Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №500/3609/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3609/26

03 листопада 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Баб`юка П.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі ГУ ПФУ в Тернопільській області), у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області щодо обмеження пенсії максимальним розміром, при перерахунку з 01.02.2023, здійсненого на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду 24.11.2025 у справі №500/5221/25 та після її індексації з 01.03.2026, проведеної відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат і додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перерахувати та виплатити пенсію з 01.03.2026, з урахуванням рішення Тернопільського окружного адміністративного суду 24.11.2025 у справі №500/5221/25 та постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат і додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році", без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII. Зазначає, що на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 у справі №500/5221/25 відповідач у квітні 2026 року здійснив перерахунок його пенсії з 01.02.2023, за результатами якого розмір нарахованої пенсії склав 30468,84 грн, однак до виплати було визначено лише 25950,00 грн у зв`язку із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії. Крім того, з 01.03.2026 відповідачем проведено перерахунок пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236, проте її виплата також здійснювалася з урахуванням обмеження максимального розміру. У зв`язку з цим позивач 14.05.2026 звернувся до відповідача із заявою про виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, у тому числі за результатами перерахунку з 01.02.2023 та з урахуванням індексації з 01.03.2026. Однак листом від 28.05.2026 відповідач повідомив про відсутність підстав для виплати пенсії без застосування такого обмеження, посилаючись на положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та зазначивши, що судовим рішенням у справі №500/5221/25 не покладено на нього обов`язку проводити перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки внаслідок застосування обмеження максимальним розміром йому виплачується пенсія у меншому розмірі, ніж фактично нарахована.

Ухвалою судді від 10.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до статей 162-164 КАС Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали суду від 10.06.2026 про відкриття спрощеного провадження доставлено відповідачу через електронний кабінет 10.06.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд".

Відповідач у встановлений судом строк правом на подання відзиву на позов та доказів на його обґрунтування не скористався, з клопотанням про продовження процесуального строку для подання відзиву не звертався.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію, яка йому призначена відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 по справі №500/5221/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.08.2025 №11/1/11690 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, з урахуванням виплачених сум.

14.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою з вимогою здійснити виплату призначеної йому пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.02.2023 на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 у справі №500/5221/25, а також з 01.03.2026 з урахуванням індексації, проведеної відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 28.05.2026 №7720-8005/Н-02/8-1900/26 заявника повідомлено про те, що на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 у справі №500/5221/25 у квітні 2026 року проведено перерахунок його пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.08.2025 №11/1/11690 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023. За результатами перерахунку розмір пенсії з 01.05.2026 становив 30468,84 грн, а за період з 01.02.2023 по 30.05.2026 нараховано доплату в сумі 102945,11 грн, яка обліковується в автоматизованій базі даних обробки пенсійної документації.

Водночас зазначено, що виплата пенсії проводиться з урахуванням обмеження її максимальним розміром відповідно до частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, у зв`язку з чим з 01.05.2026 до виплати визначено 20674,77 грн. Також повідомив, що з 01.03.2026 позивачу проведено перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236, за результатами якого її розмір становив 24233,83 грн. При цьому відповідач наголосив, що рішенням суду у справі №500/5221/25 не було покладено на нього обов`язку здійснити перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром, а виплата нарахованих за рішенням суду сум за минулий час здійснюється відповідно до порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №821, у межах передбачених бюджетних асигнувань.

Не погодившись із такими діями відповідача позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом Закону України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон №3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011.

Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Цю частину статті 43 Закону № 2262-XII Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII (чинним з 01.01.2016 по 20.12.2016) доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн".

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.

Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону №2262-XII слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".

При цьому, буквальне розуміння змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XII відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців, у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI. Застосування положень Закону України №3668-VI по відношенню до військовослужбовців фактично зводить нанівець наслідки прийняття рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким фактично встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає статті 17 Конституції України.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постановах від 09.02.2021 у справі №640/2500/18, від 16.12.2021 у справі №400/2085/19.

За таких обставин, обмеження ГУ ПФУ в Тернопільській області максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.

Зважаючи на визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, та відсутність правових підстав для застосування до спірних відносин положень Закону № 3668-VI, суд дійшов висновку про протиправність дій ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо застосування з 01.05.2026 обмеження розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, нарахованої на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 у справі №500/5221/25.

Тому з метою належного та ефективного захисту порушених прав позивача слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити виплату пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром.

Щодо позовних вимог у частині перерахунку та виплати пенсії після проведення індексації з 01.03.2026 без обмеження максимальним розміром суд зазначає таке.

Дослідивши наданий відповідачем протокол перерахунку пенсії позивача з 01.03.2026, суд встановив, що під час проведення зазначеного перерахунку відповідачем враховано індексацію ОСНП 2026 у розмірі 2595,00 грн. Водночас із зазначеного протоколу не вбачається застосування відповідачем обмеження загального розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.

Так, при дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що згідно перерахунку пенсії з 01.03.2026 пенсія позивачу нарахована у розмірі 24 233,83 грн (в тому числі з урахуванням індексації ОСНП 2026 у розмірі 2595,00 грн) без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність у 2026 році становлять 25 950,00 грн, а пенсія позивача з 01.03.2026 згідно протоколу перерахунку пенсії становила 24 233,83 грн, тобто не могла бути обмежена.

У зв`язку з чим, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Натомість, як уже встановлено судом, після перерахунку розміру пенсії позивача в квітні 2025 на виконання рішення суду у справі №500/5221/25 (протокол перерахунку з 01.05.2025) нарахований розмір пенсії позивача склав 30 468,84 грн.

Однак, пенсійним органом протиправно застосовано обмеження розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, в результаті чого, розмір пенсії до виплати з 01.05.2025 визначено у сумі 24 233,83 грн, замість 30 468,84 грн.

Саме в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому, правомірність застосування пенсійним органом постанови КМУ №821, а в подальшому постанови КМУ №1046, при виплаті позивачу пенсії нарахованої на виконання рішення суду (пропорційно бюджетним асигнуванням), не може бути предметом спору даній справі.

Так, відповідно до висновків Верховного Суду викладениї у Постанові СП КАС ВС від 15.09.2026 у справі №580/490/26, такі спори мають вирішуватись в порядку судового контролю за виконанням рішення суду на підставі якого здійснено перерахунок пенсії у відповідній судовій справі.

Зокрема, якщо особа пов`язує порушення своїх прав саме з тим, що суб`єкт владних повноважень неналежно виконав покладений на нього судовим рішенням обов`язок, належним способом судового захисту є використання передбачених статтями 382, 382-1- 382-3, 383 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення виконання цього рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом статті 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 665,60 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції від 05.06.2026.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо застосування з 01.05.2026 обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області виплачувати пенсію ОСОБА_1 з 01.05.2026 без обмеження її максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять грн 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 03 листопада 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ: 14035769);

Головуючий суддя Баб`юк П.М.