Суд: Тернопільський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №500/5343/26
Суддя: Мірінович Уляна Анатоліївна
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 500/5343/26
03 листопада 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Мірінович У.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, у якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України, яка полягає у нерозгляді у встановлений законом строк скарги від 03 липня 2026 року;
зобов`язати Пенсійний фонд України розглянути скаргу ОСОБА_1 від 03.07.2026 року відповідно до вимог закону України “Про звернення громадян”;
зобов`язати Пенсійний фонд України надати ОСОБА_1 повну, обґрунтовану та мотивовану відповідь по суті всіх питань, порушених у скарзі від 03.07.2026 року з урахуванням наведених обставин та наданих документів;
зобов`язати Пенсійний фонд України у відповіді зазначати конкретні норми законодавства, на підставі яких зроблено висновки щодо порушених питань.
Позов обґрунтовано тим, що 03.07.2026 ОСОБА_1 через особистий кабінет звернулась до Пенсійного фонду України зі скаргою на дії Головного управління ПФУ в Тернопільській області. Проте станом на дату звернення до суду жодної відповіді позивач не отримала. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у нерозгляді звернення, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 21.08.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків.
31.08.2026 позивачем подано до суду заяву, якою недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою суду від 07.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
21.09.2026 позивачем подано до суду додаткові письмові пояснення, за змістом яких зазначає, що отримала від Пенсійного фонду України відповідь на попередньо подану нею скаргу, оформлену листом №85767-93971/К-04/8-2800/26 від 16.09.2026, проте вказаний лист не містить відповіді на всі питання, поставлені нею у зверненні від 03.07.2026.
22.09.2026 представником відповідача подано до суду заяву про закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України, оскільки Пенсійним фондом України самостійно усунуто порушення, що стало предметом позову, а саме звернення позивача від 03.07.2026 розглянуто в повному обсязі та надано відповідь листом від 16.09.2026 №85767-93971/К-04/8-2800/26.
22.09.2026 позивачем подано до суду заперечення на клопотання представника відповідача щодо закриття провадження у справі, оскільки лист ПФУ від 16.09.2026 не містить належної та повної відповіді на питання, поставлені у зверненні від 03.07.2026.
24.09.2026 позивачем подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення заперечень на адресу відповідача.
05.10.2026 позивачем подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів вручення заперечень відповідачу.
22.10.2026 до суду надійшли додаткові пояснення позивача, за змістом яких зазначає, що 17.09.2026 через особистий кабінет Пенсійного фонду України нею повторно подано скаргу з того самого питання, яке порушене у зверненні від 03.07.2026, проте станом на 21.10.2026 відповіді не отримано.
Ухвалою суду від 03.11.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі відмовлено.
Інших заяв, у тому числі по суті, до суду не надходило.
Суд зазначає, що справа розглянута з урахуванням строку перебування головуючої судді у відпустці, у порядку черговості.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
03 липня 2026 року ОСОБА_1 через особистий кабінет в електронній формі звернулась до Пенсійного фонду України зі скаргою наступного змісту: «Скарга на неправомірні дії Головного управління України в Тернопільській області та неналежний розгляд звернень. Я неодноразово зверталася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо призначення компенсації витрат за безоплатне тимчасове розміщення внутрішньо переміщених осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2024 №1544. Підставою для відмови територіальним органом Пенсійного фонду зазначено відсутність свідоцтва про право власності на житло у зв`язку зі смертю власника будинку. При цьому у своїх зверненнях я просила надати відповідь на конкретне питання: хто є представником власника житла після смерті власника для цілій застосування пункту 4 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1544, якщо спадкова справа відкрита та існує спадкоємець? (довідка від нотаріуса прикладена до заяви). На це питання Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області жодного разу відповіді не надало. Замість надання мотивованого правового обґрунтування мені неодноразово надсилали однакові відповіді із посиланням лише на частину пункту 4 Порядку, при цьому повністю ігноруючи мої доводи, норми спадкового законодавства та поставлені мною питання. З метою отримання офіційного роз`яснення я звернулася до Міністерства юстиції України. У відповіді Міністерства юстиції зазначено, що питання призначення компенсації належить до компетенції Пенсійного фонду України, а тому саме Пенсійний фонд повинен надати відповідь щодо підстав відмови у виплаті компенсації. Разом з тим Міністерство юстиції навело норми Цивільного кодексу України щодо представництва, спадкування та прав спадкоємців, зокрема: представництво за довіреністю припиняється у разі смерті довірителя; спадкоємець який прийняв спадщину, набуває права на спадкове майно з часу відкриття спадщини (ст.1218 ЦК), до спадкоємця переходять права на отримання компенсації, яку відповідно до закону міг би отримати спадкодавець за життя (ст. 1230 ЦК). Незважаючи, що такі дії порушують вимоги Закону України «Про звернення громадян», відповідно до якого державний орган зобов`язаний надати повну, об`єктивну, всебічну та вмотивовану відповідь на всі порушені у зверненні питання. На підставі викладеного ПРОШУ:
1. Провести службову перевірку, щодо належності розгляду моїх звернень Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
2. Надати правову оцінку законності неодноразового направлення мені формальних відповідей без розгляду поставлених питань по суті.
3. Надати вичерпну відповідь на моє питання: хто є представником власника житла після смерті власника для цілей застосування пункту 4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1544, якщо спадкова справа відкрита, спадкоємець визначений та прийняв спадщину?
4. Надати правове обґрунтування із зазначенням конкретних норм законодавства, якщо Пенсійний фонду України вважає, що спадкоємець у такій ситуації не може бути представником або особою, яка має право на отримання компенсації.
5. У разі встановлення порушень з боку Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області вжити заходів реагування та забезпечити повторний розгляд моїх звернень відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».»
В якості додатків до вказаного звернення зазначено:
« 1. Копія відповіді Міністерства юстиції України. 2. Копія довідки від нотаріуса про відкриття спадщини. 3.Копія відповідей Головного управління Пенсійного фонду Тернопільської області. 4. Скрін моїх звернень з особистого кабінету. 5. Звернення на урядову гарячу лінію 1545 (Ко-20252324 від 18.05.2026, КО-20387262 від 17.06.26, КО-20390156 від 18.06.26) які були направлені в ПФ Тернопільської області і залишились без відповіді.» (арк. справи 4-6)
10 липня 2026 року в особистий кабінет позивача надійшло повідомлення від Пенсійного фонду України про те, що її звернення зареєстровано. (арк. справи 7)
На момент звернення позивача до суду (19.08.2026) відповідь Пенсійного фонду України на подане нею звернення від 03.07.2026 в матеріалах справи була відсутня.
Натомість, після відкриття провадження у справі позивачем надано до суду копію листа від 16.09.2026 №85767-93971/К-04/8-2800-26, згідно якого Пенсійний фонду України за результатом розгляду звернення ОСОБА_1 від 03.07.2026 №ВЕБ-28000-Ф-С-26-389193, що найдійшло на вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (вх.№93971/К-2800-26 від 10.07.2026) та з державної установи «Урядовий контактний центр» від 03.08.2026 №КО-20571156 (вх. №103202/К-2800-26 від 04.08.2026) повідомив наступне.
«Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Механізм виплати компенсації витрат за тимчасове розміщення (перебування) внутрішньо переміщених осіб (далі–компенсація витрат) визначений Порядком компенсації витрат за тимчасове розміщення (перебування) внутрішньо переміщених осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2022 №333 “Про затвердження Порядку компенсації витрат за тимчасове розміщення (перебування) внутрішньо переміщених осіб” (далі–Порядок № 333).
Постановою Кабінету Міністрів України № 1544 “Деякі питання надання державної підтримки внутрішньо переміщеним особам” (далі–Постанова№ 1544) внесено зміни до Порядку № 333 та передбачено, що Пенсійний фонд України з 01.03.2025 здійснює розгляд звернень та прийняття щодо них рішень про призначення компенсації витрат згідно з Порядком № 333.
Компенсація надається фізичним особам – громадянам України, які є власниками житла або їх представниками і безоплатно розміщують у своїх житлових приміщеннях внутрішньо переміщених осіб, крім осіб, з якими вони пов`язані родинними відносинами першого ступеня споріднення, для покриття витрат, пов`язаних з безоплатним розміщенням внутрішньо переміщених осіб.
Представником власника житла може бути особа з законним правом діяти від його імені, наприклад, за нотаріальною довіреністю або як законний опікун. Такий представник має право подавати заяви до Пенсійного фонду України для призначення компенсації витрат.
Однією з умов призначення компенсації витрат на розміщених внутрішньо переміщених осіб:
є відсутність у власного таких осіб житлового приміщення загальною площею більше ніж 13,65 кв. м на кожну особу із складу домогосподарства, розташованого на території, не включеній до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначено дати завершення бойових дій або тимчасової окупації (далі – перелік територій);
або якщо наявне у власності внутрішньо переміщених осіб житлове приміщення незалежно від розміру загальної площі знищено або пошкоджено (до ступеня, непридатного для проживання) і відомості про яке внесено до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, або щодо такого приміщення наявні акт комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, та/або звіт з технічного обстеження, складені відповідно до Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов`язаних із пошкодженням будівель та споруд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2022 № 473.
Згідно з пунктом 9 Порядку № 1544 для підтвердження права осіб на отримання компенсації витрат орган Пенсійного фонду України проводить перевірку відомостей про розміщених внутрішньо переміщених осіб та особи, яка їх розмістила, шляхом звіряння даних, що створені в процесі виконання повноважень, а також отримані в порядку електронної інформаційної взаємодії, зокрема щодо:
наявності у власності житла, придатного для проживання, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації.
про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщених осіб та інші зафіксовані в базі відомості про них– з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до пункту 10 Порядку з метою встановлення права на призначення та виплати компенсації витрат Пенсійний фонд України використовує, зокрема, результати превентивної верифікації, проведеної Міністерством фінансів України відповідно до статті 10 Закону України № 324-IX від 03.12.2019 “Про верифікацію та моніторинг державних виплат”.
Перевірка здійснюється на підставі даних, зазначених у повідомленні про безоплатне розміщення внутрішньо переміщених осіб або зміну переліку осіб, розміщених у житловому приміщенні (далі – повідомлення) та в заяві про призначення компенсації витрат (далі– заява).
07.01.2026 ОСОБА_2 для призначення компенсації витрат звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі – Головне управління) із повідомленням та заявою, зокрема на Вас. Під час опрацювання заяви та повідомлення Головним управлінням отримано інформацію, яка надійшла з Міністерства юстиції України, що Ви як особа, за яку отримується компенсація, маєте у власності два житлових приміщення, а саме будинок та квартиру.
Також шляхом електронної взаємодії, інформація про наявність у власності ОСОБА_2 житлового приміщення, в якому розміщено внутрішньо переміщених осіб, не підтвердилась.
З урахуванням зазначеного, Головним управлінням було прийнято рішення про відмову в призначенні ОСОБА_2 компенсації витрат у зв`язку з невідповідністю вимогам Порядку № 1544.
Для призначення компенсації витрат рекомендуємо подати до Головного управління документи, що посвідчують право власності ОСОБА_2 на житлове приміщення, в якому розміщено внутрішньо переміщених осіб, зокрема витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також підтвердження, що наявні у Вашій власності житлові приміщення розташовані на території, включеній до переліку територій, або є знищеними, непридатними для проживання в житлових приміщень, інформація про які внесена до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації.» (арк. справи 26-27)
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо належного розгляду скарги, поданої в порядку Закону України «Про звернення громадян», позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Як слідує зі змісту позовної заяви, порушення своїх прав позивач пов`язує з бездіяльністю Пенсійного фонду України, яка полягає у ненаданні повної, обґрунтованої та мотивованої відповіді на питання, порушені нею у скарзі від 03.07.2026, поданої в порядку Закону України «Про звернення громадян».
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовано Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР. (далі – Закон №393/96-ВР)
Згідно частини першої статті 1 цього Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 3 Закону №393/96-ВР передбачено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.
Звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. (частина перша статті 5 Закону №393/96-ВР)
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). (частина шоста статті 5 Закону №393/96-ВР)
Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. (частина перша статті 7 Закону №393/96-ВР)
Згідно частини першої статті 16 Закону №393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Статтею 18 Закону №393/96-ВР передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, медіа, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Статтею 19 Закону №393/96-ВР визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.
Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. (частина перша статті 20 Закону №393/96-ВР)
Системний аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що законодавцем унормовано порядок та умови реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права на звернення до органів державної влади з відповідними заявами, клопотаннями та скаргами.
При цьому, порядок та умови розгляду скарг громадян України на дії (бездіяльність) чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, медіа, посадової особи, передбачає обов`язок вищого органу здійснювати розгляд таких скарг із проведенням ретельної перевірки зазначених скаржником відомостей, письмово повідомити громадянина про результати перевірки скарги і суть прийнятого рішення, а у разі визнання скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.
Як слідує з матеріалів справи, 03.07.2026 позивач звернулась до Пенсійного фонду України зі скаргою №ВЕБ-28000-Ф-С-26-389193 на дії Головного управління ПФУ в Тернопільській області, які на думку скаржника полягають у неналежному розгляді раніше поданих нею звернень з приводу призначення компенсації витрат за безоплатне тимчасове розміщення внутрішньо переміщених осіб.
Вказана скарга зареєстрована Пенсійним фондом України 10.07.2026 за вх. №93971/К-2800-26 та розглянута 16.09.2026 шляхом формування та направлення на адресу позивача листа №85767-93971/К-04/8-2800-26.
З наведеного слідує, що розгляд скарги позивача від 03.07.2026 здійснено Пенсійним фондом України через 75 днів після її надходження, тобто з порушенням визначеного статтею 20 Закону №393/96-ВР максимального терміну (45 днів).
У клопотанні про закриття провадження у справі представником ПФУ зазначено, що затримка у розгляді звернення позивача викликана об`єктивними факторами, а саме витребуванням інформації від Головного управління, великою кількістю звернень, що надходять від громадян, а також тривалими повітряними тривогами внаслідок численних атак з боку Російської Федерації.
Надаючи оцінку вказаному аргументу сторони відповідача суд враховує, що запроваджений в Україні воєнний стан, регулярні масовані атаки з боку Російської Федерації та оголошені внаслідок цього повітряні тривоги є загальновідомими обставинами, що в силу вимог частини третьої статті 78 КАС України не потребують доказування.
Суд погоджується, що наведені представником відповідача обставини безумовно негативно впливають як на роботу державних підприємств, установ, організацій, так і на організацію життя всіх громадян України в цілому.
Разом з тим суд зауважує, що тривалі повітряні тривоги та значне навантаження на державний сектор підприємств, установ та організацій не може мати наслідком безпідставне порушення прав та інтересів громадян, у тому числі у сфері правовідносин, врегульованих Законом України «Про звернення громадян».
Так, звертаючись до Пенсійного фонду України, як до найвищої ланки в системі органів пенсійного забезпечення, зі скаргою на рішення, дії (бездіяльність) Головного управління ПФУ в Тернопільській області, позивач мала правомірні очікування бути почутою, у тому числі шляхом розгляду її скарги у встановлені законом строки та шляхом отримання обґрунтованої відповіді з порушених нею питань.
Натомість, Пенсійним фондом України не здійснено розгляду скарги позивача у встановлені статтею 20 Закону №393/96-ВР загальний (протягом одного місяця) та максимальний (протягом 45 днів) строки, а також всупереч положенням вказаної норми не повідомлено позивача про необхідність продовження такого строку.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку про визнання протиправною бездіяльності Пенсійного фонду України, яка полягає у нерозгляді поданої позивачем скарги від 03.07.2026 у встановлений законом строк.
Також суд зазначає, що згідно наведених вище положень статті 19 Закону №393/96-ВР органи держаної влади в межах своїх повноважень зобов`язані об`єктивно і всебічно перевіряти заяви чи скарги, скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення, у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.
Отже, відповідь, надана за результатом розгляду скарги, має містити висновок щодо її обґрунтованості чи необґрунтованості, бути мотивованою та у випадку визнання скарги необґрунтованою містити роз`яснення про порядок оскарження прийнятого рішення.
Мотивованість рішення полягає у наявності у його тексті за змістом посилання на нормативно – правові акти та конкретні норми чинного законодавства, на підставі яких воно ухвалено; детальний аналіз відомостей (обставин, аргументів та документів), що стали підставою звернення; зазначення причинно-наслідкового зв`язку між встановленими за наслідками перевірки обставинами та прийнятим органом кінцевим рішенням; відповідь не кожне порушене скаржником питання, а у випадку, якщо вказаний орган не уповноважений надавати таку відповідь – вказівку на це.
Зі змісту поданої позивачем скарги від 03.07.2026 слідує, що позивач просила ПФУ:
1. провести службову перевірку, щодо належності розгляду її звернень Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області;
2. надати правову оцінку законності неодноразового направлення їй формальних відповідей без розгляду поставлених питань по суті;
3. надати вичерпну відповідь на питання: хто є представником власника житла після смерті власника для цілей застосування пункту 4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1544, якщо спадкова справа відкрита, спадкоємець визначений та прийняв спадщину;
4. надати правове обґрунтування із зазначенням конкретних норм законодавства, якщо Пенсійний фонду України вважає, що спадкоємець у такій ситуації не може бути представником або особою, яка має право на отримання компенсації;
5. у разі встановлення порушень з боку Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області вжити заходів реагування та забезпечити повторний розгляд її звернень відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».
Натомість, лист від 16.09.2026 №85767-93971/К-04/8-2800-26, яким надано відповідь за результатами розгляду звернення позивача, не містить висновків щодо обґрунтованості чи необґрунтованості поданої нею скарги, а також порядку оскарження прийнятого відповідачем рішення.
Крім того, фактично відповідачем надано відповідь лише не третє та четверте порушене позивачем питання у скарзі, у той час висновку про оцінку рішень, дій та бездіяльності Головного управління ПФУ в Тернопільській області, що стали підставою для звернення ОСОБА_1 зі скаргою, лист ПФУ від 16.09.2026 не містить.
Враховуючи, що надана відповідачем за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 відповідь, оформлена листом від 16.09.2026 №85767-93971/К-04/8-2800/26, не відповідає критеріям повноти та вмотивованості, тому суд з метою ефективного поновлення порушених прав позивача вважає за необхідне зобов`язати Пенсійний фонд України повторно розглянути скаргу позивача від 03 липня 2026 року, з урахуванням правової оцінки суду.
Разом з тим суд зауважує, що надання обґрунтованої та мотивованої відповіді по суті всіх порушених питань, а також з посиланням на конкретні норми законодавства, охоплюється поняттям «належного розгляду скарги», а тому не потребує окремого визначення судом, як способу поновлення прав позивача.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами 1, 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, якими врегульовано спірні правовідносини, а також встановивши обставини справи на підставі наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки за наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, тому відповідно до частини першої статті 139 КАС України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 1331,20 грн підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 258, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України, яка полягає у нерозгляді поданої ОСОБА_1 скарги від 03.07.2026 у встановлений законом строк.
Зобов`язати Пенсійний фонд України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 03 липня 2026 року №ВЕБ-28000-Ф-С-26-389193, з урахуванням правової оцінки суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 03 листопада 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 код РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Пенсійний фонд України (місцезнаходження: вул. Бастіонна, 9, м.Київ, 01601 код ЄДРПОУ 00035323).
Головуючий суддя Мірінович У.А.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua