Суд: Тернопільський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №500/4795/26
Суддя: Мартиць Оксана Іванівна
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №500/4795/26
02 листопада 2026 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 через представника адвоката Печінку Павла Володимировича звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за №192550012647 від 06.07.2026 про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні до його страхового стажу періодів трудової діяльності, зазначених у трудовій книжці,
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 червня 2026 року, зарахувавши йому до загального страхового стажу період роботи в ТзОВ «Агрофірма «Маяк» із 10.01.1996 по 01.01.1999.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 29.06.2026 звернувся до Гусятинського відділу обслуговування громадян №4 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності.
14 липня 2026 року, за вих. № 10181/03-16 від 06.07.2026 позивачу надано письмову відмову у призначенні пенсії у зв`язку із тим, що його страховий стаж є меншим за необхідний для призначення пенсії. До відповіді відповідач долучив копію рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за № 192550012647 від 06.07.2026.
Згідно вказаного рішення, відповідачем зараховано до страхового стажу позивача лише 12 років 5 місяців 28 днів, при цьому не зараховано до страхового стажу періоди роботи в ТзОВ «Агрофірма «Маяк» із 10.01.1996 по 01.01.1999, що складає 2 роки 11 місяців і 23 дні страхового стажу, якого достатньо для призначення пенсії.
Відмову у зарахуванні до страхового стажу зазначеного періоду роботи, відповідач мотивував тим, що у трудовій книжці позивача дата наказу про прийняття на роботу містить виправлення, а в архівних довідках №393, 394 від 05.05.2026 про роботу в ТзОВ «Маяк», ініціали позивача вказані у скороченому вигляді.
Наведена протиправна діяльність відповідача, яка виразилась у безпідставній відмові у зарахуванні до страхового стажу позивача конкретних періодів трудової діяльності, які надають йому право на призначення пенсії по інвалідності, спонукала позивача звернутись до суду за захистом своїх соціальних прав.
Ухвалою суду від 24.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
У поданому до суду відзиві Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області просить відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в повному обсязі
В заперечення вказує, що подану 29.06.2026 позивачем заяву про призначення пенсії по інвалідності було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області та прийнято рішення та прийнято рішення №192550012647 від 06.07.2026 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Розглянувши документи, подані для призначення пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області встановлено, що страховий стаж позивача на момент звернення становив 12 років 05 місяців 28 днів при необхідному 15 років.
За результатами розгляду заяви та додаткових документів, поданих до заяви до страхового стажу не зараховано періоди згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 06.06.1986 з 10.01.1996 по 31.03.2000, оскільки дата наказу про прийняття на роботу містить виправлення. До страхового стажу зараховано періоди роботи згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу.
Архівну довідку від 05.05.2026 №393 про періоди роботи в КСП з січня 1996 по лютий 2000 не враховано, оскільки по батькові заявника скорочено (1996,1997), або відсутнє (1998-2000), та архівну довідку від 05.05.2026 №394 про періоди роботи в ТОВ з липня 2002 року по вересень 2004 року не враховано, оскільки по батькові заявника скорочено, що не відповідає паспортним даним.
06.08.2026 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, де зазначає, що відповідач безпідставно поклав відповідальність за правильність, повноту оформлення та належний порядок ведення внутрішньої документації працедавцями, що є неприпустимим, оскільки під час виконання своїх трудових обов`язків позивач не був наділеним повноваженнями здійснювати контроль за діяльністю працедавців.
Позивачем надано відповідачу трудову книжку та архівну довідку і вищезазначені документи, складались та видавались позивачу працедавцями, позивач у складанні документів та внесенні записів до трудової книжки участі не приймав а тому посилання відповідача на недоліки у відображенні ініціалів позивача чи виправлення у трудовій книжці, не можуть бути законною підставою для обмеження позивача у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку черговості.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 29.06.2026 звернувся до Гусятинського відділу обслуговування громадян №4 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності.
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яке прийняло рішення №192550012647 від 06.07.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Зі змісту спірного рішення видно, що вік заявника 60 років 11 місяців 16 днів, страховий стаж 12 років 05 місяців 28 днів.
За результатами розгляду заяви та додаткових документів, поданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 06.06.1986 з 10.01.1996 по 31.03.2000, оскільки дата наказу про прийняття на роботу містить виправлення. До страхового стажу зараховано періоди роботи згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу.
Архівну довідку від 05.05.2026 №393 про періоди роботи в КСП з січня 1996 по лютий 2000 не враховано, оскільки по батькові заявника скорочено (1996,1997), або відсутнє (1998-2000), та архівну довідку від 05.05.2026 №394 про періоди роботи в ТОВ з липня 2002 року по вересень 2004 року не враховано, оскільки по батькові заявника скорочено, що не відповідає паспортним даним.
Про вказане рішення повідомлено позивача листом від 07.07.2026 №1900-0207-8/31512 Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Вважаючи таке рішення суб`єкта владних повноважень протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх пенсійних прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до частини першої статті 30 Закону №1058-ІV пенсія по інвалідності призначається у разі встановлення особі інвалідності, за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Відповідно до статті 32 Закону №1058-ІV особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону, тобто не менше 15 років.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (частина третя статті 24 Закону №1058-ІV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Положеннями частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підтвердження страхового стажу позивач надав трудову книжку НОМЕР_1 від 06.06.1986 за записами якої до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 10.01.1996 по 31.03.2000, оскільки дата наказу про прийняття на роботу містить виправлення.
На момент внесення записів до трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року №252, зі змінами, внесеними постановою Держкомпраці СРСР від 19 жовтня 1990 року №412 (далі - Інструкція №162), та Інструкція про ведення трудових книжок, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110 (далі - Інструкція №58), які містять аналогічні положення про те, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пунктів 2.3, 2.4, 2.8 глави 2 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Аналогічні за змістом положення містила також Інструкція №162.
Пунктами 2.11, 2.12, 2.13 глави 2 Інструкції №58 передбачено занесення відомостей про працівника, а саме відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналіз вказаних вище норм свідчить, що законодавством визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.
Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 по справі №654/890/17 (провадження №К/9901/22832/18), яка в силу положень частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (провадження №К/9901/110/17) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Отже, з вищенаведеного слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, установи, організації, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача.
Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
За висновком Верховного Суду у постанові від 06.03.2018 у справі №754/14989/15-а не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.
Для підтвердження страхового стажу позивач надав трудову книжку серії НОМЕР_1 від 06.06.1986, яка містить такі записи щодо спірних періодів:
запис №3 - 10.01.1996 прийнятий на роботу в колгосп "Маяк" сторожем г-ства (протокол № 1 від 10.01.1996)
запис №4 - 31.03.2000 звільнений з роботи згідно поданої заяви (наказ №34 від 01.04.2000)
Запис про звільнення з роботи засвідчені підписом відповідальної особи та печаткою підприємства.
З огляду на наведене зазначений недолік трудової книжки не може бути підставою для неврахування трудової діяльності при обчисленні стажу роботи, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист.
Таким чином, наявність недоліку у заповненні трудової книжки позивача як підставу для незарахування згідно із записами цієї трудової книжки до страхового стажу спірного періоду, суд вважає необґрунтованим та безпідставним.
Також на підтвердження трудової діяльності в КСП "Маяк, ТзОВ "Маяк" с. Котівка Гусятинського району за період з січня 1996 року по лютий 2000 року, з липня 2002 по вересень 2004 року позивачем надано архівні довідки про трудовий стаж від 05.05.2026 №№393, 394 виданих трудовим архівом Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області.
У довідці №393 від 05.05.2026 трудового архіву Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області зазначено, що у документах архівного фонду ТзОВ "Маяк" с. Котівка Гусятинського району містяться відомості про роботу у КСП "Маяк, ТзОВ "Маяк" с. Котівка Гусятинського району:
ОСОБА_1 "так в документах" - 1996,1997 роки,
Сточанський Михайло "так в документах" - 1998,1999, 2000 роки.
Довідка видана на підставі книги обліку розрахунків по оплаті праці КСП "Маяк, ТзОВ "Маяк" с. Котівка Гусятинського району за 1996,1997, 1998,1999, 2000 роки та містить відомості про встановлений мінімум людино-днів, за ці роки, кількість відпрацьованих людино-днів за рік позивачем на посаді сторожа і нараховану зарплату за рік, гроші.
Як зазначено в спірному рішенні архівну довідку від 05.05.2026 №393 про періоди роботи в КСП з січня 1996 по лютий 2000 не враховано, оскільки по батькові заявника скорочено (1996,1997), або відсутнє (1998-2000), та архівну довідку від 05.05.2026 №394 про періоди роботи в ТОВ з липня 2002 року по вересень 2004 року не враховано, оскільки по батькові заявника скорочено, що не відповідає паспортним даним.
При цьому суд перевіряє правомірність рішення відповідача виключно виходячи зі змісту такого рішення.
Слід зауважити, що всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до його трудової книжки, бухгалтерських документів, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
На переконання суду, обов`язок щодо внесення достовірних, повних та правильних записів у документи первинного обліку підприємства, установи, організації про стаж та заробітну плату працівника, зокрема, в частині відомостей, що має право на зберігання документів колгоспу та видачу довідок про періоди роботи у колгоспі покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання цих правил не може мати негативні наслідки для особи, якої такі відомості стосуються, та не може впливати на її особисті права.
При цьому слід зауважити, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 16.05.2019 у справі №161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі № 550/927/17) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що до страхового стажу позивача підлягає зарахуванню його трудова діяльність у колгоспі на підставі вказаних довідок.
Суд враховує також актуальну практику Верховного Суду щодо спірних правовідносин, а саме позицію, що викладена у постанові від 28.01.2025 у справі №300/8132/23 про те, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж. Разом з тим, у разі якщо остання містить неправильні чи неточні записи про періоди роботи (тобто такі, з приводу яких виникають сумніви у їх достовірності) то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, визначені пунктом 3 Порядку №637. Також у разі неможливості одержання необхідних документів внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку (у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями) трудовий стаж може бути установлений на підставі показань не менше двох свідків , які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Стосовно порядку зарахування страхового стажу в колгоспі, то такий підлягає зарахуванню позивачу з урахуванням трудової участі в господарстві та при виконанні встановленого мінімуму трудової участі.
Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.
У даному випадку відомості архівних довідок з відомостями про кількість відпрацьованих людино-днів позивачем є достатніми документами для зарахування спірних періодів роботи в колгоспі до його страхового стажу.
При цьому повноваження щодо обчислення страхового стажу при призначенні пенсії належать до виключних повноважень органів пенсійного фонду, а тому суд не може підміняти собою такий орган і проводити відповідні обчислення страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за №192550012647 від 06.07.2026 про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні до його страхового стажу періодів трудової діяльності, зазначених у його трудовій книжці є протиправним та підлягає скасуванню.
Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб`єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій.
Також з метою належного та ефективного відновлення порушеного права позивача, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати позивачу до загального страхового стажу спірний період роботи у КСП "Маяк, ТзОВ "Маяк" с. Котівка Гусятинського району з 10.01.1996 по 31.03.2000 згідно архівних довідок №393 та №394 від 05.05.2026, виданих трудовим архівом Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області з урахуванням виконання позивачем встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та повторно розглянути подану заяву від 29.06.2026 про призначення пенсії по інваідності, прийнявши відповідне рішення.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за №192550012647 від 06.07.2026 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії по інвалідності..
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи в у КСП "Маяк, ТзОВ "Маяк" с. Котівка Гусятинського району Тернопільської області з 10.01.1996 по 31.03.2000 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 06.06.1986 і архівних довідок №393 та №394 від 05.05.2026, виданих трудовим архівом Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області з урахуванням виконання ним встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.06.2026 про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено 02 листопада 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, 4, м. Ужгород, Ужгородський р-н, Закарпатська обл., 88000, код ЄДРПОУ: 20453063).
Головуючий суддя Мартиць О.І.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua