Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №317/3329/25 — Запорізький районний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 317/3329/25

Провадження № 2/317/637/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Качана А.В.

за участі:

секретаря судового засідання Хижняк Д.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького районного суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 17.05.2019 на підставі кредитного договору № 2001313055701 відповідачу видано кредитну картку з кредитним лімітом у сумі 15000,00 грн., який у подальшому було збільшено до 124174,00 грн.

Відповідач належним чином не виконує свої кредитні зобов`язання протягом тривалого часу, у зв`язку із чим станом на 09.04.2025 виникла заборгованість у розмірі 226408,03 грн., з яких: 112995,88 грн. – заборгованість за кредитом; 113412,15 грн. – заборгованість за процентами.

Зазначає, що позивач направив відповідачу письмову вимогу про погашення кредитної заборгованості на адресу місця проживання, зазначену ним при оформленні кредиту, однак заборгованість погашена не була.

Просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 226408,03 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача – адвокат Тивоненко Д.Р. заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами.

Зазначає, що підписання відповідачем заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорта споживчого кредиту не підтверджує погодження всіх умов кредитування, зокрема подальшого збільшення кредитного ліміту та нарахування процентів у заявленому розмірі.

Вважає, що довідка про збільшення кредитного ліміту складена банком в односторонньому порядку, не містить підпису відповідача, а тому не підтверджує його волевиявлення щодо зміни первісно погодженого розміру кредитування.

Крім того, представник відповідача заперечує правильність розрахунку заборгованості, посилаючись на те, що позивачем не враховано всі платежі, які здійснювалися відповідачем протягом користування карткою.

Також зазначає, що нараховані банком проценти є непропорційно великими, перевищують суму початкового кредитного ліміту та суперечать принципам справедливості, добросовісності й розумності.

У відповіді на відзив представник позивача заперечив проти доводів відповідача, зазначивши, що факт укладення кредитного договору підтверджується підписаними відповідачем заявою про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 2001313055701 від 17.05.2019 та паспортом споживчого кредиту.

Вказує, що відповідач отримав кредитну картку, користувався кредитними коштами, здійснював покупки через POS-термінали, знімав готівку, проводив перекази між рахунками та частково погашав заборгованість.

При цьому кредитний ліміт протягом дії договору неодноразово збільшувався, а відповідач, фактично користуючись кредитними коштами в межах збільшеного ліміту, погодився з такими змінами.

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача підтримав раніше викладені доводи та зазначив, що факт проведення банківських операцій не свідчить про належне погодження відповідачем усіх змін кредитного договору, а наданий позивачем розрахунок заборгованості не підтверджує фактичного розміру боргу.

У додаткових поясненнях представник відповідача зазначив, що відповідно до проведеного ним розрахунку загальна сума витрат за карткою без урахування нарахованих банком процентів, неустойки та комісій становить 216866,46 грн., тоді як загальна сума поповнень – 329684,70 грн.

У зв`язку із цим вважає, що внесені відповідачем кошти перевищують суму витрат, а отже заборгованість перед позивачем відсутня.

Заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 11.12.2025 позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю.

21.01.2026 ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області заяву відповідача ОСОБА_1 , в особі адвоката Тивоненка Д.Р., про перегляд заочного рішення задоволено та скасовано заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 11.12.2025 за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2026, головуючим суддею (суддя-доповідач) з розгляду цивільної справи № 317/3329/25 (провадження 2/317/637/2026) визначено суддю Качана А.В.

26.01.2026 ухвалою судді Запорізького районного суду Запорізької області Качана А.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

02.02.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

09

,.02.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

12.03.2026 ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

07.07.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

13.07.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

Судові засідання неодноразово відкладалися за клопотаннями учасників справи.

29.10.2026 у судове засідання належним чином повідомлені про дату час та місце розгляду справи учасники справи не з`явилися.

Представник відповідача подав до суду заву у якій просив розглядати справу без його участі та участі позивача.

З урахуванням положень статті 223 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

29.10.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення у зв`язку з чим у судовому засіданні оголошено перерву.

Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов наступного висновку.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 17.05.2019 між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 шляхом підписання заяви № 2001313055701 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідачу відкрито поточний рахунок та встановлено кредитний ліміт у розмірі 15000,00 грн. (а.с. 11 зв. ст.).

Відповідно до умов кредитування стандартна процентна ставка становить 47,88 % річних, розрахунковим днем визначено 30 число місяця, строк кредитування становить 12 місяців, зі спливом якого продовжується кожного разу на такий самий строк за відсутності заперечень будь-якої зі сторін.

Підписанням заяви відповідач підтвердив, що приймає Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, ознайомлений із його умовами та тарифами банку, які йому зрозумілі.

Відповідачем також підписано паспорт споживчого кредиту від 17.05.2019, у якому зазначені основні умови кредитування, зокрема розмір кредитного ліміту, строк кредитування, процентна ставка та порядок повернення кредиту (а.с. 12).

За змістом статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах та який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, зокрема електронних, якими обмінялися сторони.

За вказаних обставин, враховуючи підписання відповідачем заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, наявність паспорта споживчого кредиту та фактичне користування відповідачем кредитними коштами, суд доходить висновку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини.

У матеріалах справи також наявна Публічна пропозиція ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Відповідно до пункту 2.2.2 розділу І Публічної пропозиції дата набрання чинності договору визначається заявою про приєднання до договору, якщо інше не передбачено умовами договору та/або заявою.

Згідно з пунктом 2.4.1 розділу І Публічної пропозиції договір діє протягом невизначеного строку і може бути розірваний за ініціативою банку або клієнта у передбачених договором випадках.

Відповідно до пунктів 5.1.6, 5.1.7 розділу І Публічної пропозиції клієнт зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати банку вартість наданих послуг та інші платежі, відповідно до умов договору та встановлених тарифів, погашати заборгованість за договором, проценти за користування кредитними коштами, а також виконувати зобов`язання з повернення кредиту в порядку, строки та розмірах, передбачених договором.

Як установлено судом та підтверджується довідкою про збільшення кредитного ліміту, відповідачу спочатку було встановлено кредитний ліміт у сумі 15000,00 грн., який надалі поступово збільшувався (а.с. 23).

Зокрема, 24.09.2019 кредитний ліміт збільшено до 20000,00 грн., 29.01.2020 – до 25000,00 грн., 14.08.2020 – до 30000,00 грн., 16.12.2020 – до 35000,00 грн., 21.04.2021 – до 43000,00 грн., 20.05.2021 – до 51000,00 грн., 18.08.2021 – до 71000,00 грн., 22.10.2021 – до 91000,00 грн., 23.11.2021 – до 106800,00 грн., 13.12.2021 – до 126800,00 грн., 12.01.2022 – до 146800,00 грн. та 15.02.2022 – до 150000,00 грн.

У подальшому 27.02.2022 кредитний ліміт зменшено до 119174,00 грн., а 03.03.2022 збільшено до 124174,00 грн.

Факт користування відповідачем кредитними коштами підтверджується випискою за банківським рахунком за період із 17.05.2019 до 09.04.2025 (а.с. 28-34).

Із наданої суду виписки вбачається, що відповідач протягом тривалого часу здійснював численні операції з використанням кредитної картки, зокрема покупки через POS-термінали, зняття готівкових коштів та перекази між власними рахунками, користуючись встановленим позивачем кредитним лімітом.

При цьому суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що відсутність окремого письмового погодження кожного збільшення кредитного ліміту свідчить про неможливість користування відповідачем кредитними коштами понад первісно встановлений ліміт у розмірі 15000,00 грн. з наступних підстав.

Відповідно до банківської виписки після збільшення 24.09.2019 кредитного ліміту з 15000,00 грн. до 20000,00 грн. відповідач 21.10.2019 здійснив дві операції зі зняття готівки по 1000,00 грн. кожна, внаслідок чого розмір використаного кредиту становив 15380,00 грн., тобто перевищив попередній кредитний ліміт у розмірі 15000,00 грн.

Крім того, після збільшення 14.08.2020 кредитного ліміту до 30000,00 грн. відповідач продовжував користуватися кредитними коштами, зокрема 05.10.2020 здійснив зняття готівкових коштів, після чого за розрахунком банку залишок використаного кредиту становив 25671,98 грн., що перевищувало раніше встановлений кредитний ліміт у розмірі 25000,00 грн.

Після збільшення 21.04.2021 кредитного ліміту до 43000,00 грн. відповідачем 21.04.2021 проведено переказ у сумі 350,00 грн., після чого залишок використаного кредиту становив 36099,14 грн., що перевищувало попередній ліміт 35 000,00 грн.

Аналогічно після збільшення 20.05.2021 кредитного ліміту до 51000,00 грн. відповідач 21.05.2021 здійснив переказ коштів у сумі 1000,00 грн., після чого залишок використаного кредиту за розрахунком банку становив 44399,85 грн., тобто перевищував попередній кредитний ліміт у розмірі 43000,00 грн.

Після збільшення 18.08.2021 кредитного ліміту до 71000,00 грн. відповідач 20.08.2021 здійснив перекази коштів між рахунками на загальну суму 1500,00 грн., тоді як залишок використаного кредиту за розрахунком банку становив 52681,62 грн., що перевищувало попередній кредитний ліміт 51000,00 грн.

Крім того, після збільшення 22.10.2021 кредитного ліміту до 91000,00 грн. відповідач продовжував здійснювати операції за карткою, а 25.10.2021 здійснив переказ коштів у сумі 1000,00 грн., після чого залишок використаного кредиту становив 73890,88 грн., що перевищувало попередній ліміт у розмірі 71000,00 грн.

Після збільшення 23.11.2021 кредитного ліміту до 106800,00 грн. відповідач 06.12.2021 здійснив зняття готівкових коштів на загальну суму 1200,00 грн. та оплату товарів через POS-термінал у сумі 406,13 грн. При цьому залишок використаного кредиту відповідно до розрахунку банку становив 92393,01 грн., що перевищувало раніше встановлений кредитний ліміт 91000,00 грн.

Також після збільшення 03.03.2022 кредитного ліміту до 124174,00 грн. відповідач 04.04.2022 здійснив операції зі зняття готівки та оплати товарів на загальну суму 2803,90 грн., після чого залишок використаного кредиту становив 121977,31 грн., тобто перевищував попередній кредитний ліміт у розмірі 119174,00 грн.

Наведені обставини свідчать про те, що відповідач фактично користувався кредитними коштами понад раніше встановлені кредитні ліміти.

Такі операції в сукупності з даними про розмір використаного кредиту, зняттям готівки, оплатою товарів та перерахунком коштів на іншу картку підтверджують фактичне користування відповідачем збільшеним кредитним лімітом.

Зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що відповідач був обізнаний із фактичним збільшенням доступного йому кредитного ліміту та скористався можливістю отримання додаткових кредитних коштів.

При цьому суд враховує, що відповідачем не надано суду письмових доказів звернення до банку із запереченнями щодо збільшення кредитного ліміту, вимогами про його зменшення до первісно встановленої суми або відмовою від користування збільшеним кредитним лімітом.

Отже, своїми конклюдентними діями, які полягали у фактичному використанні кредитних коштів понад раніше встановлений ліміт, відповідач підтвердив прийняття збільшеного обсягу кредитування (кредитного ліміту).

Фактичне використання кредитних коштів понад первісний ліміт та в подальшому збільшені ліміти підтверджує надання та використання кредитних коштів у відповідному обсязі.

Таким чином, доводи про те, що відповідачем не погоджувалося збільшення кредитного ліміту та не могли використовуватися кредитні кошти понад первісно встановлені 15000,00 грн., спростовуються дослідженими судом банківськими операціями, які відображені у виписках з рахунку відповідача.

Щодо продовження строку кредитування суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, умовами кредитування передбачено строк користування кредитним лімітом 12 місяців, зі спливом якого строк кредитування продовжується кожного разу на такий самий строк за відсутності заперечень будь-якої зі сторін.

Отже, сторонами заздалегідь погоджено механізм автоматичного продовження строку кредитування на наступні 12-місячні періоди.

При цьому безпосередньою підставою для продовження строку кредитування є погоджена сторонами умова про його автоматичну пролонгацію, а не лише загальне положення про строк дії договору комплексного банківського обслуговування.

Зокрема, пунктом 2.4.1 розділу І Публічної пропозиції передбачено, що Договір комплексного банківського обслуговування діє протягом невизначеного строку.

У зв`язку із цим суд виходить із того, що правовою підставою для продовження строку кредитування є саме погоджена сторонами умова щодо автоматичної пролонгації, а положення пункту 2.4.1 ДКБО має допоміжне значення та підтверджує загальну тривалість договірних відносин між сторонами.

За умовами кредитування первісний 12-місячний строк розпочався 17.05.2019, а тому за відсутності заперечень сторін підлягав подальшому продовженню на наступні 12-місячні періоди, відповідно до 17.05.2021, 17.05.2022, 17.05.2023, 17.05.2024 та 17.05.2025.

Крім того, із дослідженої судом виписки за банківськими рахунками відповідача вбачається, що після закінчення першого 12-місячного строку кредитування відповідач продовжував фактично користуватися кредитними коштами, здійснюючи покупки через POS-термінали, зняття готівки та перекази.

Зокрема, відповідач здійснював операції з використанням кредитних коштів у 2020, 2021 та 2022 роках, тобто після спливу первісного строку кредитування.

При цьому банк після 17.05.2020 не припинив надання відповідачу кредитного ліміту, а продовжував його обслуговувати та неодноразово збільшувати розмір доступних кредитних коштів.

Таким чином, подальша поведінка сторін підтверджує фактичне продовження кредитних правовідносин після закінчення первісного строку кредитування.

Суд також враховує, що відповідач, фактично користуючись кредитним лімітом після спливу попереднього 12-місячного строку, здійснюючи операції з використанням кредитних коштів та не висловлюючи заперечень проти продовження кредитування, своїми конклюдентними діями підтвердив прийняття продовження строку кредитування на умовах укладеного договору.

При цьому відповідачем не надано суду письмових доказів звернення до банку із запереченнями щодо продовження строку кредитування, заявами про припинення кредитних відносин або закриття кредитної лінії.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що продовження строку кредитування відбувалося на підставі заздалегідь погодженої сторонами умови договору, а фактичні дії відповідача щодо користування кредитним лімітом після закінчення попередніх періодів підтверджують реалізацію зазначеної умови.

Враховуючи наведене, строк кредитування за кредитним договором № 2001313055701 від 17.05.2019 продовжувався відповідно до погодженого сторонами механізму автоматичної пролонгації та охоплював період нарахування останніх заявлених до стягнення процентів – березень 2025 року.

При цьому письмову вимогу про погашення заборгованості позивач склав 10.04.2025, тобто після завершення останнього періоду нарахування процентів, включених до позовних вимог (а.с. 20 зв. ст. – 21).

Зазначене свідчить про відсутність підстав вважати, що право банку нараховувати договірні проценти припинилося у зв`язку із закінченням первісного 12-місячного строку кредитування.

Щодо нарахованих процентів суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Умовами кредитування передбачено сплату процентів за користування кредитними коштами за ставкою 47,88 % річних. Зокрема зазначений розмір відсотків зазначений у підписаній відповідачем заяві на приєднання до ДКБО (а.с. 11 зв. ст.).

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що проценти нараховувалися залежно від розміру заборгованості за кредитом та відповідного періоду користування кредитними коштами.

Відповідно до розрахунку позивача загальна сума нарахованих процентів за період користування кредитом становить 217240,87 грн.

При цьому за вказаний період на погашення процентної заборгованості зараховано 103828,72 грн.

Отже, залишок непогашених процентів станом на 09.04.2025 становить 113412,15 грн., що відповідає розміру заявлених позивачем вимог у цій частині.

Зокрема, за 2019 рік банком нараховано 3045,06 грн. процентів, за 2020 рік – 4665,94 грн., за 2021 рік – 25164,58 грн., за 2022 рік – 57349,86 грн., за 2023 рік – 58727,49 грн., за 2024 рік – 54947,63 грн. та за період із січня до березня 2025 року – 13340,31 грн.

Значний розмір нарахованих процентів обумовлений не лише розміром кредитного ліміту, а й тривалим періодом користування кредитними коштами.

Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що починаючи з 2023 року обсяг платежів відповідача на погашення процентів суттєво зменшився, унаслідок чого непогашена процентна заборгованість поступово збільшувалася.

Отже, збільшення залишку процентної заборгованості пов`язане з неповним виконанням відповідачем зобов`язань за користування кредитними коштами.

При цьому суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, відповідно до якого право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або належного пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту.

Водночас зазначений висновок не виключає можливості нарахування процентів протягом строку кредитування, який продовжено відповідно до погоджених сторонами умов договору.

З досліджених доказів вбачається, що строк кредитування продовжувався внаслідок автоматичної пролонгації за відсутності заперечень сторін, а тому нарахування процентів здійснено в межах продовженого строку кредитування.

Таким чином, доводи відповідача про безпідставність нарахування процентів після закінчення первісного 12-місячного строку кредитування суд вважає необґрунтованими.

Щодо доводів відповідача про непропорційно великий розмір процентів суд зазначає, що проценти за користування кредитом, передбачені статтею 1048 ЦК України, за своєю правовою природою є платою за користування наданими кредитними коштами, а не штрафною санкцією за порушення зобов`язання.

При цьому встановлена договором процентна ставка 47,88 % річних застосовувалася до фактичної кредитної заборгованості, розмір якої змінювався протягом користування кредитним лімітом.

Отже, доводи представника відповідача про те, що загальна сума процентів не може перевищувати суму початкового кредитного ліміту, не ґрунтуються на правовій природі спірних кредитних правовідносин.

Щодо доводів представника відповідача про перевищення загальної суми поповнень картки над витратами суд зазначає наступне.

У додаткових поясненнях представник відповідача посилається на те, що загальна сума витрат за карткою становить 216866,46 грн., а сума поповнень – 329684,70 грн., у зв`язку із чим вважає, що кредитні зобов`язання відповідачем виконані в повному обсязі.

Однак зазначений розрахунок здійснено представником відповідача без урахування нарахованих банком процентів за користування кредитними коштами.

При цьому суд враховує, що користування поновлюваним кредитним лімітом передбачає можливість неодноразового використання кредитних коштів та їх часткового погашення з подальшим відновленням доступного кредитного ліміту.

У зв`язку із цим загальний розмір видаткових операцій і поповнень за рахунком протягом усього строку кредитування не визначає розміру непогашеної кредитної заборгованості, оскільки в даному випадку представником позивача не враховано зобов`язання відповідача зі сплати процентів.

За умовами кредитного договору відповідач зобов`язаний не лише повернути використані кредитні кошти, але й сплатити проценти за користування ними.

Таким чином, для визначення фактичного залишку заборгованості мають значення не лише загальні суми надходжень і витрат за рахунком, а й сума нарахованих процентів.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем окремо обліковано погашення основного боргу та процентів за користування кредитом.

Водночас наведений відповідачем загальний розрахунок поповнень і витрат не містить розмежування платежів залежно від їхнього призначення та не спростовує відображеного банком порядку погашення кредитної заборгованості.

Отже, перевищення загальної суми поповнень над сумою визначених відповідачем витрат без установлення характеру кожної операції не свідчить про повне виконання кредитних зобов`язань.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З наданих позивачем розрахунку заборгованості та виписок за рахункам відповідача вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, здійснював часткове погашення кредитної заборгованості, проте не повернув у повному обсязі використані кредитні кошти та не сплатив нараховані проценти.

Відповідно до виписок з рахунку позивача та розрахунку заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 2001313055701 від 17.05.2019 станом на 09.04.2025 становить 226408 грн. 03 коп., із яких: 112995 грн. 88 коп. – заборгованість за кредитом; 113412 грн. 15 коп. – заборгованість за процентами.

При цьому суд перевіривши розрахунок такої заборгованості приходить до висновку, що такий розрахунок виконаний вірно та підтверджується випискою з банківського рахунку відповідача ОСОБА_1 .

Дослідженні судом докази в сукупності підтверджують виникнення кредитних правовідносин, фактичне використання відповідачем кредитних коштів, продовження строку кредитування та наявність непогашеної заборгованості.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а їх належність, допустимість, достовірність та достатність оцінюються судом у сукупності.

Доводи відповідача щодо відсутності його згоди на збільшення кредитного ліміту спростовуються фактичними обставинами користування кредитними коштами понад раніше встановлені ліміти.

Також суд відхиляє заперечення щодо припинення строку кредитування після спливу первісних 12 місяців, оскільки умовами кредитування передбачено автоматичне продовження такого строку, а подальші дії сторін підтверджують фактичне продовження кредитних правовідносин.

З огляду на наведене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 2001313055701 від 17.05.2019 у сумі 226408 грн. 03 коп., із яких: 112995 грн. 88 коп. – заборгованість за кредитом; 113412 грн. 15 коп. – заборгованість за процентами.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем при зверненні до суду сплатив судовий збір в сумі 2422,40 грн. (а.с. 43).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Щодо заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що їх розподіл здійснюється відповідно до статей 137, 141 ЦПК України з урахуванням результатів вирішення спору.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, витрати відповідача на професійну правничу допомогу не підлягають стягненню з позивача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 626–629, 631, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 12, 13, 76–81, 89, 137, 141, 211, 223, 247, 263–265, 273, 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829, адреса: 04070 м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) заборгованість за кредитним договором № 2001313055701 від 17.05.2019 у сумі 226408 грн. 03 коп. (двісті двадцять шість тисяч чотириста вісім гривень 03 копійки), із яких: 112995 грн. 88 коп. – заборгованість за кредитом; 113412 грн. 15 коп. – заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829, адреса: 04070 м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», ЄДРПОУ 14282829, адреса місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4.

Представник позивача: Шумілова Наталя Ігорівна, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, буд. 36/1.

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача: адвокат Тивоненко Данило Русланович, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя А.В. Качан