Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №306/1729/25 — Свалявський районний суд Закарпатської області

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/1729/25

Провадження № 2/306/423/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого-судді Вінер Е.А.

з секретарем судового засідання: Чубірка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Сваляві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" (адреса: м.Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд.27, прим.2) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «ФК "Українські фінансові операції" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , у якому представник позивача просить стягнути з відповідача у судовому порядку заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4172763 від 27.11.2023 року у розмірі 48940,00 грн., сплачений судовий збір за подання позову до суду у розімірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2025 року справу № 306/1729/25 (провадження №2/306/423/26) передано на розгляд судді Свалявського районного суду Вінер Е.А. (а.с. 195).

25 вересня 2025 року суддею Свалявського районного суду Закарпатської області Вінер Е.А. винесено ухвалу про відкриття провадження у справі (а.с. 197).

Ухвалою суду від 06.02.2026 року суд за клопотання представника ТОВ «Українські фінансові операції» витребував в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію: щодо підтвердження належності ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_1 ; щодо підтвердження або спростування факту зарахування (надходження) коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 банком-емітентом якої є АТ КБ «ПриватБанк» за період з 27.11.2023 включно та протягом наступних п`яти календарних днів у сумі 6000 за ініціативою ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА».

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача Дідух Є.О. подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника ТОВ "Українські фінансові операції" . Позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а.с. 198-199).

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, хоча про час і місце судового розгляду повідомлена належним чином (а.с. 204), про причини неявки суд не повідомила. Відповідач повідомлена судовою повісткою шляхом СМС-повідомлення на номер телефону: НОМЕР_2 (довідки про доставку SMS-повідомлення а.с.207, а.с.214, а.с.235). Відповідач відзив (заперечення) на позовну заяву не подала. Відповідачу роз`яснено, що в разі ненадання нею відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ст.247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне. суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 27.11.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4172763 про надання коштів на умовах споживчого кредиту на умовах, встановлених Договором. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало ОСОБА_1 грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту - кредит, сума кредиту- 6000 грн., строк кредиту 360 днів: з 27.11.2023 року по 21.11.2024 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 2 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього у як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 2 % у день. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору (а.с.45-62, а.с.170-190).

Відповідно до умов Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 6000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Банком АТ КБ «ПриватБанк».

Предметом судового розгляду є стягнення заборгованості за договором, укладеним в електронній формі.

Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 ЦК України.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України " Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

26 липня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕРУА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Українські фінансові операції» було укладено договір факторингу №26.07.2024, згідно з умовами якого ТОВ «ЛІНЕРУА УКРАЇНА» відступило ТОВ «Українські фінансові операції» право грошової вимоги за кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги відповідача було повідомлено шляхом направлення повідомлення на електронну пошту (а.с.63-81, а.с.114-118).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач, як сторона договору, яка виконала свої зобов`язання за договором, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов`язань, а саме повернення кредитних коштів та погашення виниклої заборгованості.

Згідно наданої АТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 24.02.2026 року за вих.№20.1.0.0.0/7-260223/67767-БТ інформації на ухвалу суду про витребування доказів від 06.02.2026 року (вх.№1878 від 04.03.2026 року) судом встановлено, що на ім`я ОСОБА_2 (відповідача) емітовано банківську карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) та досліджено у судовому засіданні, що по рахунку НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) було зарахування коштів на суму 6000 грн. за період 27.11.2023 року по 02.12.2023 року (а.с.224,225)

Згідно розрахунку сума боргу відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ «Українські фінансові операції» становить 48940,00 грн., яка складається: 6000,00 грн. - сума заборгованості за основним боргом (сумою кредиту); 28900,00 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором; 14040 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" (а.с.152-161, а.с.162-164).

Враховуючи, що на підставі договору відступлення права вимоги та факторингу відбулася заміна на нового кредитора - ТОВ "Українські фінансові операції", суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "Українські фінансові операції" про стягнення заборгованості з відповідача є обґрунтованими, поскільки фактично отримані та використані грошові кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуті.

Відповідно до ст. ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України передбачено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

З огляду на вищенаведене, враховуючи встановлені та перевірені у судовому засіданні докази, обставини справи, аналізуючи надані позивачем докази на обґрунтування позовних вимог, приймаючи до уваги, що відповідач заявлені проти неї позовні вимоги не оспорювала, доказів протилежного у відповідності до ст. 81 ЦПК України до суду не надала (у відповідності ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій), суд доходить висновку, що позов необхідно задовольнити.

Відповідно до п.2 ч.5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат. Відповідно до п.6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат; ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір сплачено та зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України відповідно до платіжної інструкції № 1374 від 17.09.2025 року у розмірі 2422,40 грн. (у відповідності до ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" - при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору).

При вирішенні питання щодо розподілу судового збору, суд ураховує, що відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача, відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору в сумі 2422,40 грн.

При зверненні з позовом у позовній заяві ТОВ "Українські фінансові операції" було зазначено про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Що стосується вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, то суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч.1-3 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, суд приходить до висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду викладеної у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, правовим позиціям Верховного Суду викладеним у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18, від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18, від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20,від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19).

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано Договір №01/08/2024-А від 01.08.2024 року про надання юридичних послуг, заявка №4172763 від 25.09.2024 року на виконання доручення до договору № 01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024 року, акт №4172763 від 10.09.2025 року прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024 року, детальний опис робіт (наданих послуг) №4172763 від 10.09.2025 року (а.с. 41-44, а.с.111-113, а.с.191-194).

Разом з тим, витрати за надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. Однак, суд бере до уваги те, що така справа дійсно не є складною, є типовою для представника позивача та не потребує значного проміжку часу для підготовки та подання позову, розмір витрат на плату адвоката повинен бути співмірним із ціною позову, а тому суд приходить до висновку, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень є завищеною, яку слід зменшити до 5 000 гривень.

Керуючись ст. 509, 526, 610-612, 625, 627, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 13, 76, 81, 89, 141, 258, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" (адреса: м.Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд.27, прим.2) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" (адреса: м.Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд.27, прим.2, код ЄДРПОУ 40966896) заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4172763 від 27.11.2023 року у розмірі 48940,00 грн., яка складається: 6000,00 грн. - сума заборгованості за основним боргом (сумою кредиту); 28900,00 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором; 14040 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ".

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" (адреса: м.Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд.27, прим.2, код ЄДРПОУ 40966896) сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн. та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

В решті вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Закарпатського апеляційного суду.

Повний текст судового рішення складено 02 листопада 2026 року.

Суддя Свалявського районного суду

Закарпатської області Е.А.Вінер