Вирок від 02 листопада 2026 р. у справі №161/20849/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/20849/26

Провадження № 1-кп/161/1604/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 03 листопада 2026 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:

судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченої - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

представника потерпілої - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026030580000869, що надійшов з Луцької окружної прокуратури, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Сенкевичівка Луцького району Волинської області, громадянки України, українки, з вищою освітою, працюючої на посаді інженера у ПАТ «Волиньобленерго», заміжньої, маючої на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Так, 26 травня 2026 року, приблизно о 07 годині 36 хвилин, по вулиці Об?їзна у селі Рованці Луцького району Волинської області ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем марки «BMW» моделі «I3», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись у напрямку вулиці Дубнівська у місті Луцьк Волинської області, в порушення п.п. 2.3 (б), 12.1, 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України, проявила безпечність та неуважність, не врахувала дорожню обстановку, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувала пішохід, не зменшила швидкість, аж до зупинки, щоб дати дорогу останній, для якої може бути створена перешкода і небезпека, та скоїла наїзд на неповнолітню ОСОБА_7 , яка перетинала проїжджу частину зліва направо відносно руху автомобіля по нерегульованому пішохідному переході.

Внаслідок вищевказаних грубих порушень Правил дорожнього руху України водій ОСОБА_8 своїми необережними протиправними діями, які знаходяться в прямому причинному зв?язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, спричинила пішоходу – неповнолітній ОСОБА_7 , тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, лінійного перелому потиличної кістки справа, забою правої лобної частки головного мозку, гострої травматичної гематоми під твердою мозковою оболонкою лобної ділянки невеликих розмірів, травматичної гематоми над твердою мозковою оболонкою задньої черепної ямки, саден спини, що за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Таким чином, у прямому причинному зв?язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, перебуває грубе порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.п. 2.3. (б), 12.1., 12.3., 18.1. Правил дорожнього руху України:

- п. 2.3. (б) для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов?язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п. 12.1. під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

- п. 12.3. у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об?їзду перешкоди;

- п. 18.1. водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Таким чином, обвинувачена ОСОБА_4 своїми необережними діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 повністю визнала свою вину у вчиненні інкримінованого правопорушення та не оспорювала фактичних обставин, пояснивши при цьому, що правильно розуміє зміст пред`явленого їй обвинувачення та не заперечує проти визнання недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, крім того, у суду немає сумнівів у добровільності та істинності її позиції, а тому суд, роз`яснивши обвинуваченій та іншим учасникам судового провадження порядок та наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує щодо такого розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Обвинувачена ОСОБА_4 , не оспорюючи час, місце вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, суду дала показання, що дійсно вона, 26 травня 2026 року, приблизно о 07 годині 36 хвилин, по вулиці Об?їзна у селі Рованці Луцького району Волинської області керувала технічно справним автомобілем марки «BMW» моделі «I3», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухалася у напрямку вулиці Дубнівська у місті Луцьк Волинської області, де скоїла наїзд на неповнолітню ОСОБА_7 , яка перетинала проїжджу частину зліва направо відносно руху автомобіля по нерегульованому пішохідному переході.

Не заперечила кваліфікацію кримінального правопорушення, що ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження, які вказані в обвинувальному акті, а також те, що порушення нею ПДР України перебуває у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали.

Ствердила, що відшкодувала завдані потерпілій збитки, а також збитки завдані закладу охорони здоров`я.

У вчиненому щиро розкаялася, запевнила, що зробила для себе належні висновки щодо дотримання ПДР України, висловлювала жаль з приводу вчиненого, вибачалася за свої дії, просила суворо її не карати, не позбавляти волі, а також не позбавляти права керувати транспортними засобами, оскільки має двох малолітніх дітей та чоловіка, який є особою з інвалідністю ІІІ групи.

Потерпіла ОСОБА_7 та її законний представник ОСОБА_9 подали до суду заяви про проведення розгляду справи без їхньої участі, всі збитки відшкодовано повністю, претензій до обвинуваченої не мають, просять суворо її не карати.

Представник потерпілої – адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні вказав, що будь-яких претензій морального чи матеріального характеру до обвинуваченої немає, підтвердив, що ОСОБА_4 відшкодувала завдану шкоду та просив останню суворо не карати і не застосовувати до неї додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Під час судових дебатів прокурор Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 просила призначити обвинуваченій ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Крім повного визнання своєї вини самою обвинуваченою ОСОБА_4 , її винність в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження, підтверджується зібраними під час досудового провадження доказами, фактичні обставини яких ніким не оспорюються, а тому судом, за погодженням з усіма учасниками, не проводиться їх дослідження.

При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, згідно з ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів і дані про особу винної.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, та добровільне відшкодування завданого збитку, що передбачено п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_4 покарання суд враховує, що вона вчинила необережний тяжкий злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту, який заподіяв неповнолітній потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, раніше не судима, до кримінальної відповідальності не притягувалася, вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала, щиро розкаялася, її поведінка в суді свідчить про щире каяття, усвідомила незаконність вчинених нею дій, а тому активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення, в судовому засіданні висловлювала щирий жаль з приводу вчиненого, готовність нести покарання та засуджувала свою поведінку, в повному обсязі відшкодувала завдані збитки, як закладу охорони здоров`я, так і потерпілій, оплатила лікування останньої, запевнила, що зробила для себе належні висновки та в подальшому буде уважно керувати транспортним засобом і дотримуватись ПДР України, вчинене нею кримінальне правопорушення є необережним, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, заміжня, має на утриманні двох малолітніх дітей 2020 року народження, офіційно працевлаштована, за місцем роботи характеризується позитивно, внесла донат на підтримку Збройних Сил України, тому суд, з врахуванням наведеного, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченої, її критичного відношення до скоєного та беззаперечного визнання своєї вини, її посткримінальної поведінки, яка виразилась у відшкодуванні завданих збитків, оплаті лікування, постійній допомозі потерпілій та активному сприянні розкриттю кримінального правопорушення, думки потерпілої та її законного представника, які ствердили про повне відшкодування завданої шкоди, відсутність будь-яких претензій та просили обвинувачену суворо не карати, думки представника потерпілої, який в судовому засіданні просив обвинувачену суворо не карати і не позбавляти права керувати транспортними засобами, які самі по собі не є вирішальними, але враховуються судом в сукупності з іншими обставинами, наявності пом`якшуючих покарання обставин, визначених п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України, та відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також приймаючи до уваги принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства та призначає їй покарання за ч. 2 ст. 286 КК України, в межах санкції частини статті, у виді позбавлення волі на певний строк без позбавлення права керувати транспортними засобами, із звільненням, на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК України.

Визнаючи тривалість іспитового строку та вид обов`язків, визначених ст. 76 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної і наявність обставин, що пом`якшують покарання, та визначає їх у обсязі необхідному і достатньому для виправлення обвинуваченої, тривалістю 1 (один) рік.

Не призначаючи обвинуваченій ОСОБА_4 додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14.09.2023 за результатами розгляду справи № 524/12818/21 (провадження № 51-1782км23) вказано, що санкція ч. 2 ст. 286 КК України надає суду можливість як призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Указане положення закону має альтернативний характер застосування і це питання, як визначив законодавець, суд вирішує на власний розсуд («судова дискреція») залежно від конкретних обставин кримінального провадження, характеру допущених особою порушень вимог Правил дорожнього руху, їх наслідків, тощо.

Отже, суд враховує характер та обсяг допущених порушень Правил дорожнього руху, негативне ставлення ОСОБА_4 до вчиненого, те, що вона раніше не судима, до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення кримінальних правопорушень проти безпеки руху та експлуатації транспорту, не притягувалася, вчинений нею злочин відноситься до категорії необережних, беззаперечно визнала свою вину, щиро розкаялася, висловлює жаль з приводу вчиненого, в повному обсязі відшкодувала завдані збитки, оплатила лікування потерпілої, не є злісним порушником Правил дорожнього руху, вчинене кримінальне правопорушення не спричинено зухвалими навмисними діями, направленими проти конкретної особи, не перебувала у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не перебуває на обліках у лікарів психіатра та нарколога, характеризується виключно позитивно, зважає на думку потерпілої, її законного представника та представника, які просили суворо обвинувачену не карати та не позбавляти права керувати транспортними засобами, які самі по собі, як вказано вище, не є вирішальними, але враховуються судом в сукупності з іншими обставинами, а також бере до уваги, що право керувати транспортними засобами їй необхідне для забезпечення потреб її малолітніх дітей, тому вважає за можливе не застосовувати у даному випадку додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

На переконання суду, таке покарання із застосуванням звільнення від відбування покарання з випробуванням та без призначення додаткового покарання, враховуючи фактичні обставини справи, є справедливим, оскільки співвідноситься між поставленою метою та засобами її досягнення.

На думку суду обрана міра покарання є необхідною та достатньою для виправлення та перевиховання обвинуваченої та попередження вчинення як нею нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.

Речовий доказ, згідно з ст. 100 КПК України, залишити за належністю законному володільцю.

Арешт, накладений на майно, відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, – скасувати.

Даних щодо наявності процесуальних витрат у даному кримінальному провадженні прокурором не надано.

Керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначивши покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки:

-періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речовий доказ:

-автомобіль марки «BMW I3», реєстраційний номер НОМЕР_1 – залишити за належністю законному володільцю.

Арешт майна, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.05.2026 (справа № 161/11395/26, провадження № 1-кс/161/3546/26), який ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.08.2026 (справа № 161/17175/26, провадження № 1-кс/161/5084/26) скасовано в частині заборони користування автомобілем марки «BMW I3», реєстраційний номер НОМЕР_1 , – скасувати в повному обсязі.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1