Суд: Луцький міськрайонний суд Волинської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про позбавлення батьківських прав
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №161/16976/26
Суддя: Черняк В. В.
Справа № 161/16976/26
Провадження № 2/161/8017/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 жовтня 2026 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Черняка В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Дмитрук Т.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника третьої особи - Мельник В.А.,
прокурора - Шуваринської О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Боратинської сільської ради, про позбавлення батьківських прав,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач через свого представника звернулась до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування вимог вказує, що з 18.02.2020 року по 14.09.2023 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу у них народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З літа 2022 року ОСОБА_1 та її син проживають окремо від батька дитини. Відповідач самоусунувся від виховання дитини та нехтує батьківськими обов`язками: не виявляє турботи, не цікавиться особистим життям дитини, його здоров`ям та вихованням, аліментів на утримання сина не сплачує. Дитина перебуває на повному утриманні матері. Заборгованість ОСОБА_3 зі сплати аліментів становить 187292,41 грн.
На підставі наведеного, позивач просить суд, позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо сина.
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити.
З пояснень позивача також слідує, що відповідач часто вдавався до вживання наркотичних речовин (під час їх спільного проживання в будинку можна було почути запах «від розпалювання трави наркотичного походження», назви речовин вона не знає). Крім того, під час перебування під дією заборонених речовин алкогольних/наркотичних) він може вночі турбувати її (двічі приїздив за її місцем проживання та підкидав щось під двері чи в двір, після чого дитина боїться повторення подібних випадків). Враховуючи наведене, ОСОБА_1 була змушена змінити транспортний засіб (помінятись з батьком) та переїхати.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Правом подачі відзиву на позов не скористався.
Представник Органу опіки та піклування Боратинської сільської ради вимоги підтримала, просила врахувати наявність висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача. Вказала, що батько несе загрозу для дитини.
Прокурор Шуваринська О.П. не заперечувала проти задоволення вимог. Зазначила, що вважає позов таким, що підтверджений належними доказами у справі.
Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 150 СК України встановлено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно ч. 1 ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.
Згідно зі ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 18.02.2020 року по 14.09.2023 року (а.с. 48-50).
Від шлюбу у них народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 46).
На даний час дитина проживає з позивачем та перебуває на її утриманні (а.с. 47,51).
Згідно судового наказу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.08.2023 з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання сина в розмірі частки зі всіх його доходів щомісячно (а.с. 53).
Відповідач вказані зобов`язання належним чином не сплачує. Станом на кітень 2026 року його заборгованість зі сплати аліментів становить 187292,41 грн. (а.с. 58-59).
З висновку Служба у справах дітей Боратинської сільської ради № 222 від 24.09.2022 року, вбачається, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню сина. Спільне проживання батьків припинено у зв`язку з проявами агресії з боку батька, відсутністю інтересу до дитини та подружніми зрадами. Відповідач не телефонує, не цікавиться життям дитини, матеріально не допомагає. Хлопчик проживає з матір`ю, її новим чоловіком та сестрою. Відповідач за колишнім місцем реєстрації характеризується негативно: схильний до суперечок, агресивний, безвідповідальний. Зловживає алкогольними напоями та наркотичними речовинами. Враховуючи інтереси дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільним позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо сина.
Згідно довідки із закладу дошкільної освіти, батько ОСОБА_4 ОСОБА_3 контакту із закладом, де виховувалась дитина, не підтримував, із вихователями не спілкувався, дитину в садочок не приводив (а.с.60).
Згідно довідки з Логопедично-корекційного простору для дітей та молоді «Блакитна парасоля» від 05.05.2026 року ОСОБА_4 відвідує заняття у закладі, на які його постійно супроводжує мама (а.с.64).
З даних КНП «Центр первинно медико-санітарної допомоги Боратинскої сільської ради» вбачається, що про надання дитині медичної допомоги звертається мама ОСОБА_1 , вона ж займається його супроводом у медичний заклад (а.с.61-63).
Згідно даних Органу опіки та піклування Боратинської сільської ради жодних звернень та заяв про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною від відповідача не надходило, доказів зворотного стороною не надано.
Допитані в суді свідки ОСОБА_6 (мачуха позивача), ОСОБА_7 (сусідка) та ОСОБА_8 (хресна ОСОБА_9 ) повідомили суду, що відповідач протягом тривалого часу не приймає участі у вихованні дитини, не відвідуває його, кошти на його утримання та лікування не надає. Вихованням дитини займається ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_10 .
Наведені обставини свідчать про те, що ОСОБА_3 як батько малолітнього ОСОБА_5 свідомо ухиляється від його виховання, не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, його навчання, підготовку до самостійного життя, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, матеріально не забезпечує.
Суд зауважує, що згідно відповіді на адвокатський запит від 13.10.2026 року ОСОБА_3 з 19.08.2026 року відбуває покарання у ДУ «Дрогобицька виправна колонія (№40)» (засуджений вироком суду від 14.08.2026 року за ч. 1 ст. 309 КК України, ч. 4 ст. 70 КК України до 2 років позбавлення волі).
За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.
Пленум Верховного Суду України в п.п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду N 20 ( v0020700-08 ) від 19.12.2008 року) роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.
ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, №31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та поведінки учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 7 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).
За приписами ч. 1 ст. 76, ч. ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідач жодних доказів на спростування доводів позивача не надав, що, на думку суду, свідчить про його байдуже ставлення до дитини.
Усе зазначене в сукупності дає підстави для висновку, що відповідач свідомо нехтує батьківськими обов`язками та створює загрозу для морально-психологічного стану сина.
Керуючись виключно інтересами дитини, для стабільного розвитку та здорового емоційного стану ОСОБА_5 , він потребує належної опіки, яку батько наразі забезпечити не може.
Необхідність застосування судом такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , відповідає найкращим інтересам дитини, а відтак у суду наявні підстави для задоволення позову.
Слід звернути увагу, що відповідно до частини 1 статті 168 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною, а згідно з частинами 1, 2 статті 169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав; поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.
На підставі положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума сплаченого судового збору.
Керуючись ст. ст. 150, 155, 164, 165 СК України, ст. ст. 4, 13, 89, 223, 258, 259, 263-265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Боратинської сільської ради, про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 03 листопада 2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.В. Черняк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua