Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №344/5667/24 — Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 344/5667/24

2/171/1558/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

29 жовтня 2026 року м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Мигалевича В.В.,

за участю секретаря судового засідання Жандарук В.В..,

представника позивача Пилипчука С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до суду з позовною заявою, згідно з якою просило стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" заборгованість за договором №0952110882/1 від 28.09.2020 у розмірі 48698,00 грн., витрати по сплаті судового збору та на правову допомогу, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, яка надійшла до суду 18.02.2025 року від представника позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» безпідставно набуті кошти на підставі ст. 1212 ЦК України в розмірі 4000,00 грн., понесені витрати на сплату судового збору та витрати на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовувано тим, що 28.09.2020 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_2 було укладено договір, на підставі Заявки-анкети №3275053 на умовах Пропозиції (оферти) на укладення електронного Договору позики, що акцептована відповідачем, шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахування положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12ст. 11 Закону України» Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 ЦК України, було укладено Договір надання позики в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0952110882/1, відповідно до якого позичальнику надано кредит в розмірі 4000,00 грн., строк користування кредитом – 6 днів, строк дії Договору – 3 роки, відсоткова ставка – 1,75 % за один день користування кредитом.

16.12.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №16.12.2021, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за Договорами позики, у тому числі за Договором позики №0952110882/1 від 28.09.2020 р. У свою чергу, ТОВ «Кредит Капітал» відступило право вимоги до боржників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, в тому числі за Договором позики №0952110882/1 від 28.09.2020 р., що укладений між ТОВ «Інфінанс» та боржником ОСОБА_2 ..

Не виконуючи належним чином зобов`язання за Договором позики, відповідач порушив норми законодавства та умови кредитного договору. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника станом на 08.03.2024 року, а відповідно до розрахунку заборгованості, становить 120410,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) – 4000,00 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги – 116410,00 грн.. Проте враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 48698,00 грн., з яких заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) – 4000, 00 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги від ТОВ «Інфінанс» 44698,00 грн.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27.03.2024 року по справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

29.04.2024 року на адресу Івано-Франківського міського суду від відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява про визнання договору позики недійсним, в якому вона просить визнати недійсним договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №09551108821 від 28.09.2020 року, який укладено 28.09.2020 року між ТОВ Інфінанс» та ОСОБА_2 на підставі заяви-анкети на отримання кредиту №3275053, на умовах Пропозиції укласти Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0955110882 від 28.09.2020 року (оферта) на укладення електронного Договору позики, що акцептована ОСОБА_2 шляхом підписання електронним підписом ОСОБА_2 (вчиненим одноразовим ідентифікатором). Зустрічний позов було мотивовано тим, що ОСОБА_2 з вересня 2020 року постійно перебувала та проживала за межами України – в Іспанії, після повернення 28.03.2024 року в короткотермінову відпустку в Україну, їй стало відомо про існування відкритого щодо неї Івано-Франківським міським судом судового провадження. ОСОБА_2 повністю заперечує будь-які обставини укладення нею Кредитного Договору, як і отримання нею грошових коштів, оскільки вона не перебувала на території України. Номер телефону на який приходив одноразовий ідентифікатор «4q6v0j» «380952110882» ніколи не належав ОСОБА_2 і ніколи не перебував в її користуванні. Також у ОСОБА_2 відсутній будь-який рахунок в АТ «Ощадбанк», в тому числі і той, на який були зараховані кредитні кошти в сумі 4000 грн. З приводу незаконних дій по відношенню до ОСОБА_2 остання звернулася у відповідні органи поліції.

23.05.2024 року Івано-Франківським судом Івано-Франківської області було прийнято позовну заяву ОСОБА_2 до ТОВ «Колект Центр» про визнання договору позики недійсним, а також вирішено об`єднати в одне провадження зустрічний позов ОСОБА_2 до ТОВ «Колект Центр» про визнання договору позики недійсним з первинним позовом ТОВ «Колект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

21.06.2024 року на адресу Івано-Франківського суду Івано-Франківської області від представника позивача за первісним позивом, та представника відповідача за зустрічним позовом, ТОВ «КОЛЕКТ ЦЕНТР» надійшов відзив на зустрічний позов, який мотивовано тим, що факт ідентифікації відповідача підтверджується Довідкою про ідентифікацію, наявною в матеріалах справи. Та обставина, що на момент укладення договору відповідач перебувала за кордоном, не могла позбавити її можливості використовувати номер телефону українського оператора мобільного зв`язку та отримувати на нього СМС-повідомлення, перебуваючи за кордоном. Крім того, відповідач зазначає, що нею було повідомлено до Національної поліції про вчинення щодо неї незаконних дій. Проте, дане звернення не свідчить про те, що такі дії дійсно було вчинено. Доказів того, що дане звернення було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та про те, що за даним фактом розпочато досудове розслідування, відповідач не надає. Як не надає і підтвердження вказаним в повідомленнях обставинам. Отже, обставини вчинення щодо Відповідача незаконних дій є припущенням, не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не можуть бути враховані судом при винесенні рішення. Відповідач вказує лише на не укладення Кредитного договору та недоведеність факту перерахування йому кредитних грошових коштів, але будь-яких доказів цьому не надає. При цьому Позивач зазначає, що відповідач має вільний доступ до своїх рахунків у банківських установах і мав безперешкодну можливість надати суду докази про те, що вказані в договорі кредитні грошові кошти на його банківську картку, вказану в договорі чи іншу картку, якою він користується, не надходили. Зокрема, він мав можливість здійснити запит до банку про наявність у нього карткового рахунку, вказаного в заяві на отримання кредиту, та отримати виписку по вказаному рахунку за період кредитування. Таким чином відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень. Із поданої позовної заяви слід припустити, що позивачка, отримавши кредитні кошти та уклавши кредитний договір в електронній формі, намагається визнати його недійсним з метою не повернення кредитних коштів. спір виник внаслідок протиправної поведінки Відповідача, пов`язаної з тривалим невиконанням умов договору. Отже, стягнення витрат на правничу допомогу з Позивача не можна вважати як розумним, справедливим та таким, що відповідає засадам цивільного судочинства. Таким чином, витрати на правову допомогу, заявлені Відповідачем (Позивачем за зустрічним позовом) є безпідставними, а їх розмір є завищеним та необґрунтованим. У зв`язку з чим, Позивач просить відмовити Відповідачу у задоволенні вимоги про стягнення з Позивача витрат на правничу допомогу або суттєво зменшити її розмір. В зв`язку з викладеним, просять відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ТОВ «Колект Центр» про визнання договору позики недійсним, а також відмовити у стягненні з ТОВ «Колект Центр» витрат на надання правничої допомоги або суттєво зменшити її розмір.

19.11.2024 року на адресу Івано-Франківського суду Івано-Франківської області від представника позивача за первісним позивом, та представника відповідача за зустрічним позовом, ТОВ «КОЛЕКТ ЦЕНТР» надійшло клопотання про заміну відповідача та передачу справи за підсудністю, в кому просили замінити у справі № 344/5667/24 за позовом ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості неналежного відповідача – ОСОБА_2 на належного відповідача – ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспортні дані НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) та розглянути та вирішити питання щодо передачі справи № 344/5667/24 на розгляд іншому суду за підсудністю в порядку ст. 31 ЦПК України.

19.11.2024 року ухвалою Івано-Франківського суду Івано-Франківської області зустрічний позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» про визнання договору позики недійсним залишено без розгляду.

19.11.2024 року ухвалою Івано-Франківського суду Івано-Франківської області було вирішено замінити у справі №344/566 за позовом ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості неналежного відповідача – ОСОБА_2 на належного відповідача – ОСОБА_1 .

19.11.2024 року ухвалою Івано-Франківського суду Івано-Франківської області справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було вирішено передати за підсудністю Апостолівському районному суду Дніпропетровської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2026 року вказана цивільна справа визначена для розгляду судді Мигалевичу В.В.

Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити позов. Надав суду пояснення, які відповідають змісту позову та заяви про зміну підстав позову.

Відповідачка повідомлялася про розгляд справи шляхом направлення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця проживання, який повернувся до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, в т.ч. у відсутність відповідачки на підставі ст.280 ЦПК України в заочному порядку.

Вислухав представника позивача, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

28.09.2020 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_2 було укладено договір, на підставі Заявки-анкети №3275053 на умовах Пропозиції (оферти) на укладення електронного Договору позики, що акцептована відповідачем, шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахування положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12ст. 11 Закону України» Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 ЦК України, було укладено Договір надання позики в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0952110882/1, відповідно до якого позичальнику надано кредит в розмірі 4000,00 грн., строк користування кредитом – 6 днів, строк дії Договору – 3 роки, відсоткова ставка – 1,75 % за один день користування кредитом.

16.12.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №16.12.2021, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за Договорами позики, у тому числі за Договором позики №0952110882/1 від 28.09.2020 р. У свою чергу, ТОВ «Кредит Капітал» відступило право вимоги до боржників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, в тому числі за Договором позики №0952110882/1 від 28.09.2020 р., що укладений між ТОВ «Інфінанс» та боржником ОСОБА_2 ..

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника станом на 08.03.2024 року, а відповідно до розрахунку заборгованості, становить 120410,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) – 4000,00 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги – 116410,00 грн.. Проте враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 48698,00 грн., з яких заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) – 4000, 00 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги від ТОВ «Інфінанс» 44698,00 грн.

Заява представника позивача про зміну підстав позову обґрунтована таким: позивачу стало відомо, що банківська карта № НОМЕР_3 , на яку були перераховані грошові кошти за договором належить не ОСОБА_2 , а іншій особі – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспортні дані НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 . Також за вказаним рахунком ОСОБА_1 надано банківську виписку за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року, з якої вбачається 30.09.2020 року зарахування кредитних коштів в сумі 4000,00 грн. Позивачем було подано до суду заяву про заміну неналежного відповідача – ОСОБА_2 на належного – ОСОБА_1 , яка судом була задоволена ухвалою від 19.11.2024. З вище викладених фактичних обставин слід дійти висновку, що ОСОБА_1 набула (отримала) грошові кошти за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави.

Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» безпідставно набуті кошти на підставі ст. 1212 ЦК України в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн., понесені витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн..

Судом установлено, що 30.09.2020 року на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 було зарахування коштів в сумі 4000,00 грн., що підтверджується відомостями, наданими АТ "Ощадбанк" на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Аналіз статті 1212 ЦК України вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) – це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним.

Таким чином, застосування у кожному конкретному випадку положень статей 1212 або 216 ЦК України залежить від обставин, за яких грошові кошти передавалися відповідачу.

Наявність між сторонами договору, який є нікчемним або який визнано недійсним, виключає можливість стягнення переданих на його виконання коштів на підставі статті 1212 ЦК України. У тому разі, якщо договір між сторонами не був укладений, тобто правова підстава передачі коштів у момент їх передачі відсутня, до правовідносин застосовується стаття 1212 ЦК України.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування заявлених позовних вимог, не надано доказів наявності належної правової підстави набуття грошових коштів за обставин, зазначених у позові.

Ураховуючи наведене вище, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивача у сумі 13 000 грн, суд зазначає наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, друга статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що до клопотання про стягнення судових витрат на правничу допомогу стороною позивача надані докази на підтвердження обсягу понесених позивачем витрат та їх розміру.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, враховуючи той факт що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, а отже не відноситься до складних справ та проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, суд доходить висновку, що клопотання представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню на суму 13 000 грн 00 коп.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

За правилами ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже стягненню з відповідача також підлягає судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст.ст. 258-259 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306) безпідставно набуті кошти на підставі ст. 1212 ЦК України в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306) понесені витрати на правову допомогу у розмірі: 13000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 02.11.2026 року.

Суддя:В. В. Мигалевич