Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №420/10918/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10918/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому позивач просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11.03.2026 року № 155250038430 про відмову перерахувати пенсію ОСОБА_1 (змінити страховий стаж, набутий до 01.01.2004 року), починаючи з дня призначення пенсії.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 23.12.1987 по 23.06.1994 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 26.06.198, та здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з дня її призначення з урахуванням раніше виплачених сум.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що оскаржуваним рішенням від 11.03.2026 р. №155250038430, виданим Головним управлінням ПФУ в Харківській області, їй було відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки Відповідачем до страхового стажу не зараховано згідно трудової книжки від 26.06.1985 р. серії НОМЕР_1 періоди роботи з 23.12.1987 по 23.06.1994, оскільки запис за період роботи за ці роки у трудовій книжці зроблено з порушенням Інструкції, а саме в записі № 9 дата звільнення не відповідає даті наказу на звільнення.

Вказане рішення позивач вважає протиправним та зазначає, що чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Також, позивач зауважує, що нарахування та виплату пенсії проводить територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання/перебування особи. Тому вважає, що належним відповідачем в частині позовних вимог про зарахування страхового стажу та перерахування пенсії є ГУ ПФУ в Одеській області.

Ухвалою суду від 21.04.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідачем - ГУ ПФУ в Харківській області було подано відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позову та зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03.03.2026 зверталася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою № 2361 про перерахунок пенсії (зміна страхового стажу, набутого до 01.01.2004). Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 155250038430 від 11.03.2026 відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії в частині зарахування стажу до 01.01.2004.

Посилаючись на Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993, зареєстрованої в Міністерстві юстиції країни 17 серпня 1993 р. за № 110, а саме п. 26, відповідач вказує, що у разі виявлення неправильно або не точного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконуються власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. У п. 2.8 Інструкції зазначено, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності– вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а вразі його відсутності– облархівом, держархівом.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви, а саме, трудова книжка НОМЕР_1 від 26.06.1985 свідчить про неможливість перерахунку пенсії, в зв`язку з тим, що запис за період роботи з 23.12.1987 по 23.06.1994 в вищевказаній трудовій книжці зроблено з порушенням Інструкції ( № 9 дата звільнення не відповідає даті наказу на звільнення).

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області також надало до суду відзив на позовну заяву, у якому також просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що розглядає заяву — Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Розглянувши заяву та надані Позивачкою документи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято Рішенням №155250038430 від 11.03.2026, яким Позивачці відмовлено у призначені пенсії за віком. Отже, Головним управління не приймалось рішення по суті заяви Позивачки, відтак відповідальним за опрацювання заяви Позивачки та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Також, відповідач вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11.03.2026 №155250038430 про відмову в призначенні Позивачці пенсії за віком відповідно до Закону №1058 є законним та обґрунтованим, в зв`язку з відсутністю достатнього страхового стажу.

Окрім того на думку відповідача, оскільки повноваження щодо призначення пенсії відноситься до компетенції Пенсійного фонду, суд не може підміняти цей орган або перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Відповідач зазначає, що зазначена позовна вимога є саме втручанням в дискреційні повноваження Головного управління та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03.03.2026 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заява позивача про перерахунок пенсії розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням ПФУ в Харківській області, яким за результатами розгляду заяви позивача прийнято рішення №155250038430 від 11.03.2026 про відмову у перерахунку пенсії.

В оскаржуваному рішенні вказано, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви № 2361 від 03.03.2026 року, а саме, трудової книжки НОМЕР_2 від 26.06.1985 неможливо здійснити перерахунок пенсії, в зв`язку з тим, що запис за період роботи з 23.12.1987 по 23.06.1994 в вищевказаній трудовій книжці зроблено з порушенням Інструкції, а саме в записі №9 дата звільнення не відповідає даті наказу на звільнення. Враховуючи зазначене, гр. ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії в частині зарахування стажу до 01.01.2004 року.

Не погодившись із прийнятим відповідачем рішенням від 11.03.2026 №155250038430, вважаючи його протиправним, а також вважаючи доведеними підстави для перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004 таким законом є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який був прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05 листопада 1991 року, та безпосередньо ним визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Приписами ст. 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Як визначено п.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

У відповідності до ст.1 Закону №1058-IV:

- пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом;

- страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Таке ж визначення міститься і в ч.1 ст.24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За приписами ч.4 ст.24 Закону України № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 44 Закону №1058-IV визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

До набрання чинності Законом № 1058-IV діяв Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII).

Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до пункту 12 Положення про Пенсійний фонд України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» правління Пенсійного фонду України затвердило Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.1. Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) […] подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Документи, необхідні для перерахунку пенсії, наведені в розділі ІІ Порядку № 22-1.

Згідно з абзацом першим підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 передбачено, що до заяви додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України - трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно із ст.62 Закону України № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), у розумінні пунктів 1, 2 якого, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У п. 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, що затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, передбачено, що заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно пункту 2.26, 4.1 Інструкції №162 запис про звільнення в трудовій книжці працівника проводиться з додержанням наступних правил: в графі 1 ставиться порядковий номер запису, в графі 2 – дата звільнення, в графі 3 – причина звільнення, в графі 4 вказується на підставі чого внесений запис – наказ (розпорядження), його дата, номер.

При звільненні працівника усі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесенні за період роботи на цьому підприємстві, завіряються підписом керівника чи спеціально уповноваженою ним особою і печаткою підприємства чи відділу кадрів.

Відповідно до пункту 8.1. Інструкції №162 контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок на підприємствах, здійснюється у порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 6 вересня 1973 р. №656 «Про трудові книжки робітників і службовців».

В той же час, пунктом 18 Постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 06 вересня 1973р. №656 «Про трудові книжки робітників і службовців» встановлено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках, іншу відповідальність.

29.07.1993 Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України видано наказ №58 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», пунктом 2 якої визначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 N 162 не застосовується.

У п. 2.2, 2.3, 2.4 Інструкції №58, передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Також у п. 2.27 та 4.1 Інструкції №58 зазначено, що запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З огляду на викладене, суд зауважує, що основним документом який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 291/99/17.

З огляду на викладене, оцінюючи позицію відповідача щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 23.12.1987 по 23.06.1994 згідно трудової книжки від 26.06.1985 серія НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.

Із долученої до матеріалів справи копії трудової книжки серія НОМЕР_1 від 26.06.1985 вбачається що вона була видана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Трудова книжка містить наступні записи:

- № 6 від 23.12.1987 про прийняття вишивальницею вручну вдома 2 розряду ділянки ширвжитку фабрики, підстава – наказ №105к від 22.12.1987;

- № 7 від 01.12.1988 про те, що у зв`зку з перехом на нові умови оплати праці присвоєно третій розряд, підстава – наказ №181 від 16.11.88;

- № 8 від 01.03.1991 про переведення старшим комірником ділянки машинної вишивки, підстава – наказ №15 від 1.03.91;

- №9 від 23.06.1994 про звільнення у зв`зку з невиходом на роботу після відпустки по догляду за дитиною, до настання його 6-ти річного віку, підстава - наказ №44к від 10.08.94.

Дослідивши усі наявні записи у трудовій книжці від 26.06.1985 серія НОМЕР_1 , які Головне управління ПФУ в Харківській області не зарахувало до страхового стажу позивача суд встановив, що записи про трудову діяльність позивачки внесені у хронологічному порядку, в тому числі із зазначенням дати прийняття на роботу, займаних посад, звільнення з роботи, реквізитів розпорядчих документів, засвідченням цих записів підписом уповноваженої особи та відтиском печатки підприємства, що дає можливість встановить період роботи на підприємстві, та не викликає сумніву у зайнятості позивача у вказаний період на роботі на вказаному підприємстві.

Суд зазначає, що обов`язок належного оформлення трудової книжки покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб. Зі змісту самого запису №9 трудової книжки вбачається, що він був здійснений Начальником відділу кадрів та саме на цю особу повинна покладатися відповідальність на порушення порядку внесення записів у трудову книжку. Позивач не повинен нести негативних наслідків вказаних помилок.

Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові у справі № 687/975/17 від 21.02.2018, у справі №607/7638/17 від 06.04.2022 у яких суд касаційної інстанції вказав, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком із зарахуванням відповідних періодів роботи, які є документально підтвердженими.

Також, суд зауважує, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, в тому числі не зазначення наказів, і право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки.

Таку позицію висловив Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а, у якій вказав, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці чи незазначення підстави звільнення у трудовій книжці може бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів чи не зазначення підстави звільнення у трудовій книжці.

В даному випадку, у сукупності дослідивши та оцінивши докази, суд дійшов висновку, що в трудовій книжці позивача є всі необхідні відомості про роботу за спірні періоди, тобто містяться записи, що підтверджують періоди виконуваної роботи, а недоліки у записах, які були допущені уповноваженими особами підприємств, не викликають сумнівів у дійсній зайнятості позивача на роботах за вказаними посадами на такому підприємстві.

З огляду на наведене, суд вважає, що надана позивачем трудова книжка від 26.06.1985 серія НОМЕР_1 містить достатні відомості щодо періоду і характеру виконуваної позивачем роботи за період з 23.12.1987 по 23.06.1994, який не був зарахований відповідачем безпідставно.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними.

Відтак, суд вважає, що записи трудової книжки є достатньою підставою для підтвердження стажу роботи позивача для перерахунку пенсії. Водночас, незарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу, є необґрунтованим та протиправним.

Відтак, суд дійшов висновку, що спірне рішення про відмову у перерахунку позивачу пенсії не може вважатися правомірним та підлягає скасуванню судом.

Отже, ОСОБА_1 має право на зарахування періоду роботи з 23.12.1987 по 23.06.1994 до свого страхового стажу.

Таким чином, позов у частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ПФУ в Харківській області від 11.03.2026 року № 155250038430 про відмову в перерахунку пенсії позивачу та зарахування до страхового стажу вище зазначених періодів роботи підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача pобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу період роботи, здійснити перерахунок та виплату пенсії починаючи з дня її призначення, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.4 ст.45 Закону №1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Враховуючи наведене положення, а також ту обставину, що позивач звернувся із заявою про зарахування періоду роботи з 23.12.1987 по 23.06.1994 до страхового стажу та здійснення перерахунку пенсії 03.03.2026, пенсія підлягає перерахунку з 01.03.2026 (з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, оскільки відповідну заяву подано до 15 числа включно).

Також суд зауважує, що позивачем не оскаржується рішення про призначення пенсії, при якому був визначений його страховий стаж та до нього не було включено періоду роботи з 23.12.1987 по 23.06.1994, тому суд не вбачає підстав для перерахунку пенсії з дня її призначення.

Відтак, у вказаній частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з п.4.7 та 4.10 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Відтак, з наведених положень вбачається, що розгляд заяви про перерахунок пенсії здійснює пенсійний орган, визначений за принципом екстериторіальності, яким за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів приймається рішення про перерахунок пенсії (у разі наявності для цього підстав), та здійснюється фактичний перерахунок пенсії. Надалі електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу за місцем фактичного проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Оскільки подана позивачем заява з документами по суті розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області і рішення про відмову приймалось саме ним, дії зобов`язального характеру щодо зарахування періодів роботи до страхового стажу та перерахунку пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, що призначає пенсію, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Харківській області.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З урахуванням вищевикладеного суд, з метою ефективного захисту порушених прав позивача у спірних відносинах, вважає за необхідне задовольнити позов частково, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 23.12.1987 по 23.06.1994 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 26.06.1985 і провести перерахунок пенсії позивача з 01.03.2026.

Щодо посилань відповідача на дискреційність його повноважень в питаннях призначення та перерахунку пенсії, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про адміністративну процедуру» дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

У справі що розглядається суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 23.12.1987 по 23.06.1994 є протиправними та такий період підлягає зарахуванню до її страхового стажу, у зв`язку із чим пенсія підлягає перерахунку.

У разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Із урахуванням тієї обставини, що дії (рішення) відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко регламентований законодавчо, у цьому випадку задоволення позову шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Підсумовуючи вищенаведене, оцінивши докази у сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають частковому задоволенню.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене, оскільки судом прийнято рішення про задоволення вимог позивача, суд вважає за доцільне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого за подання цього позову судового збору у сумі 1064,96 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову в перерахунку пенсії №155250038430, прийняте 11.03.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 23.12.1987 по 23.06.1994 згідно трудової книжки від 26.06.1985 серія НОМЕР_1 та провести перерахунок її пенсії з 01.03.2026.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області 1064,96 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, код ЄДРПОУ 20987385, адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, код ЄДРПОУ 14099344, адреса: майдан Свободи, Держпром, 3, 2 пов., м. Харків, 61022.

Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА