Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №520/27285/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Суд: Харківський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №520/27285/26

Суддя: Котеньов О.Г.

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

03 листопада 2026 р. справа № 520/27285/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняте за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у грудні 2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, однак йому було відмовлено у зв`язку з недостатністю страхового стажу. Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав скаргу до органів Пенсійного фонду України, за результатами розгляду якої 01 червня 2026 року в її задоволенні було відмовлено, а первинне рішення залишено без змін. Позивач вважає зазначені рішення протиправними, оскільки відповідач не забезпечив повного та всебічного дослідження документів, поданих на підтвердження страхового стажу, зокрема записів трудової книжки, документів щодо здійснення підприємницької діяльності та відомостей персоніфікованого обліку. На думку позивача, оскаржувані рішення не містять детального розрахунку страхового стажу, інформації про конкретні періоди, які були враховані або не зараховані, та належного обґрунтування причин їх неврахування. У зв`язку із цим позивач просить скасувати оскаржувані рішення та зобов`язати відповідача повторно розглянути його заяву про переведення на пенсію за віком з урахуванням висновків суду.

Ухвалою від 07.09.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 28.10.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу триденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 03.11.2026 продовжено розгляд справи.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні. Відповідач зазначив, що позивач звернувся із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, однак за результатами її розгляду йому було відмовлено у зв`язку з недостатністю страхового стажу. При цьому відповідач вказав, що після перегляду первинного рішення до страхового стажу позивача додатково зараховано період підприємницької діяльності з 01.01.2007 по 30.06.2010, проте необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком позивач не набув. Крім того, відповідач зазначив, що не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 05.01.1994 по 05.10.1994 згідно із записами трудової книжки, оскільки виправлення дати прийняття на роботу не завірене належним чином. За розрахунком відповідача, страховий стаж позивача для визначення права на призначення пенсії становить 24 роки 2 місяці 7 днів, тоді як для призначення пенсії за віком після досягнення 60 років у 2025 році необхідно мати не менше 32 років страхового стажу. На підставі викладеного відповідач вважає оскаржувані рішення правомірними та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Інші заяви по суті справи від учасників до суду не надходили

Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом установлено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатами розгляду заяви відповідачем прийнято рішення про відмову у переведенні позивача на пенсію за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач звернувся зі скаргою до органів Пенсійного фонду України, за результатами розгляду якої 01 червня 2026 року у її задоволенні відмовлено, а первинне рішення залишено без змін.

При цьому, як зазначає позивач, він здійснював підприємницьку діяльність, а його страховий стаж підтверджується записами трудової книжки, відомостями персоніфікованого обліку та іншими документами, поданими до органу Пенсійного фонду України.

Вважаючи, що відповідачем не забезпечено належного дослідження поданих документів, не наведено детального розрахунку страхового стажу та обґрунтування причин неврахування окремих періодів трудової і підприємницької діяльності, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, урегульовані Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають застраховані особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку та мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років визначається за наявності необхідного страхового стажу. У 2025 році для призначення пенсії за віком після досягнення 60 років необхідно було мати не менше 32 років страхового стажу.

За змістом статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж — це період, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не меншій за мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що зараховуються до страхового стажу, визначаються відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення пенсії та необхідні документи розглядаються органом Пенсійного фонду України, який перевіряє обґрунтованість їх видачі, правильність оформлення та достовірність відомостей, необхідних для призначення пенсії.

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що містяться в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду України.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV визначений Порядком, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі — Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 1.1 розділу I Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший подається до територіального органу Пенсійного фонду України. Для переведення на інший вид пенсії подаються документи, необхідні для призначення відповідного виду пенсії, якщо такі документи відсутні в пенсійній справі або в інформаційних системах немає необхідних відомостей.

Отже, вирішуючи питання про переведення особи з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, орган Пенсійного фонду України має встановити наявність необхідного страхового стажу на підставі всіх документів, що містяться в пенсійній справі, відомостей персоніфікованого обліку та додаткових документів, поданих особою або одержаних органом Пенсійного фонду України.

У цій справі спір виник у зв`язку з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком через недостатність страхового стажу. При цьому позивач посилається на неврахування окремих періодів трудової та підприємницької діяльності, зокрема періоду роботи з 05.01.1994 до 05.10.1994, а також на ненадання належного обґрунтування розрахунку страхового стажу.

Оцінюючи правомірність неврахування відповідачем періоду роботи позивача з 05.01.1994 по 05.10.1994, суд зазначає таке.

Як убачається з відзиву на позовну заяву, зазначений період трудової діяльності не зараховано до страхового стажу позивача з тих підстав, що виправлення дати прийняття на роботу в трудовій книжці не засвідчене належним чином.

Суд зауважує, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує трудову діяльність працівника за періоди до запровадження персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб. Водночас питання щодо зарахування певного періоду роботи до страхового стажу має вирішуватися з урахуванням вимог законодавства, чинного на відповідний період, та всіх наявних документів, які стосуються трудової діяльності особи.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, під час вирішення питання про зарахування періоду роботи орган Пенсійного фонду України повинен оцінити записи трудової книжки з урахуванням установлених вимог до їх оформлення, а в разі виникнення сумнівів щодо достовірності чи належного оформлення відповідного запису — з`ясувати, чи підтверджується цей період іншими документами.

При цьому, суд наголошує, що недоліки в оформленні документів про трудову діяльність, допущені роботодавцем під час їх заповнення або внесення виправлень, самі по собі не можуть безумовно свідчити про відсутність у працівника відповідного стажу роботи.

Працівник, як правило, не здійснює оформлення трудової книжки, не вносить до неї записи про прийняття на роботу та звільнення і не засвідчує виправлення, що вносяться до цього документа. Виконання таких обов`язків покладається на роботодавця або уповноважених ним осіб. Відтак особа не повинна зазнавати негативних наслідків у вигляді втрати права на врахування періоду своєї трудової діяльності виключно через недоліки в оформленні документа, за належне ведення якого вона не відповідала.

Інше тлумачення призвело б до покладення на працівника надмірного тягаря відповідальності за дотримання роботодавцем правил ведення кадрової документації та могло б спричинити необґрунтоване обмеження права особи на соціальний захист.

Водночас, наведене не звільняє орган Пенсійного фонду України від обов`язку перевірити достовірність відомостей, зазначених у трудовій книжці, та встановити, чи дають наявні документи підстави для зарахування відповідного періоду до страхового стажу. Однак така перевірка має здійснюватися не формально, а з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вирішення питання про пенсійне забезпечення особи.

У цій справі відповідач, обґрунтовуючи незарахування періоду роботи позивача з 05.01.1994 по 05.10.1994, послався на неналежне засвідчення виправлення дати прийняття на роботу в трудовій книжці. Разом із тим із наданих суду пояснень не вбачається, що відповідачем було належним чином з`ясовано обставини внесення відповідного виправлення, перевірено інші записи трудової книжки та досліджено можливість підтвердження зазначеного періоду іншими документами.

Саме лише встановлення недоліку в оформленні запису без належного з`ясування наведених обставин не дає достатніх підстав для остаточного висновку про неможливість зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу позивача.

Суд також враховує, що під час розгляду заяви про переведення на пенсію за віком відповідач повинен діяти добросовісно, розсудливо та обґрунтовано, забезпечивши повне дослідження документів, які мають значення для встановлення права особи на пенсійне забезпечення. У разі виникнення сумнівів щодо оформлення окремих документів орган Пенсійного фонду України має надати належну оцінку наявним відомостям та обґрунтувати, чому відповідні документи не можуть бути використані для підтвердження страхового стажу.

Таким чином, суд доходить висновку, що питання про зарахування періоду роботи позивача з 05.01.1994 по 05.10.1994 потребує повторного розгляду відповідачем із дослідженням усіх наявних документів та наданням належної оцінки обставинам, на які посилається позивач. При цьому суд не вирішує наперед питання про безумовне зарахування зазначеного періоду, оскільки відповідний висновок має бути зроблений компетентним органом за результатами повної перевірки документів та застосування належних норм законодавства.

Крім того, суд звертає увагу на розбіжності у відомостях про страховий стаж позивача, наведених відповідачем у відзиві. Зокрема, у відзиві зазначено страховий стаж тривалістю 20 років 10 місяців 15 днів, а також страховий стаж для визначення права на призначення пенсії тривалістю 24 роки 2 місяці 7 днів.

Водночас, відповідач посилається на додаткове зарахування до страхового стажу періоду підприємницької діяльності позивача з 01.01.2007 по 30.06.2010. Однак, наведені у відзиві відомості не містять достатнього пояснення щодо порядку обчислення зазначених показників, складу періодів, які були враховані при визначенні кожного з них, та причин виникнення відповідної різниці.

За таких обставин суд вважає, що для належного вирішення питання про право позивача на переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідач повинен здійснити повний і послідовний розрахунок страхового стажу, чітко розмежувавши періоди, які враховуються для визначення права на пенсію, та періоди, які не зараховуються, із зазначенням правових підстав такого незарахування.

Суд наголошує, що наявність у позивача страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено законом для призначення пенсії за віком у 60 років, може бути підставою для відмови у переведенні на цей вид пенсії лише за умови, що відповідний висновок зроблено за результатами правильного визначення страхового стажу та повного дослідження всіх документів, які мають значення для вирішення цього питання.

Отже, сам факт того, що за розрахунком відповідача позивач не набув необхідного страхового стажу, не звільняє пенсійний орган від обов`язку підтвердити правильність такого розрахунку та надати належне обґрунтування неврахування спірних періодів трудової і підприємницької діяльності.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України суд у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень перевіряє, чи прийняті вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

За приписами частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

У цій справі відповідач не довів, що під час вирішення питання про переведення позивача на пенсію за віком усі подані документи були досліджені належним чином, спірні періоди трудової та підприємницької діяльності оцінені в повному обсязі, а страховий стаж обчислений без помилок і суперечностей.

За таких обставин суд доходить висновку, що рішення про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком не відповідає критерію обґрунтованості, визначеному частиною другою статті 2 КАС України, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо рішення, прийнятого за результатами розгляду скарги позивача, суд зазначає, що адміністративне оскарження є способом перевірки обґрунтованості первинного рішення та доводів особи щодо його неправомірності. Орган, який розглядає скаргу, повинен надати оцінку аргументам скаржника та перевірити законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Як убачається з матеріалів справи, за результатами розгляду скарги позивача 01 червня 2026 року в її задоволенні відмовлено, а первинне рішення залишено без змін. Водночас матеріали справи не підтверджують, що під час адміністративного оскарження було усунуто недоліки первинного рішення, перевірено обґрунтованість розрахунку страхового стажу та надано належну оцінку доводам позивача щодо неврахування окремих періодів трудової діяльності.

За таких обставин рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, не усуває виявлених недоліків та не спростовує висновку суду про необґрунтованість первинної відмови. Тому суд вважає наявними підстави для визнання протиправним та скасування також рішення, прийнятого за результатами розгляду скарги позивача.

Разом із тим суд зауважує, що встановлені у справі обставини не дають підстав для безпосереднього зобов`язання відповідача перевести позивача на пенсію за віком, оскільки для вирішення цього питання необхідно здійснити повний розрахунок страхового стажу, перевірити спірні періоди та встановити наявність усіх передбачених законом умов для призначення відповідного виду пенсії.

З огляду на це належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є скасування оскаржуваних рішень та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.

Під час повторного розгляду заяви відповідачу належить дослідити документи, що містяться в пенсійній справі позивача, перевірити відомості персоніфікованого обліку, надати оцінку документам щодо здійснення підприємницької діяльності та трудовій книжці позивача, зокрема записам щодо періоду роботи з 05.01.1994 по 05.10.1994, а також навести повний і зрозумілий розрахунок страхового стажу із зазначенням правових підстав зарахування або незарахування кожного спірного періоду.

За результатами повторного розгляду відповідач має прийняти рішення відповідно до вимог законодавства з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. При цьому суд не підміняє орган Пенсійного фонду України у здійсненні його повноважень та не визначає наперед результат повторного розгляду заяви.

Відповідно до статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може, зокрема, визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт і зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню: рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у переведенні позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком та рішення, прийняте за результатами розгляду його скарги, належить визнати протиправними та скасувати, а відповідача — зобов`язати повторно розглянути заяву позивача про переведення на пенсію за віком з урахуванням висновків суду.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактично обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляд справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківська область, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11.02.2026 № 963340851452 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 01.06.2026, прийняте за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення про відмову в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківська область, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) від 04.02.2026 про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та прийняти за результатами її розгляду відповідне рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківська область, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1 064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 03 листопада 2026 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua