Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №182/6467/23 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Суд: Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: що виникають з договорів оренди

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №182/6467/23

Суддя: Кобеляцька-Шаховал І. О.

Справа № 182/6467/23

Провадження № 2/0182/8252/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26.10.2026 року м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька -Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом адвоката Ревункова Віталія Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистопілля» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати, -

В С Т А Н О В И В:

В провадження Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява адвоката Ревункова Віталія Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистопілля» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати.

В обгрунтування заявлених вимог представник позивача посилається на те, що 10 серпня 2009 року між ТОВ «ЧИСТОПІЛЛЯ» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1222982200:01:001:0748, площею 6,73 га. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після її смерті право власності на зазначену земельну ділянку успадкував ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, зареєстрованим 17.08.2021 року за № 1775 та витягом з ДРРП на НМРПВ № 270942264 від 17.08.2021 року. Після реєстрації права власності за новим власником, до останнього перейшли права та обов`язки за договором оренди земельної ділянки 10 серпня 2009 року, кадастровий номер 1222982200:01:001:0748, площею 6,73 га. З метою отримання орендної плати за вказаним договором оренди земельної ділянки, позивач, через свого представника, 18.07.2023 року звернувся до відповідача з претензією про погашення існуючої заборгованості з оплати орендних платежів. Проте, на дану претензію засобами поштового зв`язку було отримано відповідь № 78 від 09.08.2023 року, згідно якої відповідач вказав, що, начебто, в період дії договору оренди орендодавець ОСОБА_2 звернулась з проханням укласти додаткову угоду на збільшення терміну оренди та отримання орендної плати за весь час користування земельною ділянкою. Дане клопотання з боку Відповідача було задоволено та між сторонами була укладена Додаткова угода № 1 від 17.10.2014 року, відповідно до умов якої термін оренди збільшився на 49 років. Крім того, Відповідач сплатив Орендодавцю узгоджену сторонами орендну плату за весь час користування земельною ділянкою у сумі 23 837,83 грн. Проаналізувавши Додаткову угоду № 1 від 17.10.2014 року до договору оренди земельної ділянки від 10.08.2014 року, вбачає, що сторони її підписанням дійшли згоди зміни п.9, який викладено у новій редакції, та п.11 Договору, який також викладено у новій редакції, а саме: змінено суму договору оренди за весь час користування та узгоджено, що орендна плата сплачується в повному обсязі, у сумі, зазначеній п.9 Договору в момент підписання даної додаткової угоди. При цьому, а ні дана Додаткова угода, а ні надані відповідачем документи не містять підтверджуючого факту сплати та отримання ОСОБА_3 , орендодавцем на той момент, грошових коштів як сплату орендної плати. Тобто, є додаткова угода, яка підтверджує домовленість сторін про намір, об`єм та строки оплати, але відсутні докази виконання цих домовленості з боку Відповідача. Крім того, відповідач стверджує, що вони повністю розрахувались за оренду земельної ділянки з померлою ОСОБА_2 ще в жовтні 2014 року в розмірі 23 837,83 грн. Однак, з даним твердженням не погоджується, виходячи з наступного. Відповідно до чинного законодавства, у разі оренди нерухомого майна (в даному випадку, земельної ділянки), у фізичної особи суб`єктом господарювання (підприємством або фізичною особою – підприємцем) податковим агентом виступає орендар, а в даному випадку, - ТОВ "ЧИСТОПІЛЛЯ" (Код ЄДРПОУ 34277022). Хоча, у даних правовідносинах слід враховувати правило, передбачене пп.168.1.1 ПКУ, відповідно до якого податковий агент, що нараховує оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок. Сума доходів у вигляді орендної плати оподатковується податком на доходи з фізичних осіб за ставкою 18 %. Окрім цього, з такого доходу утримується військовий збір за ставкою 1,5 %. Сплата ПДФО та військового збору до бюджету здійснюється під час виплати такого оподатковуваного доходу (пп.168.1.2 ПКУ). Cума виплаченої орендної плати фізичній особі відображається підприємством (підприємцем) – орендарем у формі № 1ДФ з ознакою доходів «106». Таким чином, якщо у жовтні 2014 року ТОВ "ЧИСТОПІЛЛЯ" (Код ЄДРПОУ 34277022) здійснило виплату орендної плати в розмірі 23 837,80 грн. по договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1222982200:01:001:0748, площею 6,73 га., на користь ОСОБА_3 , то ТОВ "ЧИСТОПІЛЛЯ" (Код ЄДРПОУ 34277022) як податковий агент повинен був утримати при виплаті орендної плати та перерахувати до бюджету податок на доходи з фізичних осіб за ставкою 18 %, що повинно було скласти 4 290,80 грн. за ОСОБА_3 (код НОМЕР_1 ), а також подати форму № 1ДФ. З метою перевірки факту здійснення оплати з боку ТОВ "ЧИСТОПІЛЛЯ" (Код ЄДРПОУ 34277022) до бюджету, утриманого з ОСОБА_3 (код НОМЕР_1 ) податку на доходи з фізичних осіб під час виплати орендної плати за ставкою 18 %, та подання формі № 1ДФ, що могло б свідчити про дійсне виконання Відповідачем умов договору оренди, Позивач, через свого представника, звернувся до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з проханням надати підтверджуючі документи та інформацію з цього приводу. З отриманого від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області листа № 70431/6/04-36-24-18-08 від 18.10.2023 року вбачається, що, згідно інформаційно - комунікаційної системи контролюючого органу та поданого ТОВ «Чистопілля» (код ЄДРПОУ 34277022) податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1 ДФ за 4 квартал 2014 року, інформація щодо нарахування/виплати доходу по договору оренди земельної ділянки, зазначеної в адвокатському запиті, а також сплати утриманого податку на доходи за ОСОБА_2 - відсутня. Тобто, враховуючи відсутність підтверджуючих документів, які підтверджують факт оплати, факт отримання ОСОБА_3 орендної плати за договором оренди, відсутність підтвердження нарахування, отримання та перерахування до державного бюджету податку на доходи за ОСОБА_3 , стверджують, що орендна плата по договору оренди земельної ділянки від 10 серпня 2009 року, кадастровий номер 1222982200:01:001:0748, площею 6,73 га., не сплачена. Тобто, сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки, згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Тому, на підставі викладеного, змушені звернутись до суду та просять ухвалити рішення, яким розірвати договір оренди земельної ділянки від 10 серпня 2009 року, кадастровий номер 1222982200:01:001:0748, площею 6,73 га., укладений між ТОВ "ЧИСТОПІЛЛЯ" (Код ЄДРПОУ 34277022) та ОСОБА_3 , після смерті якої право власності на земельну ділянку успадкував ОСОБА_1 , та стягнути з ТОВ "ЧИСТОПІЛЛЯ" (Код ЄДРПОУ 34277022) заборгованість по договору оренди земельної ділянки від 10 серпня 2009 року, кадастровий номер 1222982200:01:001:0748, площею 6,73 га., в розмірі 23 837,80 (двадцять три тисячі вісімсот тридцять сім гривень 80 копійок) грн., а також витрати по сплаті судового збору, сплачені при подачі позову до суду.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від16 листопада 2023 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.34-35).

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть, якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідача про розгляд справи було повідомлено належним чином, про що свідчить повідомлення про поштове відправлення (а.с.36), який своїм правом, визначеним ст.178 ЦПК України, скористався та подав відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнав та просив суд в задоволенні позову відмовити. При цьому, зазначив, що стороною позивача належних та допустимих доказів для розірвання договору оренди надано не було. Зокрема, докази щодо систематичного порушення несплати оренди в матеріалах справи відсутні. Крім цього, посилання на факт несплати є безпідставним, оскільки орендна плата сплачувалась в повному обсязі та будь-які претензії у ОСОБА_2 були відсутні, тобто, сторони, уклавши відповідний договір, погодили, як його строк дії, так і форму розрахунку. Тобто, всі посилання сторони позивача в позові на викладені обставини є такими, що не відповідають дійсності. Окрім цього, після смерті ОСОБА_2 та до моменту звернення до суду позивача з даним позовом, минуло майже три роки. Тобто, позивач як спадкоємець протягом тривалого часу будь-які претензії щодо договору оренди не заявляв, що свідчить про порушення відповідних строків. Тому, представник відповідача, скориставшись своїм правом, просить суд до даних правовідносин застосувати строки позовної давності, що є наслідком для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову (а.с.38-41).

Представник позивача своїм правом, визначеним цивільно-процесуальним законодавством, скористався та подав до суду додаткові пояснення, згідно яких зазначив наступне. Так, на першій сторінці договору оренди земельної ділянки від 10.08.2009 року вказано, що він укладений ТОВ «Чистопілля» в особі директора Горбик О.В., що діє на підставі статуту. Однак, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_4 був призначений директором лише 11.05.2012 року, тоді як договір укладено 10.08.2009 року. Окрім цього, Договір від 10.08.2009 року містить кадастровий номер ділянки, що був присвоєний лише у серпні 2012 року. Тобто, наявні підстави вважати, що спірний договір був укладений задніми числами, в наслідок чого орендна плата сплачена не була. Також, додаткова угода на 49 років містить відомості про орган, який здійснив реєстрацію цієї угоди. Однак, на момент реєстрації 17 жовтня 2014 року цієї угоди орган ДРФ ДЗК не мав повноважень реєстрації договорів оренди та додаткових угод, оскільки з 01.01.2013 року повноваження з реєстрації прав оренди здійснювала державна реєстраційна служба України. Тому, на підставі викладеного, просять суд дані пояснення врахувати при ухваленні рішення по даній справі та прийняти рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі (а.с.70-71).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Суддя, розглянувши матеріали та дослідивши докази, надані сторонами, приходить до наступного.

Судом встановлено, що підставою для звернення позивача з даним позовом стали обставини, зокрема, щодо порушенням умов договору оренди, в тому числі, порушення умов договору щодо несплати оренди. Так, 10 серпня 2009 року між ТОВ «ЧИСТОПІЛЛЯ» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровим номером 1222982200:01:001:0748, площею 6,73 га (а.с.10-20). ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 і після її смерті право власності на зазначену земельну ділянку успадкував ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, зареєстрованим 17.08.2021 року № 1775 та витягом з ДРРП на НМРПВ № 270942264 від 17.08.2021 року (а.с.7). Тобто, в даному випадку, після реєстрації права власності за новим власником, до останнього перейшли права та обов`язки за договором оренди земельної ділянки від 10 серпня 2009 року, кадастровим номером 1222982200:01:001:0748, площею 6,73 га. Однак, стороною позивача, з метою захисту порушеного права, вчинялися дії для відновлення такого права, зокрема, й направлення на адресу відповідача претензії, яка судом розцінюється як досудова вимога та яка стороною відповідача була фактично проігнорована відсиланням на обставини відсутності заборгованості та узгодженням орендної плати за весь час користування земельною ділянкою у сумі 23 837,83 грн. (а.с.21-22).

Як вбачається з матеріалів справи, стороною позивача заявлена вимога щодо стягнення суми боргу орендної плати в розмірі 23 837 грн. 20 коп. Відповідач даний факт боргу заперечує, з посиланням у відзиві на обставини щодо такої сплати. При цьому, долучає до відзиву заяву ОСОБА_2 та видатковий касовий ордер № 552 від 21 вересня 2012 року, які, в розумінні вимог чинного законодавства, зокрема, щодо подання належних та допустимих доказів, судом до уваги не беруться, виходячи з того, що договір оренди земельної ділянки від 10.08.2009 року був укладений ТОВ «Чистопілля» в особі директора Горбик О.В., що діє на підставі статуту. Однак, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_4 був призначений директором лише 11.05.2012 року, а договір, начебто, було укладено 10.08.2009 року, що викликає сумнів у дійсності сплати відповідних коштів за укладеним договором.

Окрім цього, судом приймається до уваги той факт, що стороною відповідача у відзиві на позовну заяву фактично зазначається про належне виконання покладеного обов`язку, хоча, жодного відповідного доказу про даний факт долучено не було. Фактично, стороною відповідача як на підставу відмови в задоволенні позову зазначено посилання на застосування строків позовної давності, тобто, незвернення позивача з відповідними вимогами в межах визначеного законом трирічного строку.

Однак, суддя вважає, в даному випадку, зазначити наступне.

Відповідно до ст.256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Згідно ч.ч.3, 4, 5 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При порушенні суб`єктивного цивільного права, особа може звернутись з позовом до суду за захистом. Необхідно розрізняти право на позов у матеріальному розумінні і право на позов у процесуальному розумінні.

У матеріальному розумінні право на позов - це право вимагати від суду ухвалення рішення про захист порушеного суб`єктивного права і право отримати такий захист. Закінчення строку позовної давності позбавляє сторону можливості вимагати примусового здійснення права через суд, але не позбавляє права звернутися за захистом до суду взагалі, оскільки для подання позовної заяви до суду про захист порушеного суб`єктивного права законодавець будь-яких строків не встановив.

Право на позов у процесуальному розумінні - це право на подання позовної заяви з метою захисту порушеного права, не обмежене строками позовної давності. Вимоги щодо захисту порушеного права розглядаються судом незалежно від позовної давності, але закінчення строку позовної давності є підставою для відмови в задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 серпня 2021 року ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, позивач, з метою захисту свого порушеного права, як повноцінний власник спадкового майна звернувся до суду з позовом 13 листопада 2023 року, тобто, в межах строку, визначеного вимогами чинного законодавства, а тому заявлені вимоги сторони відповідача щодо застосування відповідних строків позовної давності судом до уваги не приймаються, з урахуванням вищевикладеного.

Таким чином, враховуючи характер правовідносин, суддя вважає за необхідне зазначити наступне.

За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення, суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За частиною другою статті 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, ЗК України, Законом України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин між сторонами у справі).

Законом України"Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно статті 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно статті 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

На вимогу однієї із сторін, договір, відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі", може бути достроково розірваний за рішенням суду, у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Положеннями статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Статтею 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

У Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено правовий висновок щодо підстав для розірвання договору оренди землі з урахуванням пункту "д" частини першої статті 141 ЗК України: "Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться".

Отже, аналіз змісту статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" та пункту "д" частини першої статті 141 ЗК України дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підставу для розірвання договору оренди. При цьому, факт несплати орендної плати стосується випадків як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Відповідно до статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) сформульовано такий правовий висновок: "враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України". Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у Постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність".

Зазначений підхід до вирішення питання щодо можливості розірвання договору судом з підстави істотності допущеного орендарем порушення договору, шляхом систематичної несплати орендної плати є сталим та підтверджується релевантною практикою суду касаційної інстанції. Зокрема, аналогічний правовий висновок викладено у Постановах Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 689/1101/18 (провадження № 61-10292св20), від 27 жовтня 2021 року у справі № 573/1833/20 (провадження № 61-7138св21), від 22 листопада 2021 року у справі № 341/609/20 (провадження № 61-10091св 21), від 24 листопада 2021 року у справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21), від 08 грудня 2021 року у справі № 357/452/21 (провадження № 61-7721св21).

Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, стороною відповідача фактично зводиться до того, ним як орендарем умови договору та вимоги закону були дотриманні та будь-які строки щодо не сплати порушенні не були, при цьому, у даній справі слід брати до уваги поведінку позивача, який комунікував та звертався до відповідача з відповідною претензією, зокрема щодо обов`язку та зобов`язання зі сплати орендної плати за земельну ділянку, в той час коли останній як в досудовому порядку так і в рамках розгляду справи, факт борг заперечували та намагались довезти, без належного доведення з долученням відповідних доказів, що будь-які порушення з їхньої сторони відсутні.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача знайшли своє підтвердження, є обґрунтовані та доведені, відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України, в наслідок чого наявні підстав для розірвання спірного договору зі стягненням заборгованості по орендній платі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4, 5, 10, 12, 13, 76-83, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги адвоката Ревункова Віталія Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистопілля» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати - задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки від 10 серпня 2009 року, кадастровий номер 1222982200:01:001:0748, площею 6,73 га., укладений між ТОВ "ЧИСТОПІЛЛЯ" (Код ЄДРПОУ 34277022) та ОСОБА_3 , після смерті якої право власності на яку успадкував ОСОБА_1 .

Стягнути з ТОВ "ЧИСТОПІЛЛЯ" (Код ЄДРПОУ 34277022) на користь ОСОБА_1 заборгованість по договору оренди земельної ділянки від 10 серпня 2009 року, кадастровий номер 1222982200:01:001:0748, площею 6,73 га, в розмірі 23 837,80 (двадцять три тисячі вісімсот тридцять сім гривень 80 копійок)грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистопілля» на користь ОСОБА_1 , судовий збір в розмірі 1 073 грн. 60 коп., сплачений останнім при подачі позову до суду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал

Оригінал: reyestr.court.gov.ua