Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №302/686/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/686/26

Провадження № 2/302/451/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Кривка В. П.,

з участю: секретарка судового засідання Липей В.В.,

без участі сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рішко С.І., до ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокатка Керита М.В., про розірвання шлюбу, повернення дошлюбного прізвища,

В С Т А Н О В И В:

26.05.2026 року представник позивачки – адвокат Рішко С.І. в інтересах ОСОБА_1 подав суду позов про розірвання шлюбу, повернення дошлюбного прізвища, стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини в розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Цей позов у частині розірвання шлюбу та повернення дошлюбного прізвища обґрунтовано таким.

05.03.2016 року сторони уклали шлюб. У результаті укладення шлюбу позивачка змінила прізвище з “ ОСОБА_3 ” на “ ОСОБА_4 ”. Від шлюбу в сторін народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після укладення шлюбу сторони проживали спільно в житловому будинку належному батькам позивачки за адресою: АДРЕСА_1 . Спільне життя у сторін не склалося в силу різних життєвих обставин та діаметрально протилежних поглядів на шлюб та сім`ю. Вони не змогли знайти взаємопорозуміння. Поведінка відповідача, його зловживання алкогольними напоями та подружні зради, спричинила неможливості їх подальшого спільного проживання. Це призвело до того, що у вересні 2025 року відповідач переїхав на постійне проживання до свого роботодавця в АДРЕСА_2 , де наразі співмешкає з іншою жінкою. З того часу сторони фактично припинили спільне подружнє проживання та не підтримують сімейних стосунків. Син сторін продовжує проживати з позивачкою у АДРЕСА_1 . Спору щодо місця проживання дитини немає. Відповідач не підтримує контактів з сім`єю та не бере участі у вихованні сина. Сторони намагалися примиритися, однак це їм не вдалося. На думку позивачки, розірвання шлюбу – це єдиний вихід для побудування сторонами щасливого життя та убезпечення дитини від додаткових емоційних потрясінь. Позивачка вважає, що подальше збереження шлюбу та спільне проживання суперечить як інтересам позивачки, так і інтересам малолітнього ОСОБА_5 .

Ухвалами Міжгірського районного суду Закарпатської області від:

- 04.06.2026 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, відкрито провадження в справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін;

- 26.06.2026 року постановлено провести розгляд справи в спрощеному позовному провадження з повідомленням (викликом) у судове засідання сторін (їх представників);

- 13.07.2026 року залишено без розгляду позовну заяву в частині стягнення аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку;

- 13.07.2026 року надано сторонам строк три місяці для примирення в шлюбі, на цей строк зупинено провадження в справі;

- 14.10.2026 року відновлено провадження в справі.

Сторона позивачки в судове засідання на розгляд справи не з`явилася, про таке повідомлялася належно. У попередній поданій заяві представника позивачки-адвоката Рішко С.І. висловлена позиція щодо підтримки позову та вказівкою, що спроби примирення подружжя виявилися безрезультатними.

Сторона відповідача в судове засідання на розгляд справи не з`явилася, про таке повідомлялася належно. 29.10.2026 року відповідач подав суду заяву про визнання позову ОСОБА_1 про розірвання шлюбу з вказівкою про те, що між сторонами укладено та нотаріально посвідчено Договір про визначення місця проживання, виховання та утримання дитини, який уже долучено до матеріалів цієї справи. Усі питання щодо захисту, матеріального забезпечення та інтересів їхньої спільної 10-річної дитини повністю врегульовані ними в добровільному порядку. Наданого судом строку для примирення виявилося недостатньо, примирення між сторонами не відбулося, збереження сім`ї відповідач вважає неможливим. Строків для примирення більше не потребує. Крім того, відповідач просить розгляд справи проводити без його участі.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши зміст заяв сторін по суті справи, позиції сторін, суд дійшов до такого висновку.

Згідно з копією свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували шлюб 05.03.2016 року у виконавчому комітеті Келечинської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, про що 05.03.2016 року складено відповідний актовий запис за №01. Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_4 ; дружини – ОСОБА_4 .

У шлюбі в сторін народився син: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Позивачка вказала, що вона з відповідачем спільно у шлюбі не проживають, шлюбних відносин та стосунків з ознаками сім`ї сторони не підтримують. Наразі сторони проживають у різних населених пунктах, а відповідач, за словами позивачки, з іншою жінкою. Суд надавав сторонам строк для примирення в шлюбі, однак це виявилося безрезультатним, що стверджено в заявах сторін. Сторони бажають розірвати шлюб.

Згідно ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно ч.3, ч.4 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність.

За наведених обставин, суд вважає, що відновлення шлюбу між сторонами є неможливим, оскільки жодна сторона не бажає примирення у шлюбі. Встановлене дає підстави визнати, що подружнє життя сторін фактично припинене і застосувати ст.112 СК України.

Стосовно вимоги позивачки після розірвання шлюбу змінити її прізвище на дошлюбне “ ОСОБА_3 ”.

Відповідно до статті 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відповідно до ч. 7 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» про державну реєстрацію розірвання шлюбу та про розірвання шлюбу, здійснене в судовому порядку, робиться відмітка в актовому записі про шлюб. У разі розірвання шлюбу в судовому порядку рішення суду, яке набрало законної сили, надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення.

За положеннями ч. 6 ст. 15 цього ж Закону, той з подружжя, який бажає відновити своє дошлюбне прізвище, повинен заявити про це в органі державної реєстрації актів цивільного стану під час державної реєстрації розірвання шлюбу.

Отже, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність звернення позивачки в даному випадку до відповідного органу реєстрації актів цивільного стану для вирішення питання про зміну прізвища на дошлюбне, у зв`язку з реєстрацією розірвання шлюбу.

Крім цього, позивачка просить стягнути з відповідача на її користь судові витрати по справі.

Відповідно до ч.1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачка за подання позову про розірвання шлюбу сплатила судовий збір у розмірі 1331 грн 20 коп.

Враховуючи те, що позов про розірвання шлюбу задоволено, з відповідача на користь позивачки слід стягнути судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст.263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Розірвати шлюб укладений ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце реєстрації проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце реєстрації та фактичного проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , рахунок НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , АТ КБ “ПРИВАТБАНК”), який зареєстрований 05.03.2016 року у виконавчому комітеті Келечинської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, про що 05.03.2016 року складено відповідний актовий запис за №01.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в розмірі 1331 грн 20 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо в Закарпатський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення набирає законної сили згідно з ст.273 ЦПК України.

Рішення складено 03.11.2026 року.

Суддя В. П. Кривка