Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №420/24187/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/24187/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т. Повітряних Сил, буд 6; ЄДРПОУ 00034022), третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 03 липня 2026 року № 44/в про відмову ОСОБА_1 , у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», як членам сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця ОСОБА_2 , внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини; зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому пунктом 2 Постанови КМУ № 168, як члену сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця, його сина ОСОБА_2 , внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його син, старший матрос ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 під час проходження військової служби в зоні активних бойових дій у с. Інгулець Херсонської області внаслідок двобічної полісегментарної вірусної пневмонії та гострої серцево-судинної недостатності. Регіональна військово-лікарська комісія встановила, що захворювання, яке призвело до смерті військовослужбовця, пов`язане із захистом Батьківщини. Однак комісія Міністерства оборони України відмовила батьку в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 на тій підставі, що смерть настала внаслідок захворювання. Позивач вважає цю відмову неправомірною, посилаючись на те, що смерть військовослужбовця під час виконання заходів з оборони України за умови встановлення зв`язку захворювання із захистом Батьківщини дає право членам його сім`ї на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому постановою № 168. Враховуючи компенсаторний характер цієї допомоги, важкі умови проходження служби сином на передовій та наявність висновку ВЛК, позивач просить суд визнати рішення про відмову протиправним та зобов`язати Міністерство оборони України призначити й виплатити йому відповідну грошову допомогу.

Ухвалою судді від 11.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін згідно з ст. 262 КАС України.

24.08.2026 до суду від Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що підвищена одноразова грошова допомога у розмірі 15 млн гривень згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 виплачується у разі загибелі або смерті військовослужбовця внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва. Відповідач наголошує, що смерть сина позивача, старшого матроса ОСОБА_4 , настала внаслідок захворювання - двобічної полісегментарної вірусної пневмонії та гострої легенево-серцевої недостатності, що підтверджено матеріалами справи та висновком ВЛК, а не внаслідок поранення чи травми. Відповідач підкреслює, що сам по собі висновок військово-лікарської комісії про зв`язок захворювання із захистом Батьківщини не є безумовною підставою для виплати допомоги за постановою № 168 за відсутності прямого причинного зв`язку зі смертю від поранення, контузії, травми чи каліцтва. Оскільки чинне законодавство не поширює дію пункту 2 вказаної постанови на випадки смерті виключно від захворювання без таких спеціальних умов, Міністерство оборони вважає відмову правомірною та просить суд відмовити у позові повністю.

31.08.2026 до суду від сторони позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою доводи Міністерства оборони про відсутність права на виплату за постановою № 168 через те, що смерть настала внаслідок захворювання, а не поранення чи травми, є необґрунтованими та суперечать правовим висновкам Верховного Суду у подібних справах. Позивач наголошує, що пункт 2 постанови № 168 не обмежує виплату лише випадками смерті від травм, а охоплює випадки смерті військовослужбовців у період воєнного стану, пов`язані із захистом Батьківщини, включно зі смертю від захворювання, що підтверджено висновком регіональної ВЛК. Позивач звертає увагу на те, що посилання відповідача на судову практику у справі № 620/10029/24 не є беззаперечним, оскільки те рішення не було одностайним - п`ятеро суддів висловили окремі думки, наголосивши на відсутності у законодавстві чіткого розмежування понять «загибель» і «смерть» для цілей призначення допомоги та на необхідності рівного соціального захисту сімей військових. З огляду на це та наявність єдиного розміру одноразової грошової допомоги для воєнного стану, позивач наполягає на задоволенні позову в повному обсязі

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .

Син позивача, ОСОБА_2 , проходив військову службу у лавах Збройних Сил України в період з 03 червня 2021 року по 03 лютого 2025 року у складі військової частини НОМЕР_4 .

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_4 від 19.02.2025 № 6820, старший матрос ОСОБА_2 брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у с. Інгулець Херсонського району Херсонської області (яке визначене зоною активних бойових дій) впродовж кількох періодів у 2024 та 2025 роках, зокрема з 26.10.2024 по 03.02.2025.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 помер у селі Інгулець Херсонського району Херсонської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 та лікарським свідоцтвом про смерть № 147 від 04.02.2025.

Згідно з актом службового розслідування військової частини НОМЕР_4 від 08.03.2025 та висновком судово-медичної експертизи, смерть військовослужбовця настала внаслідок двобічної полісегментарної вірусної пневмонії, що ускладнилася гострою серцево-судинною (легенево-серцевою) недостатністю, та не була пов`язана з правопорушеннями чи станом сп`яніння, після чого військовою частиною було складено акт про нещасний випадок.

Рішенням 18 Регіональної військово-лікарської комісії (протокол № 2025-1215-1039-4421-7 від 15.12.2025) встановлено, що захворювання старшого матроса ОСОБА_2 , яке призвело до його смерті, та сама причина смерті - «так, пов`язані із захистом Батьківщини».

ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про призначення одноразової грошової допомоги,

Згідно відповіді ІНФОРМАЦІЯ_6 від 30.07.2026 №1306/Вих3ВГ/196, протокольним рішенням комісії Міністерства оборони України (протокол №44/в від 03.07.2026) ОСОБА_1 відмовлено у призначенні грошової допомоги, передбаченою постановою №168, за померлого, внаслідок захворювання, військовослужбовця ОСОБА_2 .

Вважаючи рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» неправомірним, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Законом № 2011-ХІІ визначені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-ХІІ дія цього закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до пункту 1 статті 16 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 2 цієї ж статті визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби (підпункт 1);

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби (підпункт 2);

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві (підпункт 3).

Підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Одноразова грошова допомога є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби.

Пунктом третім статті 16-2 Закону № 2011-XII визначено, що розмір та порядок призначення і виплати такої допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 25.12.2013 № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У пунктах 4 та 5 Порядку № 975 визначено аналогічні пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII положення щодо категорій осіб, члени сімей яких набувають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі смерті (загибелі) та аналогічні пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII положення щодо розміру одноразової грошової допомоги, яка виплачується членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

Отже, Закон № 2011-XII та Порядок № 975 є нормативно-правовими актами, що регулюють призначення і виплату одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, у тому числі у випадках смерті, що настала внаслідок захворювання чи нещасного випадку, пов`язаного з проходженням військової служби.

28.02.2022 Кабінет Міністрів України, на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», № 69 «Про загальну мобілізацію», прийняв Постанову КМУ № 168.

Пунктом 1 Постанови КМУ № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 2 Постанови КМУ № 168 сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону № 2011-XII.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, у період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Державні органи, які зазначені у пункті 1 цієї постанови, мають право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.

Аналіз пункту 2 Постанови КМУ № 168 дає підстави вважати, що Кабінет Міністрів України установив дві самостійні альтернативні підстави для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн:

- загибель особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, зокрема, військовослужбовця, у період дії воєнного стану;

- смерть військовослужбовця внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Такий висновок узгоджується зі змістом та структурою пункту 2 Постанови КМУ № 168: якщо абзац перший цього пункту визначає право на виплату у разі загибелі особи в період дії воєнного стану, то абзац шостий окремо врегульовує випадки смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого за визначених законодавцем обставин.

У зв`язку з цим юридично значущим є не лише фіксація безпосередньої причини смерті в медичних документах, а насамперед встановлений належними та допустимими доказами причинно-наслідковий зв`язок між смертю військовослужбовця та пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими за обставин, передбачених абзацом шостим пункту 2 Постанови КМУ № 168.

Зазначений підхід відповідає цільовому характеру підвищеної одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн, яка є винятковою соціальною гарантією воєнного часу та має застосовуватися виключно за умов, прямо визначених законодавцем. Її розширене тлумачення без належної правової підстави призводило б до необґрунтованого навантаження на Державний бюджет України та видатки, пов`язані з забезпеченням обороноздатності держави.

Водночас суд зазначає, що вказане не означає позбавлення членів сім`ї права на соціальний захист у разі смерті військовослужбовця внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби. Така подія може бути підставою для призначення одноразової грошової допомоги за загальними правилами, відповідно до Закону № 2011-XII та Порядку № 975, за умови наявності передбачених ними підстав.

Аналіз наведених норм свідчить про збереження диференційованого підходу до правового регулювання виплати одноразової грошової допомоги залежно від характеру обставин, за яких настала смерть військовослужбовця. Водночас положення пункту 3 статті 16-2 Закону № 2011-XII спрямовані насамперед на визначення розміру відповідної виплати та самі по собі не встановлюють вичерпних умов виникнення права на її отримання.

Аналогічний підхід викладений Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.06.2026 у справі № 620/10029/24, де суд дійшов висновку, що такі законодавчі зміни не усувають необхідності встановлення передбачених законом умов виникнення права на відповідний вид соціального забезпечення.

Судова палата виходила з того, що положення пункту 3 статті 16-2 Закону №2011-XII визначають розмір одноразової грошової допомоги, тоді як питання щодо наявності права на таку допомогу та умов його реалізації повинні вирішуватися з урахуванням усієї системи нормативного регулювання, зокрема положень статті 16 Закону № 2011-XII, Порядку № 975 та Постанови КМУ № 168.

У зазначеній постанові Судова палата також наголосила, що законодавче визначення розміру одноразової грошової допомоги у сумі 15 000 000 грн саме по собі не означає автоматичного виникнення права на таку виплату в кожному випадку смерті військовослужбовця під час проходження військової служби та не усуває необхідності встановлення тих юридичних фактів і обставин, з якими законодавство пов`язує виникнення права на відповідний вид соціального забезпечення.

Інше тлумачення фактично призводило б до ототожнення підстав виникнення права на одноразову грошову допомогу з визначенням її розміру, хоча зазначені елементи механізму правового регулювання соціального забезпечення врегульовані різними нормами законодавства та мають самостійне юридичне значення.

Застосовуючи ці висновки в контексті обставин справи, суд бере до уваги, що у спірному рішенні Міноборони від 03 липня 2026 року № 44/в постановлено: захворювання старшого матроса ОСОБА_2 , 2001 р.н, :" Двобічна полісегментарна вірусна пневмонія. Гостра легенево-серцева недостатність", яке призвело до смерті, що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, свідоцтвом про смерть, лікарським свідоцтвом про смерть, довідкою про участь у бойових діях, - Захворювання, яке призвели до смерті, та причина смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини».

В наказі командира військової частини НОМЕР_6 від 08.03.2025 № 24 «Про результати службового розслідування за фактом смерті старшого матроса ОСОБА_2 » кваліфіковано смерть ОСОБА_2 як нещасний випадок та визначено, що смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Тобто причиною смерті ОСОБА_2 стало не поранення, травма чи каліцтво, а захворювання, пов`язане із проходженням військової служби.

Згідно протоколу засідання штатної ВЛК № 2025-1215-1039-4421-7 від 15.12.2025, ОСОБА_2 проходив військову службу з 04.10.2021.

Перебування на фронті (час входження частин до складу діючої армії, з зазначенням Nє сторінок переліку ГШ, участь в бойових діях у складі військової частини та країни, де велись бойові дії): з 04.02.2024 по 03.05.2024, з 11.05.2024 по 14.05.2024, з 22.05.2024 по 28.07.2024, з 15.08.2024 по 18.10.2024, з 26.10.2024 по 03.02.2025.

Знаходився на лікуванні у військовому лікувальному закладі Nє в/ч, НОМЕР_7 , ОВГ та інші): ІНФОРМАЦІЯ_4 помер за місцем тимчасового проживання (в зоні бойових дій), попередньо причина смерті не встановлена (лікарське свідоцтво про смерть). Лист ДСУ "Херсонське обласне бюро судово-медичної експертизи" від 05.03.2025 № 04-828 встановлено причину смерті: " ІНФОРМАЦІЯ_7 полісегментарна вірусна пневмонія. Гостра легенево-серцева недостатність".

Дата смерті, причина смерті: ІНФОРМАЦІЯ_4 , "Двобічна полісегментарна вірусна пневмонія. Гостра легенево-серцева недостатність"

Висновок лікаря експерта: Враховуючи наявні документи, що підтверджують виникнення захворювання, яке призвело до смерті, у безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації, а також підтвердження перебування військовослужбовця в районах проведення зазначених заходів, на підставі вимог наказу МОУ №402 від 2008 року п.21.5д, медичних та військово-облікових документів пропоную пов`язати захворювання старшого матроса ОСОБА_2 , 2001 р.н.: "Двобічна полісегментарна вірусна пневмонія. Гостра легенево-серцева недостатність", яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 із захистом Батьківщини.

Захворювання старшого матроса ОСОБА_2 , 2001 р.н.: "Двобічна полісегментарна вірусна пневмонія. Гостра легеневосерцева недостатність", яке призвело до смерті, що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, свідоцтвом про смерть, лікарським свідоцтвом про смерть, довідкою про участь в бойових діях, – ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ. Протокол засідання штатної ВЛК № 2025-1027-0958-1578-7 від 27.10.2025.

Суд зазначає, що саме по собі встановлення причини смерті - «ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини» не означає, що така смерть є загибеллю у розумінні абзацу першого пункту 2 Постанови КМУ № 168.

За чинного законодавства поняття «загибель» має самостійне юридичне значення і не охоплює кожен випадок смерті військовослужбовця в період дії воєнного стану чи при виконанні обов`язків військової служби.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.10.2026 № 440/13653/25.

Спір у даній справі стосується не переоцінки медичного діагнозу чи причинного зв`язку, встановленого лікарями, а виключно правильної юридичної кваліфікації цієї події для цілей призначення одноразової грошової допомоги у спеціальному розмірі.

Міністерство оборони України під час прийняття оскаржуваного рішення не скасовувало і не змінювало висновок штатної ВЛК, яким зафіксовано зв`язок захворювання «Двобічна полісегментарна вірусна пневмонія. Гостра легеневосерцева недостатність» та причини смерті з проходженням військової служби.

Матеріалами справи підтверджено, що безпосередньою причиною смерті ОСОБА_2 стало захворювання «Двобічна полісегментарна вірусна пневмонія. Гостра легеневосерцева недостатність», а не бойове поранення, контузія, травма чи каліцтво.

Суд бере до уваги, що смерть військовослужбовця внаслідок захворювання, отриманим у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, є обставиною, яка зумовлює особливо високий рівень соціального захисту членів його сім`ї.

Водночас у межах цієї справи суд вирішує питання не про наявність у позивача права на соціальний захист загалом, а про наявність спеціальних умов для виплати саме у розмірі 15 000 000 грн за тією правовою підставою, яка була покладена в основу заявлених вимог та оскарженого рішення суб`єкта владних повноважень.

Щодо посилань позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 17 липня 2024 року у справі № 600/548/23-а та від 22 серпня 2024 року у справі № 380/9868/23, суд зазначає, що ці позиції були переглянуті судовою практикою.

Як уже зазначалося вище, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 червня 2026 року у справі № 620/10029/24 відступила від таких висновків, сформувавши актуальний правовий підхід.

Відповідно до нього, сам по собі висновок військово-лікарської комісії про зв`язок захворювання із захистом Батьківщини не є безумовною підставою для застосування пункту 2 Постанови КМУ № 168 за відсутності прямого причинного зв`язку зі смертю від поранення, контузії, травми чи каліцтва.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду згідно з постановою 30.01.2019 у справі №755/10947/17, незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступив Верховний Суд, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Щодо посилань сторони позивача на компенсаторний характер допомоги та надзвичайно складні умови проходження служби сином позивача у зоні активних бойових дій, суд висловлює глибоку повагу та розуміння обставин проходження служби старшим ОСОБА_2 .

Водночас суд зауважує, що підвищена виплата у розмірі 15 000 000 гривень є винятковою соціальною гарантією воєнного часу, застосування якої чітко обмежене законом і підзаконними актами певними умовами (загибель або смерть внаслідок поранень, контузій, травм чи каліцтв).

Смерть внаслідок захворювання (в т.ч. пов`язаного із захистом Батьківщини) охоплюється іншими механізмами соціального захисту та виплат, передбаченими Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII та Порядком № 975, а не спеціальною нормою абзацу шостого пункту 2 Постанови КМУ № 168 за відсутності травматичного походження смерті.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що передбачені пунктом 2 Постанови КМУ № 168 підстави для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн відсутні.

З огляду на викладене, комісія Міністерства оборони України під час прийняття оскаржуваного протокольного рішення від 03 липня 2026 року № 44/в діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред`явлених вимог.

В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі “Голдер проти Сполученого Королівства”, згідно з якою саме “небезпідставність” доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т. Повітряних Сил, буд 6; ЄДРПОУ 00034022), третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк

.