Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №500/5035/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

Суд: Тернопільський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №500/5035/26

Суддя: Чепенюк Ольга Володимирівна

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/5035/26

03 листопада 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільський області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФУ в Хмельницькій області, відповідач 2), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач 3), у якому просить:

визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 06.04.2026 №961170815349 про відмову в перерахунку пенсії на заміну рішення від 06.02.2026 №961170815349 та ГУ ПФУ в Донецькій області від 09.02.2026 №961170815349 про відмову у перерахунку пенсії;

визнати протиправними висновки ГУ ПФУ в Тернопільській області, викладені у листах від 16.03.2026 №3660-3406/Р-02/8-1900/26, від 15.04.2026 №5438-5050/Р-02/8-1900/26, про відсутність правових підстав для переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV, на пенсію по інвалідності відповідно до пункту 12 розділу ХІ Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VIII;

зобов`язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області, ГУ ПФУ в Тернопільській області зарахувати період роботи на посадах доцента та старшого наукового співробітника в Тернопільському національному економічному університеті з 27.02.2009 по 02.09.2015 до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, який дає право на призначення пенсії відповідно до пункту 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VIII;

зобов`язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області, ГУ ПФУ в Донецькій області перевести позивача з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV, на пенсію по інвалідності відповідно до пункту 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VIII, частини дев`ятої статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-ХІІ, з 30.01.2026 та здійснити нарахування і проводити виплати такої пенсії у розмірі 60% суми заробітної плати, зазначеної у довідках від 27.02.2026 №01/2-11/353 (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на січень 2026 року та від 28.01.2026 №01/2-11/181 (про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах) станом за грудень 2025 року, виданих Департаментом економічного розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації, із урахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач зверталася з заявами про переведення її з пенсії по інвалідності, призначеної згідно з Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-ІV), на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про державну службу” № 889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон № 889-VIII). До заяви додала довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії. Однак відповідачі 2 та 3 оскаржуваними рішеннями відмовили у переведенні позивача на пенсію державного службовця.

Позивач вважає відмови органів Пенсійного фонду України протиправними та вказує на дотримання усіх умов, передбачених Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VIII, статтею 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 (далі - Закон №3723-ХІІ), а саме: встановлення І групи інвалідності та наявність страхового стажу та стажу служби на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців понад 20 років, станом на 01.05.2016, що у сукупності дає право на переведення на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу". Водночас така умова, як досягнення особою пенсійного віку (60 років), для призначення даного виду пенсії не визначена.

Зазначає, що пенсійними органами протиправно незараховано до стажу державної служби роботу на посадах доцента та старшого наукового співробітника в Тернопільському національному економічному університеті з 27.02.2009 по 02.09.2015, бо проходження такої прирівнюється до проходження державної служби. Крім того, вважає, що є підстави для здійснення нарахування (перерахунку) та виплати пенсії відповідно до Закону № 889-VIII з урахуванням довідок про складові заробітної плати, виданих Департаментом економічного розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації.

З наведених підстав позивач звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

ГУ ПФУ в Тернопільській області у поданому до суду відзиві проти позову заперечує та зазначає, що 30.01.2026 позивач звернулась із заявами щодо перерахунку пенсії - перехід з пенсії по інвалідності відповідно Закону №1058-ІV на пенсію відповідно Закону №889-VІІІ та визначеними за принципом екстериторіальності, ГУ ПФУ в Хмельницькій області та ГУ ПФУ в Донецькій області були винесені рішення про відмови у проведенні перерахунку, оскільки переведення на пенсію по інвалідності відповідно до Закону №889-VІІІ, з врахуванням стажу на посадах, віднесених до відповідних посад державної служби, станом на 01.05.2016 – 10 років 04 місяці 05 днів, даним Законом не передбачено, а для переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VІІІ позивачка не досягла пенсійного віку 60 років.

Щодо вимоги позивачки про здійснення виплати пенсії в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, звертає увагу суду на те, що вказані вимоги, є передчасними, оскільки за результатами розгляду заяви позивачки органом Пенсійного фонду України зроблено висновок, про відсутність правових підстав на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", переведення на пенсію державного службовця здійснено не було, а тому спору щодо сум заробітної плати, які мають враховуватися при визначенні розміру пенсії державного службовця немає.

Відповідач 1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заперечує з таких самих підстав проти позову і ГУ ПФУ в Донецькій області, про що зазначило у відзиві на позовну заяву. Відзначає, що за результатами розгляду електронної пенсійної справи встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності загальне захворювання з 01.09.2015. Позивач не досягла пенсійного віку (60 років). Законом №889-VІІІ не передбачено (визначено) призначення пенсії по інвалідності державного службовця. Відповідно, підстав для переходу з пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-ІV на пенсію по інвалідності відповідно до Закону №889-VІІІ немає.

Відповідач 3 просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідач 2 відзив на позов у строк встановлений судом (п`ятнадцять днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі) до суду не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог. Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідях на відзиви позивач не погоджується з аргументами відповідачів з підстав наведених у позовній заяві та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є особою з інвалідністю І групи, що підтверджується довідкою МСЕК серія АВ № 0506787 від 01.09.2015 (а.с.21).

З 01.09.2015 ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV.

Позивач 30.01.2026 звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявами № 158 та №159 про перехід на інший вид пенсії, а саме пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про державну службу” (а.с.22-24). До заяви ОСОБА_1 , серед іншого, додала довідки, видані Департаментом економічного розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації від 28.01.2026 №01/2-11/181 про складові заробітної плати для державного службовця, який до дати введення класифікації посад працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), та від 28.01.2026 №01/2-11/181 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби (а.с.71-72).

За принципом екстериторіальності структурними підрозділами для прийняття рішення за результатами поданих заяв визначено ГУ ПФУ в Хмельницькій області та ГУ ПФУ в Донецькій області.

За результатами розгляду заяви від 30.01.2026 №158 ГУ ПФУ в Донецькій області прийнято рішення від 09.02.2026 №961170815349 про відмову у перерахунку пенсії.

У рішенні зазначено, що в результаті електронної справи встановлено, що заявниця отримує пенсію по інвалідності загальне захворювання з 01.09.2015. Оскільки заявниця не досягла пенсійного віку (60 років) та Законом №889-VІІІ не передбачено (визначено) призначення пенсії по інвалідності державного службовця, право на перехід на пенсію відповідно до Закону №889-VІІІ відсутнє (а.с.27-28).

За результатами розгляду заяви від 30.01.2026 №159 ГУ ПФУ в Хмельницькій області прийнято рішення від 06.02.2026 №961170815349 про відмову у перерахунку пенсії.

У рішенні зазначено, що станом на 01.05.2016 у заявниці стаж, на посадах, віднесених до відповідних посад державної служби, становить 10 років 4 місяці 5 днів (з 01.12.2003 по 01.05.2016). Враховуючи те, що призначення пенсії по інвалідності не передбачено, ОСОБА_1 відмовлено у переведенні на пенсію по інвалідності згідно з Законом України “Про державну службу” (а.с.25-26).

ГУ ПФУ в Тернопільській області листом від 16.03.2026 №3660-3406/Р-02/8-1900/26 у відповідь на звернення позивача щодо перерахунку пенсії повідомило, що 30.01.2026 остання звернулась із заявами щодо перерахунку пенсії - перехід з пенсії по інвалідності відповідно Закону №1058-ІV на пенсію відповідно Закону №889-VІІІ та за принципом екстериторіальності, ГУ ПФУ в Хмельницькій області та ГУ ПФУ в Донецькій області були винесені рішення про відмови у проведенні перерахунку, оскільки переведення на пенсію по інвалідності відповідно до Закону №889-VІІІ, з врахуванням стажу на посадах, віднесених до відповідних посад державної служби, станом на 01.05.2016 – 10 років 04 місяці 05 днів, даним Законом не передбачено, а для переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VІІІ позивачка не досягла пенсійного віку 60 років (а.с.30-31).

Листом від 15.04.2026 №5438-5050/Р-02/8-1900/26 ГУ ПФУ в Тернопільській області надано відповідь на звернення позивача щодо перерахунку пенсії аналогічного змісту та додатково повідомлено, що у прийнятому рішенні невірно зазначено тривалість стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби – 10 років 04 місяці 05 днів (з 01.12.2003 по 01.05.2016). Враховуючи, що згідно з записами трудової книжки ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби можливо зарахувати періоди роботи: з 01.08.1991 по 01.03.1996, з 04.03.1996 по 13.06.2001 та з 14.06.2001 по 26.02.2009, ГУ ПФУ в Тернопільській області направлено лист до ГУ ПФУ в Хмельницькій області з метою перегляду рішення про перерахунок пенсії в частині визначення тривалості стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби (а.с.37-38).

На заміну рішення від 06.02.2026 №961170815349, ГУ ПФУ в Хмельницькій області прийнято рішення від 06.04.2026 №961170815349 про відмову в перерахунку пенсії.

У рішенні вказано, що станом на 01.05.2026 у заявниці стаж, на посадах, віднесених до відповідних посад державної служби, становить 17 років 6 місяців 25 днів (з 01.08.1991 по 01.03.1996, з 04.03.1996 по 13.06.2001, з 14.06.2001 по 26.02.2009). Відмовлено в переведенні на пенсію по інвалідності згідно з Законом України “Про державну службу”, оскільки Законом №889-VІІІ не передбачено такий вид пенсії (а.с.34-35).

Рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 04.06.2026 №2200-0302-8/43248 залишено рішення від 06.02.2026 №961170815349 без змін, а скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Зокрема, у рішенні повідомлено про відсутність підстав для зарахування до стажу державної служби періодів наукової роботи скаржниці з 27.09.2009 по 30.06.2015 в Тернопільському національному економічному університеті, оскільки під час призначення (перерахунку) пенсії застосовуються нормативно-правові акти, які діють на час звернення за призначенням (перерахунком) пенсії (а.с.43-44).

Не погодившись з відмовами відповідачів у перерахунку пенсії, позивач звернулася до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

01.05.2016 набув чинності Закон № 889-VIII, згідно з пунктом 2 розділу ХІ якого визнано такими, що втратили чинність: Закон України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

За приписами частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Частиною дев`ятою статті 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (частина десята статті 37 Закону № 3723-XII).

Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв`язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (частина дванадцята статті 37 Закону № 3723-XII).

Водночас, сама лише наявність умов, передбачених частиною дев`ятою статті 37 Закону №3723-ХІІ, не породжує права на призначення пенсії по інвалідності державного службовця після набрання чинності Законом №889-VIII.

Так, умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом № 3723-ХІІ, зокрема, статтею 37 цього Закону, яка в тому числі передбачала можливість призначення пенсії по інвалідності.

У зв`язку з набранням чинності з 01.05.2016 Законом №889-VIII положення Закону №3723-ХІІ втратили чинність, у тому числі норми, якими було врегульовано пенсійне забезпечення державних службовців, крім статті 37 цього Закону, яка відповідно до пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII продовжує застосовуватися лише щодо осіб, визначених пунктами 10 та 12 цього розділу.

Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV.

Разом із тим пунктами 10 та 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII визначено вичерпне коло осіб, за якими після 01.05.2016 збережено право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.

Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

З аналізу пунктів 10 та 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII вбачається, що законодавець пов`язав збереження права на пенсійне забезпечення відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ з наявністю у особи визначеного стажу державної служби саме станом на день набрання чинності Законом №889-VIII, тобто станом на 01.05.2016. Так, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ збережено за особами, які на зазначену дату займали посади державної служби та мали не менш як 10 років стажу державної служби, а також за особами, які незалежно від місця роботи мали не менш як 20 років такого стажу.

Отже, після 01.05.2016 стаття 37 Закону №3723-ХІІ не є нормою самостійної дії та підлягає застосуванню лише у взаємозв`язку з пунктами 10 та 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, які визначають коло осіб, щодо яких законодавцем збережено право на відповідний вид пенсійного забезпечення.

Така позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18, у якій суд, вирішуючи питання призначення пенсії по інвалідності згідно Закону № 3723-ХІІ, виходив із того, що після набрання чинності Законом №889-VIII стаття 37 Закону №3723-ХІІ продовжує застосовуватися лише щодо осіб, право яких на відповідний вид пенсійного забезпечення збережене пунктами 10 та 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.

Аналогічний правовий підхід щодо застосування пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII висловлений Верховним Судом у постановах від 15.12.2020 у справі №560/2398/19, від 18.03.2021 у справі №500/5183/17, від 11.04.2023 у справі №1.380.2019.003855 та від 22.05.2024 у справі №500/1404/23.

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 22.05.2024 у справі №500/1404/23 зазначив, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених статтею 37 Закону №3723-ХІІ та Прикінцевими і перехідними положеннями Закону №889-VIII, зокрема щодо стажу державної служби. Тобто за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, які на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на цю дату на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Крім того, у постанові від 12.02.2025 у справі №580/6600/24 Верховний Суд, аналізуючи положення пунктів 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ в сукупності з частиною дев`ятою статті 37 Закону № 3723-ХІІ, наголосив, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством, а саме відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283).

Вказане у сукупності свідчить про те, що набутий до 01.05.2016 стаж роботи на посадах державної служби зараховується до стажу державної служби, величина якого, окрім іншого має вплив на наявність у особи права на пенсію, що призначається на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889-VIII.

Предметом спору у цій справі є оцінка обставин щодо: наявності підстав для зарахування роботи на посадах доцента та старшого наукового співробітника в Тернопільському національному економічному університеті з 27.02.2009 по 02.09.2015 до стажу на посадах державної служби; наявності у позивача достатнього стажу роботи на державній службі, необхідного для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 889-VIII; правомірності відмов позивачу у переведенні на пенсію по інвалідності на підставі Закону №889-VIII.

На підтвердження трудової діяльності позивача на посадах державної служби у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 01.08.1991 містяться наступні записи про її роботу за спірні періоди в Тернопільському національному економічному університеті:

27.02.2009 прийнята на посаду доцента кафедри економіки, обліку та економічного аналізу у сфері соціальної інфраструктури як обрана за конкурсом;

28.08.2009 кафедра реорганізована у кафедру обліку у бюджетній та соціальній сфері;

28.08.2014 кафедра перейменована у кафедру обліку в державному секторі економіки та сфері послуг;

01.01.2015 переведена на посаду старшого наукового співробітника в науково-дослідний інститут інноваційного розвитку та державотворення;

30.06.2015 звільнена у зв`язку із закінченням строку трудового договору (а.с.45-47).

Відповідно до довідки Західноукраїнського національного університету №102 від 16.02.2024 ОСОБА_1 працювала в даному закладі вищої освіти за основним місцем роботи: з 27.02.2009 (наказ від 27.02.2009 №64-К) по 31.08.2012 (наказ від 31.08.2012 №365-К) на посаді доцента кафедри економіки, обліку та економічного аналізу у сфері соціальної інфраструктури; з 01.09.2012 (наказ від 31.08.2012 №365-К) по 31.12.2014 (наказ від 29.12.2014 №364-К/тр-НДЧ) на посаді доцента кафедри обліку у бюджетній та соціальній сфері, перейменованої 14.04.2014 на кафедру обліку в державному секторі економіки та сфері послуг (у тому числі на 0,75 ставки – з 01.09.2012 по 31.08.2014; на 0,5 ставки – з 01.09.2014 по 31.12.2014); з 01.01.2015 (наказ від 29.12.2014 №364-К/тр-НДЧ) по 30.06.2015 (наказ від 16.06.2015 №159-К/тр-НДЧ) на посаді старшого наукового співробітника науково-дослідного інституту інноваційного розвитку та державотворення на 0,25 ставки.

При цьому, за даними Індивідуальних відомостей про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, форми ОК-5, після дати звільнення 30.06.2015, роботодавцем Тернопільським національним економічним університетом сплачено за позивача страхові внески за липень-серпень 2015 року. За відомостями страховий стаж ОСОБА_1 вказаний у липні 2015 року 19 днів та у серпні 2015 року 17 днів (а.с.54-56).

З 01.01.2004 набрали чинності положення Закону №1058-ІV і саме з цього часу законом передбачено обчислення пенсій за даними, накопиченими на кожну застраховану особу в електронних базах даних системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України відповідно до звітів роботодавців, а саме за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

ГУ ПФУ в Тернопільський області зарахувало до страхового стажу за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування період роботи позивача з 27.02.2009 по 31.08.2015 на посадах доцента та старшого наукового співробітника в Тернопільському національному економічному університеті при обчисленні пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону №1058-ІV з 01.09.2015, про що свідчить розрахунок страхового стажу ОСОБА_1 з урахуванням розміру сплачених страхових внесків (а.с.77).

Однак, у відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 відсутні докази нарахування заробітної плати з (відповідно й сплати страхових внесків) у вересні 2015 року, що є обов`язковою умовою для підтвердження трудових відносин, у зв`язку з чим позивачу й не зараховано спірний період з 01.09.2015 по 02.09.2015 до страхового стажу.

Для визначення права позивача на зарахування періоду роботи з 27.02.2009 по 31.08.2015 з урахуванням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування на посадах доцента та старшого наукового співробітника в Тернопільському національному економічному університеті до стажу державної служби необхідно враховувати Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283, та додаток до нього, які діяли до 01.05.2016.

Пункт 1 Порядку №283 передбачає, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

За змістом пункту 3 Порядку №283 до стажу державної служби включається також стаж наукової роботи, набутий в державних установах, організаціях, закладах на посадах, визначених переліком посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 257, незалежно від наявності перерв у роботі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 № 257 затверджено Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», до яких серед іншого віднесено посади: керівника (ректора, президента, начальника тощо); заступника керівника (першого проректора, проректора, першого віце-президента, віце-президента) з науково-педагогічної, наукової роботи; декана; завідуючого кафедрою; професора; доцента; директора бібліотеки; наукового працівника бібліотеки; старшого викладача, викладача, асистента, керівника (завідуючого, начальника, директора), заступника керівника (завідуючого, начальника, директора) наукового підрозділу (інституту, частини, відділу, лабораторії, сектору, бюро, групи); головного наукового співробітника; провідного наукового співробітника; старшого наукового співробітника; наукового співробітника; молодшого наукового співробітника, ученого секретаря.

За наведеного правового регулювання, суд дійшов переконання, що період роботи позивача з 27.02.2009 по 31.08.2015 з урахуванням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (про сплату страхових внесків) на посадах доцента та старшого наукового співробітника в Тернопільському національному економічному університеті підлягає зарахуванню до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Отож, стаж державної служби позивача станом на 01.05.2016, з урахуванням зарахованого пенсійного органом самостійно 17 років 6 місяців 25 днів (з 01.08.1991 по 01.03.1996, з 04.03.1996 по 13.06.2001, з 14.06.2001 по 26.02.2009) та висновків суду у даному рішенні (з 27.02.2009 по 31.08.2015 з урахуванням сплати страхових внесків), становить більше 20 років.

Підсумовуючи викладене суд зазначає, що оскільки ОСОБА_1 є особою з інвалідністю І групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років станом на 01.05.2016, то вона має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі статтею 37 Закону №3723-XII і наявні правові підстави для її переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної по Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності І групи відповідно до Закону №3723-XII.

Аргументи відповідачів, що законодавцем визначено правила, які підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01.05.2016, та підлягають застосуванню у сукупності норми, визначені пунктами 10, 12 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII і норми частини першої статті 37 Закону №3723-XII, які визначають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: вік, стаж державного службовця і страховий стаж, суд вважає необґрунтованими, оскільки Закон не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. Саме на це вказують висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18.

У позовній заяві позивач просить визнати протиправними висновки ГУ ПФУ в Тернопільській області, викладені у листах від 16.03.2026 №3660-3406/Р-02/8-1900/26, від 15.04.2026 №5438-5050/Р-02/8-1900/26. Разом з тим, у цьому випадку права позивача порушенні не відповідями ГУ ПФУ в Тернопільській області про результати розгляду звернень позивача щодо перерахунку пенсії, а рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 06.04.2026 №961170815349 про відмову в перерахунку пенсії на заміну рішення від 06.02.2026 №961170815349 та рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 09.02.2026 №961170815349 про відмову у перерахунку пенсії.

Нормами як Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, так і Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, передбачена обов`язковість прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України рішення за результатом розгляду заяви особи про призначення/перерахунок пенсії, яке видається або направляється особі.

У цій справі структурними підрозділами органу, що розглядали заяви позивача від 30.01.2026, були визначені ГУ ПФУ в Донецькій області та ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

ГУ ПФУ в Тернопільській області прав позивача не порушено. У позові до цього відповідача слід відмовити.

При цьому, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що останнім розглядав заяву позивача про перерахунок пенсії, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

Відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

У спірному випадку у ОСОБА_1 право на переведення з одного виду пенсії на інший виникло з моменту звернення до пенсійного органу із відповідною заявою 30.01.2026.

Щодо позовної вимоги здійснити нарахування і проводити виплати пенсії у розмірі 60% суми заробітної плати, зазначеної у довідках від 27.02.2026 №01/2-11/353 та від 28.01.2026 №01/2-11/181, виданих Департаментом економічного розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації, то суд зазначає, що у цій справі спір виник щодо права позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у сукупності із пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, оскільки орган Пенсійного фонду України не визнав за нею цього права.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2023 у справі №560/8328/22, у якій предметом спору були подібні правовідносини, зазначив, що вимоги позивача зобов`язати обрахувати пенсію за віком з урахуванням заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб`єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.

Водночас, довідка №01/2-11/353 про складові заробітної плати для державного службовця, який до дати введення класифікації посад працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), видана Департаментом економічного розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації 27.02.2026, не подавалась до пенсійного органу разом із заявами від 30.01.2026 про перехід на інший вид пенсії.

Тож з урахуванням наведеного вимоги позову здійснити нарахування і проводити виплати пенсії у розмірі 60% суми заробітної плати, зазначеної у довідках від 27.02.2026 №01/2-11/353 та від 28.01.2026 №01/2-11/181, виданих Департаментом економічного розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації задоволенню не підлягають (є передчасними).

Отже, оскільки рішеннями ГУ ПФУ в Донецькій області та ГУ ПФУ в Хмельницькій області позивачу безпідставно відмовлено у переведенні на інший вид пенсії (за наявності умов для реалізації права на одержання пенсії по інвалідності державного службовця згідно із пунктом 12 розділу ХІ Закону №889-VIII та відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ), то позовні вимоги належить задовольнити у спосіб визнання протиправними та скасування рішень ГУ ПФУ в Донецькій області від 09.02.2026 №961170815349 про відмову в перерахунку пенсії та ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 06.04.2026 №961170815349 про відмову в перерахунку пенсії на заміну рішення від 06.02.2026 №961170815349 та зобов`язання ГУ ПФУ в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 з 30.01.2026 (з часу звернення із заявою) на пенсію державного службовця по інвалідності відповідно Закону №889-VIII, зарахувавши до стажу державної служби періоди її роботи з 27.02.2009 по 31.08.2015 на посадах доцента та старшого наукового співробітника в Тернопільському національному економічному університеті з урахуванням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.

Оскільки позивач звільнена від сплату судового збору, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області (майдан Волі, 3, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46001, код ЄДРПОУ 1403576), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вулиця Гната Чекірди, 10, місто Хмельницький, Хмельницька область, 29005, код ЄДРПОУ 21318350), до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (площа Соборна, 3, місто Слов`янськ, Краматорський район, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09.02.2026 №961170815349 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 06.04.2026 №961170815349 на заміну рішення від 06.02.2026 №961170815349 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 з 30.01.2026 на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про державну службу”, зарахувавши до стажу державної служби періоди її роботи з 27.02.2009 по 31.08.2015 на посадах доцента та старшого наукового співробітника в Тернопільському національному економічному університеті з урахуванням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про сплату страховий внесків.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 03 листопада 2026 року.

Суддя Чепенюк О.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua