Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №308/15088/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/15088/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Хамник М.М.,

за участю секретаря судового засідання Камілли В.Я.,

розглянувши у порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Холмківська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

09.10.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити факт його постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вимог заявник зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати – ОСОБА_2 , про що 11 грудня 2024 року виконкомом Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області складено відповідний актовий запис №163 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

01 жовтня 2026 року заявник звернувся до приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Хвасти Мар`яни Михайлівни із заявою про прийняття спадщини.

Однак листом №170/01-16 від 01.10.2026 року нотаріус повідомила, що заява про прийняття спадщини мала бути подана 12.05.2025 року та заявнику необхідно надати документи, які підтверджують, що на день смерті матері заявника ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , він проживав разом з нею.

Отже, метою позову в даній справі, є доведення факту постійного проживання Спадкодавця - ОСОБА_2 разом із її сином, спадкоємцем - ОСОБА_1 на час відкриття спадщини для подальшого вчинення передбачених законом дій для прийняття спадщини ОСОБА_1 в порядку, що передбачений положеннями Цивільним кодексом України та Закону України «Про нотаріат».

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.10.2026 року прийнято вказану заяву до розгляду та відкрито окреме провадження у цивільній справі, призначено справу до судового розгляду.

Заявник в судове засідання не з`явився, 16.10.2026 року подав через канцелярію суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, разом з тим судом отримано заяву про розгляд справи без їх участі та письмові пояснення щодо обставин справи.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 та відповідним актовим записом про смерть №163 від 11 грудня 2024 року.

Родинні відносини між заявником ОСОБА_1 та померлою ОСОБА_3 підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 03 жовтня 1960 року, з якого вбачається, що остання є матір`ю заявника.

Відповідно до ст.1261 ЦК України діти спадкодавця належать до спадкоємців першої черги за законом.

Згідно з наданою довідкою №53 від 11 вересня 2026 року, виданою Центром надання адміністративних послуг Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, за життя ОСОБА_2 заповіту не складала.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, заявник зазначає, що у 2017 році у зв`язку з похилим віком та погіршенням стану здоров`я його мати переїхала до нього на постійне проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проживала до дня своєї смерті.

На підтвердження зазначених обставин заявником надано довідку про спільне проживання осіб на день смерті вих. №214 від 28 вересня 2026 року, видану старостою Тарновецького старостинського округу Холмківської сільської ради, а також акт про спільне проживання осіб на день смерті від 28 вересня 2026 року, складений за участю двох свідків та старости відповідного старостинського округу.

Зі змісту зазначених документів вбачається, що ОСОБА_2 з 2017 року постійно проживала разом зі своїм сином ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , до дня своєї смерті.

Крім того, факт спільного проживання підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , справжність підписів яких засвідчена старостою Тарновецького старостинського округу 28 вересня 2026 року.

Оцінюючи наведені докази, суд бере до уваги, що вони узгоджуються між собою в частині обставин щодо тривалого проживання спадкодавиці за місцем проживання її сина, а також підтверджують, що таке проживання мало постійний, а не тимчасовий характер.

При цьому суд враховує, що переїзд ОСОБА_2 до будинку сина був зумовлений її похилим віком та станом здоров`я, а проживання за вказаною адресою тривало з 2017 року до дня її смерті, тобто протягом значного періоду часу.

Саме по собі те, що місце проживання спадкодавиці не було зареєстроване за адресою проживання заявника, не є безумовним свідченням відсутності між ними фактичного спільного проживання, оскільки реєстрація місця проживання та фактичне проживання особи є різними за своїм правовим змістом обставинами.

Суд також бере до уваги, що заявник звертався до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак листом №170/01-16 від 01 жовтня 2026 року йому було повідомлено про необхідність надання документів, які підтверджують його постійне проживання разом зі спадкодавицею на час відкриття спадщини.

Отже, встановлення відповідного факту має для заявника юридичне значення, оскільки є необхідним для підтвердження прийняття ним спадщини після смерті матері та подальшого оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид не позовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У відповідності до п. 1 постанови Пленуму ВС України від 31.03.1995 року №5 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п.5 ч.2 статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Нормами ст.ст.1216 - 1218 ЦК України, встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.ст.1220 - 1221,1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до п.1 ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

За змістом ч.1 ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи , які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.

Саме спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею 1296 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Враховуючи те, що до складу спадщини входить нерухоме майно, виконуючи свій обов`язок визначений ст.1297 ЦК України, відповідно до якої, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї.

Місцем проживання фізичної особи згідно з ч.1 ст.29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.

Згідно Конституції України та Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» особи, що мешкають в Україні не зобов`язані постійно проживати в місці своєї реєстрації, отже обставина (факт) спільного проживання спадкодавця та спадкоємців підлягає доведенню належними способами та засобами.

Факт постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавицею на момент смерті ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 підтверджено довідкою про спільне проживання осіб на день смерті №214 від 28.09.2026 року, яка підписана старостою та двома свідками, а також письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (справжність підпису засвідчено 28.09.2026 року старостою Тарновецького старостинського округу Холмківської сільської ради Коваль Ф.І. за реєстровим №2-261) та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (справжність підпису засвідчено 28.09.2026 року старостою Тарновецького старостинського округу Холмківської сільської ради Коваль Ф.І. за реєстровим №2-262).

Згідно з положеннями ст.ст.1268-1270 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.

Відповідно до вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, п.4.4 факт проживання спадкоємців однією сім`єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили.

Згідно з п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995року №5 в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За змістом абзацу першого п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, в такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

В судовому порядку можуть бути встановлені також факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п.16 постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подача ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.

Таким чином, заява підлягає задоволенню, оскільки наданими заявником та дослідженими судом доказами підтверджено факт спільного проживання ОСОБА_1 , разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , на день її смерті.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 12, 247, 258, 259, 263-268, 280, 281, 293, 315 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Холмківська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області, про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , на день її смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області М.М.Хамник