Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №165/3593/26 — Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/3593/26

Провадження № 3/165/1260/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Нововолинськ

Суддя Нововолинського міського суду Волинської області Рибас А.В., розглянувши матеріали, що надійшли від ВП № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, –

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 003473, складеного 19.10.2026 року ПОГ Володимирського РВП капітаном поліції Недорізом С.М., 26.07.2026 року о 19:30 хв. в с. Бужанка по вул. Перемоги, буд. 23 водій ОСОБА_1 , керуючи скутером марки SOZUKI без номерного знаку допустив неуважність, наїхав на каміння, внаслідок чого не впорався з керуванням та допустив падіння. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 12.1. Правил дорожнього руху України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

До суду 02 листопада 2026 року ОСОБА_1 не з`явився, повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber» на номер телефону особи, зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення (а.с. 23); скерована судова повістка за адресою проживання особи повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній»; причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи від нього або його законних представників на адресу суду не надходило.

При цьому, суддя враховує, що статтею 268 КУпАП встановлений обов`язок учасника судового процесу добросовісно користуватися процесуальними правами. В свою чергу, судом вжито усіх заходів, передбачених процесуальним законодавством для інформування особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про розгляд справи. Крім цього, на офіційному сайті Нововолинського міського суду Волинської області користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їх частин, інформацію про призначені судові засідання.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі № 3236/03 «Пономарьов проти України» (п. 41) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Реалізуючи положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава –учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п. 53 якого зазначено, що «… «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб`єктами такими правами.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 до стовірно обізнаний про складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення, про що свідчить його особистий підпис, спрямування його для розгляду до суду та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, клопотання від нього або його законних представників про відкладення розгляду справи до суду не надходило, а також беручи до уваги, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не обов`язкова, враховуючи вимоги ст. 268 КУпАП, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення слід закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення з огляду на наступне.

У відповідності до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень ст. ст. 245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим Пленум Верховного Суду України в абз. 3, 5 п. 24 своєї постанови № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Склад адміністративного правопорушення – це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він містить: об`єкт; об`єктивну сторону; суб`єкт; суб`єктивну сторону. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу взагалі.

Об`єкт адміністративного правопорушення – це сукупність суспільних відносин, що охороняються адміністративним правом, а також регулюються нормами трудового, цивільного, земельного, фінансового права, за порушення яких накладаються адміністративні стягнення. Об`єктом адміністративного правопорушення є посяганням на громадський порядок.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом, та залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення, а також від причинного зв`язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння.

Суб`єктами адміністративних правопорушень виступають громадяни чи посадові особи.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника.

Отже, тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності.

Згідно з диспозицією статті 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

У п. 1.10 Правил дорожнього руху України зазначено, що дорожньо-транспортна пригода (ДТП) – це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Тобто, умовою настання відповідальності за ст. 124 КУпАП є «загибель або поранення людей чи пошкодження транспортних засобів», тобто порушення повинно бути настільки істотним, щоб наслідком його стало пошкодження декількох (мінімум двох) автомобілів, а не одного, чи загибель або поранення людей.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 003473 від 19.10.2026 року зазначено, що гр. ОСОБА_1 не впорався з керуванням скутером марки SOZUKI без номерного знаку, внаслідок чого відбулося падіння.

Аналізуючи диспозицію статті 124 КУпАП суддя дійшов переконання, що саме по собі падіння водія зі скутера внаслідок того, що він не впорався з керуванням, без доведення факту спричинення матеріальної шкоди внаслідок пошкодження транспортного засобу, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 р. № 14 суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.

Умовами настання адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП є обов`язкова наявність причинного зв`язку між порушенням правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди (механічних пошкоджень транспортного засобу/засобів) як обов`язкового елементу об`єктивної сторони матеріального складу правопорушення. При цьому, порушення має бути настільки суттєвим, щоб наслідком його стало пошкодження як мінімум двох автомобілів, адже в диспозиції статті йде мова саме про «пошкодження транспортних засобів».

У п. 12.1. Правил дорожнього руху України, порушення якого інкримінується особі, зазначено, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Як вбачається з обставин пригоди, що мала місце 26.07.2026 року, в результаті керування власним транспортним засобом ОСОБА_1 не створив небезпеку іншим учасникам руху, оскільки не пошкоджено інших транспортних засобів, потерпілі внаслідок даної пригоди відсутні, отже, на переконання суду, водій транспортного засобу не допустив інкримінованого йому порушення пункту 12.1. ПДР України.

Оскільки дії ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом 26.07.2026 року о о 19:30 хв. в с. Бужанка по вул. Перемоги, буд. 23 не посягнули на суспільні відносини у сфері власності, які є обов`язковим об`єктом адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, та не настали наслідки, передбачені ст. 124 КУпАП, то відсутній і сам об`єкт складу адміністративного правопорушення, а також його суб`єктивна сторона – вина особи.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно із статтею 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи, самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.

Враховуючи викладене, суд дійшов переконання про недоведеність належними та допустимими доказами «поза розумним сумнівом» вини особи у порушенні вимог п. 12.1. ПДР України, отже, в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, в зв`язку з чим провадження по справі підлягає закриттю.

Пунктом 1 частини першої статі 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного вважаю, що провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні до ОСОБА_1 підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 124, 247, 280, 283-285 КУпАП, суддя, –

ухвалив:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду, протягом десяти днів з дня її винесення, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя Алла РИБАС