим. Поняття довічного користування земельною ділянкою не існувало та не існує в законодавстві України. В протоколі № 1 від 25.02.1998 року виконавчого комітету Підгірцівської сільської Ради народних депутатів Обухівського району Київської області відсутнє ім`я ОСОБА_2 .

Вказує, що суд дійшов необгрунтованого висновку про законність набуття ОСОБА_2 земельної ділянки, тоді як за змістом відповіді ГУ Держгеокадастру у Київській області технічна документація із землеустрою щодо відведення та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не обліковується.

Посилається на те, що єдиною підставою для громадян та юридичних осіб набуття права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Підгірцівська сільська Рада народних депутатів Обухівського району Київської області не приймала жодних рішень щодо передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2 , у зв`язку з чим державний Акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 097881 є нечинним з моменту його видачі, оскільки підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Такий акт лише посвідчував відповідне право та не мав самостійного юридичного значення.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Свиридовський О.А. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити рішення суду без змін, посилаючись на те, що представником позивача у апеляційній скарзі не зазначено, які саме конкретні норми процесуального права порушені, а матеріальні - неправильно застосовані. Єдиною підставою звернення із апеляційною скаргою є незгода сторони позивача з судовим рішенням та неврахування судом першої інстанції того, про що наголошував у судовому засіданні представник позивача. Зауважує, що позов у даній справі є завідомо безпідставний та має очевидно штучний характер. Безпідставність та штучний характер позову витікають зокрема з тієї обставини, що 09.04.1998 під час отримання ОСОБА_2 оскарженого Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 097881 позивач не мав і не міг мати жодного майнового інтересу щодо земельних ділянок ОСОБА_2 . Лише у 2017 році представники ОСОБА_1 переоформили на нього земельну ділянку відповідачки, якою заволоділи шахрайським шляхом, оформивши за підробленими документами на тимчасового проміжного власника, підібраного організованою злочинною групою із складу незаможних осіб з низькою соціальною орієнтацією, а саме на наркозалежну ОСОБА_5 , яка була також одружена на неодноразово засудженій наркозалежній особі . Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Такий правовій висновок, зокрема викладено Верховним Судом у постанові від 19 червня 2024 року у справі № 372/2664/21 ( № 61-12921св23) за повністю тотожнім позовом матері відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_6 до осіб, що заволоділи її землею. Аналогічно відсутні і жодні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 у справі № 372/5751/23 про визнання недійсним Державного акту ОСОБА_2 серії ІІІ-КВ № 097881 від 09.04.1998, бо часткою земельної ділянки позивач заволодів лише у 2017 році, а на момент видачи оскарженого Державного ату у 1998 році не мав жодного майнового інтересу щодо цих земельних ділянок. Тобто даний позов за відсутністю порушених прав позивача є завідомо безпідставний.

Вказує, що представники позивача ОСОБА_1 намагаються у справі № 372/5751/23 повторно переоцінити доказ (Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 097881), який вже був оцінений судом у процесі розгляду цивільної справи № 372/2456/21 для штучного створення підстав перегляду фактичних обставин, встановлених у справі № 372/2456/21. Хоча у відповідності до п.2 ч. 4 ст. 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи. Підставами позову ОСОБА_1 у справі № 372/5751/23 є посилання виключно на ті обставини, про які ним та Козинською селищною радою вже заявлялось та які були предметом доказування і оцінені судом у справі № 372/2456/21, яка переглянута в касаційному порядку Верховним Судом. Отже дані обставини та докази вже були предметом судової оцінки. При цьому судами першої та апеляційної інстанцій у справі № 372/2456/21 фактичні обставини були встановлені зовсім по іншому ніж про це зазначено у позові ОСОБА_1 у даній справі № 372/5751/23. Такі дії, відповідно до п.3 ч.2 ст. 44 ЦПК України також повинні визнаватися судом зловживанням процесуальними правами, як такі що суперечать завданню цивільного судочинства.

В судовому засіданні ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечувала та просила залишити її без задоволення.

ОСОБА_1 та його представник - адвокат Гонда О.Ю. в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належно, про причини неявки суду не повідомили, тому враховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважала за можливим провести розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення відповідачки ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ «Агат» набуло земельну ділянку під індивідуальне житлове будівництво за рахунок земель в межах с. Підгірці площею 5 га на підставі рішення виконавчого комітету ІІ сесії Підгірцівської с/р ХХІІ скликання від 25.11.1994 року із отриманням дозволу на виготовлення проекту землеустрою на право користування землею.

Відповідно до листування ТОВ «Агат» та Підгірцівською с/р в 1995 році в період 1995 року, остання неодноразово зверталася до ТОВ «Агат» із проханням оплатити рахунки в розрахунок за виділену їм землю.

Згідно з державним актом на право постійного користування землею у ТОВ «Агат» у постійному користуванні перебуває земельна ділянка площею 5 га на підставі рішення виконавчого комітету ІІ сесії Підгірцівської с/р ХХІІ скликання від 25.11.1994 року.

Відповідно до довідки ТОВ «Агат» від 23.10.1997 року ОСОБА_2 працює на посаді касира з 02.05.1996 року.

На підставі рішень Підгірцівської с/р від 23.10.1997 року ОСОБА_2 за результатами розгляду її заяв виділені у довічне користування із земель ТОВ «Агат» земельні ділянки та наданий дозвіл для будівництва індивідуального житлового будинку згідно ЗК України по АДРЕСА_1 .

Відповідно до протоколу № 1 від 25.02.1998 року виконавчого комітету Підгірцівської с/р на порядку денному ставилося питання про розгляд заяв громадян. Відповідно до резолютивної частини рішення, затверджено матеріали інвентаризації присадибних земельних ділянок громадян, які виявили бажання приватизувати земельні ділянки (список громадян додається); надати даним громадянам у приватну власність безкоштовно земельні ділянки розміром згідно запасу в погосподарській та земельно-кадастрових книгах сільської Ради.

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 097881 ОСОБА_2 на підставі рішення Підгірцівської с/р від 25.02.1998 року № 1 отримала у приватну власність земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку та ведення підсобного господарства, площею 0,849 га. Акт підписаний 09.04.1998 року головою Підгірцівської с/р Гажаманом О. Ю. та зареєстрований в книзі записів державних актів за № 1604. Зазначені в акті особи, які відображені як такі, із якими межує земельна ділянка ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є власниками земельних ділянок на підставі державних актів.

Відповідно до державних актів на право приватної власності на землю серії та номери ІІІ-КВ № 097879 та ІІІ-КВ № 097882 від 09.04.1998 року громадянам ОСОБА_8 та ОСОБА_7 відповідно належать земельні ділянки, суміжною власницею яких є позивачка ОСОБА_2 . Підстава набуття права власності рішення Підгірцівської с/р від 25.02.1998 року № 1.

За змістом відповіді ГУ Держгеокадастру у Київській області технічна документація із землеустрою щодо відведення та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не обліковується.

Відповідно до копій наданих квитанцій ОСОБА_2 сплачується податок на земельну ділянку в Підгірцівській с/р.

19.05.2009 року ПП «Фокус - 2002» складений акт про передачу на зберігання встановлених межових знаків власнику (користувачу) земельної ділянки ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 в межах Підгірцівської с/р у відповідності до державного акта № 1604 від 09 квітня 1998 року. Позивач ОСОБА_2 , яка допитувалася за її згодою в якості свідка в судовому засіданні, зазначила, що до ініціювання вказаних дій її змусили дії обслуговуючої компанії котеджного містечка «Золоті ворота», що полягали у спробах захоплення земельної ділянки, розміщення паркану та ін.

19.05.2017 року ОМРВВ КОФ ДП «Центр ДЗК» за зверненням ОСОБА_2 повторно склали акт прийомки - передачі межових знаків на зберігання цієї ж земельної ділянки у відповідності до державного акта № 1604 від 09 квітня 1998 року. Абрис земельної ділянки на акті співпадає з абрисом до акта від 19 травня 2009 року. У зведеному плані суміжних земельних ділянок відображено, що в земельній ділянці, за абрисом схожої на земельну ділянку ОСОБА_2 , вже відображаються земельні ділянки з кадастровими номерами 3223186801:13:009:0175, 3223186801:13:009:0182, 3223186801:136009:0183, 3223186801:13:009:0173. Позивач ОСОБА_2 , яка допитувалася за її згодою в якості свідка в судовому засіданні, зазначила, що до ініціювання повторного встановлення меж земельної ділянки в натурі її змусили інформація про наміри невідомих осіб відчужити земельні ділянки, які співпадають із місцем розташування її земельної ділянки.

19 травня 2017 року ОСОБА_2 повідомила начальника поліції РВГУ МВС України в м. Обухів про заволодіння невідомими особами її земельної ділянкою шляхом підроблення документів.

Відповідно до висновку комплексної судово-почеркознавчої експертизи від 06.11.2020 року, складеного в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.05.2017 року за № 12017110230000881 підпис ОСОБА_9 в графі «Голова Підгірцівської с/р народних депутатів ОСОБА_9 » в державному акті на право приватної власності на землю І-КВ № 068010 від 17.06.1999 року виконано не ОСОБА_9 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_10 у графі «Інженер - землевпорядник ОСОБА_10 » в цьому ж державному акті вчинено не ОСОБА_10 , а іншою особою. Окрім цього у висновку експерта зазначено, що відбиток печатки Підгірцівської с/р здійснено кліше печатки, яке є зображенням, нанесеним із застосуванням знакодрукуючого пристрою із струменевим способом друку.

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 неодноразово зверталась із скаргами на бездіяльність слідчих в рамках кримінального провадження за № 12017110230000881 від 21 травня 2017 року, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за її заявою.

03 травня 2017 року ОСОБА_5 відчужила ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельну ділянку площею 0,2000 га, кадастровий номер 3223186801:13:009:0182, розташовану на території Підгірцівської с/р, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагою Ю.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 403, яка належала продавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю І-КВ № 068010, виданого 17.06.1999 року.

03 травня 2017 року ОСОБА_5 відчужила ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельну ділянку площею 0,2050 га, кадастровий номер 3223186801:13:009:0183, розташовану на території Підгірцівської с/р, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагою Ю.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 406, яка належала продавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю І-КВ № 068010, виданого 17.06.1999 року.

Згідно з листом Обухівської окружної прокуратури від 16.12.2021 року № 56-7647 вих-21, адресованим адвокату Свиридовському О.А., досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017110230000881 від 21.05.2017 року з попередньою кваліфікацією за ч. 3 ст. 190 КК України здійснюється.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи, складеним судовим експертом Свістуновим І.С. за заявою ОСОБА_2 14.01.2022 року за № 1282/01-2022, за результатами зіставлення меж земельних ділянок з кадастровими номерами: 3223186801:13:009:0173, 3223186801:13:009:0175, 3223186801:13:009:0182, 3223186801:13:009:0183 із земельною ділянкою ОСОБА_2 , яка належить на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 09.04.1998 року, межі та конфігурація якої визначена в технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , яка складена Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» станом на 2021 рік, встановлено, що на земельну ділянку:

- площею 0,5923 га в площині накладається земельна ділянка з кадастровим номером: 3223186801:13:009:0175 - площа накладення становить 1479,8 кв. м; 3223186801:13:009:0182 - площа накладення становить 2000,0 кв. м; 3223186801:13:009:0183 - площа накладення становить 2050,0 кв. м;

- площею 0,2500 га в площині накладається земельна ділянка: 3223186801:13:009:0173 - площа накладення становить 1372,0 кв. м; 3223186801:13:009:0175 - площа накладення становить 1020,2 кв. м.

Із відповіді Козинської селищної ради від 10.11.2023 року на запит адвоката позивача вбачається, що Підгірцівською сільською радою не приймалось рішення про передачу земельної ділянки ОСОБА_2 у приватну власність від 25.02.1998 року, оскільки 25.02.1998 року не проводилось засідань (сесій).

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 27.12.2022 року у справі № 372/2456/21 позов ОСОБА_2 до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішень про державну реєстрацію, витребування майна із чужого незаконного володіння задоволено частково.

Скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Брага Ю. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу) індексний номер 35031714 від 03.05.2017 року, а саме про реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 3223186801:13:009:0183, площею 0,205 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1238830832231.

Скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Брага Ю. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу) індексний номер 35031389 від 03.05.2017 року, а саме про реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 3223186801:13:009:0182, площею 0,2 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1238816332231.

Скасовано рішення державного реєстратора Заставенко А. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу) індексний номер 20009386 від 16.03.2015 року, а саме про реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку, кадастровий номер 3223186801:13:009:0173, площею 0,25 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 596878032231. Визнано недійсним свідоцтво про право власності серія та номер НОМЕР_1 , видане 16.03.2015 року на земельну ділянку із кадастровим номером 3223186801:13:009:0173, площею 0,25 га, видавник державний реєстратор Заставенко А. В.

Скасовано рішення державного реєстратора - Козлова Ю. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу) індексний номер 19774804 від 04.03.2015 року, а саме про реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку, кадастровий номер 3223186801:13:009:0175, площею 0,25 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 588831632231. Визнано недійсним свідоцтво про право власності серія та номер НОМЕР_2 , видане 04.03.2015 року на земельну ділянку із кадастровим номером 3223186801:13:009:0175, площею 0,25 га, видавник Реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області Козлов Ю. В.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на земельні ділянки відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 16.11.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 27.12.2022 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у їх задоволенні. В іншій частині рішення Обухівського районного суду Київської області від 27.12.2022 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 06.06.2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_11 , задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 16.11.2023 року в частині скасування рішення Обухівського районного суду Київської області від 27.12.2022 року щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та відмови у задоволенні цих позовних вимог скасовано. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 27.12.2022 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 змінено, виключено з мотивувальної частини рішення посилання на визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 03.05.2017 року № 403 та 406, укладених між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брага Ю. М. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 27.12.2022 року в іншій частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 залишено в силі.

Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 12.12.2024 року земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд має кадастровий номер 3223186801:13:009:0147.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, а судом не встановлено порушення його прав у зв`язку з передачею у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки; позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження його доводів щодо незаконності передачі відповідачу земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є, зокрема справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Способи захисту цивільних прав і інтересів визначені у статті 16 ЦК України, і наведений в ній перелік не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В силу частин першої та другої статті 78, частини першої статті 79 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно зі статтею 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За змістом положень статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Частинами першою-другою статті 83 ЗК України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Відповідно до частини першої статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з частиною першою статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Отже, незаконним у судовому порядку може бути визнано акт (рішення) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб, якщо він не відповідає вимогам законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав акт (рішення).

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодуванням завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України, зокрема: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Збитки, завдані власникам земельних ділянок внаслідок видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав акт.

Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних з правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Вказаний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12 грудня2018 року у справі № 2-3007/11(провадження № 14-525цс18).

На час прийняття рішення Підгірцівською с/р від 25.02.1998 року діяв ЗК України від 18 грудня 1990 року, тому до спірних правовідносин підлягають застосовуванню саме його норми.

Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно (ч. 2 ст. 6 ЗК України 1990 року).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 17 ЗК України 1990 року передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

За приписами ч. 1 ст. 23 ЗК України 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Пунктом 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, а саме: ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, посвідчується відповідною радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 097881, зареєстрованого в книзі записів державних актів за № 1604, належала земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням - для будівництва житлового будинку та ведення підсобного господарства, площею 0,849 га.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що відповідачці ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ІІІ-КВ № 097881 на підставі рішення Підгірцівської сільської Ради народних депутатів від 25 лютого 1998 року № 1 ОСОБА_2 , яке не приймалося.

Надавши належну правову оцінку наявним у справі доказам та доводам сторін, суд обгрунтовано вважав, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами його доводи, що спірна земельна ділянка була отримана ОСОБА_2 незаконно, а наявність у відповідача державного акта на право приватної власності на спірну земельну ділянку порушує права позивача, оскільки ОСОБА_2 вважає, що його земельні ділянки накладаються на її земельну ділянку, отже, позивачем не доведено, а судом не встановлено порушення прав позивача у зв`язку з передачею у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки.

Крім того, питання накладення земельних ділянок позивача на земельну ділянку відповідача, а також питання набуття відповідачкою права власності на земельні ділянки було предметом дослідження Обухівським районним судом Київської області під час розгляду справи № 372/2456/21, яке набрало законної сили, за результатами розгляду якої встановлено незаконність накладення земельних ділянок ОСОБА_1 на земельну ділянку ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач в даному спорі не довів порушене своє право чи інтерес.

Отже, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування рішення суду, оскільки вони не відповідають матеріалам справи та встановленим судом обставинам, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження в суді з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав правильну оцінку спірним правовідносинам та правильно застосував до них норми матеріального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Гонди Олега Юрійовича - залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 03 листопада 2026 року.

Головуючий:

Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua