Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №188/1189/23 — Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/1189/23

Провадження № 2/188/48/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року смт. Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

у складі:

головуючого - судді Місюри К.В.

за участі секретаря судового засідання – Бібікової В.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Петропавлівка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування свого позову представник позивача зазначив, що 13.02.2019 року між АТ «Альфа Банк» (далі-позивач) та ОСОБА_1 було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 617250573.

Відповідно до умов договору банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах , визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом , сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі , строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Умовами кредитного договору передбачено , що у випадку невиконання позичальником умов договору останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від банку інформації.

На виконання умов договору банк свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю.

Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, що спричинило виникнення заборгованості, яка станом на 22.01.2023р. становить 32002,53 грн.

12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ « Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ « Альфа –Банк» на АТ «Сенс Банк», про що свідчить запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб , фізичних осіб – підприємців та громадських формувань від 30.11.2022р.

Позивач просить стягнути суму заборгованості за кредитом з відповідача, а також судові витрати в сумі 2684,00 грн.

В судове засідання представник позивача, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не з`явився, надав до суду заяву, в якій просить розглянути справу за відсутністю представника Банку, на підставі наявних у справі доказів. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі , в разі неявки відповідача не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився , про час та місце слухання справи був повідомлений , заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи від нього на адресу суду не надходило.

Згідно до положення ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, доказів про поважність неявки до суду не надав, також не подав відзив на позовну заяву та позивач не заперечує проти проведення заочного розгляду справи тому у відповідності з вимогами ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, постановивши по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх п Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу кредит на принципах непорушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Судом встановлено , що 13.02.2019 року між АТ «Альфа Банк» (далі-позивач) та ОСОБА_1 було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 617250573

На виконання умов договору банк свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконав .

Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав , що спричинило виникнення заборгованості , яка становить 32002,53 грн.

12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ « Альфа-Банк» було затверджено рішення про зміну найменування АТ « Альфа –Банк» на АТ «Сенс Банк».

До встановлених судом правовідносин, які склалися між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Зобов`язання боржника за договором повернути кредитору, отриману грошову суму та винагороду за користування грошима, на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Отже, правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов`язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов`язок з повернення отриманого кредиту та винагороди за користування грошима, а кредитор має право, - вимагати повернення наданого кредиту та сплати процентів.

Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами. Отже, якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, у якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись і свідчать про те, що момент досягнення домовленості настав.

Відповідно до ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З`ясувавши обставини справи, оцінивши надані докази, суд вважає встановленим та доведеним, що сторони, діючи вільно, на власний розсуд уклали кредитний договір.

Сторонами було погоджено всі істотні умови договору та відповідач був ознайомлений з ними, про що свідчить його підпис .

Відповідач не виконав свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк, згідно з розрахунком та випискою по рахунку, наданими позивачем, заборгованість відповідача за кредитним договором перед Банком, станом на 22.01.2023 року, становить 32002,53 грн.

Банк надав відповідачу кредитні кошти, але відповідач порушив умови укладеного кредитного договору, оскільки належним чином не виконав свого зобов`язання щодо сплати в рахунок повернення кредиту, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, стягнення якої позивач має право вимагати в судовому порядку.

Визначаючи розмір заборгованості, суд враховує, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, відповідачем не спростований, тому суд вважає його допустимим доказом , проте позивач не обґрунтував належним чином заявлену суму стягнення, а саме: тіло кредиту, відсотки за користування кредитом, і т.і., що необхідно для повного та всебічного розгляду заявлених вимог.

Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст..81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення. У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17. Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається саме на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (Постанова Вс від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц) .

Відповідно до ст. 175 ЦПК України, позовна заява обов`язково повинна містити зазначення ціни позову та обґрунтований розрахунок сум, що стягуються або оспорюються. Відповідно до вимог ЦПК Банк не може вказати борг однією загальною сумою. У розрахунку мають бути чітко розмежовані:

-Тіло кредиту (основний борг).

-Нараховані та несплачені проценти.

-Комісії (якщо вони передбачені договором та законом).

-Штрафні санкції (штраф, пеня) — нараховуються окремо.

Розрахунок має відображати рух коштів по рахунку крок за кроком (дата, сума нарахування, дата і сума кожної оплати позичальника, залишок боргу після кожної операції).

Сам по собі розрахунок заборгованості (витяг з комп`ютерної програми банку) є лише внутрішнім документом і не є беззаперечним доказом. Верховний Суд України неодноразово наголошував, що розрахунок має підтверджуватися первинними документами

В даному випадку позивач жодним чином не обґрунтував свої позовні вимоги, а тому позов АТ «СЕНС БАНК до ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Встановлено, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2684,00 грн., оскільки в задоволенні позову відмовлено судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 509, 526, 530, 610-612, 616, 1048, 1054 ЦК України, та ст. ст. 2, 13, 77, 81, 141,175,263-265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя К. В. Місюра