Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №440/10954/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/10954/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби зовнішньої розвідки України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

Стислий зміст позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Служби зовнішньої розвідки України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправною бездіяльність Служби зовнішньої розвідки України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно січень 2008 року;

- стягнути зі Служби зовнішньої розвідки України на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року у розмірі 72204 грн. 81 коп. (сімдесят дві тисячі двісті чотири грн. 81 коп.);

- визнати протиправною бездіяльність Служби зовнішньої розвідки України щодо неврахування вимог абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01 березня 2018 року по 30 червня 2019 року;

- зобов`язати Службу зовнішньої розвідки України (нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) з розрахунку 1249 грн. 33 коп. у місяць за період з 01 березня 2018 року по 30 червня 2019 року, відповідно до вимог абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

- визнати протиправною бездіяльність Служби зовнішньої розвідки України щодо неврахування індексації грошового забезпечення (поточної та індексації-різниці) під час розрахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за: 2015, 2016, 2017, 2018 та 2019 роки;

- зобов`язати Службу зовнішньої розвідки України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань за: 2015, 2016, 2017, 2018 та 2019 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення (поточної та індексації-різниці);

- зобов`язати Службу зовнішньої розвідки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення (поточної та індексації-різниці) за весь час затримки виплати - за період з 01 грудня 2015 року по день фактичної виплати індексації.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходив військову службу у Службі зовнішньої розвідки України та йому не нараховане та не виплачене грошове забезпечення в повному обсязі та не проведена індексація грошового забезпечення.

Додатково у відповіді на відзив позивач додатково зауважив, що здійснюючи нарахування індексації не має дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону.

Стислий зміст заперечень відповідача.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у позові у повному обсязі.

Заяви, клопотання учасників справи.

Відповідач подав клопотання про продовження процесуального строку на подання відзиву та витребуваних доказів у справі.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 17.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач в оскаржувані періоди проходив військову службу у Службі зовнішньої розвідки України, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 .

Відповідно до довідок про нараховане і виплачене позивачу грошове забезпечення, позивачу не виплачувалась індексація із розрахунку січня 2008 року, як базового, та не виплачувалась індексація, як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу за період з 01 березня 2018 року.

Відповідно до довідок про грошове забезпечення позивача за період з грудня 2015 по лютий 2018 відповідач виплатив позивачу суми індексації: 227,37 грн. у грудні 2015, 3940,75 грн. - за 2016 рік, 7828 грн. - за 2017 рік, 1726,76 грн. - за січень-лютий 2018 року.

Відповідно до довідки про нараховане і виплачене позивачу грошове забезпечення за 2018 рік, у лютому 2018 позивачу нараховане грошове забезпечення у сумі 5315,18 грн., у березні - 8529,00 грн.

Не погоджуючись із розміром виплаченого грошового забезпечення, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.ч.2-3 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Преамбулою Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст.1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка до 01.01.2016 р., а з 1 січня 2016 року в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 6 Закону №1282-XII визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 3 частини 1 статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III визначено, що Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до статті 5 Закону № 1282-XII, підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів.

Індексація пенсій, інших виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, за рахунок коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17 липня 2003 р. № 1078 (далі Порядок №1078) і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно з пунктом 5 Порядку 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 №141, яка набула чинності 15.03.2018) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати.

У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

З системного аналізу вказаних вище норм права можна дійти висновку, що не нараховується індексація у місяці підвищення посадового окладу (тарифної ставки), якщо розмір такого підвищення (з урахуванням всіх складових, що не мають разового характеру) перевищує суму можливої індексації у відповідному місяці. Якщо ж сума підвищення не перекриває суму можливої індексації, визначається різниця між нею та сумою підвищення.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, “поточної” та “індексації-різниці”.

Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Сума такої індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).

Щодо “фіксованої” суми індексації, то слід зазначити, що Закон України “Про індексацію грошових доходів населення” і Порядок №1078 такого поняття не містять.

Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте постановою Уряду №1013 від 09.12.2015 згаданий Додаток викладено у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у згаданому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 №704, якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають суду підстави зробити висновок, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.

Щодо питання проведення розрахунку фіксованої щомісячної індексації грошового забезпечення та її розміру, суд зазначає наступне.

З 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення регулюються Порядком проведення індексації №1078.

З 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Цей же абзац 3 з 15 березня 2018 року і дотепер діє у редакції постанови Уряду від 28 лютого 2018 року № 141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року і дотепер у редакції постанови Уряду від 09 грудня 2015 року № 1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року у редакції постанови Уряду від 09 грудня 2015 року № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 (діє в редакціях постанов Уряду №1013, № 141 та № 278 і дотепер) додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дозволяє зробити висновок, що нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, тому повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

З урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704, та з огляду на правила пунктів 5, 102 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу може виникати право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Порівняльний аналіз законодавства про індексацію грошових доходів дає підстави стверджувати про те, що новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення:

- до 01.12.2015 застосовується місяць прийняття працівника на роботу та місяць збільшення заробітної плати (фактичного збільшення доходу);

- після 01.12.2015 застосовується місяць збільшення тарифної ставки (окладу), тобто - січень 2008 року (останній місяць підвищення тарифної ставки (окладу);

- із 01.03.2018 застосовується місяць збільшення тарифної ставки (окладу) - березень 2018 року (або інший місяць підвищення доходу, якщо таке мало місце).

Саме такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 19.05.2022 у справі №200/3859/21 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 104400987), який підлягає обов`язковому врахуванню у даній справі.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Щодо індексації грошового забезпечення.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до викладених вище висновків суду щодо джерел права та фактичних обставин справи, у даній справі судом встановлені такі періоди спірних правовідносин, яким суд повинен надати оцінку: з 01.12.2015 по 28.02.2018, з 01.03.2018 по 30.06.2019.

З огляду на викладене, суд висновує наступне.

На законодавчому рівні розмір посадового окладу військовослужбовців був встановлений у січні 2008 року (постанова КМ України № 1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб") та в подальшому такий був змінений (зріс) у березні 2018 року (постанова КМ України №704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб").

Таким чином, базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців, повинні бути січень 2008 року та березень 2018 року, водночас всі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки у проміжку січня 2008 року - березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними.

Щодо спірного періоду виплати грошового забезпечення та нарахування індексації з 01.12.2015 по 28.02.2018.

Суд зазначає, що правовідносинам (предмету та підставам, що виникають у подібних (релевантних) обставинах) Верховний Суд вже надавав свою оцінку.

Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації .

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20.

Предметом спору у цій справі є дії військової частини щодо нарахування та виплати військовослужбовцю під час проходження служби у даній військовій частині не у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із врахуванням січня 2008 року, як базового місяця для обчислення індексації.

Відповідно до довідки відповідача про нараховану позивачу індексацію від 13.11.2025 за період січень 2016-лютий 2018 вона йому не нараховувалась та не виплачувалася. Відповідно до довідки відповідача про нараховану позивачу індексацію від 11.12.2025 позивачу була нарахована індексація із застосуванням базового місяця січень 2008 у сумі 2359,14 грн.

Матеріалами справи та заявами сторін по суті спору підтверджено, що за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася та не виплачувалася.

Суд враховує, що з 01.12.2015 положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів".

За змістом пояснюючої записки до проєкту постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.

У зв`язку з цим указаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції). Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну "базовий місяць" на "місяць підвищення доходу", ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

На відміну від правил визначення "базового місяця" (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), "місяцем підвищення доходу" є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.

Термін "підвищення тарифних ставок (окладів)" для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.

Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Отже, з 01.12.2015 початком відліку для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

Задля досягнення поставленої мети (зміна механізму проведення індексації, який передбачав індивідуальний підхід для кожного окремого працівника, та перехід до механізму, який би забезпечував єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників) пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 постановлено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01.12.2015 розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

За рахунок цього індексація минулих років повинна нівелюватися, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників, а тому абзацом 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 передбачено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, та передбачав єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників (з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник).

Разом з тим, якщо на виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 працівникам інших галузей бюджетної сфери були підвищені оклади, то військовослужбовцям оклади в грудні 2015 року не підвищувалися, а тому січень 2016 року не став для останніх "місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)" для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013).

Розмір посадового окладу військовослужбовців встановлено у січні 2008 року (Постанова Кабінету Міністрів України №1294 від 07 листопада 2007 року «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб») та в подальшому такий змінений (збільшився) у березні 2018 року (Постанова Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»).

Тарифна ставка, оклад за посадами, які займав позивач протягом зазначеного періоду, не змінювалися з січня 2008 року.

Відтак, останнє підвищення окладу за посадами позивача відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови №704, якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

На підставі викладеного, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача є січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, а не вересень 2015 року чи інший базовий місяць.

Такий правовий висновок узгоджується, у тому числі, з висновком Верховного Суду, викладеному у Постанові від 28 червня 2022 року по справі № 420/4841/21.

Із обсягу встановлених у цій справі обставин слідує, що станом на січень 2016 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався Постановою №1294, яка була чинною з 01.01.2008 та діяла до 01.03.2018, тобто до набрання чинності Постановою №704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013) є січень 2008 року.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.03.2023 у справі №380/1730/22.

Суд враховує, що схеми посадових окладів військовослужбовців затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Отже, від січня 2008 року посадовий оклад позивача не змінювався. Він змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.

При цьому, суд зазначає, що упродовж періоду з 01.01.2016 по 28.02.2018, діяла Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджена наказом Міністерства оборони України від 14.07.2008 № 260, відповідно до пункту 1.9 котрої грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.

Військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно.

Таким чином, грошове забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 нараховувалось та виплачувалось військовою частиною та одночасно повинна нараховуватись і виплачуватись позивачу індексація, відповідно до діючого законодавства у період спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що військова частина, не нарахувавши та не виплативши позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, із застосуванням місяця підвищення тарифної ставки (окладу) - січень 2008 року, допустила протиправну бездіяльність.

Зважаючи на розрахунки сторін суд зазначає такий розрахунок індексації грошового забезпечення позивача за період з 1 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року:

грудень 2015 року: індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно з даними Держкомстату – 100,70%, індекс споживчих цін для визначення порогу – 100,70%, наростаючий індекс споживчих цін – 267,10%, величина приросту індексу споживчих цін – 167,10%, прожитковий мінімум для працездатних осіб – 1378,00 грн, сума індексації – 2302,64 грн, виплачено – 0,00 грн, належить до виплати – 2302,64 грн.;

січень 2016 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 100,90%, індекс – 101,61%, наростаючий індекс – 271,20%, величина приросту – 171,20%, прожитковий мінімум – 1378,00 грн, сума індексації – 2359,14 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 2359,14 грн;

лютий 2016 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 99,60%, індекс – 101,20%, наростаючий індекс – 271,20%, величина приросту – 171,20%, прожитковий мінімум – 1378,00 грн, сума індексації – 2359,14 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 2359,14 грн;

березень 2016 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 101,00%, індекс – 102,21%, наростаючий індекс – 271,20%, величина приросту – 171,20%, прожитковий мінімум – 1378,00 грн, сума індексації – 2359,14 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 2359,14 грн;

квітень 2016 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 103,50%, індекс – 105,79%, наростаючий індекс – 271,20%, величина приросту – 171,20%, прожитковий мінімум – 1378,00 грн, сума індексації – 2359,14 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 2359,14 грн;

травень 2016 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 100,10%, індекс – 100,10%, наростаючий індекс – 271,20%, величина приросту– 171,20%, прожитковий мінімум – 1450,00 грн, сума індексації – 2482,40 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 2482,40 грн;

червень 2016 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 99,80%, індекс – 99,90%, наростаючий індекс – 286,90%, величина приросту – 186,90%, прожитковий мінімум – 1450,00 грн, сума індексації – 2710,05 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 2710,05 грн;

липень 2016 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 99,90%, індекс – 99,80%, наростаючий індекс – 286,90%, величина приросту– 186,90%, прожитковий мінімум – 1450,00 грн, сума індексації – 2710,05 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 2710,05 грн;

серпень 2016 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 99,70%, індекс – 99,50%, наростаючий індекс – 286,90%, величина приросту – 186,90%, прожитковий мінімум – 1 450,00 грн, сума індексації – 2 710,05 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 2710,05 грн;

вересень 2016 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 101,80%, індекс – 101,29%, наростаючий індекс – 286,90%, величина приросту – 186,90%, прожитковий мінімум – 1 450,00 грн, сума індексації – 2710,05 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 2710,05 грн;

жовтень 2016 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 102,80%, індекс – 104,13%, наростаючий індекс – 286,90%, величина приросту – 186,90%, прожитковий мінімум – 1450,00 грн, сума індексації – 2710,05 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 2710,05 грн;

листопад 2016 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 101,80%, індекс – 101,80%, наростаючий індекс – 286,90%, величина приросту – 186,90%, прожитковий мінімум – 1450,00 грн, сума індексації – 2710,05 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 2710,05 грн;

грудень 2016 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 100,90%, індекс – 102,72%, наростаючий індекс – 298,60%, величина приросту – 198,60%, прожитковий мінімум – 1600,00 грн, сума індексації – 3177,60 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 3177,60 грн;

січень 2017 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 101,10%, індекс – 103,85%, наростаючий індекс – 298,60%, величина приросту – 198,60%, прожитковий мінімум – 1600,00 грн, сума індексації – 3177,60 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 3177,60 грн;

лютий 2017 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 101,00%, індекс – 101,00%, наростаючий індекс – 298,60%, величина приросту – 198,60%, прожитковий мінімум – 1 600,00 грн, сума індексації – 3177,60 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 3177,60 грн;

березень 2017 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 101,80%, індекс – 102,82%, наростаючий індекс – 310,00%, величина приросту – 210,00%, прожитковий мінімум – 1 600,00 грн, сума індексації – 3360,00 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 3360,00 грн;

квітень 2017 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 100,90%, індекс – 103,74%, наростаючий індекс – 310,00%, величина приросту – 210,00%, прожитковий мінімум – 1600,00 грн, сума індексації – 3360,00 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 3360,00 грн;

травень 2017 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 101,30%, індекс – 101,30%, наростаючий індекс – 310,00%, величина приросту – 210,00%, прожитковий мінімум – 1684,00 грн, сума індексації – 3536,40 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 3536,40 грн;

червень 2017 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 101,60%, індекс – 102,92%, наростаючий індекс– 321,50%, величина приросту – 221,50%, прожитковий мінімум – 1684,00 грн, сума індексації – 3730,06 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 3730,06 грн;

липень 2017 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 100,20%, індекс – 103,13%, наростаючий індекс – 321,50%, величина приросту індексу споживчих цін – 221,50%, прожитковий мінімум – 1684,00 грн, сума індексації – 3730,06 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 3730,06 грн; (перевищення порогу 103%);

серпень 2017 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 99,90%, індекс – 99,90%, наростаючий індекс – 321,50%, величина приросту– 221,50%, прожитковий мінімум – 1684,00 грн, сума індексації – 3730,06 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 3730,06 грн;

вересень 2017 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 102,00%, індекс – 101,90%, наростаючий індекс – 331,40%, величина приросту – 231,40%, прожитковий мінімум – 1684,00 грн, сума індексації – 3896,78 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 3896,78 грн;

жовтень 2017 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 101,20%, індекс – 103,12%, наростаючий індекс – 331,40%, величина приросту – 231,40%, прожитковий мінімум – 1684,00 грн, сума індексації – 3896,78 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 3 896,78 грн; (перевищення порогу 103%);

листопад 2017 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 100,90%, індекс – 100,90%, наростаючий індекс – 331,40%, величина приросту – 231,40%, прожитковий мінімум – 1 684,00 грн, сума індексації – 3896,78 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 3896,78 грн;

грудень 2017 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 101,00%, індекс – 101,91%, наростаючий індекс – 341,70%, величина приросту – 241,70%, прожитковий мінімум – 1 762,00 грн, сума індексації – 4258,75 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 4258,75 грн;

січень 2018 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 101,50%, індекс – 103,44%, наростаючий індекс – 341,70%, величина приросту – 241,70%, прожитковий мінімум – 1 762,00 грн, сума індексації – 4 258,75 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 4258,75 грн;

лютий 2018 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 100,90%, індекс – 100,90%, наростаючий індекс – 341,70%, величина приросту – 241,70%, прожитковий мінімум – 1762,00 грн, сума індексації – 4258,75 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 4258,75 грн;

Усього за період з 1 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року сума індексації – 85927,84 грн.

Отже, за період 01.12.2015 по 28.02.2018 відповідачу належало виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення у сумі 85927,84 грн.

Проте, суд встановив, що відповідно до довідок про грошове забезпечення позивача за період з грудня 2015 по лютий 2018 відповідач виплатив позивачу суми індексації: 227,37 грн. у грудні 2015, 3940,75 грн. - за 2016 рік, 7828 грн. - за 2017 рік, 1726,76 грн. - за січень-лютий 2018 року.

Отже, за період 01.12.2015 по 28.02.2018 відповідачу належить виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення у сумі 72204,96 грн.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2024 року у справі №200/16532/21, щодо обрахунку загальної суми поточної індексації за грудень 2015-лютий 2018 років, як ефективного способу захисту.

Щодо спірного періоду виплати грошового забезпечення та нарахування індексації 01.03.2018-30.06.2019.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і доплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018-30.06.2019 з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, суд зазначає таке.

Схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Указана постанова була чинною з 01.01.2008 до 01.03.2018. Згодом, 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.

Отже, нарахування й виплата індексації з 01.03.2018 мала здійснюватися з урахуванням місяця підвищення доходів березень 2018 року, а індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації у жовтні 2018 року, був опублікований Держстатом у листопаді 2018 року і фактично з грудня 2018 року у військовослужбовців з`явилося право на індексацію грошового забезпечення.

Разом із тим, необхідно враховувати, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці.

Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).

З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають суду підстави зробити висновок, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.

У цьому контексті суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21.

Таким чином, починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 мала виплачуватися позивачеві до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач нараховував і виплачував позивачу індексацію, у належному розмірі.

Як наслідок, суд приходить до висновку про проведення відповідного розрахунку суми індексації з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, яка мала б виплачуватися позивачеві на такій посаді відповідачем при виконанні даного рішення суду у відповідності до наведеного вище алгоритму.

Відповідно до довідки про нараховане і виплачене позивачу грошове забезпечення за 2018 рік, у лютому 2018 позивачу нараховане грошове забезпечення у сумі 5315,18 грн., у березні - 8529,00 грн., різниця становить 3213,82 грн.

У справі, що наразі розглядається, суд встановив, що у березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн.

Розрахунок суду щодо обчислення величини приросту індексу споживчих цін (при розрахунку використано індекси споживчих цін до попереднього місяця за даними Держстату: https://ukrstat.gov.ua/):

лютий 2008 - 102,7% = 1,027; Березень 2008 - 103,8% = 1,038; Квітень 2008 - 103,1% = 1,031; Травень 2008 - 101,3% = 1,013; Вересень 2008 - 101,3% = 100,8% (червень 2008) х 99,5% (липень 2008) х 99,9% (серпень 2008) х 101,1% (вересень 2008) = 1,013; Жовтень 2008 101,7% = 1,017; Листопад 2008 101,5% = 1,015; Грудень 2008 102,1% = 1,021; Січень 2009 102,9% = 1,029; Лютий 2009 101,5% = 1,015; Березень 2009 101,4% = 1,014; Травень 2009 101,4% = 100,9% (квітень 2009) х 100,5% (травень 2009) = 1,014; Червень 2009 101,1% = 1,011; Жовтень 2009 101,4% = 99,9% (липень 2009) х 99,8% (серпень 2009) х 100,8 (вересень 2009) х 100,9% (жовтень 2009) = 1,014; Листопад 2009 101,1% = 1,011; Січень 2010 102,7% = 100,9% (грудень 2009) х 101,8% (січень 2010) = 1,027; Лютий 2010 101,9% = 1,019; Вересень 2010 103,5% = 100,9% (березень 2010) х 99,7% (квітень 2010) х 99,4% (травень 2010) х 99,6% (червень 2010) х 99,8% (липень 2010) х 101,2% (серпень 2010) х 102,9% (вересень 2010) = 1,035; Грудень 2010 101,6% = 100,5% (жовтень 2010) х 100,3% (листопад 2010) х 100,8% (грудень 2010) = 1,016; Березень 2011 103,3% = 101,0% (січень 2011) х 100,9% (лютий 2011) х 101,4% (березень 2011) = 1,033; Квітень 2011 101,3% = 1,013; Червень 2011 101,2% = 100,8% (травень 2011) х 100,4% (червень 2011) = 1,012; Березень 2014 101,98% = 98,7% (липень 2011) х 99,6% (серпень 2011) х 100,1% (вересень 2011) х 100,0% (жовтень 2011) х 100,1% (листопад 2011) х 100,2% (грудень 2011) х 100,2% (січень 2012) х 100,2% (лютий 2012) х 100,3% (березень 2012) х 100,0% (квітень 2012) х 99,7% (травень 2012) х 99,7% (червень 2012) х 99,8% (липень 2012) х 99,7% (серпень 2012) х 100,1% (вересень 2012) х 100,0% (жовтень 2012) х 99,9% (листопад 2012) х 100,2% (грудень 2012) х 100,2% (січень 2013) х 99,9% (лютий 2013) х 100,0% (березень 2013) х 100,0% (квітень 2013) х 100,1% (травень 2013) х 100,0% (червень 2013) х 99,9% (липень 2013) х 99,3% (серпень 2013) х 100,0% (вересень 2013) х 100,4% (жовтень 2013) х 100,2% (листопад 2013) х 100,5% (грудень 2013) х 100,2% (січень 2014) х 100,6% (лютий 2014) х 102,2% (березень 2014) = 1,020; Квітень 2014 103,3% = 1,033; Травень 2014 103,8 = 1,038; Липень 2014 101,4% = 101,0% (червень 2014) х 100,4% (липень 2014) = 1,014; Вересень 2014 103,72% = 100,8% (серпень 2014) х 102,9% (вересень 2014) = 1,037; Жовтень 2014 102,4% = 1,024; Листопад 2014 101,9% = 1,019; Грудень 2014 103,0% = 1,030; Січень 2015 103,1% = 1,031; Лютий 2015 105,3 = 1,053; Березень 2015 110,8% = 1,108; Квітень 2015 114% = 1,140; Травень 2015 102,2% = 1,022; Листопад 2015 101,5% = 100,4% (червень 2015) х 99,0% (липень 2015) х 99,2% (серпень 2015) х 102,3% (вересень 2015) х 98,7% (жовтень 2015) х 102,0% (листопад 2015) = 1,016; Квітень 2016 105,79% = 100,7% (грудень 2015) х 100,9% (січень 2016) х 99,6 (лютий 2016) х 101,0% (березень 2016) х 103,5 (квітень 2016) = 1,058; Жовтень 2016 104,1% = 100,1% (травень 2016) х 99,8% (червень 2016) х 99,9% (липень 2016) х 99,7% (серпень 2016) х 101,8% (вересень 2016) х 102,8% (жовтень 2016) = 1,040; Січень 2017 103,85% = 101,8% (листопад 2016) х 100,9% (грудень 2016) х 101,1% (січень 2017) = 1,038; Квітень 2017 103,74% = 101,0% (лютий 2017) х 101,8% (березень 2017) х 100,9% (квітень 2017) = 1,037; Липень 2017 103,13% = 101,3% (травень 2017) х 101,6% (червень 2017) х 100,2% (липень 2017) = 1,031; Жовтень 2017 103,12% = 99,9% (серпень 2017) х 102,0% (вересень 2017) х 101,2% (жовтень 2017) = 1,031; Січень 2018 103,44% = 100,9% (листопад 2017) х 101,0% (грудень 2017) х 101,5% (січень 2018) = 1,034.

1,027 х 1,038 х 1,03х 1,013 х 1,013 х1,017 х 1,015 х 1,021 х 1,029 х 1,015 х1,014 х 1,014 х 1,011 х 1,014 х 1,011 х 1,027 х 1,019 х 1,035 х 1,016 х 1,033 х 1,013 х 1,012 х 1,020 х 1,033 х 1,038 х 1,014 х1,037 х 1,024 х 1,019 х1,030 х 1,031 х 1,053 х1,108 х 1,140 х 1,022 х 1,016 х1,058 х 1,040 х 1,038 х 1,037 х 1,031 х 1,031 х 1,034 = 3,533 => 353,3% 353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 253,3% (Величина приросту індексу споживчих цін).

353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 253,3% (Величина приросту індексу споживчих цін).

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 березня 2018 року помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100, тобто 1762,00 грн.*253,30%/100 = 4463,15 грн.

Для правильного вирішення спірних правовідносин, слід визначити не суму грошового забезпечення, сплаченого у березні 2018 року, а безпосередньо розмір грошового забезпечення, встановлений позивачу.

Отже, у відповідача виник обов`язок з 01.03.2018 вираховувати індексацію-різницю в розмірі 1249,33 грн. (4463,15 грн. – 3213,82 грн.) до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби, тобто за спірний період з 01.03.2018 по 30.06.2019.

Щодо включення сум індексації до одноразових додаткових видів грошового забезпечення позивача.

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2025 року у справі № 380/10576/23 постановлений правовий висновок:

"Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції у частині, що стосується індексації грошового забезпечення. Суд апеляційної інстанції підтвердив, що індексація є складовою грошового забезпечення, а отже повинна враховуватися під час нарахування грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

Оскільки у спірному випадку відповідач не включив індексацію під час обрахунку грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, суд апеляційної інстанції вважав правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині".

У постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 500/8015/23 зазначений правовий висновок: "Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і, як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату, відповідно до вимог Закону № 1282-ХІІ".

У постанові від 21 грудня 2021 року по справі № 820/3423/18 Верховний Суд зробив висновок, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.

Тому індексація грошового забезпечення включається для обрахунку як допомоги на оздоровлення, так і одноразової грошової допомоги при звільненні і компенсації за дні невикористаної основної і додаткової відпусток.

Правила виплати грошового забезпечення військовослужбовцям деталізовані приписами Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оброни України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260).

У пункті 2 розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Індексація грошового забезпечення виплачувалася позивачу щомісячно протягом усього спірного періоду, що свідчить про її систематичний характер. А отже, індексація також повинна враховуватися під час обчислення виплат одноразових додаткових видів грошового забезпечення, оскільки вона є невід`ємною складовою грошового забезпечення.

Спір щодо невиплати позивачу додаткових одноразових видів грошового забезпечення, які зазначені у предметі позову, відсутній, заперечення відповідачі із даного питання суду не надали.

З огляду на викладене, відповідач протиправно не включив суми індексації грошового забезпечення під час визначення розміру грошового забезпечення, з якого обраховуються одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню судом.

Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлені обставини, що відповідачі своєчасно не виплачували та не нараховували позивачу індексацію грошового забезпечення за спірні періоди.

Згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) та сума індексації грошових доходів громадян.

Статтями 3 та 4 Закону №2050-ІІІ встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2001 року прийнято постанову №159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пунктом 1 Порядку №159 визначено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Пунктом 2 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Відповідно до пункту 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.

Основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі суми індексації грошових доходів). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі №681/423/15-а, від 21 червня 2018 року у справі №523/1124/17, від 05 жовтня 2018 року у справі №127/829/17, від 12 лютого 2019 року у справі №814/1428/18 та від 08 серпня 2019 року у справі №638/19990/16-а.

Компенсація втрати частини доходу є спеціальним видом юридичної відповідальності, який застосовується до органу, що здійснює нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з метою захисту майнових інтересів працівника та є прямим правовим наслідком невиконання обов`язку своєчасно нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення. При цьому основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошового забезпечення).

Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону №2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись, у місяці, в якому проведено виплату заборгованості.

Щодо відсутності передчасності позовних вимог в частині компенсації втрати частини доходу.

Верховний Суд у постанові від 29 травня 2025 року у справі №640/12053/21 узагальнив правовий висновок щодо відсутності передчасності позовних вимог про компенсацію втрати частини доходу, якщо грошове забезпечення не було своєчасно нараховане та виплачене особі:

"У цьому зв`язку колегія суддів зауважує, що після відкриття касаційного провадження у цій справі, виконуючи функцію єдності судової практики, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року у справі №560/8194/20 (касаційне провадження № К/990/129/22) відступив від висновків, викладених Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09 червня 2021 року у справі №240/186/20, від 17 листопада 2021 року у справі № 460/4188/20, від 27 липня 2022 року у справі №460/783/20, від 11 травня 2023 року у справі №460/786/20.

В указаній постанові Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, серед іншого, сформулював висновки, відповідно до яких нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, отримання відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію у відповідь на заяву особи про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку, та відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.

У справі № 560/8194/20 судова палата виходила з того, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акту індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

За висновком судової палати зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

Верховний Суд неодноразово роз`яснював, що відступаючи від раніше сформованих висновків у раніше ухвалених постановах Верховного Суду, Суд може не вказувати усі такі рішення, оскільки Суд відступає від правової позиції, а не від судових рішень.

Тож оскільки Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступив від висновків, на які посилається відповідач, то доводи останнього в аспекті даного питання є необґрунтованими, позаяк суперечать актуальній судовій практиці Суду.

Колегія суддів наголошує, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені (такий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20, від 05 липня 2022 року у справі №420/7633/20, від 29 березня 2023 року у справі №120/9475/21-а, від 12 вересня 2024 року у справах №400/5837/23, №240/18489/23, від 10 жовтня 2024 року у справі №280/5397/19, від 18 грудня 2024 року у справі №755/15005/23 та інших).

Застосовуючи указаний висновок, Верховний Суд у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19 констатував, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року. Верховний Суд визнав безпідставними доводи судів попередніх інстанцій про те, що право на компенсацію позивач набуде після набрання законної сили відповідним судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення, зауваживши, що у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів. Верховний Суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації.

У постанові від 21 серпня 2023 року в справі №460/6767/20 Верховний Суд, ураховуючи правову позицію, висловлену Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 травня 2019 року у справі № 804/2994/18, від 23 грудня 2020 року в справі №640/7975/15-а, від 05 липня 2022 року у справі №420/7633/20, від 09 серпня 2022 року у справі №460/4765/20, дійшов висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку його виплати (частини основного розміру пенсії) саме за період з моменту неправомірного нарахування пенсії відповідачем, що встановлено судовим рішенням (у іншій справі), по фактичну її виплату.

Беручи до уваги сформовану судову практику Верховного Суду в аспекті права особи на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на таку компенсацію у зв`язку з порушенням строків виплати середнього заробітку з урахуванням винагороди державного виконавця за період з 02 жовтня 2015 року по 09 грудня 2020 року за весь час невиплати.

Це свідчить про безпідставність доводів суду апеляційної інстанції про те, що право на компенсацію позивач набуде після того, як відповідач здійснить нарахування та виплату середнього заробітку з урахуванням винагороди державного виконавця за період з 02 жовтня 2015 року по 09 грудня 2020 року.

Подібна правова позиція уже була висловлена Верховним Судом також у постановах від 20 грудня 2019 року у справі №822/1731/16, від 13 березня 2020 у справі №803/1565/17, від 21 січня 2020 року у справі №826/15879/18, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20, від 21 березня 2023 року у справі №620/7687/21, від 29 березня 2023 року у справі № 120/9475/21-а.

За таких обставин Суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого середнього заробітку за весь час затримки виплати - з 02 жовтня 2015 року по день фактичної виплати."

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню судом, і не є передчасними.

Суд також враховує принцип процесуальної економії "один спір - одна справа" і що відповідачі мають обов`язок виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу одночасно із виплатою сум грошового забезпечення на виконання цього рішення суду.

Інші доводи сторін не впливають на вищевикладені висновки суду та їх не спростовують.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Таки чином, в контексті обставин даної справи судом надана оцінка та відповідь на всі доводи позивача та відповідача, які можуть вплинути на правильне вирішення спору.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо судового збору.

Підстави для розподілу такого виду судових витрат як судовий збір - відсутні.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Позивач просить задовольнити витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000 грн. (сім тисяч гривень 00 коп.).

Відповідачем у відзиві зазначені заперечення щодо розміру правничих витрат, оскільки така сума є очевидно неспівмірною в межах цієї справи.

Відповідно до п. 5.3 договору про надання правової (правничої) допомоги та послуг адвоката від 26.03.2026 за надану правничу допомогу та послуги адвоката у питаннях оформлення та отримання грошових виплат за час військової служби, зокрема грошового забезпечення та інших додаткових виплат, підвищення їх розмір та індексації, КЛІЄНТ загалом сплачує АДВОКАТУ гонорар у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень за складання позовної заяви та у розмірі 15% від призначених і виплачених за допомоги АДВОКАТА виплат (доплат) за фактом їх виплати.

До позовної адвокатом долучені наступні докази: договір про надання правової (правничої) допомоги та послуг адвоката від 26.03.2026, квитанція про прийняту плату за надані послуги від 07.08.2026, ордер адвоката, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, до відповіді на відзив представник позивача надав акт № 1 з детальним розрахунком обсягу наданих послуг адвоката та правничої допомоги відповідно до положень договору про надання правничої (правової) допомоги та послуг адвоката від 26 березня 2026 року та обгрунтуванням їх вартості.

Відповідно до положень частин 1 - 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави .

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат .

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Даних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 при розгляді справи 200/14113/18-а.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до наданих до позовної заяви документів позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн. із адвокатом Кутуковим Сергієм Олександровичем.

Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України виходить із того, що дана справа відноситься до незначної складності; розгляд справи проведено без участі сторін, при цьому розмір гонорару визначено відповідно до умов договору про надання правової допомоги, співмірний об`єму наданих послуг та значенню справи для позивача.

Суд зазначає, що аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 727/4597/19, від 14.05.2020 у справі № 344/7365/16-а, від 15.09.2021 у справі № 440/4206/19, від 20.09.2022 у справі № 120/4666/21-а.

Отже, заявлена сума витрат на правову допомогу є документально підтвердженою.

У постанові Верховного Суду від 20 серпня 2024 року у справі №420/22020/23, зазначено, що питання, які стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статі 134 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду за умови, якщо до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства вбачається, що для вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №280/2635/20, для відшкодування витрат на правничу допомогу докази оплати послуг адвоката не потрібні.

Верховний Суд у постанові у справі № 727/4597/19 від 16 квітня 2020 року зазначив, що адвокат має право на вимогу клієнта видати документ, складений у довільній формі (наприклад, квитанцію або довідку), який підтверджує факт отримання коштів від клієнта.

У постанові Верховного Суду від 29.08.2024 у справі № 560/10132/21 зазначено, що збір доказів для звернення до суду є складовою витрат на правничу допомогу.

Позиція Європейського суду з прав людини щодо витрат на правничу допомогу є послідовною: відшкодуванню підлягають витрати, які є фактичними, необхідними та розумними за своїм розміром (рішення у справі "Савін проти України", заява №34725/08, пункт 97; "Карабуля проти Румунії", заява №45661/99, пункт 180). Це підтверджує правомірність застосованого підходу щодо визначення співмірності витрат на правничу допомогу.

З урахуванням наданих доказів суд визнає, що витрати на правничу допомогу належним чином підтверджені.

Обов`язок суб`єктів владних повноважень утримуватися від дій, які порушують права осіб, включає і обов`язок компенсувати витрати на їхній захист. Це відповідає підходу, закріпленому в пункті 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(81)7, згідно з якими сторона, яка виграла справу, має право на відшкодування розумних витрат.

Суд також враховує положення пункту 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя (on measures facilitating access to justice) №R(81)7, згідно з якими за винятком особливих обставин сторона, яка виграла справу, в принципі має одержувати від сторони, яка програла справу, відшкодування видатків і витрат, включаючи гонорари адвокатам, котрі вона небезпідставно понесла в зв`язку із провадженням.

Водночас, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", заява №71660/11, пункт 95).

У справі "Бєлоусов проти України" (заява №4494/07, пункти 115-116) Суд зазначив, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Як видно з матеріалів справи, п. Бущенко представляв заявника протягом провадження у Суді, отже, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром "фактично понесеними" (див. вищезазначене рішення у справі "Савін проти України", заява №34725/08, пункт 97); Суд зазначає, що вже постановляв у деяких справах, що суми відшкодування судових та інших витрат можуть бути сплачені безпосередньо на рахунки представників заявників (див., наприклад, рішення у справах "Тогджу проти Туреччини", заява №27601/95, пункт 158; "Начова та інші проти Болгарії" [ВП], заяви №43577/98 і №43579/98, пункт 175; "Імакаєва проти Росії", заява №7615/02; "Карабуля проти Румунії", заява №45661/99, пункт 180).

Верховний Суд у постановах від 14 листопада 2019 року у справі №826/15063/18 та від 22 жовтня 2021 року у справі №160/7922/20 виходив з того, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 січня 2025 року у справі №240/32993/23.

Щодо розміру витрат на правничу допомогу, то суд зазначає, що розмір 7000 грн., з урахуванням обставин даного спору, заперечень відповідача щодо їх стягнення, не є співмірним із складністю справи, витраченим часом та обсягом наданих послуг.

Враховуючи об`єм наданих послуг адвокатом, під час надання позивачу правничої допомоги, та з огляду предмет даної справи, суд дійшов висновку, що співмірним із складністю справи та наданою адвокатами правничою допомогою є розмір витрат на правничу допомогу у сумі 1000,00 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що такі витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_2 ) до Служби зовнішньої розвідки України (вул. Нагірна, буд. 24/1, м. Київ, 04107, код ЄДРПОУ 33240845) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Служби зовнішньої розвідки України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 28.02.2018.

Зобов`язати Службу зовнішньої розвідки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року у сумі 72204,96 грн. (сімдесят дві тисячі двісті чотири гривні та 96 коп.).

Визнати протиправною бездіяльність Служби зовнішньої розвідки України щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 30.06.2019 різниці між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року, з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Зобов`язати Службу зовнішньої розвідки України нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 у фіксованій величині 1249,33 грн. щомісячно за період з 01.03.2018 по 30.06.2019, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Служби зовнішньої розвідки України щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роках, з урахуванням індексації грошового забезпечення у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір таких видів грошового забезпечення.

Зобов`язати Службу зовнішньої розвідки України нарахувати та виплатити у повному обсязі ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки, з урахуванням індексації грошового забезпечення у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір таких видів грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум та висновків цього рішення суду.

Зобов`язати Службу зовнішньої розвідки України нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за весь час затримки виплати суми індексації грошового забезпечення - за період з 01.12.2015 по день фактичної виплати таких сум на виконання цього рішення суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Служби зовнішньої розвідки України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяВ.І. Бевза