Суд: Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №759/21749/25
Суддя: Перекопський М. М.
Справа № 759/21749/25
Провадження № 2/185/4157/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 жовтня 2026 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Перекопського М.М.,
за участю секретаря судового засідання - Шевченко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором позики № 73538467 від 22 серпня 2024 року в загальному розмірі 18 876 грн 50 коп., з яких: 5 500 грн 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу, 1 842 грн 50 коп. - заборгованість за процентами, 10 989 грн 00 коп. - пеня, 545 грн 00 коп. - комісія за надання позики.
В обґрунтування позову зазначено, що 22 серпня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем в електронній формі укладено договір позики № 73538467, за яким відповідачу надано 5 500 грн. Відповідач зобов`язання щодо повернення позики та сплати передбачених договором платежів належним чином не виконала. Право вимоги за цим договором 21 лютого 2025 року перейшло до позивача на підставі договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року.
Відповідач подала відзив, у якому просила відмовити в позові повністю. Вона заперечила факт укладення договору, використання одноразового ідентифікатора, належність їй зазначених у договорі засобів зв`язку та отримання кредитних коштів. Також посилалася на відсутність належних первинних документів про перерахування коштів, недоведеність переходу права вимоги, неналежність розрахунку заборгованості та неправомірність нарахування платежів поза межами строку позики.
Позивач у відповіді на відзив заперечив проти доводів відповідача. Зазначив, що договір укладено в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, кошти перераховано на банківську картку відповідача, а право вимоги набуте відповідно до договору факторингу. У відповіді на відзив позивач також повідомив суд, що звернувся до первісного кредитора за доказами перерахування коштів та детальним розрахунком, але станом на 09 січня 2026 року відповіді ще не отримав, і зазначив, що подасть такі докази після їх одержання.
Відповідач у запереченнях і додаткових поясненнях підтримала викладену у відзиві позицію. Окремо заперечувала проти врахування доказів, отриманих або поданих після встановлених ЦПК України строків, вважаючи, що їх подання та витребування порушує принципи змагальності й диспозитивності. Просила також застосувати до позивача заходи процесуального примусу.
На виконання ухвал суду АТ «Універсал Банк» надало відомості щодо належності відповідачу банківської картки № НОМЕР_1 , факту зарахування на неї 22 серпня 2024 року коштів у сумі 5 500 грн та фінансового номера телефону, пов`язаного з цією карткою станом на дату укладення договору.
Ухвалою суду від 21 вересня 2026 року, з урахуванням заперечень відповідача щодо факту укладення електронного договору, на підставі статті 100 ЦПК України позивача зобов`язано надати оригінал електронного доказу - договору позики № 73538467 від 22 серпня 2024 року, а у разі неможливості подання примірника, підписаного КЕП чи УЕП, - відомості, необхідні для перевірки способу укладення договору, його направлення позичальнику та можливості внесення односторонніх змін. Цією ж ухвалою явку представника позивача визнано обов`язковою, а розгляд справи відкладено.
25 вересня 2026 року позивач подав на виконання ухвали суду договір позики № 73538467 від 22 серпня 2024 року та паспорт споживчого кредиту. 01 жовтня 2026 року позивач надав додаткові пояснення щодо алгоритму укладення електронного договору та інформаційну довідку ТОВ «ФК «Фінекспрес» про виконання платіжної операції на користь відповідача.
Позивач та представник відповідача подавали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Їх письмові позиції, заперечення та пояснення долучені до матеріалів справи й ураховані судом під час вирішення спору.
Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності, суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За статтею 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жодний доказ не має для суду наперед установленої сили.
Згідно зі статтями 207, 638, 639 ЦК України правочин може бути вчинений у письмовій, у тому числі електронній, формі; договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо всіх істотних умов; договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість укладення електронного договору шляхом оферти та акцепту в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором є одним із передбачених законом способів підписання електронного правочину. Електронний договір, підписаний у порядку статті 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Частина п`ята статті 100 ЦПК України надає суду право, якщо подано копію електронного доказу, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи витребувати його оригінал. Саме цей процесуальний механізм було застосовано судом після того, як відповідач поставила під сумнів факт укладення договору та відповідність поданої паперової копії електронному оригіналу.
Такий підхід узгоджується з постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23, у якій наголошено, що у разі заперечення факту укладення електронного договору суд має перевірити оригінал електронного доказу та обставини, що дають змогу оцінити його достовірність, цілісність і незмінюваність.
З поданого на виконання ухвали суду договору позики № 73538467 від 22 серпня 2024 року встановлено, що він укладений у вигляді електронного документа з використанням інформаційно-комунікаційної системи. У договорі зазначено електронний підпис позичальника одноразовим ідентифікатором 36244, номер телефону НОМЕР_2 , номер електронного платіжного засобу НОМЕР_3 , персональні та паспортні дані відповідача. На договір накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника позикодавця з електронною позначкою часу 22 серпня 2024 року о 16 год 53 хв. Пунктами 21-24 договору визначено технологію його електронного укладення, направлення одноразового ідентифікатора, застосування такого ідентифікатора позичальником, додаткове накладення КЕП позикодавцем та ідентифікацію позичальника за допомогою Системи BankID НБУ.
АТ «Універсал Банк» у відповіді від 08 квітня 2026 року підтвердило, що станом на 22 серпня 2024 року на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , було відкрито картковий рахунок та емітовано картку № НОМЕР_1 . На цю картку 22 серпня 2024 року зараховано 5 500 грн.
У відповіді АТ «Універсал Банк» від 27 квітня 2026 року зазначено, що фінансовим номером телефону за цією карткою станом на 22 серпня 2024 року був НОМЕР_2 , тобто саме номер, зазначений у договорі позики.
Інформаційна довідка ТОВ «ФК «Фінекспрес» підтверджує, що 22 серпня 2024 року за платіжною інструкцією ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконано операцію на суму 5 500 грн, отримувачем якої є ОСОБА_2 , електронний платіжний засіб НОМЕР_3 .
Деталізована виписка АТ «Універсал Банк» за 22 серпня 2024 року містить операцію «FUIB MoneyTransfer» із зарахуванням 5 500 грн, а також наступні видаткові операції за цією карткою того самого дня.
Отже, дані електронного договору щодо особи позичальника, номера банківської картки та фінансового номера телефону узгоджуються з відомостями незалежного надавача платіжних послуг. Факт перерахування саме погодженої договором суми на картку, емітовану на ім`я відповідача, підтверджений двома незалежними джерелами - банком та платіжною установою. У сукупності ці докази є взаємоузгодженими, належними та достатніми для висновку про укладення відповідачем договору і отримання нею 5 500 грн.
Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2026 року у справі № 583/5039/25 у подібній категорії спорів виходив із необхідності оцінювати факт укладення електронного кредитного договору не ізольовано за наявністю паперової копії, а в сукупності з даними про електронну ідентифікацію, одноразовий ідентифікатор та фактичне перерахування коштів. Такий підхід суд застосовує і в цій справі.
Твердження відповідача про те, що зазначений номер телефону та банківська картка їй не належали, прямо спростовуються інформацією АТ «Універсал Банк». Доказів неправомірного заволодіння банківською карткою, фінансовим номером телефону, засобами електронної ідентифікації, оспорення банківської операції або інших обставин, які б спростували встановлену сукупність фактів, відповідач не надала.
Суд не погоджується з доводом відповідача про те, що будь-які докази, які не були додані позивачем безпосередньо до позовної заяви, незалежно від обставин їх отримання та процесуального способу залучення автоматично не можуть бути враховані судом.
За частинами другою, четвертою та восьмою статті 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом із позовною заявою, а якщо доказ не може бути поданий у встановлений строк з об`єктивних причин, учасник справи має повідомити суд про такий доказ, причини його неподання та дії, вчинені для його отримання. Докази, не подані у встановлений строк, не приймаються, крім випадку, коли особа обґрунтувала неможливість їх подання з причин, що не залежали від неї. У відповіді на відзив від 09 січня 2026 року позивач повідомив суд, що після отримання заперечень відповідача звернувся до первісного кредитора за доказами перерахування коштів та детальним розрахунком, відповіді ще не отримав і подасть такі докази після їх одержання. Інформаційна довідка ТОВ «ФК «Фінекспрес» датована 29 вересня 2026 року та подана 01 жовтня 2026 року. За цих обставин суд вважає наведені причини неподання цього доказу разом із позовом об`єктивно поясненими матеріалами справи.
Відомості АТ «Універсал Банк» надійшли безпосередньо до суду на виконання ухвал суду про витребування доказів, постановлених у зв`язку з категоричним запереченням відповідачем належності їй картки та фінансового номера телефону і факту отримання коштів. Відповідач була обізнана з отриманими відомостями та реалізувала право надати щодо них письмові пояснення й заперечення. Отже, сторони мали можливість висловити позицію щодо цих доказів, а засади рівності та змагальності не порушені.
Електронний примірник договору подано у вересні 2026 року не як новий доказ на зміну підстав позову, а на виконання ухвали суду, постановленої відповідно до частини п`ятої статті 100 ЦПК України для перевірки оригіналу електронного доказу, паперова копія якого була додана до позову. Подання оригіналу на вимогу суду є реалізацією прямо передбаченого процесуальним законом способу перевірки електронного доказу.
Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 757/29046/22-ц висновку суду не змінює. У тій справі Верховний Суд погодився з неврахуванням доказу, поданого приблизно через рік після пред`явлення позову, оскільки сторона не навела належного обґрунтування неможливості його своєчасного подання. Натомість у цій справі наведені вище обставини отримання платіжного доказу, витребування банківської інформації судом та подання оригіналу електронного доказу за статтею 100 ЦПК України є іншими. Підстав для висновку про умисне приховування позивачем доказів або зловживання процесуальними правами суд не встановив, тому клопотання про застосування заходів процесуального примусу в цій частині є необґрунтованим.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином. За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги до третьої особи. Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути як наявна, так і майбутня грошова вимога.
За умовами пункту 1.2 договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року перехід права вимоги пов`язаний із підписанням сторонами акта приймання-передачі відповідного Реєстру боржників.
21 лютого 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» підписали Акт приймання-передачі Реєстру боржників № 44, яким підтвердили передання та прийняття Реєстру боржників № 44 у кількості 4617 боржників і перехід до фактора прав вимоги за включеними до Реєстру зобов`язаннями. Акт підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.
У Реєстрі боржників № 44 під № 1508 зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , договір позики № 73538467 від 22 серпня 2024 року, а також склад і розмір заборгованості. Це дає змогу однозначно індивідуалізувати відступлену вимогу.
У постанові від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду звернув увагу на допустимість відступлення за договором факторингу майбутньої грошової вимоги та необхідність її індивідуалізації не пізніше моменту виникнення. Враховуючи наявність договору факторингу, Реєстру боржників із індивідуалізованою вимогою та передбаченого договором акта приймання-передачі, суд вважає доведеним набуття позивачем права вимоги до відповідача.
Отже, заперечення відповідача щодо відсутності у позивача права вимоги після надання акта приймання-передачі Реєстру боржників є необґрунтованими.
За договором позики № 73538467 відповідач отримала 5 500 грн. Договором установлено строк повернення коштів 20 вересня 2024 року. Доказів повернення основної суми позики матеріали справи не містять.
За статтями 525, 526, 530, 1049 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до договору та закону, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, встановлені договором.
Тому вимога про стягнення 5 500 грн основної суми боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Позивач заявив до стягнення 1 842 грн 50 коп. процентів. Водночас індивідуальні умови договору визначають строк позики 30 днів, дату повернення 20 вересня 2024 року та фіксовану процентну ставку 0,25 % на день. Додатком № 1 до договору визначено суму процентів за весь погоджений строк у розмірі 412 грн 50 коп.
Розрахунок цієї суми відповідає умовам договору: 5 500 грн ? 0,25 % ? 30 днів = 412 грн 50 коп.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 розмежувала регулятивні проценти за правомірне користування кредитом, передбачені статтею 1048 ЦК України, та проценти як наслідок прострочення грошового зобов`язання, які можуть мати правову природу відповідальності за статтею 625 ЦК України. Після спливу погодженого строку кредитування право нараховувати проценти саме як плату за правомірне користування кредитом припиняється.
У Реєстрі боржників сума 1 842 грн 50 коп. віднесена саме до заборгованості за процентами. В окремій графі «проценти за понадстрокове користування позикою» заборгованість відсутня, натомість окремо зазначено 10 989 грн пені. Доказів укладення передбаченої пунктом 6 договору додаткової угоди про продовження строку позики матеріали справи не містять. З огляду на статтю 13 ЦПК України суд не має підстав перекваліфіковувати частину заявлених звичайних процентів у не заявлену позивачем окрему складову процентів за понадстрокове користування або іншу міру відповідальності.
У межах заявленої складової «проценти» правові підстави підтверджені лише щодо процентів, нарахованих за погоджені 30 днів користування позикою, у сумі 412 грн 50 коп. У стягненні решти 1 430 грн 00 коп. процентів слід відмовити.
Договором передбачено одноразову комісію за надання позики у розмірі 15 % від суми позики, тобто 825 грн. Та сама комісія зазначена у паспорті споживчого кредиту та в графіку платежів, включена до загальних витрат за споживчим кредитом і врахована при обчисленні денної процентної ставки.
За Законом України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються проценти, комісії та інші обов`язкові платежі, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Водночас споживач не зобов`язаний сплачувати платежі, які не зазначені у договорі та/або не враховані при розрахунку денної та реальної річної процентної ставки.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 13 травня 2026 року у справі № 752/15770/24, застосовуючи статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування», виходив із того, що закон допускає встановлення договором комісій кредитодавця, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Водночас правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, стосується нікчемності плати за інформацію про стан кредитної заборгованості, яку закон зобов`язує кредитодавця надавати споживачу безоплатно. У цій справі спірна комісія є одноразовою комісією за надання позики, а не періодичною платою за таку інформацію; її розмір прямо визначено договором, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів і включено до загальних витрат за кредитом.
На дату укладення договору, 22 серпня 2024 року, діяла редакція статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», за якою максимальний розмір денної процентної ставки після завершення встановленого Законом України № 3498-IX перехідного періоду не міг перевищувати 1 %. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 підтвердила, що з 20 серпня 2024 року застосовується саме межа 1 %.
У договорі № 73538467 денна процентна ставка з урахуванням усіх загальних витрат визначена у розмірі 0,75 % на день, тобто не перевищує законодавчого максимуму.
Позивач просить стягнути не всю передбачену договором комісію 825 грн, а 545 грн. Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог та не може присудити більше, ніж просить позивач. Доказів сплати відповідачем 545 грн комісії або її припинення з інших підстав не подано, тому вимога про стягнення комісії підлягає задоволенню в межах позовних вимог.
Позивач просить стягнути 10 989 грн пені. У Реєстрі боржників № 44 ця сума прямо віднесена до пені за прострочення виконання зобов`язання.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором позики або кредитним договором позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати неустойки, штрафу, пені за таке прострочення, а нараховані з 24 лютого 2022 року неустойка, штраф, пеня підлягають списанню кредитодавцем.
Договір укладено 22 серпня 2024 року, а строк повернення позики настав 20 вересня 2024 року, тому весь період можливого нарахування пені за цим договором припадає на дію зазначеного законодавчого обмеження.
Актуальний підхід до застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відображений, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 квітня 2026 року у справі № 761/18405/23.
Отже, правових підстав для стягнення 10 989 грн пені немає, тому в цій частині позову слід відмовити.
Із заявлених 18 876 грн 50 коп. доведеними та такими, що підлягають стягненню, є: 5 500 грн 00 коп. основного боргу, 412 грн 50 коп. процентів за погоджені 30 днів користування позикою та 545 грн 00 коп. комісії за надання позики, а всього 6 457 грн 50 коп.
У стягненні 1 430 грн 00 коп. процентів понад суму, нараховану за 30-денний строк позики, та 10 989 грн 00 коп. пені, разом 12 419 грн 00 коп., слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6 457,50 грн х 3 028 грн : 18876,50 грн = 1 035 грн 85 коп.
Відповідач заявила про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Разом із відзивом подано попередній (орієнтовний) розрахунок у сумі 10 000 грн. 26 квітня 2026 року подано договір про надання правової допомоги № 25/09/25 від 25 вересня 2025 року, додаткову угоду, акт приймання-передачі наданих послуг та остаточний розрахунок, у якому заявлено 14 500 грн.
Акт від 26 квітня 2026 року містить деталізацію наданих послуг, зокрема аналіз матеріалів справи та підготовку відзиву, підготовку заперечення на відповідь на відзив, заяви про відвід, додаткових пояснень і клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача. Додатковою угодою визначено, що гонорар підлягає сплаті після стягнення відповідних витрат за судовим рішенням та їх фактичного отримання клієнтом.
Заперечуючи проти розподілу витрат, позивач послався на відсутність доказів фактичної оплати та на неспівмірність заявленої суми.
За пунктом 1 частини другої статті 137 ЦПК України для цілей розподілу враховується вартість правничої допомоги, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Тому сама по собі відсутність доказу попередньої фактичної оплати не виключає можливості розподілу витрат, якщо їх обсяг та вартість підтверджені договором і документами про надані послуги. Такий підхід підтверджений додатковою постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 травня 2026 року у справі № 372/319/25.
Водночас відповідно до частини четвертої статті 141 ЦПК України, якщо заявлена до відшкодування сума судових витрат істотно перевищує попередній орієнтовний розрахунок, суд може відмовити у відшкодуванні в частині такого перевищення, якщо сторона не доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього розрахунку.
Остаточно заявлена сума 14 500 грн перевищує попередньо заявлені 10 000 грн на 4 500 грн, тобто на 45 %. Обставин, які об`єктивно унеможливлювали передбачити таке перевищення на час подання попереднього розрахунку, відповідач не навела та доказами не підтвердила. Позивач, зі свого боку, заперечував проти заявленого розміру.
Оцінюючи характер спору, його ціну, обсяг підготовлених представником відповідача процесуальних документів, тривалість розгляду, необхідність аналізу електронних доказів та питання переходу права вимоги, суд вважає суму 10 000 грн такою, що відповідає критеріям реальності, необхідності та розумності для цілей подальшого пропорційного розподілу.
Оскільки у задоволенні частини позовних вимог відмовлено, на позивача відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України покладається пропорційна частина витрат відповідача на професійну правничу допомогу, що становить 6 579 грн 08 коп.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 83, 89, 95, 100, 133, 134, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, статтями 204, 207, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 626, 627, 629, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1050, 1077, 1078 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, заборгованість за договором позики № 73538467 від 22 серпня 2024 року в загальному розмірі 6 457 (шість тисяч чотириста п`ятдесят сім) грн 50 коп., з яких:
- 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн 00 коп. - заборгованість за основною сумою позики;
- 412 (чотириста дванадцять) грн 50 коп. - проценти за користування позикою протягом погодженого строку 30 днів;
- 545 (п`ятсот сорок п`ять) грн 00 коп. - комісія за надання позики в межах заявлених позовних вимог.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 1 035 (одна тисяча тридцять п`ять) грн 85 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , 6 579 (шість тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять) грн 08 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса, зазначена відповідачем у процесуальних документах: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ", року народження, РНОКПП/код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , вул. Лісова, 2, поверх 4, м. Бровари, Броварський р-н р-н, Київська обл. обл., 07406.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП/код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 .
Суддя М. М. Перекопський
Оригінал: reyestr.court.gov.ua