Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №480/3330/26 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року Справа № 480/3330/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми справу № 480/3330/26 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства юстиції України, в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, що полягає у незастосуванні Закону України "Про адміністративну процедуру" під час розгляду заяви позивача від 24 лютого 2026 року;

- зобов`язати Міністерство юстиції України розглянути заяву позивача від 24 лютого 2026 року по суті, надати оцінку доводам позивача, перевірити дотримання статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" та прийняти мотивоване рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач протиправно не розглянув заяву позивача з урахуванням законодавства про адміністративну процедуру та в цілому вирішив її неналежним чином.

Ухвалою суду від 11.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив та зазначив, що законодавець прямо виключив можливість застосування Закону України "Про адміністративну процедуру" до правовідносин, що виникають у межах виконавчого провадження. У діях Міністерства юстиції України відсутні ознаки протиправної бездіяльності, оскільки відповідачем забезпечено розгляд усіх звернень позивача, надано письмові та мотивовані відповіді, а також здійснено перевірку доводів заявника у межах компетенції органу.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що всі відповіді відповідача зводяться до викладення фактичних обставин справи та норм законодавства, що не є належним розглядом звернення. Відповідач зобов`язаний надати оцінку доводам заявника, перевірити викладені обставини та прийняти мотивоване рішення, проте цього зроблено не було. Фактично відповідач ухилився від розгляду звернення по суті, що становить протиправну бездіяльність.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 звернувся до Міністерства юстиції України із заявою від 24.02.2026, в якій просив:

- розпочати та провести повноцінний адміністративний розгляд цієї заяви із дотриманням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру";

- надати чітку правову оцінку дотриманню головним державним виконавцем Балабою Л.О. вимог ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження";

- у разі встановлення порушень - вжити передбачених законом заходів реагування щодо відповідної посадової особи;

- прийняти мотивоване адміністративне рішення та письмово повідомити ОСОБА_1 про результати розгляду у встановлений законом строк.

30.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до Міністерства юстиції України із заявою, в якій просив:

- невідкладно завершити адміністративну процедуру за заявою ОСОБА_1 від 24.02.2026;

- прийняти мотивоване адміністративне рішення.

Міністерство юстиції України, розглянувши звернення позивача від 24.02.2026 та 30.03.2026, листом від 09.04.2025 № 49 повідомило наступне.

Згідно з даними автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - Система) та за інформацією Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Управління) на виконанні у Ковпаківському відділі державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділ) з 02.04.2025 по 23.10.2025 перебувало виконавче провадження № 77681027 з примусового виконання виконавчого листа Зарічного районного суду м. Суми від 27.03.2025 № 591/1201/23 про зобов`язання ТОВ "Сумитеплоенерго" у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили забезпечити ОСОБА_1 доступ до інформації про обсяг спожитої споживачами теплової енергії за поточний період, визначений згідно з вимогами статей 9-11 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії" щодо будівлі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому, а також показання відповідного вузла обліку, про динаміку споживання комунальної послуги з постачання теплової енергії шляхом забезпечення споживачу ОСОБА_1 доступу до електронних систем обліку розрахунків.

Інформуємо, що відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За інформацією Управління, на адресу відділу 10.04.2025 надійшов лист ТОВ "Сумитеплоенерго" про виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27.03.2025 № 591/1201/23, з додатками, скріншотами з офіційного сайту ТОВ "Сумитеплоенерго".

За інформацією Управління, на повторний запит державного виконавця від 13.05.2026, на адресу відділу надійшла відповідь ТОВ "Сумитеплоенерго", в якій повідомлено про створення особистого кабінету з додаванням всіх вичерпних вкладок/звітів, які можливо отримати через особистий кабінет, а також надано динаміку споживання по постачанню теплової енергії ы гарячого водопостачання (за наявності) за 3 роки, рахунок на оплату послуг ТОВ "Сумитеплоенерго", довідка про розподіл витрат будинкового приладу обліку теплової енергії в березні 2025 в м. Суми, вул. Петропавлівська, 123 по особовому рахунку ОСОБА_1 .

Державним виконавцем 23.10.2025 на п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 77681027, яку оскаржено до Зарічного районного суду м. Суми (справа № 591/14288/25). Розгляд справи призначено на 24.04.2026.

Таким чином, оцінку діям державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 77681027 буде надано судом.

Також інформуємо, що за повідомленням Управління, копію постанови про закінчення виконавчого провадження направлено державним виконавцем на Вашу адресу: вул. Петропавлівська, 123, кв. 24, м. Суми, Сумська обл., 23.10.2025 простою кореспонденцією (за вих. № 155579 згідно журналу вихідної кореспонденції).

З приводу порушеного питання щодо розгляду Вашої заяви із дотриманням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру" інформуємо, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 1 Закону України "Про адміністративну процедуру", дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають зокрема під час виконавчого провадження (крім виконання адміністративних актів).

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо незастосування Закону України "Про адміністративну процедуру" під час розгляду звернення від 24.02.2026, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Частиною 3 ст. 3 Закону № 393/96-ВР встановлено, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Відповідно до ч. 1-7 ст. 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).

Звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Статтею 16 Закону № 393/96-ВР встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

За ч. 1 ст. 18 Закону № 393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, медіа, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Частиною 1 ст. 20 Закону № 393/96-ВР встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адміністративну процедуру" від 17.02.2022 року № 2073-IX (далі - Закон № 2073-IX) цей Закон регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

При цьому, згідно п. 2 ч. 2 ст. 1 Закону № 2073-IX, дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час: конституційного провадження, кримінального провадження, судового провадження, виконавчого провадження (крім виконання адміністративних актів), оперативно-розшукової діяльності, розвідувальної діяльності, контррозвідувальної діяльності, вчинення нотаріальних дій, виконання покарань, застосування законодавства про національну безпеку і оборону, громадянство, надання притулку в Україні, захист економічної конкуренції.

Згідно ч. 1, 2 ст. 10 Закону № 2073-IX адміністративний орган зобов`язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом.

Адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 10 Закону № 2073-IX дії та вимоги особи є правомірними, доки інше не буде доведено під час розгляду та/або вирішення справи.

Сумніви щодо правомірності дій та вимог особи, що виникають внаслідок неоднозначного (множинного) трактування норми права, повинні тлумачитися адміністративним органом на користь їх правомірності.

За ч. 1 ст. 16 Закону № 2073-IX адміністративний орган зобов`язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи.

Частиною 2 ст. 16 Закону № 2073-IX встановлено, що адміністративний орган зобов`язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов`язків

Згідно ч. 1, 2, 5 ст. 72 Закону № 2073-IX адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті).

Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.

У мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються:

1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи);

2) фактичні обставини справи;

3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи;

4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу;

5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.

Відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом.

За ч. 3 ст. 85 Закону № 2073-IX у разі якщо адміністративний акт не містить мотивувальної частини, у випадку, якщо відповідно до цього Закону вона є обов`язковою, такий акт скасовується.

Частинами 1, 2 ст. 87 Закону № 2073-IX встановлено, що адміністративний акт є правомірним, якщо він прийнятий компетентним адміністративним органом відповідно до закону, що діяв на момент прийняття акта.

Протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою цієї статті, зокрема:

1) прийнятий адміністративним органом, що:

а) не мав на це повноважень;

б) використав дискреційні повноваження незаконно;

2) суперечить положенням закону щодо форми та змісту адміністративного акта;

3) порушує норми матеріального права;

4) не відповідає принципам адміністративної процедури.

Застосовуючи вищевикладені нормативні положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Позивачем фактично оскаржено поведінку відповідача в двох аспектах:

1) розгляд заяви не в порядку Закону № 2073-IX;

2) невирішення заяви по суті.

Щодо належного порядку розгляду заяви позивача суд зазначає наступне.

Передусім суд зауважує, що дія норми права пов`язана не з проханням особи, а з настанням фактичних обставин, з наявністю або відсутністю яких норма права пов`язує відповідне правило поведінки, тобто йдеться про наявність або відсутність відповідного юридичного факту. Як наслідок, якщо, наприклад, відсутні підстави для застосування положень Закону № 2073-IX, то прохання особи застосувати ці норми права не може бути задоволене. З цих же підстав якщо юридичний факт для застосування Закону № 2073-IX наявний, то відповідні норми підлягають застосуванню незалежно від наявності прохання особи про застосування таких норм права.

Отже, належить об`єктивно оцінити та вирішити питання про те чи підлягала заява позивача розгляду з урахуванням Закону № 2073-IX.

Сфера дії Закону № 2073-IX визначена у ч. 1 ст. 1: цей Закон регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Частина друга цієї статті містить перелік правовідносин, які виключені з-під дії Закону № 2073-IX в силу спеціального правила поведінки, а саме: конституційного провадження, кримінального провадження, судового провадження, виконавчого провадження (крім виконання адміністративних актів), оперативно-розшукової діяльності, розвідувальної діяльності, контррозвідувальної діяльності, вчинення нотаріальних дій, виконання покарань, застосування законодавства про національну безпеку і оборону, громадянство, надання притулку в Україні, захист економічної конкуренції.

Пунктами 1-5 ч. 1 ст. 2 Закону № 2073-IX визначено, що:

- адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації

- адміністративна справа (далі - справа) - справа, що стосується публічно-правових відносин щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу особи та/або виконання нею визначених законом обов`язків, захисту її права, свободи чи законного інтересу, розгляд якої здійснюється адміністративним органом;

- адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб);

- адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта;

- адміністративна процедура - визначений законом порядок розгляду та вирішення справи.

В свою чергу ст. 12 Закону № 393/96-ВР передбачає, що дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільним процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про судоустрій і статус суддів", "Про доступ до судових рішень", "Про запобігання корупції", "Про виконавче провадження", "Про адміністративну процедуру".

Якщо вирішення питань, порушених у заявах (клопотаннях) і скаргах громадян, належить до предмета регулювання Закону України "Про адміністративну процедуру", вони розглядаються в порядку, встановленому зазначеним Законом України.

Вищевказане прямо свідчить про те, що самі по собі звернення громадян не є адміністративною процедурою, оскільки законодавець прямо розмежував, що у законодавства про адміністративну процедуру окремий предмет регулювання.

Відповідно, відсутні підстави вважати, що адміністративна процедура починається при поданні будь-якого звернення громадянина, оскільки в такому випадку не існувало б простору для звернень громадян, які не були врегульовані законодавством про адміністративну процедуру (якби кожне звернення саме по собі започатковувало адміністративну процедуру).

Отже, заява позивача підлягала розгляду згідно Закону № 2073-IX лише в тому випадку, якщо вона стосувалася предмету регулювання цього закону.

В основі предмету регулювання Закону № 2073-IX перебуває "розгляд і вирішення адміністративних справ".

При цьому в межах даної справи, з урахуванням характеру доводів сторін, належить розмежувати:

1) провадження щодо якого позивач звернувся до відповідача (правовідносини щодо невиконання головним державним виконавцем Закону України "Про виконавче провадження" у межах виконавчого провадження);

2) провадження з розгляду заяви позивача відповідачем.

В п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону № 2073-IX визначено, що учасником адміністративного провадження є: особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов`язок якої вирішується в адміністративному акті (адресат), у тому числі:

а) особа, яка з метою забезпечення реалізації свого права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов`язку звертається до адміністративного органу із заявою про прийняття адміністративного акта (заявник);

б) особа, стосовно якої адміністративний орган ініціював адміністративне провадження;

в) особа, яка з метою захисту свого права, свободи чи законного інтересу звертається до адміністративного органу із скаргою (скаржник).

При цьому згідно п. 1 ч. 2 ст. 72 Закону № 2073-IX у мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються:

1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи).

Водночас, за ч. 1 ст. 36 Закону № 2073-IX адміністративне провадження відповідно до цього Закону розпочинається:

1) за заявою особи щодо забезпечення реалізації її права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов`язку, у тому числі щодо отримання адміністративної послуги;

2) за ініціативою адміністративного органу, у тому числі у порядку здійснення ним інспекційного (контрольного, наглядового) повноваження.

Адміністративне провадження продовжується у разі подання скарги в порядку адміністративного оскарження.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 34 Закону № 2073-IX строк перегляду справи за скаргою не повинен перевищувати тридцяти календарних днів.

Якщо протягом граничного строку вирішити справу за заявою чи скаргою неможливо, за рішенням адміністративного органу строк її вирішення може бути одноразово продовжений, але не більше ніж на п`ятнадцять календарних днів, якщо інше не передбачено законом. Про таке продовження строку учасники адміністративного провадження повідомляються в письмовій формі з обґрунтуванням прийнятого рішення не пізніше ніж за три робочі дні до завершення граничного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 83 Закону № 2073-IX адміністративне провадження за скаргою починається з дня надходження скарги, оформленої відповідно до вимог статті 81 цього Закону, до суб`єкта розгляду скарги.

Суб`єкт розгляду скарги може об`єднати в одне адміністративне провадження декілька справ із скаргами того самого скаржника або скарги кількох скаржників з того самого питання (предмета).

Системне тлумачення вищевказаних положень Закону № 2073-IX свідчить, що фактично цим законом передбачено таку систему:

1) адміністративне провадження за заявою (основне провадження, аналог провадження у суді першої інстанції);

2) адміністративне провадження за скаргою ("другий" етап адміністративної процедури, аналог апеляційного провадження).

Для обставин даної справи вищевказане втілюється в наступному.

Правовідносини, на які позивач скаржився відповідачу, стосувалися поведінки головного державного виконавця в межах виконавчого провадження.

Відповідно, правовідносини між позивачем та третьою особою (предмет заяви позивача відповідачу) не підпадають під дію Закону № 2073-IX, оскільки стосувалися не розгляду і вирішення адміністративної справи, а дій під час виконавчого провадження. Своїми діями під час виконавчого провадження третя особа не вирішувала будь-яку адміністративну справу. Про виникнення адміністративної справи можна було б казати у випадку, наприклад, накладення на третю особу зобов`язання, яке передбачало певну дискрецію, в зв`язку з чим поведінка третьої особи могла б бути оцінена на предмет поширення на неї положень Закону № 2073-IX.

Як наслідок, коли третя особа направляла позивачу постанову про закінчення виконавчого провадження засобами поштового зв`язку, адміністративна справа не існувала, а адміністративний акт (у розумінні п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону № 2073-IX) не приймався.

При цьому як вже вказував суд, саме лише прохання застосувати закон не є юридичним фактом, з яким пов`язана дія норми права.

В свою чергу вимога провести правову оцінку та вжити передбачених заходів реагування щодо відповідної посадової особи також не перебуває у площині правового регулювання Закону № 2073-IX, оскільки вирішення цього питання не створить для позивача жодного конкретного права та/або обов`язку у розумінні п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону № 2073-IX.

Позивач безпідставно посилався на те, що його заява подана згідно Закону № 2073-IX, доводи позивача щодо адміністративної процедури суд визнає такими, що належить відхилити.

Водночас, Закон № 2073-IX співвідноситься з Законом № 393/96-ВР як спеціальне і загальне нормативно-правове регулювання. Як наслідок, непідпадання спірних правовідносин під дію Закону № 2073-IX (спеціального нормативно-правового регулювання) зумовлює поширення на ці ж правовідносини норм права загального характеру - Закону № 393/96-ВР.

В зв`язку з цим відповідач і розглянув заяву позивача як звернення громадянина та надав відповідь.

З урахуванням викладеного, суд визнає, що відповідачем було виконано обов`язок щодо розгляду звернень позивача та надання відповідей у межах наданих повноважень.

Щодо тверджень позивача про формальний характер відповіді відповідача та неналежний розгляд його звернення по суті, суд зазначає, що сам по собі зміст відповіді, з яким позивач не погоджується, не свідчить про її ненадання чи протиправну бездіяльність відповідача.

Закон України "Про звернення громадян" покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок розглянути звернення та надати відповідь у встановлений строк, однак не зобов`язує такого суб`єкта погоджуватися з доводами заявника чи приймати рішення на його користь.

Як встановлено судом, відповідачем надано відповідь на звернення позивача у визначений законом строк, що підтверджується матеріалами справи. При цьому відповідь містить інформацію щодо направлення копії постанови про закінчення виконавчого провадження, що свідчить про розгляд звернення, а не його ігнорування.

Незгода позивача зі змістом наданої відповіді не є підставою для висновку про протиправну бездіяльність відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал