Суд: Перечинський районний суд Закарпатської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №304/1122/26
Суддя: Гевці В. М.
Справа № 304/1122/26 Провадження № 2/304/932/2026
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 жовтня 2026 рокум. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді Гевці В.М.,
за участі секретаря судового засідання Гарайдич Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 25 162,25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 серпня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою вебсайту credos.com.ua укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1587-1141.
Зі змісту зазначеного договору вбачається, що правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), паспорт споживчого кредиту, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (графік платежів за договором) разом із договором становлять єдиний комплект документів, якими визначено його істотні умови та з якими позичальник був попередньо ознайомлений.
За твердженням позивача, договір укладено в письмовій формі у вигляді електронного документа відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», з дотриманням вимог законодавства України у сферах електронних документів, електронного документообігу та електронної комерції.
Позивач зазначає, що для підписання кредитного договору № 1587-1141 від 10 серпня 2025 року, підтвердження ознайомлення з правилами та іншими супутніми документами відповідач використав одноразовий ідентифікатор А4912.
Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець зобов`язався надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на таких умовах: сума кредиту – 5 300,00 грн; строк кредитування – 365 календарних днів; базовий період – 30 днів; комісія за видачу кредиту – 15% від суми кредиту; знижена процентна ставка – 1% на день; стандартна процентна ставка – 1% на день протягом перших 180 календарних днів дії договору та 0,74% на день починаючи зі 181-го календарного дня відповідно до умов договору.
Також додатковою угодою № 1 від 07 жовтня 2025 року до договору про відкриття кредитної лінії № 1587-1141 від 10 серпня 2025 року кредитодавець та позичальник домовилися про надання додаткових коштів у кредит в сумі 2 000,00 грн.
Позивач стверджує, що виконав свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов кредитного договору та додаткової угоди № 1.
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» зазначає, що не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та здійснює діяльність відповідно до наявних у нього дозвільних документів. У зв`язку з цим товариство здійснює переказ коштів без відкриття рахунку.
За твердженням позивача, кредитні кошти перераховано відповідачу на платіжну картку, реквізити якої він зазначив в особистому кабінеті, через ТОВ «ФК «Контрактовий дім», з яким укладено договір № 02/06/2020 від 10 червня 2020 року про надання послуг із приймання та переказу платежів.
Факт перерахування кредитних коштів підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім», відповідно до якої 10 серпня 2025 року здійснено успішне перерахування грошових коштів у розмірі 5 300,00 грн на платіжну картку отримувача – відповідача ОСОБА_1 .
Позивач також зазначає, що відповідач, отримавши кредитні кошти, не скористався правом відмовитися від договору протягом 14 календарних днів із дня його укладення, а надалі не виконав належним чином своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів.
Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед позивачем, відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1587-1141 від 10 серпня 2025 року, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості.
Окрім цього, позивач звертає увагу суду на той факт, що відповідач в загальній кількості 4 рази оформлював кредитні відносини з позивачем, попередні кредитні договором були погашені, що додатково доводить обізнаність відповідача з процедурою оформлення та виконання кредитного договору.
В подальшому відповідач всупереч умовам кредитного договору порушив зазначені вище умови, і в кінцевому підсумку не повернув у повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав у повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором.
Станом на 10 квітня 2026 року позивач визначив загальну суму заборгованості в розмірі 25 162,25 грн, з яких: 6 985,00 грн – заборгованість за кредитом; 14 227,25 грн – заборгованість за нарахованими процентами; 3 650,00 грн – заборгованість за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України; 300,00 грн – заборгованість за комісією.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, позивач просить стягнути зазначену заборгованість у повному обсязі.
Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 17 червня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, у якому підтримав позовні вимоги в повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце його проведення. Відзиву на позовну заяву не подав, причин неявки суду не повідомив.
За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленої сили.
Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися в письмовій, зокрема електронній, формі. Правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, зокрема електронних, та він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять погоджені сторонами умови, а також умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.
Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) та прийняття такої пропозиції (акцепту) іншою стороною. Електронний правочин може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором. За умови дотримання встановлених законом вимог такий договір прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного в письмовій формі.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається в письмовій формі, зокрема у вигляді електронного документа, з дотриманням вимог законодавства України у сферах електронних документів та електронної ідентифікації, а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Судом установлено, що 10 серпня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про відкриття кредитної лінії № 1587-1141 за кредитним продуктом «MiniCredos».
Договір містить відомості про сторони, суму кредиту, строк кредитування, процентні ставки, порядок повернення кредиту та інші умови. Відповідно до поданих позивачем матеріалів договір підписано одноразовим ідентифікатором А4912.
Доказів того, що одноразовий ідентифікатор використала інша особа, що відповідач не вчиняв дій, спрямованих на укладення договору, або що подані позивачем електронні документи не відповідають погодженим сторонами умовам, матеріали справи не містять. Відповідач не подав відзиву та не надав заперечень щодо факту укладення договору.
Отже, кредитний договір укладено в електронній письмовій формі, а його умови є обов`язковими для сторін.
За змістом статей 1048, 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник – повернути кредит і сплатити проценти, розмір та порядок сплати яких визначаються договором.
Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.
Згідно з умовами договору сума кредиту становить 5 300,00 грн, строк кредитування – 365 календарних днів із моменту перерахування коштів, а дата повернення кредиту визначена як 09 серпня 2026 року. Договором передбачено знижену процентну ставку в розмірі 1% на день, стандартну процентну ставку в розмірі 1% на день протягом перших 180 календарних днів дії договору та ставку 0,74% на день починаючи зі 181-го календарного дня до закінчення строку дії договору або до дня фактичного повернення всієї суми кредиту – залежно від того, яка подія настане раніше.
Як убачається з довідки ТОВ «ФК «Контрактовий дім», 10 серпня 2025 року на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 перераховано кредитні кошти в сумі 5 300,00 грн, а 07 жовтня 2025 року – 2 000,00 грн.
Отже, факт надання відповідачу кредитних коштів у розмірі, передбаченому договором та додатковою угодою № 1, підтверджується наявними у справі доказами.
З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач 07 вересня 2025 року сплатив 1 000,00 грн, а 08 вересня 2025 року – 1 700,00 грн, тобто загалом 2 700,00 грн. Водночас у розрахунку не деталізовано порядок зарахування цих платежів за окремими складовими заборгованості.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості за основною сумою кредиту суд зазначає таке.
Як установлено судом, відповідно до умов кредитного договору від 10 серпня 2025 року строк кредитування становить 365 календарних днів, а кінцевим днем повернення кредиту визначено 09 серпня 2026 року. Позивач звернувся до суду з позовом 15 червня 2026 року, тобто до настання зазначеного строку.
23 квітня 2026 року кредитодавець сформував вимогу про дострокове повернення кредиту, яку, за наданими матеріалами, направлено відповідачу 30 квітня 2026 року. Водночас належних доказів одержання відповідачем цієї вимоги матеріали справи не містять.
Згідно з частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» у випадку пред`явлення кредитодавцем вимоги про повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, дострокове повернення пов`язується з дотриманням передбаченого законом порядку повідомлення споживача та надання йому відповідного строку для усунення порушення.
Отже, за відсутності доказів одержання позичальником вимоги про дострокове повернення кредиту суд не вважає доведеним настання обов`язку повернути весь залишок основної суми кредиту достроково на час звернення позивача до суду. Проте ця обставина сама собою не виключає стягнення основного боргу після настання погодженого сторонами кінцевого строку його повернення.
Суд бере до уваги, що 09 серпня 2026 року строк повернення кредиту, прямо встановлений договором, закінчився, а на час ухвалення судового рішення 21 жовтня 2026 року обов`язок відповідача повернути непогашену основну суму кредиту вже настав незалежно від направлення чи одержання ним вимоги про дострокове виконання зобов`язання.
За приписами статей 525, 526, 530, 599, 610, 1054 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане належним чином у встановлений договором строк, а саме по собі закінчення строку кредитування не припиняє обов`язку позичальника повернути фактично отримані й неповернуті кредитні кошти. Належного виконання цього обов`язку відповідачем у повному обсязі не встановлено.
Відповідно до статей 13, 81, 89, 264 ЦПК України суд вирішує спір у межах заявлених вимог, оцінюючи докази та обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У цій справі предметом позову від початку є стягнення конкретно визначеної заборгованості за тим самим кредитним договором і додатковою угодою; позивач не змінював ані вимоги про стягнення неповернутої суми кредиту, ані її розміру. Настання передбаченої договором дати повернення під час розгляду справи має значення для оцінки того, чи підлягає заявлена вимога задоволенню на час ухвалення рішення.
Суд також враховує правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц, Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 755/11307/17 та від 22 жовтня 2025 року у справі № 766/2926/23, щодо необхідності додержання спеціальної процедури дострокового повернення споживчого кредиту. Однак зазначені висновки стосуються вимог про повернення кредиту до настання погодженого кінцевого строку його сплати та не усувають обов`язку позичальника виконати зобов`язання після спливу цього строку.
З наданої довідки про перерахування коштів убачається, що відповідач отримав загалом 7 300,00 грн кредитних коштів (5 300,00 грн за договором та 2 000,00 грн за додатковою угодою). Поданий позивачем розрахунок визначає неповернутий залишок основної суми кредиту станом на 10 квітня 2026 року в розмірі 6 985,00 грн з урахуванням здійснених платежів. Відомостей про подальше погашення цієї суми матеріали справи не містять.
З огляду на підтвердження факту надання кредитних коштів, визначений позивачем у межах заявленої вимоги залишок основного боргу та настання кінцевого строку його повернення суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 6 985,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту.
Вирішуючи вимогу про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 14 227,25 грн, суд виходить із такого.
Згідно з таблицею обчислення загальної вартості кредиту, складеною до додаткової угоди від 07 жовтня 2025 року, сума процентів за користування кредитом станом на 06 квітня 2026 року становить 14 072,18 грн.
Крім того, позивач нарахував проценти за період із 07 до 09 квітня 2026 року включно за процентною ставкою 0,74% на день від суми заборгованості 6 985,00 грн.
Розмір процентів за цей період становить 155,07 грн, що відповідає арифметичному розрахунку: 6 985,00 грн ? 0,74 % ? 3 дні.
Таким чином, загальна сума нарахованих процентів за користування кредитом становить 14 227,25 грн.
Оцінивши розрахунок заборгованості та наявні у справі документи, суд доходить висновку, що позивачем підтверджено розмір заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 14 227,25 грн. Доказів сплати відповідачем зазначеної суми процентів у повному обсязі матеріали справи не містять.
Отже, вимога про стягнення 14 227,25 грн заборгованості за процентами за користування кредитом підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення 3 650,00 грн на підставі статті 625 ЦК України суд зазначає таке.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом із тим пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.
Як убачається з розрахунку заборгованості, нарахування платежів, заявлених на підставі статті 625 ЦК України, позивач розпочав із 09 жовтня 2025 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану.
Заявлена до стягнення сума за своєю правовою природою є платежем, пов`язаним із відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов`язання, а не платою за користування кредитом.
За таких обставин до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
Отже, вимога про стягнення 3 650,00 грн, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги про стягнення комісії в розмірі 300,00 грн суд зазначає таке.
Як убачається з матеріалів справи, умовами кредитного договору передбачено комісію за видачу кредиту в розмірі 15% від суми наданих коштів. За первісно наданими 5 300,00 грн її розмір становить 795,00 грн. Після укладення додаткової угоди від 07 жовтня 2025 року та надання додаткових 2 000,00 грн позивач включив до розрахунку комісію в розмірі 300,00 грн (15% від додатково наданої суми). За даними позивача, до стягнення заявлено саме зазначений залишок комісії.
Відповідно до статті 1054 ЦК України надання кредитних коштів є основним обов`язком кредитодавця за кредитним договором. При цьому кредитодавець, заявляючи вимогу про стягнення окремого платежу, повинен довести правову підставу його виникнення та відповідність такого платежу вимогам законодавства.
Саме по собі зазначення комісії в договорі або додатковій угоді не є достатнім доказом правомірності її стягнення. Позивач повинен довести, за яку конкретну послугу встановлено плату, у чому полягає зміст такої послуги та чи була вона фактично надана відповідачу.
Матеріали справи не містять належних доказів надання відповідачу окремої додаткової чи супутньої послуги, за яку передбачено комісію в розмірі 300,00 грн. Також позивач не надав достатніх доказів, які б підтверджували самостійну правову підставу виникнення у відповідача обов`язку сплатити зазначену суму.
Крім того, поданий розрахунок не містить достатньої деталізації щодо зарахування здійснених відповідачем платежів загальною сумою 2 700,00 грн за окремими складовими заборгованості, що не дає змоги встановити порядок формування залишку комісії.
За таких обставин суд доходить висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами правомірність нарахування та стягнення з відповідача комісії в розмірі 300,00 грн.
Отже, у задоволенні вимоги про стягнення 300,00 грн комісії слід відмовити.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення 6 985,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 14 227,25 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, а всього – 21 212,25 грн. У задоволенні вимог про стягнення 3 650,00 грн на підставі статті 625 ЦК України та 300,00 грн комісії слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. З огляду на задоволення позову в частині стягнення 21 212,25 грн із заявлених 25 162,25 грн на підставі частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 244,45 грн (2 662,40 грн ? 21 212,25 грн / 25 162,25 грн).
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76–81, 89, 141, 258–268, 273, 280–282 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за кредитним договором № 1587-1141 від 10 серпня 2025 року в загальному розмірі 21 212 (двадцять одна тисяча двісті дванадцять) гривень 25 копійок, з яких: 6 985,00 грн – заборгованість за основною сумою кредиту; 14 227,25 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом.
У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598) судовий збір у розмірі 2 244 (дві тисячі двісті сорок чотири) гривні 45 копійок.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ 38548598; місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне рішення суду складено та підписано 03.11.2026.
Головуюча:Гевці В. М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua