Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №580/3970/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 рокусправа № 580/3970/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Орленко В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

20.04.2026 адвокат Приходько Андрій Анатолійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 16.10.2025 №104550008573, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні та нарахуванні грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не зарахування ОСОБА_1 періодів роботи з 18.04.1984 по 29.08.1984, з 27.03.1986 по 18.09.1989 до періоду який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області: зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 18.04.1984 по 29.08.1984, з 27.03.1986 по 18.09.1989 до періоду який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону «Про пенсійне забезпечення»; повторно розглянути заяву від 08.10.2026 та прийняти рішення про призначення та нарахування грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу призначено пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 08.10.2025 позивач звернувся через веб-портал до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про нарахування та виплату йому грошову допомогу в розмірі 10 пенсій відповідно до пункту 7 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058, оскільки на день призначення має понад 35 років спеціального стажу. За результатом розгляду заяви позивача ГУ ПФ України в Черкаській області прийняло рішення 16.10.2025 №104550008573 про відмову у виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій за віком відповідно до п. 7 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки в позивача відсутній спеціальний стаж 35 років. Ввадаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом свого майнового права.

Ухвалою суду суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, де у задоволенні адміністративного позову просить відмовити. У відзиві зазначає, що до стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи із 18.04.1984 до 29.08.1984, із 27.03.1986 до 18.09.1989 на посаді санітара, оскільки зазначену посаду не передбачено Переліком № 909 та на посаді медсестри палатної, оскільки

у документах електронної пенсійної справи відсутні відомості про те, що він не перебував у відпустці без збереження заробітної плати за період роботи на зазначеній посаді.

З урахуванням вищенаведеного, дії Головного управління щодо відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вчинені на підставі, в

межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, а тому на думку відовідача неправомірні дії чи бездіяльність відсутні.

З`ясувавши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, дослідивши подані письмові докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФ України в Черкаській області та отримує пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Загальний страховий стаж позивача становить 36 років 08 місяців 29 днів.

08.10.2025 позивач звернувся через веб-портал до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про нарахування та виплату йому грошову допомогу в розмірі 10 пенсій як педагогічному працівнику, оскільки на день призначення має понад 35 років спеціального стажу.

За результатом розгляду заяви позивача ГУ ПФ України в Черкаській області прийняло рішення від 16.10.2025 №104550008573 про відмову у виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій за віком відповідно до п. 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки в позивача відсутній спеціальний стаж 35 років.

Вважаючи протиправним рішення ГУ ПФ України в Черкаській області від 16.10.2025 №104550008573 про відмову у виплаті позивачу грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій за віком відповідно до п. 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить суд скасувати таке рішення та зобов`язати ГУ ПФ України у Чернівецькій області призначити та здійснити виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до спеціального стажу період роботи з 18.04.1984 по 29.08.1984, з 27.03.1986 по 18.09.1989.

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами та мотивами.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частини перша і друга даної статті).

Згідно з частиною третьою статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1058-ІV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж визначено як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина драга статті 24 Закону №1058).

Приписами пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV визначено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 за № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 1191).

За приписами пункту 2 Порядку № 1191, до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі - Перелік № 909).

Пунктом 5 Порядку № 1191 передбачено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення (пункт 6 Порядку № 1911).

Згідно пункту 7 Порядку № 1911 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї таких умов:

- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення;

- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);

- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону № 1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.

Вказане правозастосування пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 15.06.2022 у справі № 200/854/19-а.

В силу правового регулювання, встановленого приписами розділу 2 «Охорона здоров`я» Переліку №909, право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.

Судом встановлено, що на час призначення позивачу пенсії за віком, загальний страховий стаж позивача становив 36 років 08 місяців 29 днів, з яких періоди роботи з 01.04.1992 по 31.12.2012 та з 01.01.2013 по 31.12.2024 зараховано до стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Водночас, для отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій необхідно мати спеціальний страховий стаж не менше 35 років для чоловіків.

Позивач вважає, що в нього є право на зарахування до спеціального стажу період роботи з 18.04.1984 по 29.08.1984, з 27.03.1986 по 18.09.1989. Надаючи оцінку цій частині позовних вимог, суд зазначає таке.

Вищевказані періоди роботи позивача підтверджуються записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 23.04.1984, згідно якої позивач працював:із 18.04.1984 до 29.08.1984 – в Центральній міській лікарні № 3 Артемівського району м. Ворошиловграда на посаді санітара хірургічного відділення; з 27.03.1986 до 18.09.1989 – в Ворошиловградському облонкодиспансері на посадах санітарки, медсестри палатної в ЛОР відділенні.

Відповідно до статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Судом встановлено, що трудова книжка позивача заповнена коректно та містить всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач прийнята на таку роботу. Окрім того, записи засвідчені відтиском печаток підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватися в їх достовірності.

Згідно рішення ГУ ПФ України в Черкаській області про відмову у виплаті позивачу грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій за віком відповідно до п. 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідач зазначив, що страховий стаж в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, роботах на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, не досягає 35 років.

В оскаржуваному рішенні від 16.10.2025 № 104550008573 відсутнє належне обґрунтування

причин відмови, а містить лише загальне формулювання про те, що Позивач «не

досяг необхідного стажу 35 років». Фактично Відповідач обмежився формальним,

декларативним твердженням без належного дослідження поданих документів та без наведення мотивів прийнятого рішення.

За змістом примітки 3 до Переліку № 909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01.01.1992, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Постановою Ради Міністрів СРСР «Про пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я та сільського господарства» від 17.12.1959 № 1397 був затверджений Перелік установ, організацій та посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Пунктом 1 розділу 2 цього Переліку передбачено, що право на пенсію за вислугу років мали лікарі, зубні лікарі, техніки, фельдшери, помічники лікаря, акушери, масажисти, лаборанти та медичні сестри - всі незалежно від найменування посади, дезінфекційні інструктори, які працювали в наступних лікувально-профілактичних закладах, закладах охорони материнства і дитинства, санітарно-профілактичних установах: лікарняні установи всіх типів і найменувань, в тому числі клініки і клінічні частини, госпіталі, лепрозорії, психіатричні колонії; амбулаторно-поліклінічні заклади всіх типів і найменувань (поліклініки, амбулаторії, диспансери всіх профілів, установи швидкої медичної допомоги та переливання крові, медсанчастини, здоровпункти, медичні кабінети і пункти, фельдшерські та фельдшерсько-акушерські пункти, станції санітарної авіації, рентгенівські станції і пункти, медичні лабораторії та інші).

Відповідно до підпункту 8 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 документи, що підтверджують право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону: трудова книжка, копія наказу (розпорядження) про звільнення або відомості про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб. У тих випадках, коли в трудовій книжці або відомостях про трудову діяльність у реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація, що підтверджує роботу на посадах і в закладах, установах державної та комунальної форми власності, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення», від 04 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», додаються уточнюючі довідки закладів, установ або їх правонаступників, інші документи, що підтверджують такі відомості.

Отже, можна дійти висновку, що відповідно до підпункту 8 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1, подання уточнюючої довідки вимагається лише у разі коли у трудовій книжці або відомостях про трудову діяльність у реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація, яка підтверджує право на отримання одноразової грошової допомоги.

Варто зазнеачити, що трудова книжка позивача НОМЕР_1 містить усю необхідну інформацію, зауваження до записів трудової книжки в органу ПФУ відсутні, а відповідно подання уточнюючої довідки не є обов`язковим.

Крім того, Порядком № 1191 не передбачено виключення з періодів роботи періодів перебування особи у відпустці без збереження заробітної плати, а тому таке твердження Відповідача як відсутність уточнюючої довідки за вище вказані спірні періоди роботи про перебування ОСОБА_1 в декретних відпустках та відпустках без збереження

заробітної є безпідставним.

Так, Верховний Суд у постанові від 28.08.2018 у справі № 175/4336/16-а вказав на те, що відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на не підконтрольній українській владі території не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних(надуманих) підстав.

Підсумовуючи вищевикладене, в спірному випадку на час звернення позивача за призначенням пенсії за віком позивачем було дотримано всіх обов`язкових умови для нарахування та виплати йому грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій,- станом на день звернення за призначенням пенсії позивач мав страховий стаж не менше 35 років на посадах в закладах охорони здоров`я, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років згідно з пунктом е статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлені судом обставини, з огляду на критерії правомірності поведінки суб`єкта владних повноважень, вказують на помилковість обрахунку позивачеві стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років згідно статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, та, відповідно, протиправне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про відмову в нарахуванні та виплаті грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Водночас суд звертає увагу на те, що статтею 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Відповідно до приписів розділу IV Порядку № 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію (п. 4.1). Після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п. 4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п. 4.3).

Заяву від 08.10.2025 про призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" позивач подав за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області. Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області, яким прийняте спірне рішення про відмову в призначенні грошової допомоги.

За наявності всіх умов для призначення позивачу грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення (яка не підлягає оподаткуванню) відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, суд вважає, що наслідком зарахування до стажу роботи позивачу , що дає право на пенсію за вислугу років на підставі пункту е статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи з 18.04.1984 по 29.08.1984, з 27.03.1986 по 18.09.1989, ефективним способом поновлення порушеного права позивача в спірних правовідносинах буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 08.10.2025, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та прийняти рішення про нарахування та виплату позивачу грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення (яка не підлягає оподаткуванню) відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, позов належить задовольнити повністю, захистивши порушене право позивача у спосіб, визначений судом.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2129,92 грн.

З огляду на задоволення позову, позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України в Черкаській області 2129,92 судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 16.10.2025 №104550008573.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні заяву ОСОБА_1 та прийняти рішення про нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2129,92 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21.

Копію рішення направити сторонам справи.

Рішення суду складене 02.11.2026.

СуддяВалентина ОРЛЕНКО