Суд: Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про розірвання шлюбу
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №308/12310/26
Суддя: Малюк В. М.
Справа № 308/12310/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 листопада 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді – Малюк В.М.,
при секретарі судового засідання – Вереш А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Німець О.М. до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Німець О.М. звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи її тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували у романтичних стосунках від яких у пари ще до укладення шлюбу народилася перша спільна дитина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що складено відповідний актовий запис №19.
Однак, після народження першої дитини пара припинила свої стосунки.
У 2022 році пара знову зустрілася, закохалася і на цей раз їх стосунки призвели до укладенню шлюбу між сторонами.
28.12.2023 року між Позивачкою та Відповідачем було укладено шлюб, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що складено відповідний актовий запис №1187, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .
Перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, у сторін народилася друга спільна дитина — ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що складено відповідний актовий запис №621.
Спочатку сімейне життя сторін складалося гармонійно, проте згодом між Позивачкою та Відповідачем почали виникати систематичні непорозуміння, зумовлені суттєвою відмінністю у поглядах на сім`ю, ведення спільного господарства, організацію побуту та підходи до виховання дітей, однак, попри намагання зберегти родину задля добробуту спільних дітей, сторонам не вдалося досягти згоди та компромісу.
Відсутність спільного бачення подальшого сімейного життя призвела до втрати взаємної поваги, довіри та почуття любові, що фактично припинило шлюбні відносини між подружжям.
На даний час сторони не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету та взаємного побуту, а діти проживають разом із позивачкою у її батьків за адресою: АДРЕСА_1 .
З огляду на це, позивачка вважає що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим, суперечить інтересам обох сторін та не відповідає інтересам їхніх неповнолітніх дітей. Надання строку для примирення є недоцільним, оскільки рішення про розірвання шлюбу є обдуманим та остаточним.
За таких обставин, позивачка просить суд шлюб, який був укладений 28.12.2023 року, між нею та ОСОБА_2 розірвати, відновити її дошлюбне, дівоче прізвище – « ОСОБА_5 » та стягнути на її користь понесені нею судові витрати.
У судове засідання представник позивачки – адвокат Німець О.М. подала заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задоволити.
ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та подані сторонами заяви зокрема, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Як вбачається з виданого свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 28.12.2023 р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що складено відповідний актовий запис №1187.
Як слідує з матеріалів справи у подружжя є діти: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що складено відповідний актовий запис №19 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що складено відповідний актовий запис №621.
Судом встановлено, що сторони мають діаметрально протилежні погляди на життя, спільного господарства не ведуть та подружнім життям не проживають. Спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.
Приписами ст.110 СК України визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.
Згідно ст. 112 СК України при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки. Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Оскільки сторони наполягають на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Спору щодо визначення місця проживання дітей та поділу спільного майна подружжя сторонами не заявлялося.
Враховуючи вищенаведені обставини справи та аналізуючи наведені вище норми СК України, суд приходить до висновку, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, а тому шлюб між сторонами, слід розірвати.
Положеннями ст.113 СК України визначено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
З дослідженого судом свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 слідує, що дівоче прізвище позивачки – « ОСОБА_5 ».
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що після розірвання шлюбу, прізвище позивачки - слід відновити на « ОСОБА_5 ».
Що стосується стягнення судового збору, то суд вважає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
За таких обставин, суд виходячи з вимог ст. 141 ЦПК України вважає, що слід стягнути з відповідача на користь позивачки судовий збір у розмірі – 532,48 грн.
Відповідно, в порядку ч.1 ст. 142 ЦПК України, повернути позивачці з державного бюджету, п`ятдесят відсотків сплаченого, згідно платіжної інструкції № 65НХ-М315-794Р-2Т7 від 25.08.2026 року, судового збору, що становить – 532,48 грн.
Крім цього, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь держави 1331,20 грн. судового збору.
Що стосується заявленої позивачкою вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 23 000,00 грн., то слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору, кожна сторона подає до суду попередній орієнтований розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.
Позивачем на підтвердження витрат на правову допомогу було надано договір про надання правової допомоги №061-08/26 від 21.08.2026, акт (опис) наданих послуг від 28.08.2026 та платіжну інструкцію про сплату витрат на правову допомогу у розмірі 23 000 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на викладене, враховуючи обсяг позовної заяви, кількість доказів та фактичних даних, які підлягали дослідженню адвокатом, суд дійшов висновку, що розмір правничої допомоги заявлений позивачем є неспівмірним зі складністю справи.
Відтак, враховуючи значення справи для відповідача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, суд приходить до висновку про необхідність зменшення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 11 500,00 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.
Керуючись ст.ст. 21, 24, 110,112,113 СК України, ст.ст. 2, 13, 82, 141, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В :
Позовну заяву задоволити частково.
Шлюб, укладений 28.12.2023 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , який зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що складено відповідний актовий запис №1187 - розірвати.
Після розірвання шлюбу позивачці відновити її дівоче прізвище « ОСОБА_5 ».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 - 50 % сплаченого останньою судового збору, у розмірі – 532,48 грн.
Повернути ОСОБА_9 з державного бюджету - 50% сплаченого згідно платіжної інструкції № 65НХ-М315-794Р-2Т7 від 25.08.2026 року судового збору, у розмірі - 532,48 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі - 1331,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі – 11 500, 00 грн.
В решті вимог позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 02.11.2026 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду В.М. Малюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua