Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №297/2477/26 — Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/2477/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого ІЛЬТЬО І. І.,

при секретарі судового засідання Гарані О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Берегівської міської ради Закарпатської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на майно,

В С Т А Н О В И В:

До Берегівського районного суду Закарпатської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Берегівської міської ради Закарпатської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який був батьком її чоловіка ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої, за твердженням позивачки, входило домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка зазначає, що на момент смерті свого батька, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав разом із ним, фактично вступив у володіння та управління спадковим майном, а тому прийняв спадщину після смерті батька. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер.

Позивачка вказує, що є його дружиною, а відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 — їхніми синами.

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який також був сином позивачки та її померлого чоловіка.

Позивачка посилається на те, що після смерті чоловіка виникла необхідність оформлення права власності на спірний будинок, однак через відсутність належних правовстановлюючих документів на ім`я первісного власника ОСОБА_4 оформлення відповідного права в позасудовому порядку є неможливим.

Зокрема, позивачка зазначає, що органи реєстрації не можуть підтвердити місце реєстрації ОСОБА_4 на момент його смерті, хоча, за її твердженням, він проживав у АДРЕСА_1 .

Також позивачка вказує, що ОСОБА_2 із 2006 року проживає зі своєю дружиною та дітьми в селі Боржава, а ОСОБА_3 — у селі Велика Бийгань, у зв`язку з чим, на її думку, вони не прийняли спадщину після смерті свого батька ОСОБА_5 .

Вважаючи, що відсутність належного документального оформлення права власності перешкоджає реалізації її майнових прав, позивачка просить суд визнати за нею право власності в цілому на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 96,0 кв. м, у тому числі житловою площею 43,4 кв. м, та допоміжною (підсобною) площею 77,6 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 17 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено в порядку загального позовного провадження підготовче засідання в приміщенні Берегівського районного суду Закарпатської області.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 08 жовтня 2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивачка ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилась. При цьому, згідно матеріалів справи просила розглянути без її участі.

Представник Берегівської міської ради Закарпатської області в судове засідання не з`явився. Разом з тим, подав заяву про розгляд справи без участі представника за наявними у справі матеріалами.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився. При цьому подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, перевіривши обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність передбачених законом підстав для визнання права власності на спадкове майно, доходить такого висновку.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до частини 3 статті 12 та частини 1статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статей 76–80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно Свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 від 12.06.2025 року встановлено, що позивачка та ОСОБА_5 уклила шлюб 18 грудня 1971 року, про що зроблено відповідний актовий запис №213.

Відповідно до Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 від 02.02.2015 року встановлено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відповідно до долученої довідки КП «Берегівське бюро технічної інвентаризації Берегівської міської ради» № 72 від 06 серпня 2026 року, щодо домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , наявні відомості про реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_4 .

Із зазначеної довідки вбачається, що відповідні відомості ґрунтуються на матеріалах реєстрації права власності, здійсненої Берегівським бюро технічної інвентаризації.

З технічного паспорта, виготовленого КП «Берегівське бюро технічної інвентаризації Берегівської міської ради» станом на 06 серпня 2026 року, вбачається, що об`єктом технічної інвентаризації є будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Технічна документація містить план будівель та споруд, план житлового будинку, експлікацію приміщень і відомості про їх площі. Згідно з експлікацією приміщень, житлова площа будинку становить 43,4 кв. м, а загальна площа — 96,0 кв. м.

Відповідно до інформації Центру надання адміністративних послуг Берегівської міської ради від 22 вересня 2026 року №1077 встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , на день смерті ОСОБА_5 були зареєстровані 3 (троє) осіб: ОСОБА_2 , 1972 р.н., ОСОБА_1 , 1951 р.н. , ОСОБА_6 , 1985 р.н. , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 .

До матеріалів справи також долучено відповідь Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, з якої вбачається відсутність можливості надати певні відомості про реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 на момент його смерті.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оскільки спадщина відкрилася до набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року, питання її прийняття регулюється нормами Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Відповідно до статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно зі статтею 525 цього Кодексу часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Відповідно до статті 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, дружина і батьки померлого.

За змістом статті 548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до статті 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном чи подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців із дня відкриття спадщини.

Таким чином, законодавство, чинне на час смерті ОСОБА_4 , передбачало можливість прийняття спадщини шляхом фактичного вступу у володіння або управління спадковим майном.

Позивачка посилається на те, що її чоловік ОСОБА_5 проживав разом зі своїм батьком та після його смерті продовжував володіти й користуватися спірним домоволодінням.

Суд зазначає, що такі обставини можуть свідчити про фактичне прийняття спадщини, якщо відповідні дії були вчинені у встановлений законом шестимісячний строк.

При цьому, прийняття спадщини не обов`язково повинно підтверджуватися виключно нотаріальною заявою, оскільки стаття 549 ЦК Української РСР прямо передбачала альтернативний спосіб прийняття спадщини — фактичний вступ у володіння або управління спадковим майном.

У разі встановлення факту належного прийняття спадщини ОСОБА_5 право на відповідне спадкове майно належало йому з моменту відкриття спадщини після смерті батька, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 .

Оскільки спадщина після його смерті відкрилася після 01 січня 2004 року, до відповідних спадкових правовідносин застосовуються положення Цивільного кодексу України 2003 року.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом статті 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той із подружжя, який його пережив, та батьки.

Отже, після смерті ОСОБА_5 до кола спадкоємців першої черги належали, зокрема, його дружина ОСОБА_1 та діти.

Відповідно до статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з частиною 3 цієї статті спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до статті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Суд враховує, що постійне проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини має самостійне юридичне значення для вирішення питання про прийняття спадщини.

Разом із тим, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за адресою спадкодавця не є безумовним доказом неприйняття спадщини.

Відповідно до частини 5 статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України, одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд враховує, що визнання права власності в судовому порядку є способом захисту вже існуючого права, а не самостійною підставою набуття права власності за відсутності передбачених законом юридичних фактів.

Разом із тим, неможливість оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку може бути підставою для звернення до суду з відповідною вимогою, якщо спадкове право виникло на законних підставах та підтверджене належними доказами.

У цій справі позивачка пов`язує неможливість оформлення права власності з відсутністю належного документального оформлення спадкових прав попередніх спадкодавців.

Оскільки предметом спору є право власності на нерухоме майно, яке, за твердженням позивачки, послідовно переходило у спадщину, суд має встановити правові підстави кожного такого переходу.

За умови належного прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті його батька відповідне майно увійшло до складу спадщини після смерті самого ОСОБА_5 .

У свою чергу, позивачка як дружина померлого належить до спадкоємців першої черги за законом.

Проте для визнання за нею права власності на весь будинок необхідно встановити не лише її право на спадкування, а й обсяг спадкових прав інших спадкоємців, факт прийняття або неприйняття ними спадщини, а також наявність або відсутність інших правових підстав для набуття позивачкою права на все домоволодіння.

З аналізу наведених положень законодавства вбачається, що судовий захист шляхом визнання права власності на спадкове майно допускається за наявності належних доказів виникнення відповідного права та обставин, які об`єктивно перешкоджають його оформленню в установленому законом порядку.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених вимог, суд виходить із того, що предметом доказування у цій справі є: факт смерті спадкодавця та час відкриття спадщини; належність спірного нерухомого майна спадкодавцю на час відкриття спадщини; факт належного прийняття спадщини позивачкою; наявність правових підстав для судового захисту шляхом визнання права власності.

Відповідно до статті 16 ЦК України, судовий захист цивільного права здійснюється способом, який відповідає змісту порушеного права та характеру його порушення.

Оцінюючи належність, допустимість, а також достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Берегівської міської ради Закарпатської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності в цілому на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 96,0 кв.м., в тому числі житловою 43, 4 кв.м., та допоміжною (підсобною) 77, 6 кв.м., що розташоване за адресою АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції

Суддя Іван ІЛЬТЬО