Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №520/26407/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 р. № 520/26407/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулася представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.08.2021 по 19.01.2023 у сумі 278017 гривень 03 копійки;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.08.2021 по 19.01.2023 у сумі 104 479 гривень 28 копійок.

В обґрунтуванні адміністративного позову зазначено, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.08.2021 по 19.01.2023 у сумі 278017 гривень 03 копійки, що стало підставною для звернення позивачем до суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зарахований на грошове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Відповідно до ч. 4. ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26.01.2022 у справі №200/12765/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 05.10.2018 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4 082, 63 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення у розмірі 4 082, 63 грн. за період з 01.03.2018 по 05.10.2018 включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 із одночасним відрахуванням 1, 5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 з урахуванням раніше виплачених сум.

20.01.2022 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.01.2022 у справі №200/12765/21 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року 05.10.2018 року у фіксованій величині 4082,63 гривень в місяць у загальній сумі 28796,23 грн., що підтверджується матеріалами справи.

У зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні позивач звернувся до суду у справі №200/568/23 щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі №200/568/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.08.2021 року по 19.01.2023 року включно. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.08.2021 року по 19.01.2023 року включно.

Так, відповідно до довідки-розрахунку від 29.06.2026 №09/02/1198, яка надана на виконання ухвали суду від 29.10.2026, нарахована сума на виконання рішення суду складає 29 228.55 грн.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі №200/568/23 відповідачем виплачено позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.08.2021 року по 19.01.2023 року включно із одночасним утриманням військового збору 5% та податку на доходи 18% у сумі 22505,98 грн., що підтверджується банківською випискою.

Однак позивач вважає, що відповідачем неправильно розраховано суму середнього заробітку, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України (в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022), у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Суд зауважує, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі №200/568/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.08.2021 року по 19.01.2023 року включно. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.08.2021 року по 19.01.2023 року включно.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі №200/568/23 набрало законної сили 17.05.2023.

Обставини ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.08.2021 року по 19.01.2023 року включно встановлено рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі №200/568/23, яке набрало законної сили, а відтак не підлягають доказуванню у даній справі згідно з ч.4 ст.78 КАС України.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі №200/568/23 відповідачем виплачено позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.08.2021 року по 19.01.2023 року включно у сумі 22 505,98 грн із одночасним утриманням військового збору 5% та податку на доходи 18%, що підтверджується банківською випискою.

Однак спірним у вказаній справі є сума нарахованого та виплаченого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.08.2021 року по 19.01.2023.

Суд зазначає, що обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Абзацом 3 п.2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно п.4 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховується, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Згідно п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні начисло відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд зазначає, що враховуючи наведене, нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням.

Середньоденне грошове забезпечення військовослужбовцям обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період.

Разом із цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі №489/6074/23 вирішила виключну правову проблему щодо тлумачення та застосування положень статті 117 КЗпП України у редакції, яка набрала чинності 19 липня 2022 року та дійшла висновку, що виплата середнього заробітку за статтею 117 КЗпП України за своєю суттю є не штрафом чи каральною санкцією, а спеціальним видом компенсації очікуваних майнових втрат працівника. Саме така компенсаційна природа дозволяє застосувати загальні принципів права, зокрема пропорційності, та обґрунтовує можливість судового контролю за співмірністю розміру компенсації. Оскільки мета норми права - компенсація, а не покарання, тому і принципи, як-от розумності, справедливості та пропорційності слід застосовувати до визначення розміру компенсації незмінно і послідовно. Законодавчі положення, внесені Законом № 2352-IX, не змінили правової природи цього заходу відповідальності з компенсаційного на каральний.

Обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

Так, Велика Палата у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц зазначила, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні службовця незалежно від того, чи позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум підлягають задоволенню у повному обсязі чи частково.

Судом встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26.01.2022 у справі №200/12765/21 було вирішено спір щодо належного нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за спірний період.

Судом також враховано, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі №200/568/23 відповідачем виплачено позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.08.2021 по 19.01.2023, тобто 506 днів.

Отже, у цій справі не підлягає повторному вирішенню питання про наявність у позивача права на зазначену виплату. Предметом судової перевірки є правильність визначення її розміру та наявність у відповідача обов`язку здійснити додаткову виплату.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 у всіх випадках збереження середньої заробітної плати, крім прямо визначених цим пунктом винятків, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбулася подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Оскільки судовими рішеннями, що набрали законної сили, встановлено звільнення позивача з військової служби 05.10.2018, розрахунок середньоденного грошового забезпечення необхідно здійснювати виходячи з виплат за серпень та вересень 2018 року.

Водночас, відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, має компенсаційний характер, а його остаточний розмір повинен відповідати принципам розумності, справедливості та пропорційності.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування, суд ураховує суму простроченої виплати, тривалість затримки, характер спірних правовідносин, причини виникнення заборгованості, поведінку сторін та ймовірні майнові втрати позивача.

Відповідно до довідки-розрахунку розміру грошового забезпечення за два останні місяці служби, розміру середньоденного грошового забезпечення громадянина ОСОБА_1 , розмір середньоденного грошового забезпечення позивача становить 263,74грн.

Відтак середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні становить 263,74 грн х 506 днів = 133 452.44 грн.

Натомість сума своєчасно недоотриманої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року 05.10.2018, яка виплачена 20.01.2022 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.01.2022 у справі №200/12765/21 відповідачем виплачено на користь позивача, складає у загальній сумі 28796,23 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до довідки-розрахунку від 29.06.2026 №09/02/1198, яка надана на виконання ухвали суду від 29.10.2026, відповідачем нарахована сума на виконання рішення суду складає 29 228.55 грн.

Тобто відповідач нарахував середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні більше ніж сама сума заборгованості.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23 зазначила, що відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, має компенсаційний, а не штрафний чи каральний характер.

Саме компенсаційна природа такої виплати зумовлює необхідність застосування судом принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні її остаточного розміру.

Суд також враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, відповідно до яких, вирішуючи питання про розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, суд має брати до уваги розмір простроченої заборгованості, період затримки, поведінку сторін, ймовірний розмір майнових втрат працівника, а також співмірність заявленої до стягнення суми із сумою несвоєчасно виплачених коштів.

У цій справі сума несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення становить 28796,23 грн, що підтверджується банківською операцією від 20.01.2022.

Водночас повний розмір середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку, обчислений судом, становить 133 452.44 грн, тобто перевищує суму несвоєчасно виплаченої індексації більш ніж у чотири рази.

Суд бере до уваги, що несвоєчасно виплачена сума індексації грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення позивача, яка була донарахована та виплачена на виконання судового рішення, що свідчить про частковий характер порушення остаточного розрахунку при звільненні.

З огляду на компенсаційний характер відповідальності, розмір простроченої заборгованості, тривалість затримки, частковий характер невиплачених при звільненні сум, а також необхідність забезпечення справедливого балансу між інтересами позивача та відповідача, суд вважає, що стягнення повного розрахованого розміру середнього грошового забезпечення у сумі 133 452.44 буде надмірним та таким, що не повною мірою відповідає принципам розумності, справедливості і пропорційності.

З урахуванням вищевикладеного, істотна частка обсягу відповідальності відповідача перевищує обсяг порушень ст.116 КЗпП, відтак, співмірною є суми виплат в порядку ст.117 КЗпП на рівні 29 228.55 грн з утриманням з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів, що і була виплачена позивачу на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі №200/568/23.

Визначена судом сума у розмірі 29 228.55 грн з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів забезпечує належну компенсацію порушеного права позивача, не має штрафного характеру та відповідає принципам розумності, справедливості і пропорційності відповідно до виплаченої індексації грошового забезпечення у розмірі 28 796,23 грн.

Отже, судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідача щодо виконання покладеного на нього рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.04.2023 у справі № 200/568/23 обов`язку з нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.08.2021 по 19.01.2023. Виплачена відповідачем сума 29 236,90 грн є співмірним та достатнім відшкодуванням, а підстави для здійснення додаткової виплати у заявленому позивачем розмірі відсутні.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд вважає, що в цій справі ключові доводи сторін отримали належну оцінку. Інші доводи висновків суду не спростовують.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03 листопада 2026 року.

Суддя Н.А. Полях