Суд: Перечинський районний суд Закарпатської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №304/716/26
Суддя: Гевці В. М.
Справа № 304/716/26 Провадження № 2/304/772/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 жовтня 2026 рокум. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді Гевці В.М.,
за участі секретаря судового засідання Гарайдич Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося у суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 29 983,00 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що 06 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про споживчий кредит № 5817560, згідно з умовами якого відповідач отримав 10 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених кредитним договором.
За твердженням позивача, відповідач не виконав зобов`язань із повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів у встановлений строк.
Позивач посилався на виконання первісним кредитодавцем свого обов`язку з надання 10 000,00 грн кредитних коштів, на підтвердження чого надав платіжне доручення.
24 грудня 2024 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення права вимоги № 110-МЛ, відповідно до умов якого останнє набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, визначених у реєстрі боржників, у тому числі право вимоги за кредитним договором № 5817560 від 06 березня 2023 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 .
За поданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача становить 29 983,00 грн, з яких: 6 400,00 грн – заборгованість за основною сумою кредиту; 22 583,00 грн – заборгованість за процентами; 1 000,00 грн – заборгованість за комісією за надання кредиту.
Позивачем було проведено роботу щодо погашення наявної заборгованості відповідача та виконання кредитних зобов`язань, а саме відповідачу надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 24068508/4125 від 02 березня 2026 року.
З наведених підстав позивач просив стягнути зазначену заборгованість та судові витрати.
Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 20 квітня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд з повідомленням (викликом) сторін. Також ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
06 травня 2026 року представниця відповідача – адвокат Івашко Я.С. через підсистему «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити в задоволенні позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування заперечень зазначила, що позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичного отримання відповідачем кредитних коштів, а також належним чином не підтверджено розмір заявленої до стягнення заборгованості.
Вказувала, що позивачем застосовано надмірний та неспівмірний розмір нарахувань, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства, визначеним статтею 3 ЦК України, зокрема принципам справедливості, добросовісності та розумності.
Крім того, зазначала, що позивачем не надано належних доказів погодження відповідачем пролонгації кредитного договору, зміни строків кредитування, а також належного повідомлення відповідача про відступлення права вимоги відповідно до статті 516 ЦК України.
У разі встановлення судом наявності часткової заборгованості представниця відповідача просила застосувати положення частини третьої статті 551 ЦК України та зменшити розмір нарахованих процентів і додаткових платежів до справедливого та співмірного розміру.
Також просила застосувати до спірних правовідносин положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
До відзиву представницею відповідача додано копію посвідчення учасника бойових дій та копію пенсійного посвідчення, відповідно до якого ОСОБА_1 має інвалідність III групи внаслідок війни.
20 травня 2026 року представник позивача – адвокат Усенко М.І. через підсистему «Електронний суд» подав відповідь на відзив. У ній погодився зі звільненням відповідача від заборгованості за процентами на підставі пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та просив задовольнити позов частково, стягнувши основну суму кредиту й комісію за його надання. Правомірність комісії обґрунтовував її погодженням у договорі та включенням до загальної вартості кредиту.
Також представник позивача просив розглянути справу за відсутності представника ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».
20 травня 2026 року представниця відповідача – адвокат Івашко Я.С. подала заперечення на відповідь на відзив. Зазначила, що позивач погодився з доводами щодо звільнення відповідача від процентів, проте не підтвердив правомірності комісії, змісту конкретних додаткових послуг та їх фактичного надання. Інші заперечення щодо доведеності позовних вимог підтримала.
Просила суд врахувати наведені заперечення під час розгляду справи та відмовити в задоволенні позовних вимог.
07 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представниця відповідача – адвокат Івашко Я.С. подала клопотання, у якому просила долучити до матеріалів справи копію військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , та врахувати відомості, що містяться у військовому квитку, під час розгляду справи й оцінки обґрунтованості заявленої позивачем до стягнення заборгованості, зокрема щодо нарахованих процентів, штрафних санкцій та інших платежів.
У клопотанні представниця відповідача посилалася на проходження ним військової служби з 25 лютого 2022 року та перебування на службі на момент укладення кредитного договору. Зазначена в клопотанні дата закінчення служби – 17 січня 2026 року – підлягає оцінці з урахуванням безпосереднього змісту долученого військового квитка.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази та оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до статей 12, 13, 76–81, 89 ЦПК України суд вирішує справу в межах заявлених вимог, а кожна сторона доводить обставини, на які посилається. Поданий кредитором розрахунок підлягає перевірці разом з умовами договору, документами про видачу коштів, здійснені платежі та обставинами, які впливають на наявність і розмір грошового зобов`язання.
Щодо укладення договору, отримання кредиту та заміни кредитора.
06 березня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 5817560. За його умовами відповідачу надано 10 000,00 грн строком на 103 дні, до 17 червня 2023 року. Пільговий період становив 13 днів і завершувався 19 березня 2023 року, поточний період – 90 днів.
Пунктом 1.5.1 договору встановлено одноразову комісію за надання кредиту в сумі 1 000,00 грн, що становить 10 відсотків від суми кредиту. Пунктами 1.5.2, 1.5.3 передбачено нарахування процентів на фактичний залишок кредиту за ставками 1,50 відсотка за день пільгового періоду та 3,00 відсотка за день поточного періоду. Наведені в договорі орієнтовні суми процентів становили відповідно 1 950,00 грн та 27 000,00 грн.
Згідно з пунктами 6.1–6.5 договору його укладення здійснювалося в особистому кабінеті позичальника шляхом прийняття пропозиції кредитодавця із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Такий спосіб укладення договору відповідає статтям 205, 207, 639, 1055 ЦК України та статтям 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
За частиною першою статті 1054 ЦК України кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти на умовах договору, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти з урахуванням установлених законом обмежень і гарантій.
Надання відповідачу 10 000,00 грн підтверджується платіжним дорученням № 95115974 від 06 березня 2023 року та повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» від 05 травня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260429/103533-БТ. Банком підтверджено належність відповідачу платіжної картки, на яку 06 березня 2023 року зараховано зазначену суму. Відомість кредитора також містить подальші платежі за цим договором.
Отже, доводи представниці відповідача про недоведеність фактичного отримання кредитних коштів спростовуються сукупністю досліджених доказів. Сам факт видачі кредиту, однак, не підтверджує правильності заявленого кредитором залишку заборгованості.
24 грудня 2024 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення права вимоги № 110-МЛ. Договір та витяг із реєстру боржників підтверджують включення до предмета відступлення вимоги за кредитним договором № 5817560.
За статтями 512, 514 ЦК України заміна кредитора не змінює змісту та обсягу зобов`язання: новий кредитор набуває лише тих прав, які існували в первісного кредитора. Стаття 518 ЦК України зберігає за боржником право висувати проти нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора. Тому відомості реєстру боржників про розмір вимоги не усувають необхідності перевірити правомірність нарахувань і врахування попередніх платежів.
Саме по собі неповідомлення боржника про відступлення не робить його недійсним і не припиняє наявного зобов`язання. Водночас договір відступлення не створює нового боргу та не надає позивачу права стягувати суми, які не підлягали нарахуванню або були погашені до заміни кредитора.
Щодо військової служби відповідача та нарахування процентів.
Із військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , вбачається, що 25 лютого 2022 року його призвано до Збройних Сил України на підставі рішення Президента України. У розділі про проходження військової служби зазначено зарахування до списків військової частини 25 лютого 2022 року та виключення зі списків 17 січня 2024 року.
Записом від 17 січня 2024 року підтверджено звільнення відповідача з військової служби у відставку за станом здоров`я на підставі наказу від 12 січня 2024 року № 7-рс. Таким чином, належний період служби за долученим документом – з 25 лютого 2022 року до 17 січня 2024 року. Зазначення представницею у клопотанні 2026 року як року звільнення не відповідає первинному документу та не змінює його доказового значення.
Матеріали справи також містять посвідчення учасника бойових дій, видане 07 червня 2023 року, та пенсійне посвідчення, яке підтверджує інвалідність III групи внаслідок війни. Суд оцінює ці документи разом із записами про призов і проходження служби. Датою початку служби є встановлена військовим квитком дата, а не дата видачі посвідчення учасника бойових дій.
Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній у спірний період 2023 року, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову не нараховуються, зокрема, проценти за користування кредитом перед підприємствами, установами й організаціями всіх форм власності, у тому числі банками. Передбачені цією нормою винятки щодо кредитів на придбання житла та/або автомобіля до спірного договору не належать.
Записи про призов 25 лютого 2022 року на підставі рішення Президента України, зарахування до військової частини та подальше звільнення у січні 2024 року в сукупності з іншими дослідженими документами підтверджують проходження відповідачем військової служби за призовом під час мобілізації протягом періоду, який охоплює укладення та виконання спірного кредитного договору у 2023 році.
Законодавча гарантія ненарахування процентів застосовується за наявності передбачених законом обставин. Її дія не залежить від того, чи передбачив кредитодавець відповідну пільгу у своєму договорі. Ненадання позичальником документів кредитодавцю до укладення договору саме собою не усуває обов`язку суду застосувати закон після встановлення належних обставин.
Суд також ураховує, що у відповіді на відзив позивач прямо погодився зі звільненням відповідача від заборгованості за процентами. Згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України визнані учасниками справи фактичні обставини не потребують доказування за відсутності обґрунтованого сумніву в їх достовірності або добровільності визнання. При цьому правову підставу та період застосування пільги суд встановив самостійно на підставі досліджених документів.
Кредитний договір укладено 06 березня 2023 року, а наведені у відомості кредитора нарахування процентів у 2023 році та всі шість платежів відповідача припадають на встановлений період його служби. Отже, нарахування договірних процентів за цей період суперечить пункту 15 статті 14 зазначеного Закону, а вимога про стягнення 22 583,00 грн процентів є необґрунтованою.
Посилання позивача на обов`язковість договору та погодження процентної ставки не спростовують установленої законом гарантії. Оскільки у поданому розрахунку нарахування позначено як проценти за користування кредитом, їх правомірність оцінюється з урахуванням цієї гарантії. Крім того, пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільняє позичальника у визначений ним період воєнного стану від відповідальності за статтею 625 ЦК України, що виключає обґрунтування стягнення цих сум лише їх перейменуванням у проценти за прострочення.
Позиція позивача про звільнення від процентів враховується разом з іншими матеріалами справи. Суд відмовляє у цій частині з установлених матеріально-правових підстав. Саме лише прохання задовольнити позов частково не ототожнюється з прийнятою судом відмовою від частини позову, яка мала б наслідком закриття провадження за правилами статей 206, 255 ЦПК України.
Щодо комісії за надання кредиту та платежів за управління й обслуговування.
Закон України «Про споживче кредитування» допускає включення до загальних витрат за кредитом комісій за додаткові та супутні послуги. Тому сам факт установлення комісії або її одноразовий характер не є достатнім для висновку про незаконність платежу. Перевірці підлягають зміст оплачуваної послуги та відповідність конкретної умови імперативним вимогам закону.
Водночас стаття 11 цього Закону передбачає безоплатне надання споживачу визначеної законом інформації про стан кредиту з установленою періодичністю. За частиною п`ятою статті 12 умови договору, які обмежують права споживача порівняно з установленими цим Законом, є нікчемними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 розмежувала допустиму плату за послуги та плату за інформацію, що має надаватися безоплатно. Нікчемність відповідних умов підлягає врахуванню під час вирішення спору; відповідач може заперечувати проти вимоги про виконання нікчемної умови без пред`явлення окремого позову про визнання її недійсною.
У постанові від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22 Верховний Суд дослідив умови договорів ТОВ «Мілоан», які передбачали комісії за надання кредиту та за його управління й обслуговування у зв`язку з пролонгацією. Суд виходив із необхідності встановити конкретні додаткові та супутні послуги й перевірити умови на відповідність статтям 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування». Висновок про нікчемність відповідних положень має бути викладений у мотивувальній частині рішення.
За визначенням спірного договору комісія за надання кредиту є винагородою за підготовку, організацію та надання кредитодавцем фінансової послуги – кредиту. Пунктом 1.5.1 встановлено її одноразове нарахування у сумі 1 000,00 грн.
У наведеному визначенні не конкретизовано додаткової послуги, відмінної від дій, необхідних кредитодавцю для укладення та виконання самого кредитного договору. Обов`язок надати погоджену суму кредиту становить зміст зобов`язання кредитодавця за статтею 1054 ЦК України. Позивач не підтвердив, які окремі послуги, крім підготовки й виконання цього зобов`язання, надано відповідачу за 1 000,00 грн.
Наведення суми комісії в договорі та графіку забезпечує відомість про платіж, проте саме по собі не усуває потреби перевірити його правову підставу. За змістом дослідженої умови та за відсутності підтвердження окремої додаткової послуги суд не вбачає підстав покладати на відповідача обов`язок сплатити зазначені 1 000,00 грн понад належне виконання зобов`язання з повернення кредиту. Вимога в цій частині задоволенню не підлягає.
Комісію за управління та обслуговування договором визначено як винагороду, що сплачується у випадку пролонгації за ініціативою позичальника та пов`язана з управлінням і обслуговуванням кредиту: білінгом, сервісними повідомленнями, актуалізацією інформації в особистому кабінеті тощо. Пункт 2.3 пов`язує можливість продовження пільгового періоду та строку кредитування зі сплатою такої комісії й частини заборгованості.
Перелічені дії за своїм змістом охоплюють облік заборгованості та повідомлення позичальнику відомостей про неї. Матеріали справи не підтверджують надання за ці кошти конкретних самостійних додаткових послуг, а також звернень відповідача за платною інформацією понад періодичність її безоплатного надання. Загальне зазначення білінгу й оновлення особистого кабінету не підтверджує існування окремої оплачуваної споживачем послуги.
Надання можливості змінити строк виконання основного зобов`язання та відображення цієї зміни в обліковій системі саме собою не усуває установлених законом вимог до плати за обслуговування. За таких умов сплата комісії не може бути використана як підстава для утримання коштів за дії з інформування та внутрішнього обліку, щодо яких не доведено правомірності окремої плати.
Суд ураховує також постанову Верховного Суду від 01 липня 2025 року у справі № 910/2578/24, у якій за встановлених у тій справі обставин підтверджено можливість стягнення разової комісії та комісії у зв`язку з пролонгацією за договорами ТОВ «Мілоан». Висновок про допустимість цих платежів за обставин тієї справи не усуває обов`язку перевірити зміст конкретної умови та докази в цьому спорі. Тут спірна плата за управління прямо пов`язана з білінгом, повідомленнями та актуалізацією інформації, а надання інших самостійних послуг не підтверджене. Саме цей зміст умови та встановлені обставини є підставою наведеної оцінки суду.
Отже, умови спірного договору щодо плати за управління й обслуговування в частині оплати зазначених дій обмежують установлене законом право споживача на безоплатне отримання відповідної інформації та є нікчемними згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Сама назва платежу або його сплата позичальником не надає нікчемній умові юридичної сили.
Відповідно до статей 215, 216 ЦК України нікчемна умова не потребує окремого визнання недійсною судом та не створює передбаченого нею обов`язку. Суд може застосувати наслідки її недійсності з власної ініціативи. Недійсність цієї частини договору не усуває обов`язку повернути фактично отриману суму кредиту, що узгоджується зі статтею 217 ЦК України.
Щодо врахування платежів та залишку основного боргу.
За відомістю ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення відповідач здійснив такі платежі: 20 березня 2023 року – 2 000,00 грн; 28 березня 2023 року – 2 000,00 грн; 26 квітня 2023 року – 1 000,00 грн; 15 травня 2023 року – 2 000,00 грн; 26 травня 2023 року – 2 000,00 грн; 08 червня 2023 року – 1 000,00 грн. Загальна сума платежів становить 10 000,00 грн.
Із цих коштів кредитор зарахував на погашення основної суми кредиту 3 600,00 грн, процентів – 3 400,00 грн, комісії за управління та обслуговування – 3 000,00 грн. Саме таким розподілом платежів сформовано заявлений позивачем залишок основного боргу 6 400,00 грн.
Під час визначення дійсного залишку боргу суд не може обмежитися перенесенням у рішення розподілу, здійсненого кредитором. Перевірці підлягає існування тих зобов`язань, у рахунок яких зараховано кошти. Неправомірне спрямування платежу на проценти або комісію не може зберігати непогашеним основний борг у відповідній частині.
У постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 521/7927/16-ц Верховний Суд визнав обґрунтованим зменшення заборгованості за тілом кредиту на суму процентів, сплачених військовослужбовцем у період дії передбаченої пунктом 15 статті 14 Закону гарантії. Цей висновок щодо врахування фактично сплачених коштів застосовується після встановлення права конкретного позичальника на пільгу у відповідний період.
У цій справі 3 400,00 грн процентів сплачено протягом березня–червня 2023 року, коли відповідач проходив військову службу за призовом під час мобілізації та мав право на ненарахування процентів. Зазначені кошти підлягають урахуванню на погашення основної суми кредиту.
Так само під час визначення залишку кредиту підлягають урахуванню 3 000,00 грн, які первісний кредитор зарахував за нікчемною умовою як плату за управління й обслуговування. Повернення цих коштів шляхом окремого стягнення з первісного чи нового кредитора у цій справі не вирішується: суд перевіряє обсяг основного боргу, який позивач просить стягнути, з урахуванням усіх уже одержаних за договором платежів.
Додатково суд ураховує визначену статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування» черговість: при недостатності платежу спочатку погашаються прострочені сума кредиту та проценти, далі – сума кредиту та проценти, і лише після них – неустойка й інші платежі. За відсутності обов`язку зі сплати процентів та встановленої нікчемності умови про плату за обслуговування в кредитора не було правової підстави залишати основну суму кредиту непогашеною на суми зазначених платежів.
Таким чином, отримані первісним кредитором платежі повністю покривають фактично надану суму кредиту: 10 000,00 грн ? 3 600,00 грн ? 3 400,00 грн ? 3 000,00 грн = 0,00 грн. Останній із наведених платежів здійснено 08 червня 2023 року, тобто до укладення договору відступлення права вимоги від 24 грудня 2024 року.
З огляду на статті 514, 518 ЦК України позивач не набув права повторно стягувати вже погашену основну суму кредиту. Відсутність окремого зустрічного позову не звільняє його від доведення фактичного непогашеного залишку. Наведений перерахунок є оцінкою обґрунтованості заявленої позивачем вимоги та заперечень відповідача в межах цього спору.
Отже, підстав для стягнення 6 400,00 грн основного боргу немає; вимога про стягнення 22 583,00 грн процентів суперечить установленій законом військовій гарантії, а правомірність вимоги про стягнення 1 000,00 грн комісії за надання кредиту не підтверджена. Позов підлягає відхиленню повністю.
Наведений висновок ґрунтується на застосуванні спеціальних законодавчих гарантій, оцінці конкретних умов договору та здійснених платежів. Підстав для зменшення зазначених сум як неустойки за частиною третьою статті 551 ЦК України немає, оскільки у цій справі встановлено відсутність права на їх стягнення, а не необхідність зменшити розмір належної до сплати неустойки.
Щодо судових витрат.
За статтями 133, 137, 141 ЦПК України судові витрати включають судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема на професійну правничу допомогу. У разі відмови в позові судовий збір та інші витрати позивача покладаються на позивача.
Позивач сплатив 2 662,40 грн судового збору та просив відшкодувати 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, підстав для покладення цих витрат на відповідача немає. Витрати залишаються за позивачем.
Керуючись статтями 12, 13, 76–82, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263–265, 268, 273, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 5817560 від 06 березня 2023 року – відмовити повністю.
Судові витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн та на професійну правничу допомогу в заявленій сумі 8 000,00 грн залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, 28 корпус.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Представник відповідача: адвокат Івашко Ярослава Сергіївна, РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса: 88017, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. І.Франка, буд. 1в.
Повне рішення суду складено та підписано 03.11.2026.
Головуюча:Гевці В. М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua