Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №640/18202/20 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 640/18202/20

РІШЕННЯ

іменем України

03 листопада 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України , Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області визнання неправомірними діі, зобов`язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Хмельницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії.

Позивач вважає, що Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області протиправно прийняло рішення від 21.02.2020 №80111300002831 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання.

Відповідачі не погодились з доводами позивача та просили відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Хмельницький окружний адміністративний суд здійснює розгляд адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши докази, суд встановив такі обставини справи.

08.08.2019 ОСОБА_1 був документований довідкою про звернення за захистом в Україні № 010522.

16.01.2020 позивач отримав дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства № 049317, дійсний до 16.07.2020.

19.02.2020 позивач звернувся до ДП "Документ" із заявою про видачу посвідки на тимчасове проживання.

21.02.2020 Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняло рішення № 80111300002831 про відмову в оформленні позивачу посвідки на тимчасове проживання.

Позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що частиною другою статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

У рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

В процесі судового розгляду Державна міграційна служба України повідомила, що за результатом перевірки за допомогою інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (система Аркан) встановлено, що 26.02.2022 позивач виїхав з території України, перетнувши державний кордон України через ПП "Грушів" в напрямку Республіка Польща.

Отже, на момент розгляду справи позивач перебуває за межами України, а мета отримання посвідки на тимчасове проживання, яка передбачає законне проживання іноземця на території України, фактично не реалізується останнім.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення про відмову в наданні посвідки на тимчасове проживання за встановлених у справі обставин не створює для позивача актуальних перешкод у реалізації права на проживання в Україні.

Тобто, у спірних правовідносинах відсутній об`єкт оскарження в розумінні частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає, що предметом судового контролю є рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що породжують правові наслідки для конкретної особи, впливають на її права, свободи чи законні інтереси.

Відтак суд вважає, що позивач не довів наявності порушення його прав чи законних інтересів, яке потребувало б судового захисту на момент розгляду справи, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати в порядку статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу між сторонами не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Судові витрати в порядку статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу між сторонами не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт - НОМЕР_1 )

Відповідач:Державна міграційна служба України (вул. Володимирська, 9,м. Київ,01001 , код ЄДРПОУ - 37508470) Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (вул. Березняківська, 4А,м. Київ,02152 , код ЄДРПОУЗ - 37768863)

Головуючий суддя О.Л. Польовий