Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №161/2111/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/2111/26

Провадження № 2/161/2837/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Антіпової Т.А.

за участю секретаря судового засідання Денис О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вимоги мотивує тим, що 30.08.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 335970725 у формі електронного документу з використанням електронного підпису на суму 2 000,00 гривень зі сплатою процентів за користування коштами.

В подальшому, відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 22 000,00 грн.

Позивач вказує, що відповідач не виконує своїх зобов`язань за вказаним правочином, у зв`язку з чим у нього існує заборгованість в загальному розмірі 93 416,40 грн, яка складається з: 22 000,00 грн заборгованість по тілу кредиту; 71 416,40 грн заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

28.11.2018 року первісний кредитор відступив право вимоги до відповідача до ТОВ «Таліон Плюс», згідно договору факторингу №28/1118-01 (продовжено рядом додаткових угод), право вимоги до відповідача передано згідно реєстру №158 від 02.11.2021 року.

30.10.2023 року ТОВ «Таліон Плюс» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», згідно договору факторингу №30/1023-01, реєстр вимоги № 1 від 30.10.2023 року.

11.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем було укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого право грошової вимоги до відповідача перейшло до позивача, реєстр боржників від 14.07.2025.

У зв`язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» вказану заборгованість, а також судові витрати по справі.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 лютого 2026 року справу прийнято до розгляду та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (а.с.86-88).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

02.07.2026 року на адресу суду від відповідача надійшли письмові пояснення у справі. Зазначає, що він заперечує проти позовних вимог, оскільки вони не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, а розмір заявленої заборгованості є необґрунтованим. Позивач не довів належного укладення кредитного договору саме відповідачем. Сам факт зазначення одноразового ідентифікатора у документах кредитора ще не доводить, що саме відповідач особисто здійснив акцепт договору. Крім того, позивач не довів фактичного отримання відповідачем кредитних коштів, та безперервного переходу права вимоги.

Просить суд визнати недоведеними обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог, а саме: факт належного укладення кредитного договору № 335970725 від 30.08.2021 саме відповідачем, факт належного та безумовного отримання відповідачем кредитних коштів у заявленому позивачем розмірі, безперервність та законність переходу права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «ЕЙС», правильність і законність розрахунку заявленої заборгованості, правомірність нарахування процентів у розмірі 71 416,40 грн. Крім того, просить відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу (а.с.124-128).

06.07.2026 року на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких, в основному, повторені аргументи позовної заяви. Зазначено, що при заповненні заявки на кредит відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами договору перед його підписанням. Відповідач підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримав свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з договором на сайті товариства в особистому кабінеті.

Враховуючи вищевикладене, позивач надав беззаперечні докази того, що відповідач підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Посилаючись на вищевикладені факти, враховуючи повну цивільну дієздатність відповідача, відповідність кредитного договору законодавчим актам та відсутність жодних підтверджень доводам відповідача, позиція останнього щодо недоведеності укладання кредитного договору є неаргументованою та невмотивованою.

Крім того, право вимоги за кредитним договором № 335970725 від 30.08.2021 передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та, в подальшому, позивачу на підставі реєстрів прав вимоги, який оформлений належним чином (а.с.129-143).

26 серпня 2026 року від представника відповідача, ОСОБА_1 , - адвоката Лабіка Г.І. надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України (а.с.149-151).

26.08.2026 на адресу суду від представника позивача надійшло заперечення на клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі. Зазначає, що у даному випадку безпідставне посилання на підстави для зупинення провадження спрямоване виключно на затягування процесу, що призводить до порушення принципу розумного строку розгляду справи, закріпленого у ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Перебування сторін у стані невизначеності через затягування процесу суперечить як вимогам національного законодавства, так і стандартам ЄСПЛ щодо обов`язку суду забезпечити швидкий та ефективний розгляд спору. У клопотанні відповідача про зупинення провадження просить відмовити (а.с.158-160).

31.08.2026 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення на пояснення ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» від 26.08.2026 року, щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Відповідно до заперечення, просить посилання представника ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» від 26.08.2026 року щодо необхідності відмови у зупиненні провадження оцінити критично, як такі, що значною мірою стосуються іншої, передбаченої ст. 251 ЦПК України, підстави зупинення провадження та не спростовують обставин, на яких ґрунтується клопотання відповідача (а.с.164-171).

21.09.2026 року на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача від 06.07.2026, відповідно до яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв`язку з недоведеністю позивачем укладення договору з відповідачем та надання кредитних коштів (а.с.172-177).

22.09.2026 року на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, які за своїм змістом аналогічні до додаткових пояснень, наданих суду 06.07.2026 року, та в яких представник позивача, в основному, повторив аргументи позовної заяви (а.с.179-198).

23.09.2026 року на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача, подані суду 22.09.2026. Зазначає, що додаткові пояснення позивача не спростовують і не усувають наявних у справі недоліків доказової бази: не доведено факту фактичного зарахування коштів на рахунок відповідача, не доведено весь ланцюг послідовного переходу права вимоги до позивача, розрахунок процентів ґрунтується на внутрішньо суперечливих умовах договору, які підлягають тлумаченню на користь відповідача як споживача.

Просить врахувати наведені заперечення при розгляді додаткових пояснень позивача від 21.09.2026, та відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 335970725 від 30.08.2021 у зв`язку з недоведеністю фактичного зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача та недоведеністю переходу права вимоги до позивача.

У разі незгоди суду з доводами щодо недоведеністю фактичного зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача та недоведеністю переходу права вимоги до позивача, застосувати до розрахунку заборгованості за процентами єдину процентну ставку у розмірі 1,91 % на день (697,15 % річних) за весь період нарахування, з урахуванням правової позиції Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 (а.с.204-208).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 21.0.92026 року в задоволенні клопотання представника відповідача, ОСОБА_1 , - адвоката Лабік Геннадія Івановича, про зупинення провадження у справі, - відмовлено (а.с.209-210).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлялась належним чином.

Представник відповідача подав до суду клопотання про відкладення судового засідання через участь у судовому засідання у Ставіщенському районному суді Київської області.

Судом не приймається до уваги дане клопотання, оскільки, відповідно до ухвали про відкриття провадження у справі від 09 лютого 2026 року, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи (а.с.86-88).

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх учасників справи, що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши та дослідивши в сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 12 та частиною 1статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 6 статті 11 Закону, передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс - коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет -магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (Закон України «Про споживче кредитування»).

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.

Судом встановлено, що 30.08.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір кредитної лінії № 335970725 (а.с.69 зворот - 72), за умовами якого (п. 1.1) кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 22 000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Основні умови кредитування згідно цього кредитного договору:

- кредитодавець надає перший транш в сумі 2 000 гривень відразу після укладення договору, який має бути повернено до 29.09.2021 (п. 1.3);

- кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період), а саме до 29.09.2021 (п. 1.7);

- за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку (п. 1.9):

- виключно за період строку, визначеного п. 1.7 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 697,15 гривень річних, що становить 1,91 % в день, від суми кредиту за кожний день користування ним (п. 1.9.1);

- за умови продовження строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8 договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7 договору строку нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 698,59 % річних, що становить 1,91 % в день, від суми кредиту за кожний день користування ним (п. 1.9.2);

- якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами 722,70 % річних, що становить 1,98 % в день, від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 ЦК України сторони домовилися, що відкладальною обставиною за даним договором щодо виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8 договору (п. 1.9.3);

- зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду (п. 1.12.1);

- з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 % річних, що становить 2,98 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п. 1.12.2).

30.08.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало (перерахувало) відповідачу грошові кошти в сумі 2 000 гривень (а.с. 67 зворот).

31.08.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало (перерахувало) відповідачу грошові кошти в сумі 4 000 гривень (а.с. 67).

31.08.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало (перерахувало) відповідачу грошові кошти в сумі 5 050 гривень (а.с. 67).

31.08.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало (перерахувало) відповідачу грошові кошти в сумі 5 150 гривень (а.с. 66 зворот).

31.08.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало (перерахувало) відповідачу грошові кошти в сумі 5 800 гривень (а.с. 66 зворот).

В ході розгляду справи судом, із урахуванням принципу дотримання прав учасників процесу та засад змагальності, було задоволено клопотання представника позивача, та ухвалою суду витребувано з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» письмові докази, що містять офіційну інформацію щодо відкриття банківського рахунку відповідачем та про рух коштів по рахунку (а.с.86-88).

На виконання ухвали суду банками надано відповідь, в якій зазначено, що в ході перевірки було підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 емітувалась платіжна картка 5375-41XX-XXXX-8391 та 4149-51XX-XXXX-6894

З наданої інформації вбачається, що ОСОБА_1 на вказані рахунки було зарахування коштів у сумі 2 000,00 гривень 30.08.2021, у сумі 4 000,00 гривень 31.08.2021 року, у сумі 5 050,00 гривень 31.08.2021 року, у сумі 5 150, 00 гривень 31.08.2021 року, у сумі 5 800,00 гривень 31.08.2021 року (а.с.95-96,104-107).

За змістом заявки на отримання грошових коштів в кредит від 30.08.2021 зазначено інформацію про позичальника ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Луцьким МВ УМВС України у Волинській області 25.03.2015 року, РНОКПП НОМЕР_2 , адресу реєстрації та проживання АДРЕСА_1 (а.с.60).

28.11.2018 року первісний кредитор відступив право вимоги до відповідача до ТОВ «Таліон Плюс», згідно договору факторингу №28/1118-01 (продовжено рядом додаткових угод), право вимоги до відповідача передано згідно реєстру №158 від 02.11.2021 року (а.с.32-40,42).

30.10.2023 року ТОВ «Таліон Плюс» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», згідно договору факторингу №30/1023-01, реєстр вимоги № 1 від 30.10.2023 року (а.с.27-31).

11.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем було укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого право грошової вимоги до відповідача перейшло до позивача, реєстр боржників від 14.07.2025 (а.с.17-25).

Вказані обставини свідчать про те, що на даний час ТОВ «ФК «Ейс» є кредитором у зобов`язанні по виконанню договору № 335970725 від 30.08.2021 року.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 93 416,40 грн, яка складається з: 22 000,00 грн заборгованість по тілу кредиту; 71 416,40 грн заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом (а.с.77-79).

Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Визначаючи розмір заборгованості за процентами, суд виходить з наступного.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

За обставинами справи, погодженим строком кредитування є строк 30 днів від дати отримання першого траншу (п.п. 1.3, 1.7 кредитного договору). Обставини продовження чи пролонгації строку кредитування (п.1.3, 1.7 кредитного договору) позивачем не обґрунтовувалися (ч. 1 ст. 81 ЦПК України) та судом не встановлені.

Суд вважає, що позивач вправі нараховувати проценти за користування кредитом лише за період погодженого строку кредитування.

Загальний розмір процентів за користування кредитом становить арифметичну суму процентів за користування кожним окремим траншем. При цьому, строк кредитування для кожного траншу буде різним, бо обчислюється в межах погодженого строку кредитування, який обраховується від дати видачі першого траншу.

Отже, за розрахунком суду, сума процентів за користування кредитом, які позивач вправі був нараховувати, становить 12 224 грн (2 000 грн х 1,91 % х 30 днів + 20 000 грн х 1,91 % х 29 днів).

Суд відхиляє розрахунок заборгованості позивача, оскільки з нього вбачається, що проценти нараховувалися поза межами строку кредитування, чого законом не передбачено.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по кредитному договору підлягають частковому задоволенню на суму 34 224,00 гривень, з них: 22 000,00 гривень - тіло кредиту, проценти за користування кредитом - 12 224, 00 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Представник відповідача у свої письмових поясненнях посилається на те, що позивачем не підтверджено право вимоги. Судом не приймаються до уваги вказані заперечення представника відповідача, з огляду на наступне.

Оплата не є предметом доказування, однак для повного та всебічного розгляду справи позивачем додатково, додано до матеріалів позову копії платіжних інструкцій, що підтверджують проведення оплати за набуття права грошової вимоги за договорами факторингу та Акт звірки взаємних розрахунків та протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги (а.с.46-47,57,58,67)

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу (частина перша статті 81 ЦПК України).

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Акт звірки взаєморозрахунків є документом, який підтверджує погодженість сторонами даних бухгалтерського обліку та відображає фактичний стан виконання зобов`язань у межах господарських відносин.

Його підписання уповноваженими представниками сторін свідчить про перевірку і прийняття сторонами інформації про наявність або відсутність заборгованості. З огляду на зазначене, акт звірки набуває значення належного доказу у підтвердження існування чи відсутності заборгованості між сторонами. Якщо акт звірки підписано сторонами без застережень і ним зафіксовано відсутність непогашених зобов`язань (нульове сальдо), такий документ слід розцінювати як підтвердження факту належного виконання сторонами взаємних обов`язків та відсутності фінансових претензій одна до одної. Саме у цьому полягає його основна мета юридичне засвідчення відсутності заборгованості.

Подання актів звірки має виключно допоміжне доказове значення та було здійснене позивачем з метою підтвердження відсутності непогашених фінансових зобов`язань між сторонами. Таким чином, зазначені документи лише додатково узгоджують і відображають стан взаєморозрахунків, однак самі по собі не впливають на факт доведеності переходу права вимоги.

Подані позивачем договори факторингу, протоколи погодження та витяги з реєстру прав вимоги самі по собі є достатніми для підтвердження заявлених вимог.

Акти звірки, у свою чергу, виконують допоміжну функцію та додатково підтверджують сплату суми фінансування Фактором Клієнту, що свідчить про послідовність та узгодженість правової позиції Позивача.

Отже, позивачем надано належні документи (договори факторингу та відповідні реєстри прав вимог), які підтверджують послідовність і безперервність переходу прав вимоги.

Враховуючи вищевикладене, копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги, є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Крім того, суд звертає увагу, що постановою Верховного Суду від 07.01.2026 у справі № 727/2790/25, в аналогічній справі щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було узагальнено судову практику та зроблено висновок щодо правомірності переходу права вимоги на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс».

Також суд звертає увагу, що матеріалами справи підтверджено та судом встановлено, що договір кредитної лінії № 335970725 від 30.08.2021 року із зазначенням у ньому усіх реквізитів відповідача, в тому числі паспортних даних, реєстраційної номер облікової картки платника податків, місця проживання, електронної пошти, рахунку позичальника, а також інформація щодо умов кредитування, містить електронний підпис із одноразовим ідентифікатором, який відповідно до вимог ч.6 та 8 ст.11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі договору кредитної лінії № 335970725 від 30.08.2021 року.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача на неналежне проведення ідентифікації, оскільки відповідач не подав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень. Доказів про те, що персональні дані відповідача, зокрема, РНОКПП, дані паспорта громадянина України, місце проживання, електронна адреса, номер мобільного телефону, банківський рахунок були використані ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» для укладення кредитного договору без його згоди, ОСОБА_1 до суду не надано. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звертався. Тобто, в силу положень статті 204 ЦК України, діє презумпція правомірності указаного правочину.

Крім того, суд не приймає аргумент відповідача про неотримання ним кредиту, як такий, що спростовується матеріалами справи (платіжні доручення від 30.08.2021, та 31.08.2021 року, а.с.52-53, крім того, нарахування коштів в розмірі 22 000,00 гривень на рахунки ОСОБА_1 підтверджуються інформацією, наданою АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» (а.с.95-96,104-108).

Верховний Суд 23 жовтня 2019 року прийняв важливу постанову (справа № 917/1307/18), якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою, виносить власне рішення. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Суд приймає до уваги, що сторона відповідача не була позбавлена можливості надати докази на підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог. В тому числі, шляхом надання доказів щодо наявних карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , та надання виписки по них, з метою спростування факту зарахування та отримання кредитних коштів. Зокрема, відповідач не надав суду доказів відсутності у нього електронного платіжного засобу, номер якого 5375-41XX-XXXX-8391 та 4149-51XX-XXXX-6894, або доказів не зарахування кредиту на карткові рахунки, за яким була емітовано платіжні картки.

Щодо розподілу судових витрат у справі суд зазначає наступне.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У своїй постанові від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17 Верховний Суд прийшов до висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Позивач заявив до стягнення 7 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надав договір про надання правничої допомоги №20/08/20-01 від 20.08.2025 року, додаткову угоду від 01.09.2025 року до договору про надання правничої допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг. Як вбачається із акту прийому-передачі наданих послуг до вищевказаного правочину вартість правничої допомоги склала 7 000,00 гривень, та яка складається з наступного: складання позовної заяви 5000 грн. (2 год.), вивчення матеріалів справи - 1000 грн. (2 год.); підготовка адвокатського запиту 500 грн. (1 год.); підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів 500 грн. (1 год.).

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій при розгляді справи, суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та належним чином підтвердженими.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи, суд бере до уваги обставини справи, те, що позов задоволено частково, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, а також, враховує принцип розумності та справедливості.

З огляду на наведене, зважаючи на принцип розумності та справедливості, а також положення ч.2 ст. 141 ЦПК України, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог сторони позивача та стягнення з відповідача на його користь витрат з надання професійної правничої допомоги пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 2 564,52 гривень (34 224,00 гривень х 7 000,00 гривень / 93 416,40 гривень).

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 975,40 (34 224,00 гривень х 2662,40 гривень/ 93 416,40 гривень) пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст.ст. 509, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 259, 263-268, 280, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 33597072 від 30.08.2021 у розмірі 34 224 (тридцять чотири тисячі двісті двадцять чотири) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір в розмірі 975 (дев`ятсот сімдесят п`ять) гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 564 (дві тисячі п`ятсот шістдесят чотири) гривні 52 копійок.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», адреса місцезнаходження: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ: 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 02 листопада 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.А. Антіпова