Вирок від 28 жовтня 2026 р. у справі №193/1366/26 — Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/1366/26

Провадження 1-кп/193/130/26

В И Р О К

іменем України

29 жовтня 2026 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у залі суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області кримінальне провадження за № 42025041330000120 від 04.02.2025 відносно:

ОСОБА_3 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Жовте Софіївського району Дніпропетровської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, на утриманні дітей не має, офіційно не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , перебуваючого на посаді гранатометника 1 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше судимого:

1) 13.08.2020 Софіївським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання з випробуванням на строк 2 роки;

2) 02.09.2022 Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 5 ст. 407, ст. 71 КК України до 5 років і 2 місяців позбавлення волі;

3) 19.05.2023 Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст.70 КК України до 5 років і 2 місяців позбавлення волі. Звільнений 09.08.2024 за ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 01.08.2024 у порядку ст. 81-1 КК України умовно-достроково для проходження військової служби за контрактом (невідбутий строк п/в: 3 роки),

за його обвинуваченням у вчиненні злочину,

передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи на посаді гранатометника 1 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, маючи військовий обов`язок нести військову службу, у порушення вимог ст. 6, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-ХІУ від 24.03.1999 року, та ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 551-ХІУ від 24.03.1999, в період часу з 30.09.2024 по 11.10.2024, в зв`язку з пораненням перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «КМКЛ №1», після чого з 12.10.2024 по 01.11.2024 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Краснопільська лікарня» КОР. 01.11.2024 проведено військово-лікарську-комісію (КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради») №03-19/4379 та солдату ОСОБА_3 надано відпустку на тридцять календарних днів та за формою 10 №03-19/357 після цього рекомендовано звільнення від виконання службових обов`язків строком на 6 днів. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №8 від 06.01.2025, солдат ОСОБА_3 не повернувся з медичного лікувального закладу до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), чим самовільно залишив вказану військову частину в умовах воєнного стану, при цьому командуванню про причини своєї відсутності не доповів, хоча повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з`явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.

В період з 06.01.2025 по 09.07.2026 ОСОБА_3 перебував за місцем постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 коли, усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, солдат ОСОБА_3 09.07.2026 добровільно та з власної ініціативи прибув до відділення поліції № 9 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області, чим припинив вчиняти військове кримінальне правопорушення.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, яке полягає у нез`явленні військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Позиція обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що повністю визнає себе винуватим за пред`явленим обвинуваченням, не оспорює обставини вчинення злочину, тому не вважає необхідним виклик та допит свідків, дослідження їх показів, котрі надані під час досудового слідства та дослідження матеріалів кримінального. Підтвердив, що справді після отримання порання наприкінці вересня 2024 року він тривалий час проходив лікування у лікарнях різних міст України. На початку листопада 2024 року він пройшов ВЛК у клінічній лікарні м. Івано-Франківська, після чого йому була надана відпустка на 30 днів для одужання. Відбувши частину відпустки він повернувся у розташування своєї військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , але його знову направили до однієї з міських лікарень м. Кривого Рогу долікуватися. Проте оскільки він там суттєвого лікування не отримував, він залишив лікарню та орендував квартиру неподалік цієї лікарні, у якому проживав біля півтора місяці. Відпустка закінчилася десь наприкінці 2024 - початку 2025 року, після чого він вже більше не захотів повертатися до військової частини і поїхав проживати до своєї матері за адресою: АДРЕСА_1 , де проживав до липня 2026 року, коли його у цьому ж селі зупинили працівники поліції і, оскільки він вже був у розшуку як такий що СЗЧ, вони доставили його до військової служби правопорядку.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Зважаючи на те, що у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинів за обставин, викладених у обвинувальних актах. Тож, беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин. При цьому суд роз`яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку останній буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе обмовляє або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.

Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за злочин, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Встановлені обставини вказують на те, що обвинувачений ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 , діючи в умовах воєнного стану, після лікування у медичних закладах у період з 30.09.2024 по 01.11.2024, отримавши відпустку для одужання тривалістю 30 календарних днів, не повернувся у розташування військової частини після закінчення терміну відпустки без поважних причин, чим вчинив злочин і підлягає відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України, як нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання.

Обставин, які би могли, згідно ст. 66 КК України, пом`якшити покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Обставиною, яка, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжує покарання судом установлено рецидив злочину, але в обвинувальному акті така обставина прокурором не зазначена, а тому суд не вправі її враховувати під час призначення покарання ОСОБА_3 за для не погіршення становища вказаного обвинуваченого.

Мотиви призначення покарання.

При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно вимог ст. 12 КК України є тяжким, особу обвинуваченого, який є осудним в розумінні ч. 1 ст. 19 КК України, має три непогашені судимості за вчинення різних видів злочинів, у тому числі за вчинення аналогічного військового злочину.

Враховує суд також його соціальне та матеріальне становище, який постійної роботи не мав, неодружений, неповнолітніх дітей чи непрацездатних повнолітніх осіб на утриманні не має, за місцем несення військової служби характеризується негативно, за місцем реєстрації характеризується посередньо, приймає до уваги відсутність як пом`якшуючих, так і обтяжуючих обставин покарання, тому суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, що визначений санкцією ч.5 ст. 407 КК України, за якою він обвинувачується.

Також, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 був засуджений за вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.05.2023 за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст.70 КК України до 5 років і 2 місяців позбавлення волі. Але у подальшому, за ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 01.08.2024, згідно ст. 81-1 КК України, 09.08.2024 він був звільнений від відбування покарання умовно-достроково для проходження військової служби за контрактом, невідбутий термін покарання складав 3 роки.

Таким чином, кримінальне правопорушення, що інкримінується обвинуваченому, вчинено протягом невідбутої частини покарання.

Згідно ч.3 ст.81-1 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає такій особі покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

За вказаних обставин обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити остаточне покарання на підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, у виді позбавлення волі, частково приєднавши до покарання за цим вироком невідбуту частину покарання за вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.05.2023.

Підстав для застосування до обвинуваченого ст. 69, 75 КК України судом не встановлено.

Суд вважає, що таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення обвинуваченого і попередження вчинення інших злочинів.

Мотиви ухвалення інших рішень.

Під час досудового розслідування цього кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_3 за ухвалою слідчого судді від 14.07.2026 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без права внесення застави. У подальшому, після направлення обвинувального акту до суду, за ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 03.09.2026 дію раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому продовжено до 01.11.2026.

З урахуванням суворості призначеного судом покарання обвинуваченому ОСОБА_3 та унеможливлення ухилення останнього від його відбуття, суд вважає за необхідне та доцільне, на час набрання вироком законної сили, залишити без змін дію запобіжного заходу стосовно засудженого у вигляді тримання під вартою.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Цивільний позов не заявлявся. Процесуальні витрати та речові докази у справі відсутні.

Керуючись ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Згідно положень ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 травня 2023 року і остаточно визначити ОСОБА_3 для відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років і 6 (шість) місяців.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 обчислювати з моменту його затримання, тобто з 14.07.2026.

Запобіжний захід, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, - залишити таким же до набрання вироком законної сили.

Матеріали кримінального провадження № 42025041330000120 від 04.02.2025 залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у судовій справі №193/1366/26 (провадження №1-кп/193/130/26).

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження теж мають право отримати в суді копію цього вироку.

Суддя ОСОБА_1