Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №460/9955/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

Суд: Рівненський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №460/9955/25

Суддя: В.В. Щербаков

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 листопада 2026 рокум. Рівне№460/9955/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі по тексту - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 02.04.2025 №172850031358, яким ОСОБА_1 відмовлено у виплаті грошової допомоги, що не підлягала оподаткуванню, в розмірі її десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачу з 16.02.2025 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій. Проте рішенням від 02.04.2025 року відповідач відмовив у призначенні грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи - 35 років на посадах, що дає право на виплату грошової допомоги.

Ухвалою суду у складі судді Махаринця Д.Є. від 12.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2025 справу №м передано для розгляду судді Дорошенко Н.О.

Ухвалою судді Дорошенко Н.О. від 19.09.25 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами письмового провадження.

01.09.2026 року на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду від 01.09.2026 року №228 проведений повторний автоматизований розподіл даної справи у зв`язку із відрахуванням зі штату Рівненського окружного адміністративного суду судді Дорошенко Н.О.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи №460/9955/25 дану справу передано на розгляд судді Щербакова В.В.

Відповідач подав до суду відзив, в якому заперечив проти заявлених вимог. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що немає підстав виплати позивачу одноразової грошової допомоги, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, оскільки на день досягнення пенсійного віку позивач працює на посаді парамедика Рівненської станції екстреної (швидкої) медичної допомоги, яка не відноситься до посад, робота на яких не дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Постанови КМУ від 04.11.1993 № 909 (із змінами) та пункту 2.1 ст.115 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, тому у позивача відсутнє право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Просили суд, відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв`язку із безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 з 16.02.2025 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за віком, розмір якої визначено відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Маючи спеціальний стаж, який дає право на призначення пенсії відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зокрема в закладах охорони здоров`я державної та комунальної власності понад 38 років, позивач звернувся до Пенсійних органів із заявою про виплату йому грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення згідно з положеннями п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності (визначення у випадковому порядку Пенсійного органу, що вирішує питання про призначення пенсії), надані ОСОБА_1 документи передані для розгляду та прийняття рішення про призначення/ відмову у перерахунку пенсії Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення №172850031358 від 02.04.2025 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, як працівнику освіти згідно пункту 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з підстав відсутності необхідного стажу роботи - 35 років на посадах, що дає право на виплату грошової допомоги.

Крім того, в рішенні зазначено, що а день досягнення пенсійного віку ОСОБА_1 працює на посаді парамедика Рівненської станції екстреної (швидкої) медичної допомоги, яка не відноситься до посад, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Постанови КМУ від 04.11.1993 №909 та пунктів п.2.1 ст. 115 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тому у заявника відсутнє право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Не погодившись з даними рішеннями відповідача, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до пункту 7-1 розділу “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е” - “ж” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту “е” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;

з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку:

50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року;

50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року;

51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року;

51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року;

52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року;

52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року;

53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року;

53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року;

54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року;

54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року;

55 років - які народилися з 1 січня 1971 року;

Рішенням Конституційного Суду України від 4 червня 2019 року № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту “а” статті 54, статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року № 213-VIII, “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

Таким чином, з 4 червня 2019 року - дня набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України діє п. “е” ст. 55 вказаного Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції, яка була до змін, що внесені до неї законами України від 2 березня 2015 року № 213-VIII та від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, а саме в наступній редакції: “право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку”.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі - Порядок № 1191) до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е і ж статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 “Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років” (далі - Порядок № 909).

Страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (пункт 4 Порядку № 1191).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, станом на день її призначення (пункт 6 Порядку № 1191).

Відповідно до пункту 7 Порядку № 1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Суть зазначеної грошової допомоги полягає в додатковій гарантії для працівників, які працювали в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Наявність такої гарантії спонукає осіб працювати саме в установах державної або комунальної форми власності і набувати необхідний стаж у зазначених установах.

Таким чином, норму пункту 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:

-станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”;

- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);

- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж на зазначених вище посадах.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до записів трудової книжки позивача Серія НОМЕР_1 , дата заповнення 13.03.1984, яка в силу приписів ст.48 Кодексу законів про працю та пункту 1 Порядку №637, є основним документом, що підтверджує стаж роботи:

1. Запис №1 від 13.03.1984 – зарахований на посаду виїзного фельдшера Станції швидкої медичної допомоги м. Рівне (наказ від 13.03.1984 №69);

2. Запис №2 від 18.04.1984 – звільнений від займаної посади у зв`язку з уходом в ряди Радянської армії (наказ від 17.04.1984 №108);

3. Запис №6 від 11.09.1986 – прийнятий на посаду виїзного фельдшера Станції швидкої медичної допомоги м. Рівне (наказ від 10.09.1986 №251);

4. Запис №7 від 01.01.1999 – посаду іменувати – фельдшер станції швидкої та невідкладної медичної допомоги (наказ від 29.12.1995 №47);

5. Запис №8 від 31.12.2012 – звільнений із займаної посади за переведенням до комунального закладу «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Рівненської обласної ради (п. 5 ст. 36 КЗпП України) (наказ від 29.12.2012 №257);

6. Запис №9 від 01.01.2013 – прийнятий на 0,5 ст. фельдшера станції швидкої та невідкладної медичної допомоги Рівненської станції екстреної (швидкої) медичної допомоги в порядку переведення з станції швидкої медичної допомоги м. Рівне (наказ від 31.12.2012 №38-ос);

7. Запис №10 від 01.01.2015 – посаду фельдшера станції швидкої та невідкладної медичної допомоги змінено на посаду фельдшера з медицини невідкладних станів згідно Довідника кваліфікаційних характеристик професійних працівників. Випуск 78 «Охорона здоров`я» (наказ від 16.12.2014 №244-од);

8. Запис №11 від 03.02.2020 – комунальний заклад «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Рівненської обласної ради з 03.02.2020 року реорганізовано шляхом перетворення та перейменовано на Комунальне підприємство «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Рівненської обласної ради (Рішення РОР від 29.11.2019 №1533, наказ від 03.02.2020 №16-од);

9. Запис №12 від 01.01.2025 – переведений на 0,5 посади парамедика Рівненської станції екстреної (швидкої) медичної допомоги (наказ від 17.12.2024 №315-ос)

Відповідачу надавалась уточнююча довідка роботодавця від 26.03.2025 №28, за змістом якої ОСОБА_1 : «дійсно працював на посаді фельдшера станції швидкої та невідкладної медичної допомоги Станції швидкої медичної допомоги м. Рівне з 11.09.1986 (наказ №251 від 10.09.1986) по 31.12.2012 (наказ №257 від 29.12.2012). ОСОБА_1 з 01.01.2013 по 31.12.2024 працював на 0,5 посади фельдшера з медицини невідкладних станів Рівненської станції екстреної (швидкої) медичної допомоги комунального підприємства «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Рівненської обласної ради (наказ №38-ос від 31.12.2012). З 01.01.2025 року переведений на 0,5 посади парамедика Рівненської станції екстреної (швидкої) медичної допомоги комунального підприємства «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Рівненської обласної ради та працює по теперішній час.»

В примітці 2 Постанови № 909, зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Відповідно до пункту 3 примітки до Переліку №909, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Визначення поняття "заклад охорони здоров`я" наведено в статті 3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" від 19 листопада 1992 року №2801 -XII, згідно з якою це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" від 19 листопада 1992 року №2801-XII заклади охорони здоров`я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами за наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців.

З урахуванням вищенаведеного суд зазначає, що до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком, зараховується, зокрема, робота у закладах та на посадах, визначених Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про екстрену медичну допомогу» станція екстреної (швидкої) медичної допомоги є закладом охорони здоров`я, основне завдання якого – забезпечення постійної готовності бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги до надання екстреної медичної допомоги відповідно до положень цього Закону у цілодобовому режимі та координація їх діяльності з оперативно-диспетчерською службою центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф на території відповідної адміністративної одиниці.

Також варто звернути увагу на те, що наказом МОЗ України від 18.07.2019 №1641 «Про внесення змін до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 «Охорона здоров`я»» внесено зміни до підпункту «Кваліфікаційні вимоги» пункту 51 розділу «ФАХІВЦІ»: «Кваліфікаційні вимоги:

1) для осіб, які здобули вищу освіту до 2022 року за кваліфікацією «Фельдшер»:

Парамедик вищої категорії: вища освіта за ступенем молодшого бакалавра галузі знань «Охорона здоров`я», спеціальністю «Медсестринство», спеціалізацією «Екстрена медицина», за кваліфікацією «Парамедик»; підвищення кваліфікації (курси удосконалення тощо); наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії; стаж роботи за фахом - понад 10 років.

Парамедик I кваліфікаційної категорії: вища освіта за ступенем молодшого бакалавра галузі знань «Охорона здоров`я», спеціальністю «Медсестринство», спеціалізацією «Екстрена медицина», за кваліфікацією «Парамедик»; підвищення кваліфікації (курси удосконалення тощо); наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії; стаж роботи за фахом - понад 7 років.

Парамедик II кваліфікаційної категорії: вища освіта за ступенем молодшого бакалавра галузі знань «Охорона здоров`я», спеціальністю «Медсестринство», спеціалізацією «Екстрена медицина», за кваліфікацією «Парамедик»; підвищення кваліфікації (курси удосконалення тощо); наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії; стаж роботи за фахом - понад 5 років.

Парамедик: вища освіта за ступенем молодшого бакалавра галузі знань «Охорона здоров`я», спеціальністю «Медсестринство», спеціалізацією «Екстрена медицина», за кваліфікацією «Парамедик»; без вимог до стажу роботи.»;

2) для осіб, які здобули вищу освіту за кваліфікацією «Парамедик»:

Парамедик вищої категорії: вища освіта за ступенем бакалавра галузі знань «Охорона здоров`я», спеціальністю «Медсестринство», спеціалізацією «Екстрена медицина», за кваліфікацією «Парамедик»; підвищення кваліфікації (курси удосконалення тощо); наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії; стаж роботи за фахом - понад 10 років.

Парамедик I кваліфікаційної категорії: вища освіта за ступенем бакалавра галузі знань «Охорона здоров`я», спеціальністю «Медсестринство», спеціалізацією «Екстрена медицина», за кваліфікацією «Парамедик»; підвищення кваліфікації (курси удосконалення тощо); наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії; стаж роботи за фахом - понад 7 років.

Парамедик II кваліфікаційної категорії: вища освіта за ступенем бакалавра галузі знань «Охорона здоров`я», спеціальністю «Медсестринство», спеціалізацією «Екстрена медицина», за кваліфікацією «Парамедик»; підвищення кваліфікації (курси удосконалення тощо); наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії; стаж роботи за фахом - понад 5 років.

Парамедик: вища освіта за ступенем бакалавра галузі знань «Охорона здоров`я», спеціальністю «Медсестринство», спеціалізацією «Екстрена медицина», за кваліфікацією «Парамедик»; без вимог до стажу роботи».

При цьому, професія (спеціальність) "парамедик" з кодом КП 3221 введена в Класифікатор професій, замінивши попередню назву "фельдшер з медицини невідкладних станів", фельдшер станції (відділення) швидкої та невідкладної медичної допомоги згідно з кодом КП 3221.

Дипломом з відзнакою Серія ЗТ-І №774437 підтверджується період навчання ОСОБА_1 в Рівненському медичному училищі з 1980 року по 1984 рік за спеціальністю «Фельдшерська», зокрема позивачу присвоєна кваліфікація «Фельдшер», що передбачено пунктом 51 розділу «ФАХІВЦІ» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 «Охорона здоров`я».

У розділі 2 "Охорона здоров`я" Переліку №909 визначено, що робота на посадах лікарів, середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) дає право на пенсію за вислугу років.

До переліку закладів охорони здоров`я включено: лікарняні заклади, лікувально- профілактичні заклади особливого типу, лікувальнотрудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспожив служби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" не містить поняття "лікарняний заклад", а надає визначення "закладу охорони здоров`я", що у розумінні вказаного нормативно-правового акту є загальним визначенням всіх закладів, які надають медичні послуги, наведених у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909.

Отже, Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" не ставить віднесення закладів до закладів охорони здоров`я у залежність від визначення форми їх власності, як і Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909, не ставить право на зарахування стажу, який дає право на пенсію за вислугою років, у залежність від форми власності закладу охорони здоров`я, визначеного цим вказаним Переліком.

Іншими словами, відсутність у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909, не нівелює характер виконуваної позивачем таких робіт, з яким законодавство пов`язує право особи на зарахування до спеціального стажу відповідного відпрацьованого часу, що надає право на пенсію за вислугу років.

Поміж тим, право на набуття пенсії за вислугою років, передбаченої пунктом "е" частини 1 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пов`язане не лише з місцем роботи - закладом охорони здоров`я, а, насамперед, з посадою, яку обіймає працівник - лікарі та середній медичний персонал.

Отже, належними і достовірними доказами підтверджено віднесення посади ОСОБА_1 «парамедик» до посад, робота на яких дає право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

В свою чергу, в постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 200/854/19-а зазначено, що :

норму пункту 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:

- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили);

- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.

Підсумовуючи зазначене, суд зауважує, що на день досягнення пенсійного віку позивач працював на парамедика Рівненської станції екстреної (швидеої) медичної допомоги, мав страховий стаж більше 35 років та відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, має право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

З огляду на зазначене, суд вважає, що у спірних відносинах дотримано всіх умов, визначених п.7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058-IV, для виплати позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, а тому суд вважає за необхідне визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 02.04.2025 №172850031358 про відмову позивачу в перерахунку пенсії - нарахуванні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно п.7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку відсутністю страхового стажу - протиправним та задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій згідно пункту 7-1 розділу XV “Прикінцевих положень” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Відтак, позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 02.04.2025 №172850031358, яким ОСОБА_1 відмовлено у виплаті грошової допомоги, що не підлягала оподаткуванню, в розмірі її десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 03 листопада 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О. Ольжича, буд. 7,м. Житомир,Житомирська обл.,10003, код ЄДРПОУ 13559341)

Суддя В.В. Щербаков

Оригінал: reyestr.court.gov.ua