Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №440/13312/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

Суд: Полтавський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №440/13312/26

Суддя: А.О. Чеснокова

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

. 03 листопада 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/13312/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просить суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо незастосування при призначенні позивачу пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, за 2022, 2023, 2024 роки;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 163750006790 від 19.08.2026, яким ОСОБА_1 було відмовлено в перерахунку пенсії щодо зарахування періоду стажу набутого до 01.01.2004;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період відбування позивачем покарання у виді виправних робіт без позбавлення волі у Механічній майстерні Полтавського виробничого об`єднання молочної промисловості з 08.02.1982 по 08.02.1983, та у зв`язку з цим здійснити перерахунок пенсії за віком з 13.08.2026.

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що за результатами розгляду поданої ним заяви про перерахунок пенсії відповідач прийняв рішення, яким відмовив йому у такому перерахунку. При цьому, позивач вказує, що в порушення правових норм ч. 3 ст. 42 Кримінально-виконавчого кодексу України відповідач не зарахував до його страхового стажу періоду відбування ним кримінального покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі з 08.02.1982 по 08.02.1983. Вважаючи, що такі дії відповідача є протиправними та порушують його право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

22.10.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив у їх задоволенні відмовити. Вказував на те, що до заяви про перерахунок пенсії заявник надав довідку про заробітну плату № M/02.4-02/216 за період роботи з квітня 1980 по січень 1986 та відповідно до трудової книжки від 25.07.1977 НОМЕР_1 , в якій в запису № 9 зазначено, що ОСОБА_1 , перебуваючи в трудових відносинах з Полтавським виробничим об`єднанням молочної промисловості, був засуджений на 12 місяців виправних робіт з утриманням 20% у дохід держави за статтею 215 КК УРСР з 08.02.1982 по 08.02.1983. Вказував на те, що до 31.12.2003 відповідно до частини третьої статті 95 ВТК України час відбування покарання у виді виправних робіт може бути включений судом до загального трудового стажу засудженого. Тобто, автоматично період відбування виправних робіт до 31.12.2003 не включається, для цього потрібно додаткове рішення суду. Відповідно до статті 103 Виправно-трудового кодексу України час відбування виправних робіт без позбавлення волі до загального трудового стажу засудженого не зараховується. Однак цей період може бути включений судом до загального трудового стажу засудженого у випадку сумлінної роботи і зразкової поведінки в період відбування виправних робіт. Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 встановлено, що період роботи засуджених зараховується до стажу роботи за умови підтвердження платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами щодо поштових переказів, іншими документами про сплату страхових внесків або інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), установи виконання покарань із зазначенням відомостей про те, що особа підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, або про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. 3 огляду на вищезазначене, в перерахунку пенсії ОСОБА_1 щодо зарахування періоду стажу набутого до 01.01.2004 відмовлено.

Третя особа у своїх поясненнях проти позовних вимог заперечувала, просила у їх задоволенні відмовити.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

13.08.2026 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною страхового стажу набутого до 01.01.2004, а саме зарахування періоду стажу з 08.02.1982 по 08.02.1983 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності відповідну заяву було розглянуто ГУ ПФУ у Львівській області.

Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області №163750006790 від 19.08.2026 було відмовлено в проведенні перерахунку пенсії шляхом зарахування стажу набутого до 01.01.2004. Вказане рішення мотивоване тим, що до заяви про перерахунок пенсії було надано довідку про заробітну плату № M/02.4-02/216 від 12.08.2026 за період з квітня 1980 по січень 1986 та відповідно до трудової книжки від 25.07.1977 НОМЕР_1 , в якій в записі № 9 зазначено, що позивач, перебуваючи у трудових відносинах з Полтавським виробничим об`єднанням молочної промисловості був засуджений до 12 місяців виправних робіт з утриманням 20% у дохід держави за статтею 215 КК УРСР з 08.02.1982 по 08.02.1983. Відповідно до ст. 103 Виправно-трудового кодексу України час відбування виправних робіт без позбавлення волі до загального трудового стажу засудженого не зараховується. Однак цей період може бути включений судом до загального трудового стажу засудженого у випадку сумлінної роботи і зразкової поведінки в період відбування виправних робіт. Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 встановлено, що період роботи засуджених зараховується до стажу роботи за умови підтвердження платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами щодо поштових переказів, іншими документами про сплату страхових внесків або інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), установи виконання покарань із зазначенням відомостей про те, що особа підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, або про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Не погодившись з відповідним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

В частині 2 статті 24 Закону №1058-IV зазначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Система персоніфікованого обліку була впроваджена в України на підставі Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 01.01.2004.

Відтак, періоди роботи особи до 01.01.2004 (до впровадження системи персоніфікованого обліку) зараховуються до її страхового стажу на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV, а періоди роботи після 01.01.2004 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, тобто підставою для зарахування таких періодів роботи до страхового стажу є сплата страхових внесків.

Спірний період відбування позивачем покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі з 08.02.1982 по 08.02.1983, який не був зарахований до його трудового стажу, є періодом, що набутий до 01.01.2004, а тому порядок його зарахування до страхового стажу регулюється законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.

До набрання чинності Законом №1058-IV право громадян на державне пенсійне забезпечення було врегульовано Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків

Пункт "а" частини 3 статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" передбачає, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Записом №9 у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 підтверджується, що в період з 08.02.1982 по 08.02.1983 ( сповіщення №1768) відбував покарання у вигляді виправних робіт з утриманням 20% у дохід держави за статтею 215 КК УРСР в Полтавському виробничому об`єднанні молочної промисловості.

У період, коли ОСОБА_1 відбував покарання у вигляді виправних робіт, був чинний Виправно-трудовий кодекс України від 23.12.1970 №3325-VII.

Статтею 3 Виправно-трудового кодексу України (в редакції, чинній на момент відбування позивачем покарання) передбачалось, що відповідно до статті 3 Основ виправно-трудового законодавства Союзу РСР і союзних республік щодо осіб, які засуджені до позбавлення волі, заслання та виправних робіт без позбавлення волі і відбувають покарання на території Української РСР, застосовується виправно-трудове законодавство Союзу РСР і Української РСР, а щодо засуджених до інших видів покарання - виправно-трудове законодавство Союзу РСР, а також союзної республіки за місцем засудження.

Правове становище осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі і виправних робіт без позбавлення волі було врегульоване статтею 8 Виправно-трудового кодексу України, яка в редакції, чинній на момент відбування позивачем покарання, передбачала, що особи, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі і виправних робіт без позбавлення волі, несуть обов`язки і користуються правами, встановленими законодавством для громадян України, з обмеженнями, що передбачені законодавством для засуджених, а також випливають з вироку суду і режиму, встановленого цим Кодексом для відбування покарання даного виду.

Відповідно до статей 94 та 95 Виправно-трудового кодексу України (в редакції, чинній на момент відбування позивачем покарання) виправні роботи без позбавлення волі відбуваються у відповідності з вироком суду за місцем роботи засудженого або в інших місцях, що їх визначають органи, які виконують цей вид покарання, але в районі проживання засудженого, з врахуванням його працездатності і, по можливості, спеціальності. Виправні роботи без позбавлення волі відбуваються на державних і громадських підприємствах, в установах і організаціях.

Особа, засуджена до виправних робіт за місцем роботи, залишається працювати на підприємстві, в установі або в організації, де вона працювала до засудження на тій же посаді або роботі, крім випадків, передбачених частиною першою статті 30 Кримінального кодексу України. Переведення цих осіб на іншу посаду або роботу може провадитися на загальних підставах, передбачених законодавством про працю.

Згідно із статтею 102 Виправно-трудового кодексу України (в редакції, чинній на момент відбування позивачем покарання) із заробітку засуджених до виправних робіт без позбавлення волі провадяться відрахування в доход держави протягом строку відбування покарання в розмірах, встановлених вироком суду. Відрахування провадяться за місцем роботи засудженого з усієї суми заробітку, без виключення з цих сум податків та інших платежів, а також незалежно від наявності претензій до засудженого за виконавчими документами.

Нормами статті 103 Виправно-трудового кодексу України (в редакції, чинній на момент відбування позивачем покарання) було передбачено, що час відбування виправних робіт без позбавлення волі до загального і безперервного трудового стажу засудженого не зараховується, про що робиться запис у його трудовій книжці.

При умові сумлінної роботи і зразкової поведінки в період відбування виправних робіт без позбавлення волі цей час може бути включений в загальний трудовий стаж особи, яка відбула покарання, на підставі рішення суду в порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством України.

Відтак, правові норми Виправно-трудового кодексу України, який діяв на момент відбування позивачем покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі передбачали, що за загальним правилом строк відбування покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі не зараховується до трудового стажу засудженого. Виключення з даного правила становив лише випадок зарахування періоду відбування виправних робіт без позбавлення волі підставі рішення суду в порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством України, за умови сумлінної роботи і зразкової поведінки в період відбування виправних робіт без позбавлення волі.

Однак, Виправно-трудового кодексу України втратив чинність 01.01.2004, у зв`язку з прийняттям Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 №1129-IV (далі - КВК України).

Відповідно до "Прикінцевих положень" Кримінально-виконавчого кодексу України з набранням чинності цим Кодексом втрачає чинність Виправно-трудовий кодекс України. Закони України та інші нормативно-правові акти до приведення у відповідність із цим Кодексом застосовуються у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Згідно із статтею 41 Кримінально-виконавчого кодексу України покарання у виді виправних робіт відбувається на підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності за місцем роботи засудженого. Виконання покарання у виді виправних робіт здійснюється на основі участі засуджених у суспільно корисній праці і контролю за їхньою поведінкою відповідно до вимог цього Кодексу.

Частиною 3 статті 42 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено, що час відбування засудженим покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи.

Правовідносини, пов`язані із визначенням страхового стажу ОСОБА_1 виникли 13.08.2026 - з моменту його звернення до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії.

На момент виникнення спірних правовідносин частина 3 статті 42 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачала, що час відбування засудженим покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи.

Оскільки на час вирішення питання про обчислення страхового стажу позивача частина 3 статті 42 Кримінально-виконавчого кодексу України прямо передбачає можливість включення до загального стажу роботи періоду відбування покарання у виді виправних робіт, період відбування позивачем покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі в Полтавському виробничому об`єднанні молочної промисловості з 08.02.1982 по 08.02.1983 підлягає зарахуванню до його страхового стажу.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 30 січня 2018 року у справі №211/1432/17 та від 21 червня 2019 року у справі №448/1691/16-а.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про протиправність дії Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області щодо не зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду відбування ним покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі в Полтавському виробничому об`єднанні молочної промисловості з 08.02.1982 по 08.02.1983.

При цьому суд зауважує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, дії зобов`язального характеру щодо зарахування вказаних періодів до страхового стажу позивача має вчинити саме той територіальний орган Пенсійного фонду України, що був визначений за принципом екстериторіальності, як орган, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії та здійснював підрахунок його страхового стажу, тобто в даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області.

Обираючи ефективний спосіб захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 19.08.2026 №163750006790 про відмову у перерахунку пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області зарахувати до загального страхового стажу позивача період відбування ним покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі Полтавському виробничому об`єднанні молочної промисловості з 08.02.1982 по 08.02.1983 та здійснити перерахунок пенсії позивача з 13.08.2026 з урахуванням висновків суду.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору загальному розмірі 1331,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2,19, 241, 244, 242-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, Львівська область, 79016, ЄДРПОУ 13814885), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19.08.2026 №163750006790 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період відбування ним покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі Полтавському виробничому об`єднанні молочної промисловості з 08.02.1982 по 08.02.1983 та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 13.08.2026 з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, Львівська область, 79016, ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) гривню 20 ( двадцять ) копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяА.О. Чеснокова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua