Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №460/18497/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 листопада 2026 рокум. Рівне№460/18497/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2

про визнання протиправним та скасування наказів, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2), Військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач 3 ) в якому просить суд:

-визнати протиправним і скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №5951 від 24.08.2026 року у частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .

-визнати протиправним і скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.08.2026 № 237/нст в частині зарахування до списків особового складу військової частини ОСОБА_1 .

-визнати протиправним і скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03.09.2026 № 257 в частині зарахування до списків особового складу військової частини ОСОБА_1 .

-зобов`язати військову частину НОМЕР_2 звільнити з військової служби за призовом під час мобілізації та виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 .

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до Військово-облікового документу з додатку Резерв+ сформованого станом на 21.07.2026 (та дійсного до 21.07.2027) позивач мав діючу відстрочку до завершення мобілізації на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки здійснював догляд за своїм хворим братом. Попри наявність чинної відстрочки, 24.08.2026 року наказом ІНФОРМАЦІЯ_3 № 5951 позивача було протиправно мобілізовано та направлено до Військової частини НОМЕР_1 (а далі - зараховано до ВЧ НОМЕР_2 ). Згідно з Порядком проведення призову (постанова КМУ № 560), після 16.01.2025 року перевірка підстав для збереження/продовження відстрочки покладена на посадових осіб ТЦК та СП. Відповідач не виконав цей обов`язок і допустив грубу процедурну помилку, призвавши особу, яка не підлягала мобілізації. Оскільки Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» не передбачає звільнення з підстав скасування лише наказу ТЦК, повне відновлення прав позивача можливе виключно шляхом: визнання протиправними та скасування наказів про призов та зарахування до списків особового складу військових частин; одночасного зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 звільнити позивача з військової служби. Просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 30.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою від 26.10.2026 продовжено відповідачу 1 процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог. Зазначив, що 24 серпня 2026 року Комісією з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_4 погоджено скасування позивачу раніше наданої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, у зв`язку із відсутністю законних підстав для надання відстрочки. Про прийняте рішення позивача проінформовано листом ІНФОРМАЦІЯ_3 у виді повідомлення № 1699/7374. 24 серпня 2026 року позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , як такий, що підлягає призову на військову службу по мобілізації. Під час уточнення військово-облікових даних встановлено, що позивач перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 , не користувався правом на відстрочку та не був заброньований за підприємством установою, організацією, підлягав призову на військову службу по мобілізації. 24 серпня 2026 року позивач наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №5951 був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період та зарахований до військової частини НОМЕР_1 . Відтак, оскільки у позивача не існувало права на відстрочку, а тому позовна заява є безпідставною та необґрунтованою. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач 2 також подав відзив на позовну заву. В обґрунтування заперечень зазначив, що позивач був доставлений до військової частини НОМЕР_1 з документами, які були необхідні для його зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Наказ про призов та призначення на посаду вже вичерпав свою дію фактом виконання. Згідно з позицією Верховного Суду, такі індивідуальні акти не можуть бути скасовані після їх виконання, оскільки це не відновлює попереднього становища особи. Звільнення з військової служби під час воєнного стану можливе лише на підставах, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і війську службу» (за віком, станом здоров`я, сімейними обставинами тощо), за умови подання відповідного рапорту. Проте жодних доказів звернення позивача з рапортом про звільнення до ВЧ НОМЕР_1 немає. Просив відмовити в задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач 3 скористався правом на подання відзиву, відповідно до якого заперечив щодо позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив, що ОСОБА_1 відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03.09.2026 № 257, прибув до військової частини НОМЕР_2 у службове відрядження з метою проходження курсу базової загальновійськової підготовки особового складу. У зазначеному наказі в п. 1.3.64 позивач прямо визначений як солдат резерву 302 запасної роти військової частини НОМЕР_1 . Відтак, наявність такого наказу сама по собі не підтверджує правомірності або неправомірності первинного призову позивача та не створює підстав для покладення на військову частину НОМЕР_2 відповідальності за рішення, прийняті іншими відповідачами у цій справі. Просить суд, відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до Військово-облікового документу з додатку Резерв+ сформованого станом на 21.07.2026 позивач мав діючу відстрочку до завершення мобілізації на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, оскільки здійснював догляд за свої братом ОСОБА_2 (а.с.10, 11).

24.08.2026 ОСОБА_1 було мобілізовано ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №5951 від 24.08.2026 “Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період” солдат ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлений до військової частини НОМЕР_1 (а.с.14).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.08.2026 №237/нст, ОСОБА_1 призначено на посаду солдата резерву 302 запасної роти Військової частини НОМЕР_1 , з 25 серпня 2026 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення, крім котлового та вважати таким що з 25.08.2026 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

В подальшому, відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03.09.2026 №257 солдат ОСОБА_1 прибув у військову частину НОМЕР_2 , з метою проходження курсу базової загальновійськової підготовки особового складу.

Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо призову на військову службу та зарахування до списків особового складу військової частини, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні” введений воєнний стан.

В подальшому воєнний стан було продовжено. На час розгляду справи воєнний стан триває.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 “Про загальну мобілізацію” оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).

У статті 1 Закону № 3543-XII містяться визначення понять мобілізація та особливий період, відповідно до яких:

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону №3543-XII зміст мобілізаційної підготовки становить, зокрема, військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; підготовка та накопичення військово-навчених людських ресурсів призовників, військовозобов`язаних та резервістів для комплектування посад, передбачених штатами воєнного часу.

Загальна мобілізація, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону № 3543-XII, проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини 1, 2 статті 1 Закону).

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина 7 статті 1 Закону №2232-XII).

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону №2232-XII, щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, відповідно до пункту 1 Положення "Про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з абз.2, 3 п.1 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

За змістом п.8 Положення №154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Відповідно до абз.9 п.11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

За приписами п.2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (надалі по тексту також - Збройні Сили та інші військові формування).

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, “Про військовий обов`язок і військову службу” та цим Порядком.

Статтею 23 Закону №3543-XII для деяких категорій громадян встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, відповідно до п.14 ч.1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.

При цьому, згідно з частини 8 ст. 23 Закону №3543-ХІІ, перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пунктів 56 і 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Пунктом 58 Порядку №560 установлено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі).

30 грудня 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №1487, якою затверджений Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Цей порядок визначає, серед іншого, порядок надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до пункту 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 (далі Порядок №1487), військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з підпунктом 8 пункту 1 Правил військового обліку (додаток 2 до Порядку №1487) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Судом встановлено, що відповідно до Військово-облікового документу з додатку Резерв+ сформованого станом на 21.07.2026 ОСОБА_1 мав діючу відстрочку до завершення мобілізації на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки здійснював догляд за своїм хворим братом та, відповідно, не підлягав призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Як зазначено в позовній заяві, ОСОБА_1 здійснює догляд за своїм хворим братом ОСОБА_2 , який відповідно до висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідність І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу №755/3 має ІІ групу інвалідності внаслідок психічного розладу та проживає разом із позивачем.

Відповідно до довідки Пенсійного фонду України ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Тернопільські області, як отримувач щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою інвалідності І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу (а.с.13).

Більше того, ІНФОРМАЦІЯ_4 підтверджується вказана обставина, що ОСОБА_1 мав відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час, відомості про що були внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до абзаців 15-22 п. 60 Порядку № 560, перевірка підстав у військовозобов`язаного щодо надання/переоформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (крім випадків, коли відстрочка від призову оформляється та надається автоматично відповідно до пункту 59 цього Порядку) здійснюється посадовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) відповідно до їх функціональних обов`язків за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних.

Перевірка підстав у військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється протягом п`яти календарних днів у разі:

подання військовозобов`язаним заяви про надання/переоформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

видання указу Президента України про проведення мобілізації (продовження строку проведення мобілізації);

надходження звернення органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування;

отримання після прийняття рішення відповіді на запит від органу державної влади або іншого державного органу, що підтверджує відсутність у військовозобов`язаного законних підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

отримання офіційної інформації (повідомлення) про втрату особою законних підстав для відстрочки.

У разі виявлення відсутності законних підстав у військовозобов`язаного для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період комісія при територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (комісія Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) скасовує таку відстрочку протягом семи календарних днів з дати виявлення відсутності законних підстав у військовозобов`язаного для відстрочки.

Відомості про скасування відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів у день надсилання повідомлення про скасування відстрочки (додаток 10) засобами поштового зв`язку на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (за умови її уточнення) або адресу електронної пошти, зазначену у заяві про надання/переоформлення відстрочки, або повідомлення засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Суд зазначає, що твердження ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування Комісією з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації наданої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період з підстав: «із відсутністю законних підстав для надання відстрочки» є суб`єктивним, не підтвердженим жодним доказом, який би обгрунтовував відсутність підстав для надання відстрочки.

Водночас, рішення про скасування позивачу діючої відстрочки не є предметом даного спору.

При цьому суд зазначає, що з матеріалів справи видно, що повідомлення позивачу про скасування відстрочки датовано 25.08.2026 (а.с.106), однак вже 24.08.2026 позивача було направлено на проходження ВЛК, і в цей же день позивач був призваний на військову службу.

Варто також зазначити, що дата складання повідомлення не обов`язково тотожна даті його фактичного надсилання. Саме дата надсилання повідомлення має бути підтверджена документально, оскільки з нею пов`язане внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про скасування відстрочки.

А відтак, на момент призову позивача на військову службу 24.08.2026 його раніше надана відстрочка не була скасована в порядку, передбаченому законодавством. Повідомлення про її скасування датоване 25.08.2026, тобто наступним днем після фактичного призову. Відповідач не надав належних доказів направлення такого повідомлення позивачу, з матеріалів справи таку дату встановити не можливо, а відтак, станом на дату призову позивача (24.08.2026) в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів не містилося та не могло міститися інформації про скасування позивачу відстрочки.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин (24.08.206) у позивача була чинна відстрочка від призову на військову службу на час мобілізації на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Встановлені обставини справи в їх сукупності дають суду підстави для висновку, що дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаного ОСОБА_1 вчинені не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, передбачені чинним законодавством України. У свою чергу, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) №5951 від 24.08.2026 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення до Військової частини НОМЕР_1 не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, необґрунтований, безпідставний, що є підставою для задоволення позовної вимоги про його скасування.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними наказів та скасування наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.08.2026 № 237/нст в частині зарахування ОСОБА_1 списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03.09.2026 № 257 в частині зарахування до списків особового складу військової частини ОСОБА_1 , зобов`язання командира військової частини НОМЕР_2 прийняти рішення про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та звільнення останнього з військової служби, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Тобто, для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.

Наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року №280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 листопада 2022 року за №1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України.

Відповідно до п. 2 розділу XII Інструкції №280 військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині незалежно від номенклатури посад для призначення. Накази по стройовій частині видаються всіма військовими частинами, що формуються та утримуються на окремому штаті.

Пунктом 32 Розділу ІІ Інструкції № 280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

З вказаних норм у їх сукупності слідує, що організація обліку та призову громадян в особливий період, в тому числі щодо перевірки наявності підстав для відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу, покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що при видачі наказу від 25.08.2026 № 237/нст про зарахування позивача до списків особового складу військової частини командир військової частина НОМЕР_1 не мав підстав піддавати сумніву, що направляючи позивача до військової частини районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснив всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав для його мобілізації на військову службу.

Слід зауважити, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03.09.2026 № 257 ОСОБА_1 вважається таким, що 3 вересня 2026 року прибув у службове відрядження, з метою проходження курсу базової загальновійськової підготовки особового складу. У зазначеному наказі в п. 1.3.64 Позивач прямо визначений як солдат резерву 302 запасної роти військової частини НОМЕР_1 .

Водночас незаконна мобілізація може порушувати права громадян, зокрема право на свободу та право на обрання форми служби. Захист цих прав може включати звернення до суду, а також право на звільнення з військової служби, якщо незаконна мобілізація є наслідком порушення закону.

У національному законодавстві відсутній чіткий механізм поновлення прав особи, яка була незаконно мобілізована, шляхом використання легітимних процедур звільнення зі служби. Це означає, що для фізичних осіб, які зазнали неправомірного втручання зі сторони держави у особі відповідного суб`єкта влади, і для поновлення прав яких не встановлений чіткий порядок, виникає ситуація правової невизначеності, яка може мати тривалий характер.

Разом з тим, ризик негативних наслідків будь-якої помилки державного органу, пов`язаної з неналежним урядуванням, повинен покладатись на державу, а не на особу, відтак помилки не можуть виправлятись за рахунок осіб, які зазнали протиправного втручання.

Відповідно до частини першої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Крім того, суд послуговується практикою Європейського суду з прав людини.

Аналізуючи рішення Європейського суду з прав людини, можна виокремити такі основні складові принципу належного урядування, які становлять його зміст:

1) на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок;

2) у разі, якщо йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб;

3) ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються;

4) принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість;

5) потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу; державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків;

6) такі помилки не повинні бути усунені за рахунок зацікавленої особи, особливо там, де немає конфлікту приватних інтересів.

Зазначені підходи до тлумачення цього принципу наведені у таких рішеннях у справах Європейського суду з прав людини, як: «Москаль проти Польщі» (п.73), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (п.58), «Лелас проти Хорватії» (п. 74), «Ґаші проти Хорватії» (п.40), «Трґо проти Хорватії» (п.67), «Рисовський проти України» (п.71) та інших.

Отже, у разі відсутності дієвого механізму поновлення права особи не повинен унеможливлюватись загалом захист її інтересів, гарантованих Конституцією України, що означає, що у цьому випадку держава повинна самостійно нести відповідальність за невиконання нею свого зобов`язання або за допущені порушення.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд не позбавлений права захистити інтереси особи, виходячи в першу чергу зі змісту вказаного принципу.

У свою чергу, допущені законодавцем прогалини у правових актах та нормах, а також вчинені суб`єктами влади порушення під час застосування таких правових норм, не можуть виправдовувати неправомірне втручання в реалізацію особою належних їй прав та інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Водночас, Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, не передбачає особливостей щодо процедури виключення зі списків особового складу військової частини тих військовослужбовців, які були зараховані на службу внаслідок дій суб`єкта владних повноважень, що не відповідали вимогам закону в частині порядку призову/мобілізації на службу.

З огляду на вищенаведене, суд наголошує, що хоч Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу" не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконна мобілізація, проте, проходження військової служби є безпосереднім наслідком від наказу про мобілізацію, а отже з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення законним та обґрунтованим заходом буде визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.08.2026 № 237/нст в частині зарахування позивача до списків особового складу частини в частині, що стосується ОСОБА_1 .

Водночас, щодо оскарження наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03.09.2026 №257 (в частині, що стосується позивача) та зобов`язання військову частину НОМЕР_2 звільнити з військової служби за призовом під час мобілізації та виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 , слід зазначити, що ОСОБА_1 не проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та не зарахований до особового складу військової частини; згідно наказу від 28.10.2026 №313 позивач вибув зі службового відрядження, знятий з продовольчого забезпечення у військовій частині НОМЕР_2 . Питання звільнення ОСОБА_1 з військової служби відноситься саме до компетенції військової частини НОМЕР_1 у якій проходить військову службу ОСОБА_1 та зарахований до особового складу саме військової частини НОМЕР_1 .

Відтак, належним способом захисту і відновлення порушеного права позивача в даному випаду є зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та звільнити його з військової служби.

Крім того суд наголошує, що відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян. Водночас Основний Закон чітко визначає, що громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Це означає, що попри фундаментальний характер конституційного обов`язку, порядок його реалізації повинен суворо відповідати встановленим правовим нормам.

На переконання суду, подальше проходження позивачем служби є безпосереднім наслідком протиправного акту індивідуальної дії щодо мобілізації. В умовах воєнного стану дотримання законності призову є критичним, оскільки виконання військового обов`язку має ґрунтуватися виключно на нормах права. Подальше перебування особи на службі без належних на те правових підстав нівелює принцип правової визначеності.

Суд встановив, що призов особи, яка станом на дату призову мала відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, не може вважатися правомірною реалізацією обов`язку з захисту Вітчизни, оскільки такий обов`язок покладається законом на конкретно визначене коло осіб. Процес мобілізації в правовій державі має здійснюватися виключно у спосіб та в межах повноважень, визначених законодавством.

Неухильне дотримання державними органами вимог закону є запорукою правопорядку та формування суспільної довіри до Збройних Сил України. Дотримання принципу правової визначеності гарантує захист прав громадян і є ключовим фактором легітимності дій влади. Тільки через суворе дотримання процедур мобілізаційні заходи стають справедливими та ефективними, що є критично важливим для сталого зміцнення обороноздатності держави.

Зважаючи на це, суд вважає, що у цьому випадку можливим ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування наказу про його зарахування до списків особового складу військової частини і зобов`язання командира військової частини, де позивач проходить службу, виключити його зі списків особового складу, звільнивши з військової служби.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту суд, в першу чергу, враховує його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Не зважаючи на те, що командир Військової частини НОМЕР_1 фактично не вчиняв протиправних дій при прийнятті оскаржуваного наказу, проте зарахування позивача на військову службу є похідним від протиправного наказу про призов та не має самостійних правових підстав для існування.

Зарахування особи до списків особового складу військової частини стало безпосереднім наслідком незаконної мобілізації, а тому збереження юридичного статусу військовослужбовця за позивачем, унеможливлює фактичне відновлення порушеного права позивача та залишає його у стані правової невизначеності.

Аналогічні висновки викладені Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 29.05.2026 у справі №260/9985/25, від 18.09.2025 по справі №460/1771/25, Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 04.08.2026 у справі №560/14872/25.

Також суд враховує, висновки Верховного Суду у постанові від 05.02.2025 №160/2592/23.

Верховним Судом у справі №160/2592/23 зазначено, що процедура призову на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Разом з тим, у вищезазначеній справі що розглядалась Верховним Судом, правовідносини виникли через те, що позивач не проходив ВЛК, військовослужбовець оскаржував дії відповідача щодо порушення, допущені під час процедури проведення ВЛК.

В цій справі позивач оскаржує акт індивідуальної дії, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що, при ухваленні рішення про призов на військову службу, відповідачем 1 не було враховано наявність обставин про наявність у позивача відстрочки від призову, тобто справи не є тотожними.

При цьому, суд зазначає, що постанова Верховного Суду про визнання процедури призову незворотною, не є зразковою, а стосується конкретного випадку військовослужбовця.

Верховний Суд в постанові від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 та від 08.02.2022 у справі №160/6762/21 дійшов висновку, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

В постанові від 22.09.2022 у справі №380/12913/21 Верховний Суд сформулював визначення «ефективного правосуддя» та зазначив, що комплексний аналіз приписів КАС України дає суду підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Правові підстави для застосування положень ст.139 КАС України у суду відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.12 ч.1 ст.1 Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказів, зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №5951 від 24.08.2026 року у частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .

Визнати протиправним і скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.08.2026 № 237/нст в частині зарахування до списків особового складу військової частини ОСОБА_1 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби за призовом під час мобілізації та виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 03 листопада 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 ) Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 ) Відповідач - Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )

Суддя С.М. Дуляницька