Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №480/8501/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 р. Справа № 480/8501/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправним, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій просив:

1) визнати протиправними дії відповідача та скасувати рішення від 16.10.2025 року №092850031268 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування",

2) зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", із зарахуванням до загального страхового стажу згідно трудової книжки НОМЕР_1 , з 25.01.1988 по 16.01.1995, з 06.02.1995 по 20.09.2000, з 29.01.2002 по 31.03.2011, з 20.06.2011 по 06.02.2014, з 26.03.2014 по 09.09.2014 роках,

3) зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 до п. 4 ч. 1 ст. 115 Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, періоди проходження військової служби з 31.10.2022 по 19.09.2023, у кратному обчисленні один місць служби за три місяці.

Свої вимоги мотивував тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії та врахуванні періодів роботи до його страхового стажу, оскільки на позивача, як на особу на яку не покладено обов`язки щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для не зарахування органом Пенсійного фонду України рішення страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина. Крім того, вважає, що записи його трудової книжки про спірні періоди роботи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти його права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.

Ухвалою суду від 10.11.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Крім того, цією ухвалою у відповідача витребувано додаткові докази у справі, у зв`язку з не наданням яких ухвалою суду від 20.04.2026 у відповідача повторно витребувано такі докази, на виконання вимог якої такі докази подано представником ГУ ПФУ в Сумській області.

Відзиву на позовну заяву при цьому відповідачем надано не було. Втім разом з витребуваними доказами представник подав пояснення, у якому вказав, що позивачу відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 4 ч.І ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, у зв`язку з відсутнім необхідним страховим стажем. Вік заявника на дату звернення - 60 років 09 місяців 01 день. Страховий стаж особи становить - 07 років 05 місяців 27 днів.

Відповідно пункту 5-1 розділу XV “Прикінцевих положень" Закону №1058 періоди трудової діяльності з 01.01.1992 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення" за межами України в державах, які входили до складу колишнього СРСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.08.1985, оскільки прізвище на титульній сторінці трудової книжки не відповідає даним паспорта; період роботи в російській федерації з 25.01.1988 по 16.01.1995 згідно довідки від 12.03.2008 № М-183, оскільки прізвище не відповідає даним паспорта.

При наданні уточнюючої довідки про період роботи в російській федерації з 25.01.1988 по 16.01.1995, період з 01.01.1992 по 16.01.1995 не буде зараховано, оскільки відсутня угода між Україною та російською федерацією.

З 01.03.2022 страховий стаж зараховано за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, зарахування до страхового стажу періоду військової служби у кратному обчисленні один місць служби за три місяці, з 31.10.2022 по 19.09.2023, не передбачено чинним законодавством.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до територіального органу ПФУ із заявою від 09.10.2025 про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (а.с.60).

Рішенням ГУ ПФУ в Сумській області від 16.10.2025 №092850031268 позивачу відмовлено у призначенні вказаного виду пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Зокрема, у рішенні вказано, що необхідний страховий стаж, визначений до п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування - становить 25 років. Відповідно до наданих документів страховий стаж особи становить 07 р 05 м 27 д.

Відповідно пункту 5 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону №1058 періоди трудової діяльності з 01.01.1992 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення" за межами України в державах, які входили до складу колишнього СРСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 15.08.1985, оскільки прізвище на титульній сторінці трудової книжки не відповідає даним паспорта; період роботи в російській федерації з 25.01.1988 по 16.01.1995 згідно довідки від 12.03.2008 № М-183, оскільки прізвище не відповідає даним паспорта.

При наданні уточнюючої довідки про період роботи в російській федерації з 25.01.1988 по 16.01.1995, період з 01.01.1992 по 16.01.1995 не буде зараховано, оскільки відсутня угода між Україною та російською федерацією. З 01.03.2022 страховий стаж зараховано за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с.38, 107).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).

Позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення дострокової пенсії на підставі п.4 ч.1 статті 115 Закону № 1058-ІV.

Так, згідно п.4 ч.1 статті 115 Закону № 1058-ІV право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема:

4) військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Отже, відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV право на дострокову пенсію мають, зокрема, військовослужбовці, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України після досягнення чоловіками 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків.

Суд встановив, що позивач досяг 55-річного віку 08.01.2020 та для призначення йому дострокової пенсії за віком на підставі п.4 ч.1 статті 115 Закону №1058-ІV його загальний страхований стаж повинен був становити не менше 25 років.

ГУ ПФУ в Сумській області в оскаржуваному рішенні від 16.10.2025 визнало, що страховий стаж позивача складає 07 років 05 місяців 27 днів. Відповідно до частини 1 статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Відмови від визнання таких обставин у відзиві представником ГУ ПФУ в Сумській області не вказано, відтак, суд визнає таку обставину як визнану відповідачем та такою, що не підлягає доказуванню.

За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Обсяг страхового стажу (стажу роботи) є одним із основних чинників для визначення розміру пенсійних виплат.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз.1 ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).

Так, згідно записів трудової книжки позивача НОМЕР_1 (а.с.31-34, 68-741) встановлено, що позивач у спірний період працював на підприємствах в рф, зокрема:

- 25.01.1988 прийнятий на роботу водієм 3 класу для роботи на всіх типах машин та вантажопідйомності в автоколону №2 управління механізованих робіт (УМР) №3 тресту “Нижньовартівськнафтоспецбуд” виробничого об`єднання “Нижньовартовськнафтогаз”, а 16.01.1995 звільнений за власним бажанням (записи №№16-8),

- 06.02.1995 прийнятий на роботу водієм 3 класу для роботи на всіх типах автомашин в ТОВ “САМОТЛОРТРАНС”, а 20.09.2000 - звільнений за власним бажанням (записи №№10-11),

- 29.01.2002 прийнятий на роботу водієм на всі марки автомашин вахтово-експерементальним методом в ТОВ “САМОТЛОРТРАНС”, а 31.03.2011 - звільнений за власним бажанням (записи №№12-13),

- 20.06.2011 прийнятий на роботу водієм автомобіля вахтовим методом в ТОВ “САМОТЛОРТРАНС”, а 06.02.2014 - звільнений (записи №№14-15),

- 26.03.2014 прийнятий на роботу водієм автомобіля вахтовим методом в ТОВ “САМОТЛОРТРАНС”, а 09.09.2014 - звільнений за власним бажанням (записи №№16-18).

В оскаржуваному у цій справі рішенні відповідач вказує, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 15.08.1985, оскільки прізвище на титульній сторінці трудової книжки не відповідає даним паспорта; період роботи в російській федерації з 25.01.1988 по 16.01.1995 згідно довідки від 12.03.2008 № М-183, оскільки прізвище не відповідає даним паспорта. При наданні уточнюючої довідки про період роботи в російській федерації з 25.01.1988 по 16.01.1995, період з 01.01.1992 по 16.01.1995 не буде зараховано, оскільки відсутня угода між Україною та російською федерацією. З 01.03.2022 страховий стаж зараховано за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с.38, 107).

Відтак, період з 25.01.1988 до 16.01.1995, а також в інші періоди трудової діяльності позивача в рф з 06.02.1995 до 20.09.2000, з 29.01.2002 до 31.03.2011, з 20.06.2011 до 06.02.2014, з 26.03.2014 до 09.09.2014, позивачу не враховано до його страхового стажу у зв`язку з тим, що прізвище позивача на титульній сторінці його трудової книжки та довідці від 12.03.2008 не відповідає даним паспорта.

Судом встановлено, що у трудовій книжці позивача на титульній сторінці вказано його прізвище російською мовою " ОСОБА_2 " (а.с.31, 68), а на першій сторінці паспорту українською мовою вказано " ОСОБА_2 " (а.с.27).

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення” №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За правилами п.п.1,20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі – Порядок від 12.08.1993 №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1). У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (п.20).

Згідно із п.3 Порядку від 12.08.1993 №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці в і д с у т н і необхідні з а п и с и або містяться неправильні чи неточні записи п р о п е р і о д и роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.

На момент внесення записів за спірний період діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року №162 (далі - Інструкція №162).

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5. Інструкції № 162).

Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (п.2.11 Інструкції № 162).

Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі – Інструкції № 58).

Також відповідно до приписів Інструкції № 162 та п. 13 Інструкції № 58 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.

Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.

Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про не зарахування спеціального стажу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.

Поряд з цим, у постанові від 02 грудня 2021 року у справі №263/9464/16-а Верховний Суд наголосив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній орган Пенсійного Фонду має право обчислити трудовий стаж на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також інших первинних документів (довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів та угод з відмітками про їх виконання, та ін.).

Натомість у цій справі матеріалами справи підтверджено, що трудова книжка позивача м і с т и т ь з а п и с и про п е р і о д и роботи позивача, в книжці є посилання на підставу внесення таких записів із зазначенням номерів та дати наказів підприємств, що завірені печатками таких підприємств, записи не містять виправлень, підчисток.

При цьому не зазначення прізвища позивача в трудовій книжці українською мовою жодним чином не впливає безпосередньо на записи в такій трудовій книжці, не спростовує їх, не свідчить про неналежність трудової книжки НОМЕР_3 , заповненої 15.08.1985.

Також суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Тим паче, що недоліків в оформленні трудової книжки позивача судом встановлено не було.

Також окремо суд вказує щодо посилань ГУ ПФУ в Сумській області в оскаржуваному рішенні на відсутність угоди між Україною та російською федерацією.

Так, зокрема, відповідно до частини 2 статті 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Статтею 5 Угоди передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Частинами 2-3 статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення.

В силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.

Записами у трудовій книжці позивача судом підтверджено, що позивач з 25.01.1988 до 16.01.1995, а також в інші періоди трудової діяльності позивача в рф з 06.02.1995 до 20.09.2000, з 29.01.2002 до 31.03.2011, з 20.06.2011 до 06.02.2014, з 26.03.2014 до 09.09.2014 працював на підприємствах в рф.

Крім того, разом із заявою про призначення пенсії позивач подавав довідки від 12.03.2008 №М-183, №М-184, №М-185 (а.с.17-23), що також частково підтверджують роботу позивача на підприємствах в рф у спірний період.

Тобто вказаними документами, що були додані позивачем до заяви про призначення пенсії , та насамперед трудовою книжкою, підтверджується факт роботи позивача на території російської федерації.

При цьому дійсно, постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.

Законом України від 01.12.2022 № 2783-IX “Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року”, яким зупинено у відносинах з російською федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, що набрала чинності для України 14 липня 1995 року, зокрема, стаття 13 якої допускала прийняття на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення документів, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за установленою формою і скріплені гербовою печаткою.

Втім згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі №820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава-учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому припинення російською федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, не стосуються періодів трудової діяльності осіб, що мали місце в період дії вказаної Угоди, тобто до 01.01.2023.

Не зарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв`язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення. За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Таким чином, доводи відповідача щодо припинення з 01.01.2023 російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, не є підставою для відмови в зарахуванні стажу роботи позивача спірних періодів до страхового стажу, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень, а позивач працював у російській федерації в той час, коли Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав. При цьому суд зазначає, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Відтак, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи зараховуються до трудового стажу, а тому не можуть бути визнані обґрунтованими доводи відповідача щодо неможливості зарахування до страхового стажу періодів роботи в російській федерації з огляду на відсутність угоди між Україною та російською федерацією.

Таким чином, враховуючи досліджені докази у справі, періоди роботи позивача в російській федерації з 25.01.1988 до 16.01.1995, з 06.02.1995 до 20.09.2000, з 29.01.2002 до 31.03.2011, з 20.06.2011 до 06.02.2014, з 26.03.2014 до 09.09.2014 мають бути зараховані до страхового стажу позивача.

З огляду на встановлені судом обставини у справі та досліджені докази суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про відмову позивачу у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст. 115 Закону №1058-ІV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу не може відповідати критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги підлягають у цій частині вимог задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування такого рішення, та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 09.10.2025 про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, зарахувавши до страхового стажу позивача період його роботи в російській федерації з 25.01.1988 до 16.01.1995, з 06.02.1995 до 20.09.2000, з 29.01.2002 до 31.03.2011, з 20.06.2011 до 06.02.2014, з 26.03.2014 до 09.09.2014, та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням висновків суду.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 до п. 4 ч. 1 ст. 115 Законом №1058-IV, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, періоди проходження військової служби з 31.10.2022 до 19.09.2023, у кратному обчисленні один місць служби за три місяці, суд вказує наступне.

Судом згідно копії військового квитка та витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за 2022-2025 роки встановлено, що позивач з 01.03.2022 проходив військову службу, а згідно наказу від 08.01.2025 №8 позивача виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_4 (а.с.10, 12-14).

Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_5 (а.с.9).

Безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України підтверджено довідкою, оформленою за формою додатка 6 до Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (далі - Порядок № 413), а саме, довідкою Військової частини НОМЕР_4 від 28.09.2023 №1400/д/135, згідно якої ОСОБА_1 у період з 31.10.2022 до 19.09.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Уманське Донецької області (а.с.37, 76).

При цьому згідно копії розрахунку РС-право встановлено, що період участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави з 31.10.2022 до 19.09.2023 включено до страхового стажу позивача в одинарному розмірі (а.с.39).

Позивач вимоги щодо зарахування частини періоду проходження ним військової служби у трикратному розмірі мотивує необхідністю застосування положень статті 57 Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-XII та пункту 2.3 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей” затвердженого наказом Міноборони України від 14.08.2014 року №530 (далі - Положення №530), якими передбачено зарахування часу проходження військової служби в умовах бойових дій у кратному обчисленні - один місяць служби за три.

У даному випадку позивач звернувся із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 статті 115 Закону №1058-IV.

Тобто у цій частині вимог спірним є питання можливості зарахування до страхового стажу для призначення пенсії за Законом №1058-IV періодів проходження позивачем військової служби у пільговому обчисленні - один місяць служби за три.

Надаючи правову оцінку обставинам в цій частині, суд вказує, що з огляду на характер заявлених вимог та обраний позивачем вид пенсійного забезпечення слід вважати, що спірні правовідносини виникли у межах солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та підлягають врегулюванню передусім положеннями Закону №1058-IV. Саме цей Закон визначає умови, порядок і межі формування страхового стажу, а також вичерпний перелік правових механізмів, які можуть бути застосовані при призначенні пенсії за цим Законом.

Абзац третій частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV встановлює, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, після 1 січня 2004 року застосовується в и к л ю ч н о для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Використання законодавцем формулювання «виключно» свідчить про імперативний та вичерпний характер цього переліку і виключає можливість поширення пільгового (кратного) обчислення стажу на інші види пенсій. Дострокова пенсія за віком, передбачена статтею 115 Закону №1058-IV, не належить до пенсій за віком на пільгових умовах і не є пенсією за вислугу років, а тому не підпадає під сферу дії зазначеного положення. Вона призначається у межах солідарної системи за наявності страхового стажу, обрахованого за правилами статті 24 цього Закону. Отже, системне тлумачення статті 24 у взаємозв`язку зі статтею 115 Закону №1058-IV с в і д ч и т ь п р о в і д с у т н і с т ь законодавчих п і д с т а в для застосування кратного обчислення страхового стажу при призначенні дострокової пенсії за віком.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.03.2026 у справі №200/8094/24.

Щодо доводів позивача, які зводяться до необхідності застосування до спірних правовідносин положень статті 57 Закону №1788-XII та пункту 2.3 Положення №530, якими передбачено зарахування часу проходження військової служби в умовах бойових дій у кратному обчисленні - один місяць служби за три, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 57 Закону №1788-XII військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Аналогічний за правовою природою підхід закріплено у пункті 2.3 Положення №530, яким визначено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди військової служби зараховуються на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці, зокрема за участь у бойових діях у воєнний час, участь в антитерористичній операції або виконання відповідних завдань під час проходження служби у військовому резерві.

Із системного аналізу змісту зазначених норм слідує, що останні безпосередньо пов`язують пільгове обчислення строку служби з призначенням пенсій за вислугу років, тобто зі спеціальним видом пенсійного забезпечення, та не стосуються порядку обрахунку страхового стажу у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Крім того, суд зауважує, що пункт 2.3 Положення №530, прийнятий на виконання Закону №2262-ХІІ, є підзаконним нормативним актом, який деталізує механізм обчислення вислуги років і прямо виключає його застосування до пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу.

Отже, наведені норми не встановлюють і не можуть встановлювати правил кратного обчислення страхового стажу для цілей призначення пенсії відповідно до Закону №1058-IV.

Суд також зазначає, що вислуга років і страховий стаж є різними за правовою природою категоріями. Вислуга років застосовується у межах спеціального пенсійного законодавства та відображає тривалість проходження служби незалежно від факту та розміру сплати страхових внесків, тоді як страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та обчислюється виключно за правилами, прямо визначеними Законом №1058-IV. Саме цей Закон встановлює вичерпні умови, порядок і критерії обчислення страхового стажу, що є підставою для призначення пенсій у солідарній системі.

Перенесення правил обчислення вислуги років на правила обчислення страхового стажу означало б змішування різних правових режимів та фактичну зміну законодавчо визначеного порядку формування страхового стажу. Поширення механізму кратного обчислення, встановленого для спеціального виду пенсійного забезпечення, на правовідносини щодо призначення дострокових пенсій за Законом №1058-IV призвело б до застосування норм, які регулюють інший вид пенсійних правовідносин, поза межами їх законодавчого призначення.

Крім того, застосування кратного обчислення на підставі підзаконного нормативного акта у сфері, що врегульована безпосередньо законом, означало б фактичну модифікацію Судом закону підзаконним актом, що є неприпустимим з огляду на принцип верховенства права та ієрархію нормативно-правових актів.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 та від 11.09.2024 у справі № 554/154/22 наголошувала на тому, що суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).

Таким чином, застосування до спірних правовідносин правил кратного обчислення страхового стажу за відсутності прямої норми Закону №1058-IV фактично означало б зміну встановленого законодавцем порядку формування страхового стажу та розширення обсягу пенсійних прав позивача поза межами визначеного законом правового режиму. Такий підхід суперечив би принципу законності, відповідно до якого органи державної влади та суди зобов`язані діяти виключно в межах повноважень і у спосіб, передбачений законом.

У сфері соціального захисту тлумачення закону судом не може підміняти собою діяльність Верховної Ради України шляхом створення нових підстав для набуття права на пенсію або розширення порядку формування стажу. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами, що обмежує межі судового розсуду текстом чинних законодавчих приписів

Оскільки позивач реалізує право на дострокову пенсію за віком відповідно до статті 115 Закону №1058-IV, спірні правовідносини підлягають врегулюванню виключно нормами цього Закону, який не містить положень про можливість кратного (пільгового) обчислення страхового стажу для цілей визначення права на зазначений вид пенсії. Положення статті 57 Закону №1788-ХІІ та Положення №530 регламентують порядок обчислення вислуги років у межах спеціального пенсійного забезпечення військовослужбовців і не змінюють встановленого Законом №1058-IV механізму формування страхового стажу у солідарній системі. З огляду на принцип законності та межі судового тлумачення суд не вправі поширювати дію спеціальних норм на інші види пенсійного забезпечення за відсутності прямої законодавчої вказівки.

За таких обставин відсутні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоду проходження ним військової служби у пільговому обчисленні «один місяць служби за три» для цілей статті 115 Закону №1058-IV.

Суд також зауважує, що пункт 2.3 Положення №530 прямо встановлює застосування пільгового порядку обчислення вислуги років для відповідних пенсій, проте «крім пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу». Отже, сам підзаконний нормативний акт, на який покликається позивач, містить пряму вказівку на неможливість поширення механізму кратного обчислення на пенсії, що призначаються відповідно до Закону №1058-IV. Ігнорування цього застереження призвело б до застосування норми всупереч її буквальному змісту та законодавчому призначенню.

Щодо посилання позивача у позові в обґрунтування вимог на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05 червня 2018 року у справі №348/347/17, від 30 липня 2019 року у справі №346/1454/17, від 02 квітня 2020 року у справі №185/4140/17, від 16 червня 2020 року у справі №185/7049/16-а, суд зазначає, що у вказаних постановах суд виходив із положень законодавства, яке регулює зарахування часу проходження військової служби до трудового стажу та вислуги років, а також застосував норми статті 57 Закону №1788-ХІІ та пункту 2.3 Положення №530 б е з у р а х у в а н н я с п е ц і а л ь н и х о б м е ж е н ь, встановлених частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV.

Натомість Верховний Суд у постанові від 19.03.2026 у справі №200/8094/24 наголосив, що застосування кратного обчислення страхового стажу без прямої законодавчої підстави фактично означало б штучне збільшення страхового стажу, оскільки період, що підлягає зарахуванню до страхового стажу, збільшувався б не внаслідок фактичної тривалості відповідного періоду або сплати страхових внесків у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а шляхом множення такого періоду. Такий підхід призвів би до включення до страхового стажу періодів у обсязі, який не відповідає їх фактичній тривалості та не передбачений механізмом формування страхового стажу, визначеним Законом №1058-IV.

Фактично це означало б зарахування до страхового стажу додаткового часу, який не підтверджений ані сплатою страхових внесків, ані прямою нормою закону, що допускає його зарахування на пільгових умовах (у кратному розмірі). Такий підхід суперечив би правовій природі страхового стажу як визначеного законом періоду, що враховується при визначенні права на пенсію у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, та призводив би до розширення обсягу пенсійних прав особи поза межами встановленого законодавцем правового регулювання.

Водночас такий підхід не означає обмеження прав осіб, які проходили військову службу. Періоди проходження військової служби підлягають зарахуванню до страхового стажу відповідно до правил, установлених Законом №1058-IV, у їх фактичній тривалості та враховуються при визначенні права особи на призначення пенсії.

При цьому зазначене правове регулювання застосовується саме у випадку, коли особа реалізує право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону №1058-IV. Обираючи такий вид пенсійного забезпечення, особа погоджується на застосування умов, порядку та механізму обчислення страхового стажу, прямо встановлених цим Законом. Проте пенсійне законодавство України не позбавляє особу можливості реалізувати своє право на інший вид пенсійного забезпечення, якщо для нього законодавством передбачено застосування механізму пільгового (кратного) обчислення строків служби, оскільки пенсійне законодавство України допускає право особи обрати той вид пенсії, який є для неї найбільш сприятливим, за умови відповідності встановленим законом критеріям.

Таким чином, застосований підхід не звужує обсяг пенсійних прав особи, а забезпечує дотримання законодавчо визначених правил формування страхового стажу у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 до п. 4 ч. 1 ст. 115 Законом №1058-IV, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, періоди проходження військової служби з 31.10.2022 до 19.09.2023, у кратному обчисленні один місць служби за три місяці, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Вказаний період підлягає зарахуванню до страхового стажу при призначенні пенсії за віком без урахування кратності, а згідно копії розрахунку стажу позивача по формі РС-право період участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави з 31.10.2022 до 19.09.2023 включено до страхового стажу без урахування кратності (а.с.39).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43,м. Суми,Сумська область,40000, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання дій протиправним, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 16.10.2025 №092850031268 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.10.2025 про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в російській федерації з 25.01.1988 до 16.01.1995, з 06.02.1995 до 20.09.2000, з 29.01.2002 до 31.03.2011, з 20.06.2011 до 06.02.2014, з 26.03.2014 до 09.09.2014, та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 03.11.2026.

Суддя І.Г. Шевченко