Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №600/3277/26-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/3277/26-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області (далі - відповідач, Сторожинецька міська рада), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення LVII позачергової сесії VIII скликання Сторожинецької міської ради від 12.06.2026 №170-57/2026, яким позивачеві відмовлено у передачі в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7324510100:02:001:0246 площею 0,4816 га для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, яка розташована за адресою: м. Сторожинець, вулиця Чернівецька, 84-В;

- зобов`язати Сторожинецьку міську раду Чернівецького району Чернівецької області передати ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 7324510100:02:001:0246 площею 0,4816 га для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, яка розташована за адресою: м. Сторожинець, вулиця Чернівецька, 84-В, відповідно до поданої ним 13.05.2026 заяви, зареєстрованої за № 306.

1.2. Ухвалою суду від 30.06.2026 позовну заяву залишено без руху з підстав несплати судового збору та встановлено строк для усунення недоліків. Ухвалою суду від 09.07.2026 виправлено описку, допущену в ухвалі від 30.06.2026 в частині розміру судового збору, що підлягав сплаті (1064,96 грн).

1.3. У встановлений судом строк представником позивача усунуто недоліки позовної заяви шляхом подання платіжної інструкції про сплату судового збору, у зв`язку з чим ухвалою суду від 14.07.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

1.4. 20.07.2026 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН

2.1. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому на праві власності належать розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , будівля автогаража літ. К загальною площею 344,1 кв. м та водонапірна башта літ. И загальною площею 11,3 кв. м, набуті на підставі договорів дарування від 23.10.2025. Вказані об`єкти розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 7324510100:02:001:0246 площею 0,4816 га.

2.2. З метою оформлення права користування земельною ділянкою позивач 13.05.2026 звернувся до відповідача із заявою про передачу йому зазначеної земельної ділянки в оренду строком на 30 років, однак оскаржуваним рішенням від 12.06.2026 №170-57/2026 йому в цьому відмовлено з посиланням на арешт, накладений ухвалою слідчого судді Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 16.06.2025 у справі № 723/2248/25.

2.3. Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки, на його думку, вказаною ухвалою встановлено лише заборону відчуження та розпорядження земельною ділянкою, але не заборону передачі її в користування (оренду). Більше того, слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання в частині заборони користування земельною ділянкою, зазначивши, що така заборона призведе до порушення прав власника розташованих на ній будівель на користування ними. Посилаючись на частину одинадцяту статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), позивач стверджує, що орган місцевого самоврядування зобов`язаний передати набувачу об`єкта нерухомого майна у власність або користування земельну ділянку, на якій такий об`єкт розміщений.

2.4. Відповідач позов не визнав та у відзиві зазначив, що передача земельної ділянки в оренду є неможливою у зв`язку з накладенням на неї арешту ухвалою слідчого судді від 16.06.2025 у справі № 723/2248/25, а також з урахуванням того, що наявність зареєстрованого обтяження відповідно до пункту 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для відмови в державній реєстрації речових прав. На думку відповідача, у позивача як власника нерухомого майна відсутні перешкоди у фактичному користуванні земельною ділянкою під цим майном.

2.5. Водночас, відповідач вказує, що попередня власниця будівель ОСОБА_2 без дозволу Сторожинецької міської ради замовила розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та сформувала земельну ділянку площею 0,4816 га, зокрема, за рахунок частини земель комунальної власності (орієнтовно 0,14 га), які відповідно до Генерального плану м. Сторожинець належать до земель загального користування (зелені насадження). Також відповідач вважає, що прийняття рішення щодо передачі земельної ділянки в оренду належить до його дискреційних повноважень, а тому позовна вимога про зобов`язання передати земельну ділянку в оренду є втручанням у такі повноваження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. 23.10.2025 між ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_1 (обдарований) укладено договір дарування будівлі, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Суружіу М.Д. та зареєстрований в реєстрі за № 761, за яким позивач прийняв у дар будівлю автогаража літ. К загальною площею 344,1 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності позивача на вказаний об`єкт (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2776790673060) зареєстровано 23.10.2025, номер відомостей про речове право 62032729, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 23.10.2025 № 449104460.

3.2. Того ж дня між тими самими сторонами укладено договір дарування будівлі, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Суружіу М.Д. та зареєстрований в реєстрі за № 762, за яким позивач прийняв у дар водонапірну башту літ. И загальною площею 11,3 кв. м за тією ж адресою. Право власності позивача на вказаний об`єкт (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2776162873060) зареєстровано 23.10.2025, номер відомостей про речове право 62032768, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 23.10.2025 № 449104927.

3.3. У пунктах 3 вказаних договорів дарування зазначено, що будівлі розташовані на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні Виробничого кооперативу «ПМК-151» на підставі державного акта на право постійного користування землею І-ЧВ № 000106 від 14.12.1994, відомості про який до Державного земельного кадастру не вносились і кадастровий номер не присвоювався.

3.4. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.06.2026 № НВ-9971768132026 земельна ділянка з кадастровим номером 7324510100:02:001:0246 площею 0,4816 га розташована за адресою: Чернівецька область, Чернівецький район, м. Сторожинець, вулиця Чернівецька, 84-В, належить до категорії земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, вид цільового призначення - 12.04 «Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства». Державну реєстрацію земельної ділянки здійснено 16.08.2023 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 09.08.2023 (розробник ФОП ОСОБА_3 ). Відомості про власника (користувача) та про оренду земельної ділянки у витягу відсутні.

3.5. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.07.2026 № 486122516 відомості про зареєстроване право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7324510100:02:001:0246 відсутні. Водночас 25.06.2025 до Державного реєстру речових прав внесено запис про обтяження № 60468902 (спеціальний розділ) - арешт нерухомого майна, позбавлення права відчуження та розпорядження на земельну ділянку; обтяжувач - Сторожинецький районний суд Чернівецької області; особа, в інтересах якої встановлено обтяження, - Чернівецька обласна прокуратура; особа, майно/права якої обтяжуються, - Сторожинецька міська рада Чернівецького району Чернівецької області. Підставою внесення запису є ухвала слідчого судді Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 16.06.2025 у справі № 723/2248/25.

3.6. Ухвалою слідчого судді Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 16.06.2025 у справі № 723/2248/25 (провадження № 1-кс/723/3609/25), яка набрала законної сили 24.06.2025, частково задоволено клопотання дізнавача про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023266010000246 від 22.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197-1 Кримінального кодексу України, та накладено арешт у виді позбавлення права відчуження та розпорядження на земельну ділянку з кадастровим номером 7324510100:02:001:0246 загальною площею 0,4816 га, яка належить Сторожинецькій міській раді.

3.7. Зі змісту зазначеної ухвали вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється за фактом захоплення земельної ділянки площею 0,4816 га в м. Сторожинець. Згідно з викладеними в ухвалі обставинами, земельну ділянку сформовано на замовлення попередньої власниці будівель без надання Сторожинецькою міською радою дозволу на розроблення документації із землеустрою, зокрема за рахунок частини земельної ділянки комунальної власності орієнтовною площею 0,14 га, яка відповідно до Генерального плану м. Сторожинець належить до земель загального користування (зелені насадження). Слідчий суддя дійшов висновку, що земельна ділянка відповідає критеріям речового доказу, визначеним статтею 98 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), а заборона її відчуження та розпорядження забезпечить її збереження як речового доказу.

3.8. Водночас у задоволенні клопотання в частині заборони користування земельною ділянкою слідчим суддею відмовлено з тих мотивів, що за адресою її розташування розміщені будівлі автогаража літ. «К» та водонапірної башти літ. «И», які на той час належали на праві власності ОСОБА_2 , а заборона користування земельною ділянкою призведе до порушення прав власника на користування цими будівлями.

3.9. 13.05.2026 позивач звернувся до Сторожинецької міської ради із заявою про передачу йому в оренду строком на 30 років земельної ділянки з кадастровим номером 7324510100:02:001:0246, яку зареєстровано відповідачем за № 306.

3.10. Рішенням LVII позачергової сесії VIII скликання Сторожинецької міської ради від 12.06.2026 № 170-57/2026 «Про розгляд заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_4 » (пункт 1) позивачу відмовлено у передачі в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7324510100:02:001:0246 у зв`язку з тим, що ухвалою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 16.06.2025 у справі № 723/2248/25 накладено арешт та позбавлено права відчужувати та розпоряджатися земельною ділянкою. У преамбулі рішення наведено посилання на статті 170, 173, 175 КПК України, а також на частини 1, 2 та 4 статті 157 Цивільного процесуального кодексу України.

3.11. До позовної заяви позивачем також долучено копію ухвали Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 29.04.2026 у справі № 723/1919/26 про забезпечення позову. Суд зазначає, що вказана ухвала постановлена за заявою іншої особи ( ОСОБА_5 ) щодо іншої земельної ділянки (кадастровий номер 7324510100:02:001:0794) та не містить інформації щодо предмета доказування у цій справі, а тому відповідно до статті 73 КАС України не є належним доказом у даній справі.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

4.1. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

4.2. Згідно з частиною другою статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

4.3. Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

4.4. Частиною одинадцятою статті 170 КПК України встановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

4.5. Відповідно до частини першої статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

4.6. Згідно з частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

4.7. Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

4.8. Згідно зі статтею 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

4.9. Відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

4.10. Частиною першою статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Відповідно до частин першої та другої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частиною другою статті 134 цього Кодексу.

4.11. Відповідно до частини другої статті 134 ЗК України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності, зокрема, у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

4.12. Згідно з частиною одинадцятою статті 120 ЗК України, якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом. Пропущення строку подання заяви, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об`єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт.

4.13. Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Згідно зі статтею 4 цього Закону орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

4.14. Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

4.15. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або такі, що виникли з правочину. Відповідно до статті 4 цього Закону державній реєстрації підлягають, зокрема, право оренди (суборенди) земельної ділянки як речове право на чуже нерухоме майно, а також обтяження речових прав на нерухоме майно, у тому числі арешт нерухомого майна. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 24 цього Закону наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно є підставою для відмови в державній реєстрації прав, крім випадків, визначених цією статтею.

4.16. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

4.17. Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

4.18. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовим є, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є, зокрема, орган місцевого самоврядування при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства.

4.19. Відповідно до частини першої статті 17-2 ЗК України (в редакції Закону України від 08.10.2024 № 3993-IX, що набрав чинності 08.11.2024) органи місцевого самоврядування, їх посадові особи здійснюють розгляд заяв, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами у сфері земельних відносин, у порядку, передбаченому Законом України «Про адміністративну процедуру», з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами у сфері земельних відносин. Згідно з абзацом третім статті 2 Закону України «Про оренду землі» вчинення процедурних дій, прийняття процедурних рішень у сфері оренди землі здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про адміністративну процедуру», з урахуванням особливостей, визначених цим Законом та статтею 17-2 Земельного кодексу України.

4.20. Відповідно до статті 2 Закону України від 17.02.2022 № 2073-IX «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон № 2073-IX) адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації; адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб); адміністративна процедура - визначений законом порядок розгляду та вирішення справи. Згідно з частиною першою статті 69 цього Закону за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.

V. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Щодо юрисдикції спору

5.1. Перш ніж надати оцінку спору по суті, суд вважає за необхідне окремо зупинитися на питанні його юрисдикції, оскільки спірні правовідносини стосуються розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, а позовні вимоги пов`язані з реалізацією позивачем права на користування землею, що за певних умов може свідчити про приватноправовий характер спору.

5.2. З аналізу пункту 1 частини першої статті 19, пунктів 2 та 7 частини першої статті 4 КАС України вбачається, що необхідною і достатньою підставою для віднесення спору до публічно-правового є одночасна наявність таких умов: однією зі сторін є суб`єкт владних повноважень; спірні правовідносини виникли у зв`язку зі здійсненням ним владних управлінських функцій; сторони перебувають у відносинах влади та підпорядкування.

5.3. З 08.11.2024, з набранням чинності Законом України від 08.10.2024 №3993-IX, розгляд органами місцевого самоврядування заяв у сфері земельних відносин, у тому числі у сфері оренди землі, здійснюється в порядку адміністративної процедури, встановленої Законом №2073-IX, з урахуванням особливостей, визначених ЗК України та Законом України «Про оренду землі» (частина перша статті 17-2 ЗК України, абзац третій статті 2 Закону України «Про оренду землі»). Позивач звернувся до відповідача із заявою про передачу земельної ділянки в оренду 13.05.2026, тобто вже після набрання чинності зазначеними змінами, а тому спірні правовідносини є відносинами адміністративної процедури.

5.4. Оскаржуване рішення Сторожинецької міської ради від 12.06.2026 № 170-57/2026 в частині, що стосується позивача, прийняте органом місцевого самоврядування як адміністративним органом за результатами розгляду поданої позивачем заяви, має індивідуальний характер, вирішує конкретну справу та спрямоване на реалізацію прав окремої особи - позивача як адресата акта. Отже, воно за своєю правовою природою є адміністративним актом у розумінні статті 2 Закону № 2073-IX.

5.5. Верховний Суд у постанові від 27.03.2025 у справі № 480/5652/24, вирішуючи питання юрисдикції спору щодо рішення міської ради, прийнятого за результатами розгляду заяви у сфері оренди землі, дійшов висновку, що, вирішуючи питання передачі в оренду земельних ділянок комунальної власності, орган місцевого самоврядування виступає суб`єктом владних повноважень, який виконує управлінські функції щодо розпорядження землями комунальної власності, а не діє як суб`єкт господарювання, що володіє, користується чи розпоряджається земельними ділянками з метою отримання прибутку. Відтак відносини між органом місцевого самоврядування та заявником щодо передачі в оренду земельних ділянок комунальної власності є публічно-правовими і регулюються Законом № 2073-IX, а спори, що виникають у таких відносинах, належать до компетенції адміністративних судів.

5.6. У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом спори щодо рішень адміністративних органів, прийнятих за результатами розгляду заяв у межах адміністративної процедури, підлягають розгляду адміністративними судами, а розгляд таких справ судами цивільної або господарської юрисдикції є порушенням приписів статей 8, 19, 55, 125 Конституції України та невиконанням приписів Закону № 2073-IX (пункт 58 постанови). Як зазначено Верховним Судом, аналогічний підхід застосовано також у постанові від 22.11.2024 у справі № 520/34082/23. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України суд враховує зазначені висновки Верховного Суду.

5.7. Суд також враховує, що в цій справі відсутній спір про цивільне право. Позивач не заявляє вимог про визнання за ним права на земельну ділянку, не оспорює зареєстровані права інших осіб чи укладені щодо земельної ділянки договори; за даними Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно речові права третіх осіб на спірну земельну ділянку не зареєстровані. Предметом спору є виключно перевірка правомірності адміністративного акта, прийнятого відповідачем за наслідками розгляду заяви позивача, та зобов`язання відповідача прийняти рішення за цією заявою. Те, що підставою відмови слугувала ухвала слідчого судді про арешт майна, також не змінює юрисдикції спору: позивач не оскаржує зазначену ухвалу, а суд не перевіряє її законність, оцінюючи лише правильність застосування відповідачем її змісту при прийнятті адміністративного акта.

5.8. Отже, спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, що узгоджується з висновком, зробленим судом при відкритті провадження у справі.

Щодо підстав та меж судового контролю

5.9. Предметом спору в цій справі є правомірність відмови Сторожинецької міської ради у передачі позивачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7324510100:02:001:0246, на якій розміщені належні позивачу будівлі. Єдиною підставою такої відмови, зазначеною в оскаржуваному рішенні, є наявність арешту, накладеного на земельну ділянку ухвалою слідчого судді Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 16.06.2025 у справі № 723/2248/25.

5.10. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

5.11. Суд перевіряє правомірність рішення суб`єкта владних повноважень у межах тих підстав, які були покладені в його основу на час прийняття, і не може самостійно доповнювати чи змінювати його мотиви, у тому числі з урахуванням доводів, вперше наведених суб`єктом владних повноважень у відзиві. З огляду на це, доводи відповідача щодо формування земельної ділянки без дозволу ради та за рахунок земель загального користування, а також щодо неможливості державної реєстрації права оренди з підстав, визначених пунктом 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не можуть бути враховані як підстави, що обґрунтовують правомірність оскаржуваного рішення, оскільки такі мотиви в ньому не зазначались.

Щодо права позивача на отримання земельної ділянки в користування

5.12. Судом встановлено, що позивач є власником будівлі автогаража літ. К та водонапірної башти літ. И, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 7324510100:02:001:0246. Ця земельна ділянка сформована, зареєстрована в Державному земельному кадастрі 16.08.2023, має вид цільового призначення 12.04 «Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства», який відповідає функціональному призначенню належних позивачу будівель. Відомості про власника, користувача чи орендаря земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні. Державна реєстрація земельної ділянки та внесені до Державного земельного кадастру відомості про неї у встановленому законом порядку не скасовані.

5.13. Відповідно до частини одинадцятої статті 120 ЗК України, якщо об`єкт нерухомого майна розміщений на земельній ділянці комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта звертається до органу місцевого самоврядування із заявою про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, а орган місцевого самоврядування зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно з частиною другою статті 134 ЗК України такі земельні ділянки передаються в користування без проведення земельних торгів.

5.14. Наведені норми закріплюють принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розміщеного на ній об`єкта нерухомого майна, на який також посилається відповідач у відзиві з покликанням на позицію Великої Палати Верховного Суду. Позивач, як власник будівель, є єдиною особою, яка може претендувати на отримання в користування земельної ділянки під цими будівлями, а орган місцевого самоврядування за наявності відповідної заяви не вправі обирати іншого користувача чи інший спосіб розпорядження такою земельною ділянкою. Позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою 13.05.2026, тобто реалізував передбачене законом право.

Щодо змісту та меж арешту, накладеного ухвалою слідчого судді

5.15. Арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, який обмежує право власності, а тому зміст такого обмеження визначається виключно резолютивною частиною ухвали слідчого судді з урахуванням її мотивів і не може тлумачитися розширено. Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арешт може полягати у позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, при цьому згідно з частиною одинадцятою цієї статті кожне з цих обмежень застосовується лише за наявності обставин, що підтверджують його необхідність.

5.16. Зі змісту ухвали слідчого судді від 16.06.2025 у справі № 723/2248/25 вбачається, що дізнавач просив накласти арешт на земельну ділянку з метою забезпечити неможливість відчужити, іншим шляхом змінити чи передати право власності на неї іншій особі. Задовольняючи клопотання частково, слідчий суддя наклав арешт у виді позбавлення права відчуження та розпорядження, вказавши, що такі обмеження забезпечать збереження земельної ділянки як речового доказу, а у забороні користування земельною ділянкою відмовив, зазначивши, що така заборона призведе до порушення прав власника розміщених на ній будівель на користування ними.

5.17. Отже, метою арешту є недопущення зміни власника земельної ділянки та втрати нею властивостей речового доказу. Передача земельної ділянки в оренду власнику розміщених на ній будівель цій меті не суперечить: право власності територіальної громади на земельну ділянку зберігається, її межі, площа, цільове призначення та документація із землеустрою, на підставі якої вона сформована, не змінюються, а відтак земельна ділянка зберігає усі ознаки, з якими пов`язується її значення як речового доказу у кримінальному провадженні.

5.18. Водночас слідчий суддя прямо визнав необхідність збереження за власником будівель можливості користуватися земельною ділянкою під ними. Оренда земельної ділянки власником розміщених на ній будівель є не новим способом розпорядження нею на користь сторонньої особи, а передбаченою законом правовою формою того самого користування, яке ухвалою слідчого судді не заборонено.

Інший підхід призводить до ситуації, коли позивач, якому слідчий суддя зберіг право користування, позбавляється можливості оформити це користування у встановленому законом порядку, у тому числі з дотриманням принципу платності використання землі.

5.19. За таких обставин суд дійшов висновку, що арешт у виді позбавлення права відчуження та розпорядження земельною ділянкою не є перешкодою для прийняття радою рішення про передачу її в оренду власнику розміщених на ній будівель, а розширене тлумачення відповідачем змісту ухвали слідчого судді призвело до необґрунтованої відмови.

5.20. Такий підхід відповідає і висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 27.03.2025 у справі № 480/5652/24, про те, що адміністративне судочинство ґрунтується, зокрема, на принципі належного урядування та принципі тлумачення закону в найбільш сприятливий для суб`єкта приватного права спосіб, а в силу частини другої статті 77 КАС України обов`язок доведення правомірності рішення покладається на суб`єкта владних повноважень. За наявності двох можливих тлумачень змісту ухвали слідчого судді щодо допустимості передачі земельної ділянки в оренду власнику розміщених на ній будівель відповідач мав обрати те, яке не обмежує права позивача понад обсяг, прямо визначений судом.

5.21. Суд також звертає увагу, що оскаржуване рішення не містить жодного аналізу змісту ухвали слідчого судді, зокрема в частині відмови у забороні користування земельною ділянкою, а в його преамбулі наведено посилання на статтю 157 Цивільного процесуального кодексу України, яка не регулює спірні правовідносини. Тобто рішення прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що не відповідає вимогам пункту 3 частини другої статті 2 КАС України, а також вимогам Закону № 2073-IX щодо мотивування адміністративного акта, який негативно впливає на права особи.

Щодо пропорційності втручання

5.22. Арешт на земельну ділянку накладено ще 16.06.2025 у кримінальному провадженні, розпочатому 22.09.2023, і строк його дії не визначений. Позиція відповідача фактично означає, що до завершення кримінального провадження позивач як добросовісний набувач будівель, який не є учасником цього провадження, на невизначений час позбавляється можливості оформити право користування земельною ділянкою, необхідною для їх обслуговування. Таке втручання у право позивача на мирне володіння майном не відповідає критерію «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу та захистом прав особи, сформованому в практиці Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Щодо способу захисту порушеного права

5.23. Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позовна вимога про зобов`язання передати земельну ділянку в оренду є втручанням у його дискреційні повноваження. Дискреційне повноваження надає суб`єкту владних повноважень можливість обрати один з кількох юридично допустимих варіантів рішення. Натомість частиною одинадцятою статті 120 ЗК України прямо визначено обов`язок органу місцевого самоврядування передати земельну ділянку у власність або користування набувачу розміщеного на ній об`єкта нерухомого майна, а частиною другою статті 134 ЗК України - порядок такої передачі без земельних торгів. Позивач обрав форму користування - оренду, і закон не надає відповідачу права відмовити йому з мотивів доцільності.

5.24. Іншої підстави для відмови, ніж арешт, відповідач в оскаржуваному рішенні не навів, а судом встановлено, що ця підстава є необґрунтованою. Земельна ділянка сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі, її цільове призначення відповідає використанню розміщених на ній будівель, права третіх осіб на неї не зареєстровані, а позивач подав відповідну заяву. Отже, для прийняття рішення на користь позивача виконано всі визначені законом умови, а тому відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача передати йому в оренду спірну земельну ділянку відповідно до заяви від 13.05.2026 № 306. Обмеження захисту лише зобов`язанням повторно розглянути заяву за встановлених обставин не забезпечило б реального поновлення прав позивача.

5.25. Визначаючи обсяг скасування оскаржуваного рішення, суд враховує, що рішення від 12.06.2026 №170-57/2026 «Про розгляд заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_4 » прийняте також щодо заяви іншої особи, права якої не є предметом цього спору. Оскільки відмова позивачу міститься у пункті 1 цього рішення, а позовні вимоги стосуються саме рішення в частині, якою позивачеві відмовлено у передачі в оренду земельної ділянки, захист порушеного права позивача забезпечується визнанням протиправним та скасуванням пункту 1 зазначеного рішення.

5.26. Інші доводи сторін висновків суду не спростовують та на результат вирішення спору не впливають.

VI. ВИСНОВКИ СУДУ

6.1. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною другою цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

6.2. Відповідач не довів правомірності оскаржуваного рішення, оскільки арешт, на який він послався, не позбавляє його можливості передати земельну ділянку в оренду власнику розміщених на ній будівель, а рішення прийняте без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, та без дотримання необхідного балансу між інтересами позивача і цілями, на досягнення яких воно спрямоване.

6.3. Європейський суд з прав людини у пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 зазначив, що у рішеннях судів та органів, які вирішують спори, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

6.4. З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм права суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

VII. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

7.1. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

7.2. Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн, який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Доказів понесення позивачем інших судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, до суду не подано.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення LVII позачергової сесії VIII скликання Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області від 12.06.2026 № 170-57/2026 «Про розгляд заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_4 », яким ОСОБА_1 відмовлено у передачі в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7324510100:02:001:0246 площею 0,4816 га для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

3. Зобов`язати Сторожинецьку міську раду Чернівецького району Чернівецької області передати ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 7324510100:02:001:0246 площею 0,4816 га для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до поданої ним 13.05.2026 заяви, зареєстрованої за № 306.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - Сторожинецька міська рада, Чернівецького району, Чернівецької області (вул. Чернівецька, 6-А, м. Сторожинець, Чернівецький р-н, Чернівецька обл.,59000 код ЄДРПОУ 04062179).

Суддя О.В. Анісімов