Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №420/17746/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/17746/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №155950024499 від 01.05.2026 року про відмову в призначені пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 01.07.2005 по 30.09.2014 до пільгового стажу за Списком №1;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1990 року по 22.06.1993 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та нарахувати з 24.04.2026 року ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до вимог ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №155950024499 від 01.05.2026 року є необґрунтованим, прийнятим з порушенням вимог законодавства України та без урахування та оцінки всіх обставин справи. Так, пенсійним фондом України не оскаржується та зазначається про наявний у позивача пільговий стаж за Списком №2 – 12 років 06 місяців 01 день. Вік заявниці на момент подання заяви 50 років 06 місяців.

На час звернення з заявою про призначення пенсії позивачка досягнула 50 річного віку, необхідного для призначення пільгової пенсії відповідно до Закону "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.

Таким чином, страховий стаж позивача становить 30 років 01 місяць 08 дні, в тому числі пільговий стаж за Списком №2 складає 12 років 06 місяців 01 день. Тобто, позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.

Позивач вважає, що до спірних правовідносин щодо призначення позивачу пенсії ПФУ зобов`язаний був застосувати ЗУ "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, а не Закон №1058-ІV.

Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначені пенсії на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з недосягненням пенсійного віку 55 років пп.2 п.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є протиправним.

Також позивач зазначає, що за період з 01 липня 2005 року по 30 вересня 2014 року робота в госпрозрахунковому відокремленому структурному підрозділі «Малярно-добудовне виробництво», малярно та столярно-добудовний цех №8 (повний робочий день); виконувала фарбувальні роботи емалевими фарбами всередині відсіків суден за професією, посадою – маляр, зайнятий на роботах у закритих камерах, у відсіку суден, резервуарах, що передбачений за Списком №1 розділ XI підрозділ 5а, затверджений Постановою КМУ від 16 січня 2003 року №36. Додатково: В простоях не була, у відпустках без збереження заробітної плати не перебувала. Отже, у цей період за списком №1 стаж позивача складає: 8 років 9 місяців 10 днів.

Вищезазначене також підтверджується довідкою №04 від 31.05.2021 року. Крім того, записом у трудовій книжці також підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до атестації робочого місця за умовами праці. Також, була отримана довідка №02-133/11 від 07.04.2026 року, що підписана ліквідатором підприємства та зазначено: загальний стаж складає – 09 років 08 місяців 19 днів; Пільговий стаж за Списком №1 складає – 09 років 03 місяця.

Наявні накази про атестацію робочого місця були надані пенсійному фонду, однак пільговий стаж зарахований не був.

Таким чином, з урахуванням довідки №02-133/11 від 07.04.2026 року, що підписана ліквідатором підприємства та наказів про атестацію робочих місць, пільговий стаж позивача за Списком №1 складає - 9 років 3 місяця, а з урахуванням відомостей ПФУ про наявність пільгового стажу за Списком №1 – 1 рік 05 місяців 17 днів, загальний пільговий стаж за Списком №1 складає 10 років 8 місяців 17 днів, що дає право позивачу на призначення пенсії відповідно до пп.1 п.2.ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування».

Крім того, позивач наголошує, що позивач не може відповідати за внесення записів у дипломі про освіту, а усі записи є чіткими, точними, без виправлень тому період навчання з 01.09.1990 року по 22.06.1993 року має бути зарахований до загального страхового стажу.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 22.06.2026 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

03.07.2026 року за вхід.№ЕП/11127/26 надійшов відзив на позов ГУ ПФУ в Харківській області, в якому відповідач зазначає, що оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 01.05.2026, відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з недосягненням пенсійного віку 55 років пп.2 п.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

03.07.2026 року за вхід.№ЕС/74703/26 надійшов відзив на позов ГУ ПФУ в Одеській області, в якому наголошено на необґрунтованості вимог позивача. Закон №1058 регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Крім того, пунктом 16 Прикінцевих положень цього Закону передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону. Також цим пунктом визначено сферу застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», положення якого застосовуються лише в частині визначення права на пенсію на пільгових умовах і за вислугу років.

Таким чином, Законом №1058 передбачено його пріоритет над іншими законами України та іншими нормативно-правовими актами у сфері пенсійного страхування.

З набранням чинності Закону №2148 з жовтня 2017 підлягають до застосування положення Закону, що вимагають досягнення жінками віку 55 років для визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Положення ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи Пенсійного фонду не застосовують, а керуються розділом ХІV «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону №1058 при визначенні права на пільгові пенсії.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788, який був прийнятий до прийняття Конституції України, передбачав право на пенсійне забезпечення, яке за своєю природою та принципами відрізнялось від гарантованого Основним Законом загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Позивач помилково вважає, що її заява на призначення пенсії за віком на пільгових умовах розглядалася у відповідності до норм Закону №213 від 02.03.2015.

Рішення Головного управління в Харківській області приймалося із визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі Закону №1058 зі змінами внесеними Законом №2148. Крім того, Закон №2148 є чинним та таким, що підлягає до застосуванню у спірних правовідносинах. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За правилами екстериторіальності, заява розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви відділом призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області було надано рішення про відмову в призначенні пенсії №155950024499 від 01.05.2026 року посилаючись на наступне:

За доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1990 по 22.06.1993 згідно диплома № НОМЕР_1 , оскільки виправлення в даті закінчення, а саме дописано іншим чорнилом.

Не взято до уваги довідку №02-133/111 від 07.04.2026 року, оскільки відсутні накази про атестацію робочих місць – пільговий стаж зараховано за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ОК-5).

У рішенні про відмову у призначені пенсії також встановлено:

Пільговий стаж заявниці за Списком №1: 01 рік 05 місяців 17 днів;

Пільговий стаж заявниці за Списком №2: 12 років 06 місяців 01 день.

Вік заявниці на дату звернення 50 років 06 місяців.

Страховий стаж заявниці становить: 30 років 01 місяць 08 днів, з урахуванням кратності по Списку №1: 31 рік 01 місяць 08 днів.

Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 , стаж позивача складається:

01.09.1990 – 22.06.1993 рр. – навчання у Херсонському професійно-технічному училищі з одержанням середньої освіти за професією майстер оздоблювальних робіт;

- 25.06.1993 – 19.10.1993 рр. – прийнята «маляром 3-го розряду на строительное производство» (мовою оригінального запису у трудовій);

- 25.10.1993 – 24.01.1994 рр. – прийнята «маляром 3-го розряду»;

- 24.01.1994 р.– прийнята на посаду санітарки;

- 10.01.1995 р. – переведена санітаркою в обсерваційне відділення;

- 01.05.1998 р. 21.12.1998 р.– переведена молодшою медсестрею;

- 26.08.1999 р. – дослідне господарство «Іскра» на посаді телятниці;

- 07.07.2000 р. – 23.05.2003 р. – надано відпустку по догляду за другою дитиною до 3-х років, по 23.05.2004 року – продовжена відпустка по догляду за дитиною до чотирьох років;

- 20.12.2004 р. –звільнена з господарства за власним бажанням;

- 12.01.2005 р. - прийнята учнем маляра в хосп. малярно-достроєчне виробництво;

- 01.07. 2005 р. привласнений перший розряд маляра;

- 01.12.2006 р. – привласнений другий розряд маляра;

- 10.04.2008 р. – привласнений 3-тій розряд маляра;

- 01.11.2010 р.– привласнений 4-тий розряд маляра;

Підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення згідно з атестації робочого місця за умовами праці.

- 30.09.2014 р. - звільнена у зв`язку із переводом на інше підприємство;

- 01.10.2014 р. – прийнята маляром 4-го розряду в малярно-добудовний цех;

Підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 (робоче місце – маляр).

20.12.2022 р. - звільнена за угодою сторін.

04.09.2023 р. – прийнята в суднокорпусний цех малярок 3-го розряду.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

У пункті 5 рішення від 11.10.2005 № 8-рп/2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У преамбулі Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно із статтею 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії, до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

У силу пункту "б" статті 13 Закону №1788-XII в редакції Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Також частиною першою статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій") (далі - Закон №1058-IV) передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом пункту 2 частини другої цієї статті, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

23.01.2020 Конституційний Суд України ухвалив Рішення №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII.

Цим Рішенням Суд визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII.

У пункті 2 резолютивної частини Рішення Суд зазначив, що стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, визнана неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

А відповідно до пункту 3 згаданого Рішення Суд визначив, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: ... б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: (...) жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі спір стосується наявності чи відсутності у позивача права на призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-XII.

Суд враховує, що вимогами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах жінкам з підстави, визначеної пунктом "б" статті 13 Закону №1788-XII (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII), визначено: 1) досягнення віку 55 років; 2) наявність страхового стажу тривалістю не менше 25 років; 3) наявність пільгового стажу роботи за списком №2 щонайменше 10 років.

Аналогічні вимоги містяться також у пункті 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII.

ОСОБА_1 на дату звернення до пенсійного органу із заявою від 24.04.2026 про призначення пенсії виповнилось 50 років 06 місяців.

Пенсійний орган у рішенні від 01.05.2026 №155950024499 обчислив стаж роботи ОСОБА_1 та визначив, що загальний страховий стаж роботи позивача на дату звернення із заявою про призначення пенсії становив 30 років 01 місяць 08 днів, з урахуванням кратності по Списку №1 - 31 рік 01 місяць 08 днів, а спеціальний стаж роботи за списком №2 - становить 12 років 06 місяців 01 день.

Позивач незгодна з висновком пенсійного органу про недосягнення нею пенсійного віку, а також незарахування до страхового стажу періоду навчання та до пільгового стажу за списком №1 періоду роботи з 12.01.2005 по 30.09.2014.

Щодо досягнення позивачем пенсійного віку, суд враховує, що ключовим у цій справі є питання призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" на підставі Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.

Відповідне питання було предметом розгляду Верховного Суду у зразковій адміністративній справі №360/3611/20.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 зазначила, що відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема стаття 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягає стаття 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: (...) жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням №1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ та на цій підставі вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що надалі підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

За наведених обставин на час виникнення спірних відносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення віку 50 років.

Як наслідок, на час виникнення спірних відносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік для позивача у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 дійшла висновку, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України").

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Згідно з частиною третьою статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Отож позивач має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-ХІІ після досягнення віку 50 років за умови наявності страхового (трудового) стажу роботи не менше 20 років та спеціального (пільгового) стажу роботи за Списком №2 не менше 10 років.

Щодо доводів ГУПФ України в Харківській області про не прийняття пільгової довідки №02-133/111 від 07.04.2026 року, оскільки відсутні накази про атестацію робочих місць, суд враховує таке.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у пункті 60 постанови від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Судом встановлено, що трудовий стаж позивача підтверджується належними записами у трудовій книжці, в якій чітко зазначено займану ним посаду — маляр. Зазначена посада підлягає віднесенню до робіт із шкідливими та важкими умовами праці, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки передбачена Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість у яких повний робочий день дає право на таку пенсію, затвердженим Постанова Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003, яка діяла на момент виконання позивачем відповідних робіт (на сьогодні втратила чинність), а також чинним на даний час Списком №1, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016.

Так, відповідно до записів у трудовій книжці позивач за Списком №1 на посаді маляра працювала у такі періоди: з 01 липня 2005 року по 30 вересня 2014 року робота в госпрозрахунковому відокремленому структурному підрозділі «Малярно-добудовне виробництво», малярно та столярно-добудовний цех №8 (повний робочий день); виконувала фарбувальні роботи емалевими фарбами всередині відсіків суден за професією, посадою – маляр, зайнятий на роботах у закритих камерах, у відсіку суден, резервуарах, що передбачений за Списком №1 розділ XI підрозділ 5а, затверджений Постановою КМУ від 16 січня 2003 року №36. Додатково: В простоях не була, у відпустках без збереження заробітної плати не перебувала. Отже, у цей період за списком №1 стаж позивача складає: 8 років 9 місяців 10 днів.

Вищезазначене також підтверджується довідкою №04 від 31.05.2021 року. Крім того, записом у трудовій книжці також підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до атестації робочого місця за умовами праці. Також, була отримана довідка №02-133/11 від 07.04.2026 року, що підписана ліквідатором підприємства та зазначено: загальний стаж складає – 09 років 08 місяців 19 днів; Пільговий стаж за Списком №1 складає – 09 років 03 місяця.

Таким чином, з урахуванням довідки №02-133/11 від 07.04.2026 року, що підписана ліквідатором підприємства та наказів про атестацію робочих місць, пільговий стаж позивача за Списком №1 складає - 9 років 3 місяця, а з урахуванням відомостей ПФУ про наявність пільгового стажу за Списком №1 – 1 рік 05 місяців 17 днів, загальний пільговий стаж за Списком №1 складає 10 років 8 місяців 17 днів, що дає право на призначення пенсії відповідно до пп. 1 п.2.ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування».

Щодо не зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1990 по 22.06.1993 згідно диплома № НОМЕР_1 .

У рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області зазначає, що не зарахований період навчання з 01.09.1990 по 22.06.1993 згідно диплома № НОМЕР_1 , оскільки виправлення в даті закінчення навчання, а саме дописано іншим чорнилом.

Відділу ПФУ був наданий оригінал диплому серії НОМЕР_3 про навчання ОСОБА_2 у Херсонському-професійно технічному училищі №4 з 01.09.1990 року по 22 червня 1993 року з одержанням середньої освіти за професією – майстер оздоровлювальних робіт. Рішенням кваліфікаційної комісії від 22.06.1993 ОСОБА_3 присвоєно кваліфікацію майстра оздоровлювальних робіт третьої категорії.

У трудовій книжці запис про навчання також наявний та зазначений номер диплому про закінчення навчального закладу.

Відповідно до пункту д частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Пунктом 8 Порядку №637, встановлено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Надані документи, диплом про отримання освіти та трудова книжка із записом про навчання містять всі потрібні записи та такі записи є достовірними, відповідачем вони не оспорюються.

З вказаного диплому можна визначити всі дані для встановлення навчання позивача для зарахування до трудового стажу, адже записи не містять будь-яких виправлень, закреслень, чи неточностей. Здійснення певних записів іншим кольором не призводить до недійсності документа про освіту.

Пунктом 18 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» визначено, що відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та з видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналогічна норма міститься у пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 №301 «Про трудові книжки працівників».

Отже, за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права. Працівник не повинен контролювати роботодавця щодо заповнення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Таким чином, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.

Таким чином, позивач не може відповідати за внесення записів у дипломі про освіту, а усі записи є чіткими, точними, без виправлень тому період навчання з 01.09.1990 року по 22.06.1993 року має бути зарахований до загального страхового стажу.

Суд зауважує, що право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку за Списком №2 виникає лише за наявності трьох обов`язкових передумов:

1) досягнення відповідного віку (50 років), що є дотриманим;

2) наявність пільгового стажу роботи за Списком №2 не менше 10 років (12 років 06 місяців 01 день також дотримано);

3) наявність необхідного загального страхового стажу не менше 20 років дотримано.

При обранні способу захисту суд враховує вимоги пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, згідно із яким, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Харківській області.

Тож, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Харківській області.

Відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23 та від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 1331,20 грн. судових витрат, сплачених згідно квитанції №8416-6588-4544-6593 від 29.05.2026 року.

Керуючись ст.ст.2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №155950024499 від 01.05.2026 року про відмову в призначені пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 01.07.2005 по 30.09.2014 до пільгового стажу за Списком №1

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1990 року по 22.06.1993 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та нарахувати з 24.04.2026 року ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до вимог ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3, під., 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3, під., 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344, ел. пошта gu@kh.pfu.gov.ua)

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, ЄДРПОУ 20987385, електронна пошта: upr@od.pfu.gov.ua)

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА